Постанова

від 26.01.2017 по справі 910/17352/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 910/17352/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Самойленко П.М. - представник за довіреністю № 3384/18 від 20.12.2016

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: Олендер А.І. - представник за довіреністю від 01.01.2017

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016

у справі № 910/17352/16 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю С.Н.-Транс

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_5

про стягнення 9 770,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідачів солідарно 9 770,56 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Заявлена до стягнення сума є частиною з суми виплаченого позивачем страхового відшкодування (18 536,25 грн. - примітка суду), яке позивачем як страховою організацією виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля Scania R114G , державний номерний знак НОМЕР_1, який застрахований позивачем за укладеним з ПрАТ Ефес Україна договором добровільного страхування наземного транспорту № 0742а/13д/цп від 01.04.2013, внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. ОСОБА_5 - водія автомобіля DAF , державний номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують вказаним автомобілем, застрахована в АТ Страхова група ТАС згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/9436546.

Заявлена до стягнення з відповідачів сума становить різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, яку позивачу було виплачено АТ ТАС , а звернення з цим позовом до двох відповідачів обумовлено тим, що, за наявною у позивача інформацією, автомобіль DAF , державний номерний знак НОМЕР_2, за укладеним між відповідачами договором найму транспортного засобу № 806 від 01.07.2012 перебуває в орендному користуванні у відповідача 1, в той час як на момент скоєння спірної ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відписаних з відповідачем 2, а відтак, у одного з відповідачів виникло зобов'язання сплатити позивачу заявлену до стягнення суму.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2016, повний текст якого складений 22.11.2016, у справі № 910/17352/16 позов задоволено повністю за рахунок стягнення спірної суми з відповідача 2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до чинного законодавства є саме відповідач 2, виходячи з того, що:

- цивільно-правова відповідальність власника DAF як страхувальника на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС , яким позивачу було перераховано частину страхового відшкодування у сумі 8 765,69 грн., а відтак, у позивача виникло право на стягнення решти суми страхового відшкодування 9 770,56 грн. (18 536,25 грн. сума страхового відшкодування - 8 765,69 грн. сплачена ПАТ СГ ТАС сума) з винної у ДТП особи;

- відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків;

- з наявних в матеріалах справи доказів, а саме з постанови Ірпінського міського суду Київської області від 16.10.2013 зі справи № 367/7251/13-п встановлено, що ОСОБА_5 працює у відповідача 2, в той час як доводи відповідача 2 про те, що ОСОБА_5 не перебуває з ним у трудових відносинах не підтверджені документально (подана довідка від 02.11.2016 № 11-16/102 не є належним доказом, оскільки суду не подано довідок про те, що така фізична особа не є працівником відповідача 2, відповідних органів державної влади; копія трудової книжки; наказ про звільнення, тощо).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до відповідач 2 відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач 2 послався на те, що на час скоєння спірної ДТП автомобіль DAF , державний номерний знак НОМЕР_2 перебував в орендному користуванні у відповідача 1, а ОСОБА_5 не перебував у трудових відносних з відповідачем 2, в зв'язку з чим останній не має змоги надати суду копію трудової книжки ОСОБА_5 або наказу про звільнення вказаної особи.

Ухвалою від 09.12.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрікова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням № 09-53/57/17 від 10.01.2017, у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17352/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт у справі № 910/17352/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою від 11.01.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт прийнято до свого провадження.

Розпорядженням № 09-53/57/17 від 10.01.2017 у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17352/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт у справі № 910/17352/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою від 11.01.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт прийнято до свого провадження.

Відповідач 1 та третя особа в судове засідання представників не направили, про причини неявки представників суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 1 та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 2 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти її задоволення заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.04.2013 позивач як Страховик, Приватне акціонерне товариство Ефес Україна як Страхувальник та Вигодонабувач уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 0742а/13д/цп (а.с. 33-40) (далі Договір), предметом якого, серед іншого, є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземними транспортними засобами, які визначені в Додатку № 1 до Договору, в тому числі і автомобіль Scania R114G , державний номерний знак НОМЕР_1 (далі Автомобіль).

В п. 22.1.1 Договору сторонами погоджено строк дії Договору - з 00 годин 00 хвилин 01.04.2013 по 31.03.2014. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 24 години 31.03.2014.

16.10.2013 о 13 год. 20 хв. в смт. Гостомель на території заводу Ветропак сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керування ОСОБА_8 та автомобіля автомобіля DAF , державний номерний знак НОМЕР_2 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_5 (далі третя особа).

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 1.001.13 13754/VESKO45305 від 26.12.2013 (а.с. 64-65), з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 66) та того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 0,5% від страхової суми (300 390 грн.), тобто 1 501,95 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 18 536,25 грн. (20 038,20-1 501,95).

Як слідує зі змісту вказаних страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, вартість матеріального збитку, що підлягає виплаті за умовами Договору, визначена позивачем виходячи з даних, встановлених в рахунку на передоплату № ДН304599 від 02.10.2013 на суму 32 230,28 грн. ТОВ Донбас-Скан-Сервіс (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля) (а.с. 74), але в сумі 20 038,20 грн. і жодних заперечень щодо суми страхового відшкодування сторонами не висловлено, тому вказані обставини колегією суддів не досліджуються.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України Про страхування (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

В поданому позичу Повідомленні про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заяві на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 03.10.2013 (а.с. 58-61) ОСОБА_8 не зазначає, кому саме він просить виплатити страхове відшкодування, проте в своїй заяві № 1401 від 23.12.2013 він просить виплатити страхове відшкодування на рахунок ТОВ Донбас-Скан-Сервіс (особи, яка здійснила ремонт Автомобіля).

З наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 81029 від 27.12.2013 (а.с. 63) слідує, що страхове відшкодування в сумі 18 536,25 грн. перераховане позивачем на користь ТОВ Донбас-Скан-Сервіс за реквізитами, зазначеними Страхувальником в заяві № 1401 від 23.12.2013.

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано ОСОБА_5, що підтверджується постановою Інпінського міського суду Київської області від 16.10.2013 у справі № 367/7251/13-п (а.с. 56).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявного в матеріалах справи витягу з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 32) слідує, що станом на 23.09.2013 (дата спірної ДТП) цивільно-правова відповідальність щодо Автомобіля 1 була застрахована АТ СГ ТАС .

Зазначений факт відповідачами не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону, обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають законне право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Стаття 1 Закону встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Враховуючи, що матеріли справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 неправомірно володів Автомобілем 1 під час скоєння спірної ДТП, його володіння забезпеченим транспортним засобом (Автомобіль 1) під час спірної ДТП вважається правомірним.

Отже, в даному випадку саме АТ СГ ТАС як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і ОСОБА_5 (особи, яка визнана винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При звернення до суду з цим позовом позивач зазначив про те, що АТ СГ ТАС було йому перераховано частину страхового відшкодування в сумі 8 765,69 грн.

Доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять, проте ці обставини сторонами не заперечуються, а відтак, в силу приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України, якою встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, ці обставини судом визнаються доведеними.

Позивач просить стягнути решту невиплаченого страховиком цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1 (АТ СГ ТАС ), в сумі 9 770,56 грн. (18 356,25-8 765,69) солідарно з відповідачів.

Звернення з цим позовом до двох відповідачів позивач пояснює тим, що за наявною в нього інформацією Автомобіль 1 за укладеним між відповідачами договором найму транспортного засобу № 806 від 01.07.2012 перебуває в орендному користуванні у відповідача 1, в той час як на момент скоєння спірної ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відписаних з відповідачем 2, а відтак, у одного з відповідачів виникло зобов'язання сплатити позивачу заявлену до стягнення суму.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі за рахунок відповідач 2, пославшись на те, що:

- цивільно-правова відповідальність власника DAF як страхувальника на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС , яким позивачу було перераховано позивачу частину страхового відшкодування у сумі 8 765,69 грн., а відтак, у позивача виникло право на стягнення решти суми страхового відшкодування 9 770,56 грн. (18 536,25 грн. сума страхового відшкодування - 8 765,69 грн. сплачена ПАТ СГ ТАС сума) з винної у ДТП особи;

- відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків;

- з наявних в матеріалах справи доказів, а саме з постанови Ірпінського міського суду Київської області від 16.10.2013 зі справи № 367/7251/13-п, встановлено, що ОСОБА_5 працює у відповідача 2, в той час як доводи відповідача 2 про те, що ОСОБА_5 не перебуває з ним у трудових відносинах не підтверджені документально (подана довідка від 02.11.2016 № 11-16/102 не є належним доказом, оскільки суду не подано довідок про те, що така фізична особа не є працівником відповідача 2, відповідних органів державної влади; копія трудової книжки; наказ про звільнення, тощо).

Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, проте вважає, що вказані вимоги мали бути задоволені за рахунок відповідача 1 з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, враховуючи приписи Закону та положення ст. 1194 ЦК України, різницю між реальними збитками, на стягнення яких має право страховик згідно з Законом України Про страхування , і вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом, має відшкодувати особа, яка завдала збитків.

З урахуванням зазначених обставин, позивач має право на стягнення з особи, яка завдала збитків відшкодування в сумі 9 770,56 грн. (18 356,25-8 765,69).

З матеріалів справи слідує, що Автомобіль 1 за укладеним між відповідачами договором найму транспортного засобу № 806 від 01.07.2012 (а.с. 115-116) був відповідачем 2 (як власником Автомобіля 1) переданий в орендне користування відповідачу 1 та мав перебувати у вказаному користуванні з 01.07.2012 по 16.07.2015 (п. 9.1 вказаного договору).

Доказів повернення Автомобіля 1 з орендного користування станом на дату вчинення спірної ДТП матеріали справи не містять.

Водночас згідно з наданими на вимогу суду апеляційної інстанції наказами відповідача 1 № 5 від 16.07.2012 та № 2 від 31.01.2014 ОСОБА_5 16.07.2012 прийнято відповідачем 1 на посаду водія, а 31.01.2014 звільнено з вказаної посади.

Вказані обставини відповідають відомостям, про які вказано відповідачем 2 у довідці № 11-16/102 від 02.11.2016, а також доданій до апеляційної скарги копії довідки відповідача 1 № 28 від 29.11.2016.

При цьому сам лише факт зазначення у вступній частині постанови Ірпінського міського суду Київської області від 16.10.2013 у справі № 367/7251/13-п того, що ОСОБА_5 працює у відповідача 2, не може вважатися преюдиційним фактом в розумінні ст. 35 ГПК України, оскільки, як слідує зі змісту вказаної постанови, ОСОБА_5 не брав участі у судовому розгляді справи, а той факт, у трудових відносинах з якою саме особою перебував ОСОБА_5, судом при вирішенні питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності не досліджувався.

При цьому колегія суддів погоджується з відповідачем 2 у тому, що за відсутності у нього трудових відносин з водієм ОСОБА_5 надати витяг з трудової книжки та наказ про звільнення вказаної особи відповідач 2 надати суду не міг.

Суд першої інстанції, маючи в матеріалах справи пояснення відповідача 2 про те, що водій, винний у ДТП, не перебуває з ним у трудових відносинах, вказаних обставин не дослідив, що призвело до встановлення помилкового факту.

Отже, колегія суддів вважає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт перебування ОСОБА_5 на час спірної ДТП у трудових відносинах саме з відповідачем 1.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За таких обставин, позивач має право на стягнення решти з суми виплаченого страхового відшкодування, яка не була йому сплачена АТ СГ ТАС , а саме 9 770,56 грн. (18 356,25-8 765,69) саме з відповідача 1 як юридичної особи, яка має відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником.

З огляду на вищевикладене, позов слід задовольнити саме за рахунок відповідача 1. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/17352/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 9 770,56 грн. страхового відшкодування в порядку регресу з відповідача 1, у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 судом відмовляється.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/17352/16 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/17352/16 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю С.Н.-Транс (03150, м. Київ, вул. Червоноамійська, 66-Б, ідентифікаційний код 32767912) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) 9 770 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 56 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

5. В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю С.Н.-Транс (03150, м. Київ, вул. Червоноамійська, 66-Б, ідентифікаційний код 32767912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нечипорук Транспорт (46002,м. Тернопіль, вул. Петрушевича, 9/2, ідентифікаційний код 37138309) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17352/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук