Рішення

від 19.01.2017 по справі 905/2955/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.2017р. Справа № 905/2955/16

Господарський суд Донецької області у складі: Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Кротінова О.В, ОСОБА_1 при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Корпорація «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» , м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача : Служба автомобільних доріг у Донецькій області, м. Покровськ, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне агентство автомобільних доріг України, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м. Покровську, Донецької області, м. Покровськ, Донецька область

про стягнення 6 656 887 грн. 29 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 20.10.2016р.

від відповідача: представник не з'явився.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне агентство автомобільних доріг України, м. Київ: представник не з'явився.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м. Покровську Донецької області, м. Покровськ, Донецька область: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.01.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Корпорація «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» , м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Покровськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р. у розмірі 6 070 184 грн. 04 коп., пені в розмірі 113 192 грн. 59 коп., 3 % річних у розмірі 154 166 грн. 04 коп., інфляційних втрат у розмірі 319 344 грн. 62 коп., а разом 6 656 887 грн. 29 коп.

Ухвалою суду від 17.10.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 14.11.2016р. Ухвалою суду від 14.11.2016р. розгляд справи було відкладено на 01.12.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2016р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне агентство автомобільних доріг України, м. Київ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2016р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м. Покровську Донецької області, м. Покровськ, Донецька область.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2016р. було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 27.12.2016р. та відкладено на 21.12.2016р.

За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.12.2016р. по справі №905/2955/16 було призначено судову колегію у складі: Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Кротінової О.В., Курило Г.Є.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. розгляд справи було відкладено на 19.01.2017р.

17.01.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення до позовних вимог, в тому числі заява про уточнення позовних вимог, за змістом яких останній просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №2-103 від 17.09.2013р. в розмірі 5 960 791 грн. 82 коп. (за актами №1,2 приймання виконаних будівельних робіт), пеню (частково) в розмірі 132 877 грн. 04 коп., 3% річних в розмірі 136 689 грн. 93 коп., інфляційні витрати у розмірі 426 528 грн. 50коп., а всього 6 656 887 грн. 29 коп., та понесені судові витрати.

Судом встановлено, що фактично, зазначена заява позивача про уточнення позовних вимог, є одночасно заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р. та 3% річних, та заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми пені та інфляційних витрат.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У зв'язку з вищевикладеним, суд розглядає справу з урахуванням наданої заяви позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №2-103 від 17.09.2013 року щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст. 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 612, 625, 629, 837, 838, 853, 882, 886 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 317 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2016р., 21.12.2016р., 19.01.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору підряду №2-103 від 17.09.2013р. року із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені. 17.01.2016р. надав письмові пояснення, в яких зазначив, що роботи за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р. виконувались у вересні-листопаді 2013р. Також, позивач пояснює, що після виконання робіт, а саме у 2014 році, ним були підготовлені відповідні акти виконаних робіт та направлені на адресу відповідача для їх погодження та підписання, але у зв'язку з тим, що у 2014 році почались бойові дії у місті Донецьку, Корпорація «Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд «Альтком» була вимушена переїхати у м. Маріуполь та під час переїзду велика частина документів позивача залишилась в архіві підприємства, що розташований в м. Донецьк, саме тому позивачем у 2015р. було повторно направлено акти виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних робіт на адресу відповідача.

Відповідач про судові засідання 14.11.2016р., 01.12.2016р, 21.12.2016р., 19.01.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 21.10.2016р., 23.11.2016р., 08.12.2016р. та 03.01.2017р. Однак у засідання суду представника не направив. 14.11.2016р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надіслав відзив (вих.№01.3-2041 від 11.11.2016р.) на позовну заяву, клопотання ( вих.№01.3-2043 від 11.11.2016р.) про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державної казначейської служби у м. Красноармійськ, клопотання (вих. №01.3-2042 від 11.11.2016р.) про залучення до участі у справі іншого відповідача - Державне агентство автомобільних доріг України, клопотання (вих.№01.3-2065 від 14.11.2016р.) про відкладення розгляду справи, призначеного на 14.11.2016р. 17.11.2016р. через канцелярію господарського суду Донецького області відповідачем надано оригінали: відзиву (вих.№01.3-2041 від 11.11.2016р.) на позовну заяву, клопотання ( вих.№01.3-2042 від 11.11.2016р.), клопотання (вих. №01.3-2043 від 11.11.2016р.), клопотання (вих.№01.3-2065 від 14.11.2016р.) про відкладення розгляду справи, призначеного на 14.11.2016р. 01.12.2016р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надіслав супровідний лист з додатками та клопотання (вих..№01.3-2293 від 30.11.2016р.) про розгляд справи за відсутності представника відповідача. 21.12.2016р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надіслав письмові пояснення (вих.№01.3-2553 від 21.12.2016р.) з додатками, в т.ч. просив провести розгляд справи у відсутності представника відповідача.19.01.2017р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надіслав письмові пояснення (вих.№01.3-108 від 18.01.2017р.)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме:

- Державне агентство автомобільних доріг України, м. Київ, про дату судового засідання 21.12.2016р. та 19.01.2017р. було повідомлене належним чином, про що свідчать штамп поштового відправлення та повідомлення про вручення рекомендованого листа з відміткою про його отримання 08.12.2016р. та 30.12.2016р, однак у засідання суду представника не направило, про причини неявки суд не повідомило, вимоги суду не виконало.

- ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м. Покровську Донецької області, про дату судового засідання 21.12.2016р. та 19.01.2017р. було повідомлено належним чином, про що свідчать штамп поштового відправлення та повідомлення про вручення рекомендованого листа з відміткою про його отримання 08.12.2016р.та 03.01.2017р., однак у засідання суду представника не направило. 03.01.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надіслало письмові пояснення, в яких ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у м. Покровську Донецької області зазначає, що Служба автомобільних доріг в Донецькій області в 2013 році в ОСОБА_2 не обслуговувалась.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (далі - замовник) та Корпорацією Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд Альтком (далі - підрядник) був укладений договір підряду №2-103 від 17.09.2013р. (далі за текстом Договір), за умовами якого Підрядник бере на себе зобов'язання за завданням Замовника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги КПП Танюшівка - Старобільськ - Артемівськ, км 155+100 - км 178+478 (об'єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим Договором термін, а Замовник зобов'язується прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об'єкт і сплати вартість виконаних послуг.

Відповідно до п.2.1. Договору, договірна ціна робіт, виконання яких доручається Підряднику, становить 9 537 924 грн. 58 коп., у тому числі ПДВ - 1 589 654 грн. 10 коп.

Відповідно до п.3.1. Договору (в редакції, погодженій сторонами у Додатковій угоді від 30.12.2013р. до договору підряду №2-103 від 17.09.20р.), Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання Договору і забезпечує їх завершення до 31.12.2014р.

Відповідно до п.12.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання Сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до п.12.2. Договору, до акта приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Відповідно до п.14.7 Договору, при затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи з вини Замовника, він сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1 відсотка від договірної ціни робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п.17.1. Договору (в редакції, погодженій сторонами у Додатковій угоді від 30.12.2013р. до договору підряду №2-103 від 17.09.20р.), Договір діє до 31.12.2014р.

На підтвердження факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на суму 5 960 791 грн. 82 коп., останнім надано до матеріалів справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт б/д на суму 2 521 546 грн. 42 коп. та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт б/д на суму 3 439 245 грн. 40 коп.

Також, позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати б/н, б/д на суму 5 960 791 грн. 82 коп.

Вищезазначені акти та довідка, що були подані разом з позовною заявою позивачем, не містять підпису відповідача та не містять дати складання.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №3 від 02.10.2015р., що є підтвердженням здійснення господарської операції позивача, формування податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Отже, оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, відповідачем не сплачено вартість виконаних робіт за актом №1 приймання виконаних будівельних робіт б/д на суму 2 521 546 грн. 42 коп. та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт б/д на суму 3 439 245 грн. 40 коп..

Пунктом п.12.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання Сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт.

Надані до матеріалів справи довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акти №1, №2 не містять підпису відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2015р. позивачем на адресу відповідача направлено Повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду (вих.№19/2015-08-01 від 19.08.2015р.) з вимогою прийняти виконані роботи за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р. на суму у розмірі 6 070 184 грн. 04 коп. протягом п'яти робочих днів з моменту отримання зазначеного повідомлення та копії рахунків.

Судом встановлено, що разом з Повідомленням підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду (вих.№19/2015-08-01 від 19.08.2015р.), позивачем на адресу відповідача було також направлено акти приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 до Договору №2-103 від 17.09.2013р. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати до договору №2-103 від 17.09.2013р., що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 20.08.2015р.

Зазначений лист разом з актом приймання виконаних будівельних робіт №1, актом приймання виконаних будівельних робіт №2 до Договору №2-103 від 17.09.2013р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати до договору №2-103 від 17.09.2013р. отримано відповідачем 02.09.2015р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, факт отримання зазначених актів №1, 2 приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.1 ст.882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після отримання зазначеного Повідомлення підрядника з доданими атами №1, №2 приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт до договору підряду №2-103 від 17.09.2013р. виконані роботи прийняті не були.

Як встановлено судом, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було заявлено про виявлення допущенних у роботі відступів від умов договору або інших недоліків виконаних робіт, що б слугувало відмовою від підписання зазначених актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Крім того, судом встановлено, що зазначені акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт містять посилання на Договір №2-103 від 17.09.2013р., а тому відповідач мав можливість за умови будь-якої невідповідності виконаних робіт вказати про це в Актах виконаних робіт або не підписувати такі акти, пропонуючи свої варіанти редакції Актів виконаних робіт, а при виникненні спорів - вживати передбачених законодавством заходів. Проте відповідач не вчиняв жодних з перелічених дій.

З огляду на відсутність мотивованої відмови від підписання акту №1 приймання виконаних будівельних робіт б/д, акту №2 приймання виконаних будівельних робіт б/д та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, суд вважає роботи прийнятими належним чином. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р. відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 5 960 791 грн. 82 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Оскільки Повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду (вих.№19/2015-08-08 від 19.08.2015р.) з вимогою прийняти виконані роботи за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р. на суму у розмірі 6 070 184 грн. 04 коп. протягом п'яти робочих днів з моменту отримання зазначеного повідомлення було отримано відповідачем 02.09.2015р., то з урахуванням приписів ст.882 Цивільного кодексу України та відсутності мотивованої відмови від їх прийняття, суд вважає датою прийняття замовником робіт за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р. та датою підписання акту №1 приймання виконаних будівельних робіт б/д, акту №2 приймання виконаних будівельних робіт б/д та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт - 09.09.2015р.

Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п.4.1. до договору підряду №2-103 від 17.09.2013р., за актом №1 приймання виконаних будівельних робіт та за актом №2 приймання виконаних будівельних робіт є 07.10.2015р.

Проаналізувавши укладений сторонами договір підряду №2-103 від 17.09.2013р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання ОСОБА_1 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п.12.1 Договору підряду №2-103 від 17.09.2013 року, протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання Сторонами акта прийняття виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в).

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором підряду №2-103 від 17.09.2013 року в сумі 5 960 791 грн. 82 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 136 689 грн. 93 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок. Фактично розмір 3% річних складає 151 387 грн. 78 коп.

Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у сумі 136 689 грн. 93 коп.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт у розмірі 426 528 грн. 50 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 313 589 грн. 63 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 112 938 грн. 87 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню на суму 132 877 грн. 04 коп., виходячи з розрахунку 0,1% відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 14.7. договору передбачено, що при затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи з вини Замовника, він сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від договірної ціни робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період за який сплачується пеня.

Проте, як вбачається з розрахунку до позовної заяви, позивач нараховує пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок. Фактично розмір пені становить 822 589 грн. 28 коп.

Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 132 877 грн. 04 коп.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені було здійснено за допомогою програмного забезпечення Ліга Закон .

Також, суд зазначає, що посилання відповідача, зазначені у відзиві, стосовно відсутності підстав у останнього щодо виникнення обов'язку з розрахунку з позивачем за виконані роботи через відсутність підписаних між сторонами актів виконаних будівельних робіт, судом не приймається до уваги, оскільки дане твердження спростовується матеріалами справи.

Суд ще раз звертає увагу, що з огляду на відсутність мотивованої відмови від підписання акту №2 приймання виконаних будівельних робіт б/д та акту №2 приймання виконаних будівельних робіт б/д та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, суд вважає роботи прийнятими належним чином. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Крім того, у відзиві відповідач посилається на відсутність бюджетного фінансування саме на момент виконання свого зобов'язання перед позивачем за даним договором. Стосовно даного питання, суд дійшов висновку, що дана обставина не звільняє Службу автомобільних доріг у Донецькій області від виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання. Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.

Стосовно посилання відповідача у своєму відзиві на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №373 з об'єктів у додатку 2 до постанови КМУ №498 повністю було виключено об'єкти будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування Донецької області, відповідно, виключено об'єкт, що є предметом договору №2-103, укладеного між сторонами спору 17.09.2013р., суд зазначає наступне.

У своєму відзиві, відповідач зазначає, що 17 червня 2015р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №498 (з наступними змінами від 30.09.2015р. №805), Деякі питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг, якою затверджено перелік об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи яких виконано у 2010-2014 роках та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг згідно з додатком 2.

Тобто, відповідачем не заперечується той факт, що на момент виконання робіт за Договором №2-103 від 17.09.2013р. та виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати, фінансування об'єкту було передбачено вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів №498 від 17.06.2015р. (з наступними змінами від 30.09.2015р. №805), а тому виключення у 2016 році з об'єктів у додатку 2 до постанови КМУ №498 об'єкту, що є предметом договору №2-103 від 17.09.2013р. не звільняє від обов'язку виконання зобов'язання, що виникло раніше.

Крім того, ухвалою господарського суду Донецької області від 01.12.2016р. було відкладено вирішення питання стосовно клопотання відповідача (вих.№01.3-2042 від 11.11.2016р.) про залучення до участі у справі №905/2955/16 іншого відповідача - Державне агентство автомобільних доріг Україні.

19.12.2016р. від позивача надійшли письмові пояснення, за змістом яких останній вважає клопотання відповідача про залучення до участі у справі №905/2955/16 іншого відповідача - Державне агентство автомобільних доріг Україні безпідставним, та таким, що не підлягає задоволенню.

Отже, стосовно клопотання відповідача (вих.№01.3-2042 від 11.11.2016р.), суд зазначає наступне.

Клопотання від 11.11.2016р. № 01.3-2042 Служби автомобільних доріг у Донецькій області про залучення до участі іншого відповідача - Державне агентство автомобільних доріг Україні, залишається судом без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Договір підряду №2-103 від 17.09.2013р. укладений між Службою автомобільних доріг у Донецькій області та Корпорацією Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд Альтком . Даний договір не містить обов'язку Державного агентства автомобільних доріг Україні виконати зобов'язання перед позивачем з оплати вартості робіт.

Як зазначено у п.1.3 Положення про службу автомобільних доріг у Донецькій області, служба є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного ОСОБА_1 України і своїм найменуванням.

З урахуванням того, що відповідачем не було доведено передбачених договором або законом підстав для виникнення у Державного агентства автомобільних доріг України обов'язку перед позивачем з оплати виконаних робіт за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р., суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати його відповідачем по даній справі та клопотання від 11.11.2016р. № 01.3-2042 Служби автомобільних доріг у Донецькій області залишити без задоволення.

У прохальній частині позовної заяви Корпорація Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд Альтком , м. Маріуполь, Донецька область просить стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Покровськ, Донецька область, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, суму заборгованості за договором підряду №2-103 від 17.09.2013р. у розмірі 5 960 791 грн. 82 коп., пеню в розмірі 132 877 грн. 04 коп., 3 % річних у розмірі 136 689 грн. 93 коп., інфляційних втрат у розмірі 426 528 грн. 50 коп., а разом 6 656 887 грн. 29 коп. Вказана сума зазначена, як ціна позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову зазначеній у прохальній частині позовної заяви.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» , нормами якого визначені правові засади справляння судового збору, передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 378 гривень.

Отже, розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить 99 853 грн. 31 коп.

Дослідивши платіжне доручення № 214 від 26.09.2016р. на суму 99 854 грн. 00 коп., судом встановлено, що судовий збір сплачений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 00 грн. 69 коп.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору та витрати на послуги адвоката за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч. 2 ч. 2 ст.218, ч.1 ст. 230, ч.6 ст.232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 24, 28, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області (код ЄДРПОУ 25946285, місцезнаходження 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок 12) на користь Корпорації Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд Альтком (код ЄДРПОУ 34604365, місцезнаходження 87525, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, будинок 2) заборгованість з оплати виконаних робіт на підставі договору №2-103 від 17.09.2013р. в розмірі 5 960 791 грн. 82 коп., інфляційні втрати у сумі 313 589 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 136 689 грн. 93 коп., пені у сумі 132 877 грн. 04 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 98 159 грн. 23 коп.

В задоволенні позову Корпорації Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд Альтком в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 112 938 грн. 87 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 19.01.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2017р.

Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя О.В. Кротінова

Суддя Г.Є. Курило