Постанова

від 24.01.2017 по справі 922/1424/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа № 922/1424/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

прокурор: Волик О.Г. посвідчення № 035279 від 26 серпня 2015 року

першого позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 220/467/д від 26 грудня 2016 року.

другого позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 10010 від 23 грудня 2016 року.

першого відповідача : не з'явився

другого відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 1 від 12 січня 2017 року.

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ (вх. № 3391Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016р. у справі №922/1424/16

за позовом: Військового прокурора Харківського гарнізону в м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба, м. Харків,

до 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан", м. Харків,

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИЛА:

04.05.2016р. заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом до Харківської міської ради та обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" про визнання недійсним пунктів 9.1, 9.2 додатку до рішення Харківської міської ради від 23.06.2010 № 151/10; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЯ № 206699 від 07.10.2010; зобов'язання обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" повернути державі в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова шляхом складання акта прийому-передачі земельну ділянку площею 0,3886 га по вул. Динамівська, 1, кадастровий номер 6310136300:07:002:0023.

Прокурор посилався на порушення Харківською міською радою вимог статей 77, 84, 141 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 та вказував, що міська рада прийняла рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність з перевищенням повноважень та порушенням порядку зміни її цільового призначення; натомість спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони і є військовим майном та державною власністю, рішення з відчуження якого приймається виключно Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України; Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова є постійним користувачем цієї земельної ділянки і його право користування не припинялось в установленому порядку.

Також прокурор просив суд відновити строк звернення до суду, обґрунтовуючи ричини його пропуску необізнаністю прокуратури про існування оскарженого рішення та державного акта та ознайомлення з останніми лише на початку 2016 року в ході здійснення заходів прокурорського нагляду.

Відповідачі заперечили проти позовних вимог, вказавши, що надане в 1985 році квартирно-експлуатаційній частині право постійного користування спірною земельною ділянкою припинено у зв'язку з ліквідацією цієї особи, а право користування Квартирно-експлуатаційного відділу належним чином не підтверджено; обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" належним чином набув права на земельну ділянку в порядку статі 120 Земельного кодексу України, придбавши розташовану на ній нежитлову будівлю; також відповідачі заявили про застосування позовної давності, вказавши, що особам, в інтересах яких поданий позов, а також прокурору було відомо про існування спірного рішення Харківської міської ради з моменту його прийняття; позбавлення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" права на мирне володіння майном, набуте на правових підставах, суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016 (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено.

Міністерство оборони України з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016р. у справі №922/1424/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 р. рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; визнано недійсним пункти 9.1, 9.2 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.06.2010 № 151/10, якими було переведено земельну ділянку загальною площею 0,3886 га по вул. Динамівській, 1 з земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, земель житлової та громадської забудови до земель комунальної житлової та громадської забудови та надано обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,3886 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ "А-5" по вул. Динамівській, 1; визнано недійсним виданий обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310136300:07:002:0023 серії ЯЯ №206699 від 07.10.2010; зобов'язано Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" повернути державі в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків шляхом складання акта прийому-передачі земельну ділянку пл. 0,3886 га по вул. Динамівська, 1, м. Харків кадастровий номер 6310136300:07:002:0023; стягнуто судовий збір.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідачі подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" просив скасувати постанову апеляційного господарського суду, рішення залишити без змін; Харківська міська рада - скасувати постанову апеляційного господарського суду та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Касаційні скарги вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про правонаступництво у спірних правовідносинах всупереч приписам статті 37 Цивільного кодексу України про наслідки припинення юридичної особи, а також про належність спірної земельної ділянки до земель оборони всупереч наявних у матеріалах справи доказів; надана за державним актом земельна ділянка перестала існувати як об'єкт права в розумінні статі 79 Земельного кодексу України; суд порушив приписи статей 257, 267 Цивільного кодексу України щодо перебігу позовної давності у спірних правовідносинах, а матеріалами справи доведено обізнаність прокурора з оскаржуваним рішенням з дати ухвалення спірного рішення; не враховано передбаченого статтею 41 Конституції України гарантованого права володіння та користування власністю та практику Європейського суду з прав людини щодо протиправного позбавлення права особи на майно за наявності імовірного порушення з боку публічної влади.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 р. у даній справі касаційні скарги обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" та Харківської міської ради задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі №922/1424/16 Господарського суду Харківської області скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.01.2017 р.

В судовому засіданні прокурор підтримав свою позицію та уточнив її в частині, пояснивши суду, що на його думку строк позовної давності не є пропущеним.

Представником Міністерства оборони України 12.01.2017 р. за вх. № 323 надано письмові пояснення в обгрунтування своїх вимог. В судовому засіданні

Представником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова 12.01.2017 р. за вх. № 347 також надано письмові пояснення, в яких підтримує вимоги Міністерства оборони України.

Представник ОК "Житлово-будівельний кооператив" Сапсан" 13.01.2017 р. надав за вх. № 333 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.01.2017 р.

В судове засідання, призначене на 24.01.2017 р. представники 1-го відповідача та третьої особи не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення зазначених учасників процесу про час та місце засідання суду, відсутність будь - яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1985 році виконавчий комітет Харківської міської ради народних депутатів на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів № 472/27с від 12.12.1984 видав КЕЧ Харківського району міста Харкова Державний акт на право постійного користування землею серії Б №045927, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 3 га 4850 м2, земля надана для трьох об'єктів ХВВКІУ ім. Крилова, що згідно з планом землекористування, складеним на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 472/241с від 12.12.1984, розташована за адресою: м. Харків, ріг вулиці Сумської та вул. Динамівської.

Згідно з директивою командувача військами Північного оперативного командування від 12.12.2012 № 16/1/016 КЕЧ Харківського району міста Харкова переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова.

Крім того, згідно з директивою начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25.05.1993 № ДГШ-045 на базі трьох військових установ, у тому числі Харківського військового командного інженерного училища ракетних військ імені маршала Радянського Союзу ОСОБА_4 01.08.1993 сформований Харківський військовий університет; розформовано 30.12.2004 згідно з директивою Міністра оборони України від 12.10.2004 № 312/1/025, правонаступником Харківського військового університету визначено Харківський університет Повітряних Сил.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.11.2000 № 1627 надано дозвіл військовій частині А-1206 на проектування та реконструкцію приміщень учбового корпусу № 94/1 по вул. Динамівській, 1 під житловий будинок з метою подальшого розподілу серед черговиків Харківського військового університету та військових частин ППО України у зв'язку з чим припинено Харківському військовому університету за його добровільною відмовою право користування земельною ділянкою площею 0.6 га по вул. Динамівській, 1 (лист від 14.11.2000 № 3649/96) та надано її військовій частині А-1206 у тимчасове користування строком до 01.12.2002 на період реконструкції згідно з проектом відводу.

Зі змісту розпорядження заступника головнокомандувача військ ППО Збройних сил України з розквартирування військ та капітального будівництва - начальника управління полковника ОСОБА_5 від 30.04.2002 № 181/9/3-333 «Про передачу будівель № 6 та № 1 у військовому містечку № 94 з балансу ХВУ на баланс військової частини А-1206» (надалі - розпорядження) вбачається, що згідно з наказом начальника Харківського гарнізону від 10.03.2000 № 43, була спланована реконструкція будівель № 94/6, № 94/1 в житлові будинки для військовослужбовців Харківського військового Університету та військових частин ППО, що дислокуються у місті Харкові. Також пунктом 1 зазначеного рішення запропоновано начальнику Харківського військового університету будівлі № 94/60 та № 94/1 з балансу ХВУ передати на баланс військової частини А-1206, як замовника по проектуванню та реконструкції приміщення їдальні та учбового корпусу в житлові будинки з оформленням відповідних документів.

Після укладення та виконання низки договорів та угод на проведення реконструкції забудовник - АТЗТ "Куряжський ДБК" передав Міністерству оборони України на праві власності житло в м. Харкові в обмін на частку в праві власності будівлі літ. «А-5» , загальною площею 7653,кв.м.

26.07.06 р. рішенням господарського суду Харківської області у справі №29/310-06 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою м. Харків, вул. Динамівка, 1, літ. «А-5» загальною площею 7653,кв.м. за АТЗТ "Куряжський ДБК".

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 16.02.2016 № 108/3, станом на 30.12.2012 згідно з матеріалами інвентаризаційної справи об'єкти нерухомого майна обліковані в м. Харкові за адресою вул. Динамівка, 1, літ. «А-5» загальною площею 7653,кв.м.:

- первинна технічна інвентаризація проведена згідно зі замовленням військової частини А1206 від 13.06.2002.

- первинна реєстрація права власності проводилась за заявою від АТЗТ "Куряжський ДБК" вих. № 15 від 15.08.2006 (на підставі вищевказаного рішення Господарського суду Харківської області від 26.07.2006 у справі № 29/310-06, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.08.2006;

- згідно з договором купівлі-продажу від 24.02.2009, посвідченим ПН ХМНО ОСОБА_6, р. № 962, право власності на нежитлову будівлю літ. «А-5» загальною площею 7653,8 кв м. перейшло до ОСОБА_7, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.09.2009 (т.1 а.с.112 - на звороті);

- згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26.03.2010 у справі № 2-10119/2010 право власності на нежитлову будівлю літ.«А-5» загальною площею 7653,8 кв.м. перейшло до ОСОБА_8 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.04.2010;

- згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.04.2010 б/н, виданим виконавчим комітетом Харківської міської ради, право власності на нежитлову будівлю «А-5» загальною площею 7653,8 кв.м. перейшло до ТОВ «Земаргумент» (на підставі акта приймання-передачі вкладу до статутного (складеного) капіталу ТОВ "Земаргумент" від 20.04.2010, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.04.2010;

- згідно з договором купівлі-продажу від 23.04.2010, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_9, р № 1453, та актом прийому-передачі від 23.04.2010 право власності на нежитлову будівлю літ.«А-5» загальною площею 7653,8 кв.м. перейшло до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Сапсан» (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.04.2010;

- 27.05.2011 реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ."А-5" загальною площею 7653,8 кв.м. по вул. Динамівській, 1 анульовано згідно зі заявою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан", вих. № 25 від 23.05.2011, на підставі статті 349 Цивільного кодексу України, пункту 3.13 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", у зв'язку зі зносом об'єкта нерухомості (лист виконавчого комітету Харківської міської ради Департаменту економіки та комунального майна Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 27.05.2011 № 2391221.

Рішенням 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 151/10 від 23.06.2010 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд» (далі - Рішення) надано юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатках, земельні ділянки (пункт 2 Рішення).

Відповідно до пункту 9 Додатку 1 до Рішення ОК "ЖБК "Сапсан" (надалі - Кооператив) наведено в переліку замовників, яким надаються земельні ділянки для будівництва, підпунктом 9.1 Додатку переведено земельну ділянку загальною площею 0,3886 га по вул. Динамівській, 1 з земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення земель житлової та громадської забудови до земель житлової та громадської забудови, а підпунктом 9.2. надано Кооперативу у власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,3886 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ А-5 по вул. Динамівській, 1. Будівництво виконати до 01.06.2012

На підставі вказаного вище рішення кооператив отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЯ № 206699, площею 0,3886 га, що розташована по вул. Динамівській, 1, м. Харків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності у позивачів порушеного права на земельну ділянку, позаяк матеріали справи не містять доказів надання земельної ділянки в установленому порядку для розміщення військових частин та використання спірної земельної ділянки позивачами, а також відсутності підстав для втручання у право особи мирно володіти своїм майном. Водночас суд вказав, що прокурор, який був присутній на засіданні сесії міської ради, був обізнаний про існування спірного рішення та мав можливість ознайомитися з матеріалами, які стали підставою для прийняття такого рішення, відтак, саме з моменту прийняття спірного рішення починається для прокурора (як для системи органів прокуратури в цілому) перебіг позовної давності, який на момент звернення до суду пропущено.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016р., Вищий господарський суд України, зокрема, зазначив таке.

На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів

Враховуючи те, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова апеляційному господарському суду слід з'ясувати, коли саме зазначені позивачі довідалися або могли довідатися про порушення їх прав, тобто коли почався перебіг позовної давності у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 6-2070цс16, від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 13.05.2015 у справі № 3-126гс15, від 02.09.2014 у справі № 3-82гс14, від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14.

Натомість, дійшовши висновку про наявність порушеного права, у порушення вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України і всупереч наведеній вище правовій позиції Верховного Суду України у справі, яка розглядається, апеляційний суд не встановив початку перебігу строку позовної давності щодо позивачів у спірних правовідносинах, не з'ясував, чи могли позивачі, виконуючи Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, довідатися про порушене право, не навів доказів чи обставин, якими позивачі доводять чи з якими пов'язують початок перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. Стаття 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що погоджується із висновками як колегії суддів апеляційного суду, яка розглядала справу вперше, так і з висновками колегії суддів ВГСУ щодо статусу спірних земель як земель оборони.

Так, частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами статті 65 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Статтею 77 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (військові частини).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (стаття 38 Земельного кодексу України).

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" встановлено, що військове майно, в тому числі і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Отже, передана оскаржуваним рішенням у власність кооператива земельна ділянка відноситься виключно до земель оборони, які не можуть передаватись до земель комунальної власності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає невірними висновки місцевого господарського суду щодо відсутності доказів, які б підтверджували право держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова на користування земельною ділянкою наданою у власність Кооперативу, оскільки правовий статус земельної ділянки на момент прийняття оскаржуваного рішення було визначено Законом.

За приписами Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла у спірний період) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктами 44, 45 та 50 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22.12.1997р., передбачено, що землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Отже, виходячи з вимог чинних нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, що закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі цієї ділянки у власність або користування третім особам, є отримання на це згоди Міністра оборони України, яка за обставинами даного спору відсутня.

Судова колегія також зауважує, що вважає невірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова права на спірну земельну ділянку, яку згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії Б№045927 було надано Харківській квартирно-експлуатаційній частині району, з огляду на те, що згідно директиви командувача військами Північного оперативного командування від 12.02.2012р. №16/1/016 переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (довідка Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова від 26.09.2016р. № 4792) (т.2 а.с.139), отже Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є правонаступником Харківської квартирно-експлуатаційної частини району.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведеним державним актом на право постійного користування землею серії Б №045927 у 1985р., додатком до якого є План землекористування, складений на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №472/241с від 12.12.1984р. (т.1 а.с.33), були розмежовані межі земельної ділянки та відокремлена земельна ділянка площею 0,3886га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 1, яка відноситься до земель оборони та є державною власністю.

Матеріали справи містять докази надання згоди начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України на припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3886га в місті Харкові по вул. Динамівській, 1.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконними та скасовую правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3386га по вул. Динамівській, 1 у місті Харкові, Міністром оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних сил України не надавалось, колегія суддів приходить до висновку, що у Харківської міської ради були відсутні правові підстави для прийняття пункту 9.1 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.06.2010р. №151/10 в частині переведення земельної ділянки загальною площею 0,3886га по вул. Динамівській, 1 з земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення земель житлової та громадської забудови до земель житлової та громадської забудови та пункту 9.2. додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.06.2010р. №151/10, яким надано ОК "ЖБК "Сапсан" у власність земельну ділянку, за рахунок земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,3886 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ "А-5" по вул. Динамівській, 1 та відповідно вважає обґрунтованими і правомірними позовні вимоги Військового прокурора Харківського гарнізону в частині визнання недійсним пунктів 9.1., 9.2. рішення Харківської міської ради від 23.06.2010р. №151/10.

Однак, обґрунтованість та законність позовних вимог не виключає обов'язку суду відмовити в задоволенні позову в разі пропуску строку позовної давності.

Так, відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи, 2-им відповідачем - ОК ЖБК САПСАН було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 141 - 145 т. 1, арк. 131-133 т. 3 ) в зв'язку із обізнаністю позивачів про порушене право.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 192-194 т. 1 ) в зв'язку із обізнаністю позивачів про порушене право.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

В цьому аспекті колегія суддів звертає увагу, що заява прокурора про поновлення пропущеного строку звернення до суду (а.с. 23 т.1) містить тільки посилання на обставини, які свідчать про те, що прокурор став обізнаний про порушення права в 2016 р., і відсутні жодні дані щодо дати, з якої особи, в інтересах яких поданий позов, довідалися або могли довідатися про порушення їх права. Так, прокурор зазначив у позовній заяві, що оскаржуване рішення Харківської міської ради №151/10 від 23.06.2010р., державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЯ №206699 від 07.10.2010р. та їх точні реквізити йому стало відомо лише на початку 2016р. в ході здійснення заходів прокурорського нагляду у сфері земельних відносин з відповідей Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 01.02.2016р. (т.1 а.с.127), 18.02.2016р. (т.1 а.с.128) та архівного відділу Харківської міської ради від 23.02.2016р.(т.1 а.с.131).

Але, відповідно до наведених вище приписів закону та змісту п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів":

- початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

- у разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

В даному спорі з позовом в інтересах держави в особі Міністерство оборони України (Позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (Позивач 2) звернувся Військовий прокурор Харківського гарнізону.

Тобто позивачами у справі є самі ці особи, а відтак початок перебігу позовної давності визначається з дати, коли про порушене право стало відомо позивачам, а не прокурору.

Представники 1-го позивача та 2-го позивача у судовому засіданні зазначили, що про порушення їх права довідалися лише у 2014 році.

Але ці обставини спростовуються наступним.

Матеріали справи містять значну кількість подій та відповідних їм часових дат, в які відповідачі очевидним чином отримали інформацію про порушення їх прав на землі оборони.

Так, в 2000 р. Харківський військовий університет самостійно та добровільно відмовився від спірної земельної ділянки та передав її в розпорядження Харківської міської ради.

Відповідно до п.45 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" затвердженого Наказом Міноборони, від 22.12.1997 за № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.11.2000р. №1627, яким було припинено Харківському військовому університету за його добровільною відмовою право постійного користування спірною земельною ділянкою, приймалось на підставі звернення начальника управління експлуатації фондів, розквартирування військ і капітального будівництва (в/ч А-1206) (лист № 9/5-50 від 14.06.2000р.), тобто органу, який уповноважений на прийняття рішень щодо передачі земель місцевим органам влади.

Пунктом 107 додатку до рішення Харківської міської ради від 24.06.2003р. № 132/03 військовій частині А - 1206 наданий дозвіл на розроблення проекту відводу для реконструкції учбового корпусу № 94/1 під житловий будинок з об'єктами соцкультпобуту на першому поверсі та в підвалі з влаштуванням окремих входів по вул. Динамівській, 1.

Відтак, ухвалені рішення, по-перше підтверджують про обізнаність уповноваженого органу Міноборони - управління експлуатації фондів, розквартирування військ і капітального будівництва (в/ч А-1206) з 22.11.2000р. про ухвалене рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Також в 2006 р. Міністерство оборони України було відповідачем у справі № 29/310-06 від 26.07.2006 р. і не могло не знати, що право користування спірною земельною ділянкою на підставі приписів ст. 120 ЗК України перейшло до АТЗТ "Куряжський ДБК".

Також, в строк до 2010 р. відбулося знесення об'єкту нерухомості - нежитлова будівля літ. А-5 загальною площею 7653 кв. м., за адресою м. Харків, вул. Динамівська, 1.

У листі КЕВ м. Харкова від 18.09.2014р. № 4378 (а.с. 208 т. 1), адресованого ПАТ Куряжский домобудівельний комплекс зазначено, що у 2011 році будівлю № 1 (навчальний корпус) було демонтовано, земельну ділянку, на якій вона розташована, огороджено парканом. Доступу на територію вказаної ділянки ні ХУПС на КЕВ м. Харків не має, та ким вона використовується на даний час також не встановлено.

У листі КЕВ м. Харкова від 15.10.2014р. № 4980 (а.с. 72 т. 1) адресованого на прокурора Військової прокуратури Харківського гарнізону зазначено, що державний акт на земельну ділянку військового містечка № 94 м. Харків, вул.. Сумська, 75 відсутній.

Оскільки відбулося знесення об'єкту, який розташований на землях оборони, а також огородження земельної ділянки парканом в безпосередній близькості від будівлі Харківського університету Повітряних Сил ім. Кожедуба, колегія суддів, керуючись здоровим глуздом та об'єктивністю, приходить до висновку, що посадові особи Університету та КЕВ (вказати повні найменування) не могли не знати, що на їх землях господарюють сторонні суб'єкти.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що Міністерству Оборони України та Квартирно-експлуатаційному відділу міста Харкова було відомо про порушення їх прав задовго до звернення військового прокурора Харківського гарнізону з відповідним позовом до місцевого господарського суду, і строк позовної давності сплинув задовго до звернення прокурора до суду.

Також, колегія суддів зазначає, що навіть якщо взяти найближчу таку дату до дати подання позову, а саме дату прийняття спірного рішення Харківською міською радою, то строк позовної давності все одно є пропущеним.

Так, відповідно до ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно ст. 3 Регламенту Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської, сесії міської ради проводяться гласно. У ході відкритого засідання міської ради в залі засідань мають право бути присутніми, крім депутатів посадові особи органів виконавчої влади. Відкритість засідань міської ради забезпечується шляхом доступу на них представників засобів масової інформації.

Гласність засідань міської ради забезпечується шляхом її трансляції по телебаченню і радіо, обов'язкової публікації рішень міської ради, в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради або в іншому друкованому засобі масової інформації та розміщення на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет.

Ст.14 Регламенту передбачено, що рішення про скликання сесії міської ради та проект порядку денного, який передбачається внести до розгляду в раді, доводяться до відомі депутатів та населення через офіційне друковане видання ради або інший друкований засіб масової інформації, а також на офіційному сайті ради у мережі Інтернет.

Відповідно до ст. 44 Регламенту на кожному засіданні сесії ведеться протокол, де вказується прізвище і посади запрошених на засідання сесії (в тому числі представників органів прокуратури та правоохоронних органів). До протоколу засідання сесії додаються прийняті міською радою рішення, списки присутніх і відсутніх на засіданні депутатів і списки запрошених.

Прийняті на сесії ради рішення мають відкритий доступ та публічно доводяться до відома населення, органів виконавчої влади, в тому числі органів прокуратури, через телебачення, засоби масової інформації, офіційне друковане видання та мережу Інтернет.

Ст. 44-1 Регламенту, рішення прийняті на сесії Харківської міської ради підлягають обов'язковому оприлюдненню.

За таких умов, оскаржене рішення Харківської міської ради було опубліковане та є таким, що доведене до відома зацікавлених осіб, а органи прокуратури належним чином повідомлялися про дату, місце та час проведення чергової сесії ради, отримували та знайомилися з порядком денним сесії, мали робочі місця у сесійному залі, а її представник приймав безпосередню участь під час обговорення та прийняття рішення по усім питанням порядку денного.

Крім того, на засіданні ХМР, в якому прийняте оскаржене рішення, безпосередньо був присутній прокурор, що випливає з протоколу засідання.

Крім того, згідно з листом від 19.07.2010 р. за вих. № 08-04/1696/2-10 ХМР було направлено до прокуратури м. Харкова було направлено рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.06.2010 р.

Отже початок перебігу строку позовної давності найпізніше розпочинається з дати прийняття оскаржуваного рішення, тобто 23.06.2010 р., і цей строк сплив 24.06.2013р.

Вищевикладене приводить колегію суддів до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з підстав пропуску строку із зверненням до суду.

Оцінюючи необхідність застосування до спірних правовідносин прецедентної практики ЄСПЛ, колегія суддів зазначає, що очевидним чином в даному спорі порушені вимоги пропорційності втручання держави та порушення права відповідача-2 на мирне володіння майном, однак, враховуючи необхідність відмови в задоволенні позову на підставі приписів національного законодавства, застосування субсидіарних механізмів захисту прав відповідачів, які ґрунтуються на практиці ЄСПЛ, є надлишковим.

Оцінюючи процесуальну необхідність скасування рішення місцевого господарського суду, яке прийнято з інших підстав, колегія суддів зважає на приписи абз. 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 07.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", де зазначено про те, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

За таких умов колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016р. у справі №922/1424/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016р. у справі №922/1424/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.