Ухвала

від 25.01.2017 по справі 818/530/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 р.Справа № 818/530/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2016р. по справі № 818/530/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Кабель Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер-Кабель Україна", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 р. №0003002207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1776793 грн.50 коп., з яких: 1184529,00 грн. за основним платежем та 592264,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обгрунтування позову зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, згідно з якими фінансово-господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Мастер-Кабель Київ , між позивачем та ТОВ Оптима Лайт фактично не здійснювались, є необґрунтованими, оскільки реальність операцій з придбання товарів, маркетингових та передпродажних послуг підтверджується належними первинними документами. Вказує, що підприємство не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; контролюючий орган не досліджував питання стосовно можливості придбання товарів по ланцюгу постачання в іншій період, ніж липень 2015р., який перевірявся; постачальники товарів/послуг на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; на сторінці 6 п.3.1.1 акту перевірки зазначено, що ТОВ Мастер-Кабель Україна в липні 2015 року реалізовувало товари кабельно-провідникової продукції в асортименті згідно з укладеними договорами, проте це не було враховано під час винесення податкового повідомлення-рішення від 15.12.2016р. №0003002207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, внаслідок чого воно є протиправним, а тому має бути скасовано.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах та на підставі чинного законодавства як результат виявлених порушень. Зокрема, як стверджує відповідач, надані під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Мастер-Кабель Україна документи не в повній мірі підтверджують фактичне придбання платником податків послуг у контрагента ТОВ Мастер - Кабель Київ , оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, коли саме проводилось виконання даних робіт, місце здійснення послуг, скільки відпрацьовано людино-годин, акти складались не по факту наданих послуг, а один раз на місяць. В актах виконаних робіт зазначено лише загальне найменування робіт та їхньої вартості без конкретизування. Крім того, із наданих платником документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність і доцільність використання їх у господарській діяльності платника і правомірність формування витрат підприємства. Накази по підприємству, що обґрунтовують необхідність проведення робіт, що підтверджують види, обсяги виконаних робіт та обґрунтований розрахунок ціни під час перевірки не надано. Також позивачем завищено податковий кредит по операціях з придбання кабельної продукції у ТОВ Мастер - Кабель Київ та з придбання світильників у ТОВ Оптима Лайт у зв'язку з встановленням нереальності проведення господарських операцій по ланцюгу постачання, а саме відсутні підтверджуючі документи щодо транспортування товарів від постачальника до покупця, відсутні технічні паспорти (сертифікати) якості даної продукції по взаємовідносинам з ТОВ Мастер - Кабель Київ , а по взаємовідносинам з ТОВ Оптима Лайт такі паспорти надані лише частково, що унеможливлює з'ясування повної характеристики товару і ідентифікувати виробника продукції, крім наданого сертифікату на світильники ЛПП 11У; 12У виробника ПОГ Криворізьке УВП УТОС.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Кабель Україна" задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.12.2015р. №0003002207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1657717грн.50коп, у т.ч. на 1105145 грн. за основним платежем та на 552572грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 200 ПК України, ст.ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 18.11.2015р. до 24.11.2015р. ДПІ у м. Сумах була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансового - господарським операціям з ТОВ Мастер - Кабель Київ , з ПП Пакт , з ТОВ Оптима Лайт за липень 2015 року, результати якої були викладені в акті від 01.12.2015 р. № 3253/2207/37841178/272 (надалі - Акт) (т.1, а.с.11-45).

Згідно з висновками перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні ТОВ Мастер-Кабель Україна товарів, робіт (послуг) по контрагентам з ТОВ Мастер-Кабель Київ (код ЄДРПОУ 39270608) та з ТОВ Оптима Лайт (код ЄДРПОУ 36814845) за липень 2015 року, які підпадають під визначення ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, на думку посадової особи контролюючого органу, яка проводила перевірку, позивачем порушено п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 1184529грн. за липень 2015 року.

На підставі акту від 01.12.2015р. №3253/2207/37841178/272 ТОВ Мастер - Кабель Україна ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення - рішення від 15.12.2015 р. №0003002207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1776793грн.50коп., з яких: 1184529грн. за основним платежем та 592264,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.9).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003002207 від 15.12.2015 р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1657717 грн.50коп., з яких: за основним платежем - 1105145 грн.00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 552 572 грн. 50 коп., виходив з того, що позивачем правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки, по взаємовідносинам з ТОВ Мастер-Кабель Київ та з ТОВ Оптима-Лайт з поставки товарів за період, що перевірявся, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016р. №0003002207 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 657 717 грн.50коп., з яких: за основним платежем - 1 105 145 грн.00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 552 572грн.50коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підставою для висновків відповідача про те, що суми податкового кредиту, задекларовані позивачем по відносинах з ТОВ Мастер-Кабель Київ щодо придбання кабельної продукції та з ТОВ Оптима Лайт щодо придбання світильників, не підтверджені належним чином, стало не надання підприємством під час перевірки товарно-транспортних накладних, відсутність технічних паспортів (сертифікатів якості) по взаємовідносинам з ТОВ Мастер - Кабель Київ , надання по взаємовідносинам з ТОВ Оптима Лайт лише сертифікатів відповідності на світильники ЛПП-11У (22 моделі), згідно з якими виробником продукції є ПОГ Криворізьке УВП УТОС, Україна, Дніпропетровська обл., 50072, м. Кривий Ріг, вул. Шмідта, 6, код ЄДРПОУ 05477592, а також відсутність доказів реальності проведення господарських операцій по ланцюгу постачання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі твердження позивача є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вважається дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що надання контролюючому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкового кредиту є підставою для його одержання, якщо контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки (т.1, а.с.23) зазначено, що ТОВ Мастер - Кабель Україна завищено податковий кредит за липень 2015 року на загальну суму 1 093 556грн. по операціях з придбання товару у ТОВ Мастер-Кабель Київ у зв'язку із встановленням нереальності проведення господарських операцій по ланцюгу постачання.

Так, 02.06.2015р. між вказаними суб'єктами господарювання укладено договір поставки №2906-5, за умовами якого ТОВ Мастер-Кабель Київ (продавець) зобов'язується поставити кабельно-проводникову та електротехнічну продукцію, катоди мідні, катанку мідну, катанку алюмінієву, пластикат, поліетилен та інші товари виробничо-технічного призначення, а покупець прийняти та сплатити їх вартість (т.1, а.с.80-81).

Умови поставки продукції транспортом або за рахунок продавця. Дата поставки вважається датою приймання вантажу на складі покупця згідно з товарно-транспортною накладною (п.3.1 договору).

Порядок оплати протягом 90 днів з моменту поставки товару (п.4.4 договору).

На виконання даного договору продавцем на адресу позивача виписано видаткові та податкові накладні, в яких вказано найменування товару (дріт, провід, кабель силовий, кабель самонесучий, еллічильник, лампа, пускач ПМЛ, світильник, кабель телевізійний, СПМЖ, ТПЖ, тальк, провід сигналізаційний, кабель ВВГ, провід з'єднувальний, тощо), одиниця виміру, кількість, сума ПДВ, сума без ПДВ, загальна сума (т.1, а.с.128-146, т.2, а.с.48-68, 71-82).

Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця товарів, про що свідчать платіжні доручення №2154 від 10.07.2015р. на суму 27143грн.50коп. та №2258 від 20.07.2015р. на суму 88971грн.72коп. (т.3, а.с.77-78).

Крім того, на думку контролюючого органу, ТОВ Мастер - Кабель Україна завищено податковий кредит за липень 2015 року на загальну суму 11589грн.06коп. по операціях з придбання товару у ТОВ Оптима-Лайт у зв'язку із встановленням нереальності проведення господарських операцій по ланцюгу постачання.

Так, 12.03.2015р. між вказаними підприємствами укладено договір поставки №120315/14, відповідно до якого ТОВ Оптима-Лайт зобов'язується поставити в терміни, передбачені цим договором, а ТОВ Мастер - Кабель Україна (покупець) - прийняти ТМЦ (світильники в асортименті) та сплатити за них (т.1, а.с.86-88).

Ціна, найменування та перелік товару, що поставляється, вказується в накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.3).

Терміни і порядок постачання визначені розділом 3 договору, згідно з яким постачальник зобов'язаний поставити товар в терміни, погоджені з покупцем, на умовах EXW зі складу постачальника.

Постачальник поставляє товар, передбачений п.1.2 договору в кількості, асортименті і цінам, погодженим сторонами в заявці і рахунку на оплату, а також вказаним в накладних. Терміни оплати узгоджуються сторонами до виставленого рахунку на оплату і вказуються в рахунку, який виставляє постачальник.

Покупець і постачальник погоджують до моменту виставляння рахунку постачальником умови постачання. У разі відсутності такого узгодження покупець самостійно визначає перевізника і спосіб вивозу товару із складу постачальника.

На виконання даного договору ТОВ Оптима-Лайт на адресу ТОВ Мастер - Кабель Україна виписано видаткові та податкові накладні, в яких вказано найменування товару (світильники), одиниця виміру, кількість, сума ПДВ, сума без ПДВ, загальна сума (т.1, а.с.115-120, т.2, а.с.32-36).

Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця товарів, про що свідчать платіжні доручення №2244 від 17.07.2015р. на суму 20948грн.76коп., №2246 від 17.07.2015р. на суму 664грн.32коп., №2301 від 21.07.2015р. на суму 38260грн.80коп., №2341 від 24.07.2015р. на суму 8481грн.60коп., №2197 від 14.07.2015р. на суму 1178грн.88коп. (т.3, а.с.72-76).

Також у справі згідно з п.3.2 договору наявні копії рахунків-фактур, де вказана кількість, асортимент та ціна товару, що постачається.

Товар у ТОВ Мастер-Кабель Київ та у ТОВ Оптима Лайт придбавався з метою подальшої його реалізації позивачем іншим суб'єктам господарювання (т.1, а.с.149-250, т.2, а.с.1-19, 83-169, 174-250, т.3, а.с.1-16).

В п.3.1.1 акту перевірки зазначено, що ТОВ Мастер-Кабель Україна в липні 2015 року проводило операції з реалізації товарів кабельної провідникової продукції в асортименті на основі укладених договорів (т.1, а.с.16), основним видом його діяльності є неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90), а іншими видами діяльності - електромонтажні роботи (код 43.21), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код 47.19) та виробництво інших видів електронних і електричних проводів та кабелів (код 27.32).

Варто зазначити, що до одних із видів діяльності ТОВ Мастер-Кабель Київ належить виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів (код КВЕД 27.32), неспеціалізована оптова торгівля (основний) (код КВЕД 46.90), а до видів діяльності ТОВ Оптима-Лайт - виробництво електричного освітлювального устаткування (код КВЕД 27.40), діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (код КВЕД 46.18).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05 червня 1995 року, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у даній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, чи мали операції із поставки товарів реальний характер, яким чином відбувалася поставка товару, чи належить він постачальникові, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ІV (із змінами і доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, аналізуючи зміст первинних документів наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Мастер-Кабель Київ , між позивачем та ТОВ Оптима Лайт , колегія суддів зазначає, що ці господарські операції мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення або правильності складання і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.

Так, відповідно до Закону України: Про автомобільний транспорт та наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4, 11.5 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Крім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податку на додану вартість платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання, може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для донарахування грошового зобов'язання.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії свідоцтв про реєстрацію за позивачем легкових, малотоннажних та вантажних бортових транспортних засобів (т.3,а.с.81-88).

Згідно з п.3.3 договору поставки від 12.03.2015р. №120315, укладеного між позивачем та ТОВ Оптима-Лайт , у разі відсутності узгодження щодо умов постачання покупець самостійно визначає перевізника і спосіб вивозу товару із складу постачальника.

Отже, в даному випадку перевезення придбаних світильників здійснювалася власними силами ТОВ Мастер-Кабель Україна .

Щодо перевезення кабельної продукції від ТОВ Мастер-Кабель Київ необхідно відмітити, що відповідно до пункту 2.1 договору оренди №14 від 26.12.2014р. позивач орендує у ТОВ Джей Пі Фуд Сеплан нежитлові приміщення (офісні та складські), розташовані за адресою: Україна, 04073, м. Київ, вул. Сиренська, буд.25А (т.1, а.с.89-101), і за цією ж адресою розташовані і орендовані його контрагентом за договором №15 від 26.12.2014р. (т.1,а.с.102-114) у ТОВ Джей Пі Фуд Сеплан нежитлові приміщення (офісні та складські), внаслідок чого перевозити товар транспортними засобами не було потреби.

У видаткових накладних, оформлених на підставі договору поставки від 02.06.2015р. №2906-5, адреса ТОВ Мастер-Кабель Київ також значиться як Україна, 04073, м. Київ, вул. Сиренська, буд.25А .

Таким, чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що висновок ДПІ у м. Сумах про безтоварність операцій через відсутність у покупця товарно-транспортних накладних є необґрунтованим.

Колегія суддів також вважає необгрунтованими посилання апелянта на не надання під час перевірки технічних паспортів (сертифікатів) якості продукції на отриманий від ТОВ Мастер-Кабель Київ товар та надання їх лише на деякі лічильники, придбані у ТОВ Оптима-Лайт , як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якості товару, що постачається згідно з договором, діючим ГОСТам.

Так, ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч.1 ст.673 ЦК України).

Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.675 ЦК України).

Розділом 2 договору поставки №2906-5 від 02.06.2015р., укладеного між ТОВ Мастер-Кабель Україна та ТОВ Мастер-Кабель Київ , встановлені вимоги щодо якості та комплектності товару та порядок його приймання, а розділом 5 цього договору (п.5.2-5.7) передбачена відповідальність продавця за постачання неякісної (дефектної продукції).

Розділом 5 договору №120315/14 від 12.03.2015р., укладеного між ТОВ Мастер-Кабель Україна та ТОВ Оптима-Лайт , визначено вимоги щодо якості і гарантії товарів, що поставляються, та закріплений обов'язок продавця замінити поставлений товар у випадку виявлення у ньому дефектів, що перешкоджає його використанню за призначенням.

Отже, надання документів про якісні характеристики товару стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору стосовно предмету поставки.

Щодо твердження апелянта про нереальність операцій позивача з ТОВ Мастер-Кабель Київ та з ТОВ Оптима-Лайт , колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності його контрагентів за ланцюгом постачання.

Проте, згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, отримання контролюючим органом документів, які свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки, по взаємовідносинам з ТОВ Мастер-Кабель Київ та з ТОВ Оптима-Лайт з поставки товарів за період, що перевірявся, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016р. №0003002207 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 657 717 грн.50коп., з яких: за основним платежем - 1 105 145 грн.00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 552 572грн.50коп.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є також підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року по справі № 818/530/16 в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2016р. по справі № 818/530/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2017 р.