Постанова

від 15.04.2021 по справі 818/530/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 818/530/16

адміністративне провадження № К/9901/41445/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року, ухвалену у складі судді Осіпової О.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Калиновського В.А., Бондара В.О. , Кононенко З.О., у справі №818/530/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мастер-Кабель Україна до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. 29 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мастер-Кабель Україна звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 №0003002207 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1776793 грн 50 коп, з яких: 1184529 грн за основним платежем та 592264,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Кабель Україна" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2015 №0003002207 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 657 717 грн 50коп, у т.ч. на 1 105 145 грн за основним платежем та на 552572 грн 50 коп за штрафними (фінансовими) санкціями.

2.2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.3. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальнстю "Мастер-Кабель Україна" (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях,16, код ЄДРПОУ 37841178) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (40000, м. Суми, площа Покровська,2) суму судового збору в розмірі 24866 грн 19коп (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят шість грн дев`ятнадцять коп).

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

3.1. Судом установлено, що у період з 18.11.2015 до 24.11.2015 ДПІ у м. Сумах була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансового - господарським операціям з ТОВ Мастер - Кабель Київ , з ПП Пакт , з ТОВ Оптима Лайт за липень 2015 року, результати якої були викладені в акті від 01.12.2015 №3253/2207/37841178/272 (надалі - Акт) (т.1, а.с.11-45).

3.2. Згідно з висновками, перевіркою встановлено відсутність об`єктів оподаткування при придбанні ТОВ Мастер-Кабель Україна товарів, робіт (послуг) по контрагентам з ТОВ Мастер-Кабель Київ (код ЄДРПОУ 39270608) та з ТОВ Оптима Лайт (код ЄДРПОУ 36814845) за липень 2015 року, які підпадають під визначення ст. 198 Податкового кодексу України.

3.3. За висновком податкового органу, позивачем порушено п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 1184529 грн за липень 2015 року.

3.4. На підставі акту від 01.12.2015 №3253/2207/37841178/272 ТОВ Мастер - Кабель Україна ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення - рішення від 15.12.2015 №0003002207 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1776793 грн 50 коп, з яких: 1184529 грн за основним платежем та 592264,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.9).

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, при прийнятті рішення у справі урахував, що підставою для висновків відповідача про те, що суми податкового кредиту, задекларовані позивачем по відносинах з ТОВ Мастер-Кабель Київ щодо придбання кабельної продукції та з ТОВ Оптима Лайт щодо придбання світильників, не підтверджені належним чином, стало ненадання підприємством під час перевірки товарно-транспортних накладних, відсутність технічних паспортів (сертифікатів якості) по взаємовідносинах з ТОВ Мастер - Кабель Київ , надання по взаємовідносинам з ТОВ Оптима Лайт лише сертифікатів відповідності на світильники ЛПП-11У (22 моделі), згідно з якими виробником продукції є ПОГ Криворізьке УВП УТОС, Україна, Днітпропетровська обл., 50072, м. Кривий Ріг, вул. Шмідта, 6, код ЄДРПОУ 05477592, а також відсутність доказів реальності проведення господарських операцій по ланцюгу постачання.

4.1. Проте, суди, дослідивши матеріали справи, дійшли висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання, може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства, однак не може бути підставою для донарахування грошового зобов`язання.

4.2. Крім того, суди врахували, що перевезення придбаних світильників здійснювалася власними силами ТОВ Мастер-Кабель Україна .

4.3. Також суд не прийняв до уваги посилання контролюючого органу на ненадання під час перевірки технічних паспортів (сертифікатів) якості продукції на отриманий від ТОВ Мастер-Кабель Київ товар та надання їх лише на деякі лічильники, придбані у ТОВ Оптима-Лайт , як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

4.4. Таким чином, суди дійшли висновку про обґрунтованість включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Мастер-Кабель Київ та з ТОВ Оптима-Лайт та, як наслідок, наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2016 №0003002207 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 657 717 грн 50 коп.

4.5. Водночас, суди зауважили, що надані позивачем документи на виконання укладених 01.07.2015 між ТОВ Мастер-Кабель Україна та ТОВ Мастер-Кабель Київ договорів про надання маркетингових послуг та надання послуг з передпродажної підготовки товару, не відображають їх виконання, внаслідок чого суди дійшли висновку, що контролюючий орган правомірно збільшив товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 81276 грн, з яких 54184 грн - основний платіж та 27092 грн - штрафні (фінансові) санкції, (договір №31071 від 01.07.2015) та на 37800 грн, з яких 25200 грн - основний платіж та 12600 грн - штрафні (фінансові) санкції (договір №31072 від 01.07.2015).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

5.1. Скаржник вказує, що під час проведення перевірки позивача не були надані технічні паспорти (сертифікати якості) продукції, у зв`язку з чим неможливо з`ясувати повну характеристику товару, ідентифікувати виробника товару.

5.2. Також скаржник посилається на аналіз діяльності ТОВ Мастер - Кабель Київ та ТОВ Оптима Лайт в частині неподання вказаними суб`єктами податкової звітності. Також зазначає, що по вказаним контрагентам позивача неможливо простежити ланцюг придбання товару, що свідчить про нереальність господарських операцій.

6. Позивачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду судом касаційної інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021 розгляд вказаної справи призначено в порядку письмового провадження на 15.04.2021.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Податковий кредит згідно з п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10. Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

11. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уважається дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

12. Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

13. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

14. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

15. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

16. Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

17. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

18. Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05 червня 1995 року, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

19. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ІV (із змінами і доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

20. Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

21. Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

22. Як установили суди попередніх інстанцій, між ТОВ Мастер - Кабель Україна та ТОВ Мастер-Кабель Київ 02.06.2015 укладено договір поставки №2906-5, за умовами якого ТОВ Мастер-Кабель Київ (продавець) зобов`язується поставити кабельно-проводникову та електротехнічну продукцію, катоди мідні, катанку мідну, катанку алюмінієву, пластикат, поліетилен та інші товари виробничо-технічного призначення, а покупець прийняти та сплатити їх вартість (т.1, а.с.80-81).

23. На виконання даного договору продавцем на адресу позивача виписано видаткові та податкові накладні, в яких вказано найменування товару (дріт, провід, кабель силовий, кабель самонесучий, еллічильник, лампа, пускач ПМЛ, світильник, кабель телевізійний, СПМЖ, ТПЖ, тальк, провід сигналізаційний, кабель ВВГ, провід з`єднувальний, тощо), одиниця виміру, кількість, сума ПДВ, сума без ПДВ, загальна сума (т.1, а.с.128-146, т.2, а.с.48-68, 71-82).

24. Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця товарів, про що свідчать платіжні доручення №2154 від 10.07.2015 на суму 27143 грн 50 коп та №2258 від 20.07.2015 на суму 88971 грн 72 коп (т.3, а.с.77-78).

25. Крім того, 12.03.2015 між ТОВ Мастер - Кабель Україна та ТОВ Оптима-Лайт укладено договір поставки №120315/14, відповідно до якого ТОВ Оптима-Лайт зобов`язується поставити в терміни, передбачені цим договором, а ТОВ Мастер - Кабель Україна (покупець) - прийняти ТМЦ (світильники в асортименті) та сплатити за них (т.1, а.с.86-88).

26. На виконання даного договору ТОВ Оптима-Лайт на адресу ТОВ Мастер - Кабель Україна виписано видаткові та податкові накладні, в яких вказано найменування товару (світильники), одиниця виміру, кількість, сума ПДВ, сума без ПДВ, загальна сума (т.1, а.с.115-120, т.2, а.с.32-36).

27. Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювалися у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця товарів, про що свідчать платіжні доручення №2244 від 17.07.2015 на суму 20948 грн 76 коп, №2246 від 17.07.2015 на суму 664 грн 32 коп, №2301 від 21.07.2015 на суму 38260 грн 80 коп, №2341 від 24.07.2015 на суму 8481 грн 60 коп, №2197 від 14.07.2015 на суму 1178 грн 88 коп (т.3, а.с.72-76).

28. Також суди установили, що придбаний позивачем у ТОВ Мастер-Кабель Київ та у ТОВ Оптима Лайт товар в подальшому реалізовано іншим суб`єктам господарювання (т.1, а.с.149-250, т.2, а.с.1-19, 83-169, 174-250, т.3, а.с.1-16).

29. Отже, Суд погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ Мастер-Кабель Київ та ТОВ Оптима Лайт , мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

30. Оцінюючи доводи податкового органу стосовно відсутності у позивача сертифікатів якості на товари, ненадання товарно-транспортних накладних, Верховний Суд зазначає, що сертифікат якості не є документом, який підтверджує факт постачання товарів, не містить відомостей про господарську операцію та не відповідає вимогам первинних документів, встановленим законодавством України, а є документом, якій підтверджує саме якість товару.

31. Відсутність окремих документів (сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних) не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

32. Крім того, щодо факту поставки товару судами попередніх інстанцій установлено, що в матеріалах справи містяться копії свідоцтв про реєстрацію за позивачем легкових, малотоннажних та вантажних бортових транспортних засобів (т.3, а.с.81-88); перевезення придбаних світильників здійснювалася власними силами ТОВ Мастер-Кабель Україна ; щодо перевезення кабельної продукції від ТОВ Мастер-Кабель Київ суди врахували, що відповідно до пункту 2.1 договору оренди №14 від 26.12.2014 позивач орендує у ТОВ Джей Пі Фуд Сеплан нежитлові приміщення (офісні та складські), розташовані за адресою: Україна, 04073, м. Київ, вул. Сиренська, буд.25А і за цією ж адресою розташовані і орендовані його контрагентом за договором №15 від 26.12.2014 у ТОВ Джей Пі Фуд Сеплан нежитлові приміщення (офісні та складські), внаслідок чого перевозити товар транспортними засобами не було потреби.

33. Верховний Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт).

34. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не установлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

35. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

36. З огляду на наведене, Суд уважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2016 №0003002207 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 657 717 грн 50 коп, з яких: за основним платежем - 1 105 145 грн 00 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 552 572 грн 50коп.

37. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

38. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на наведене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій (з урахуванням часткового скасування постанови суду першої інстанції) - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

41.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

42.Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.

43.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко