Постанова

від 26.01.2017 по справі 911/3177/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 911/3177/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Каплун В.В. - голова правління

Алфімов В.В. - представник за довіреністю від 07.02.2015

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства Рось

на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016

у справі № 911/3177/16 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Виробничого сільськогосподарського кооперативу Зоря

до Приватного підприємства Рось

про стягнення 554 475,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 76-78), заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 914 839,86 грн. за поставлений за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 17/12 від 17.12.2014 та договором поставки сільськогосподарської продукції (сировини) № 8 від 01.01.2016, але неоплачений товар.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.11.2016, повний текст якого складений 25.11.2016, у справі № 911/3177/16 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманого за спірними договорами товару.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство Рось звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 по справі № 911/3177/16 про задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені в ньому, хибними та такими, що не відповідають обставинам справи та не мають належного правового підґрунтя.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору сторін по суті не прийнято до уваги те, що первинними документами на підтвердження факту поставки товару є оформлена накладна та довіреність від підприємства покупця на особу, яка отримує товар, проте позивачем в підтвердження позовних вимог не надано жодної довіреності, а надані позивачем приймальні квитанції не містять реквізитів договору, реквізитів довіреності, а відтак, не доводять факту поставки товару.

Ухвалою від 20.12.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного підприємства Рось прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням № 09-53/56/17 від 10.01.2017 у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3177/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017 апеляційна скарга Приватного підприємства Рось у справі № 911/3177/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою від 11.01.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Приватного підприємства Рось прийнято до свого провадження.

Відповідач представників в судове засідання не направив.

26.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, в якому відповідач, з посиланням на необхідність підготовки та подання значної кількості додаткових документів, які мають вагоме значення для справи, просить перенести судове засідання на іншу дату.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і відмовляє у задоволенні клопотання з огляду на те, що, по-перше, відповідачем не надано жодних пояснень щодо того, які саме додаткові документи та на підтвердження яких саме обставин ним планується подати, по-друге, не надано жодних обґрунтувань щодо можливості прийняття таких доказів в розумінні ст. 101 ГПК України, а по-третє, не надано жодних пояснень щодо неможливості підготувати вказані докази в період з дати звернення з цією апеляційної скарги (13.12.2016) по 26.01.2017.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

01.01.2016 позивач як постачальник та Філія Роменський молочний комбінат ПП Рось (далі відповідач) як покупець уклали договір поставки сільськогосподарської продукції (сировини) №8 (далі Договір) (а.с. 13-15), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання в порядку і на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність відповідача сировину власного виробництва, в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам (далі Товар) за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є невід'ємною частиною Договору, а відповідач - прийняти товар та оплатити його на умовах Договору в кількості і в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару: молоко коров'яче, власного виробництва (ДСТУ 3662-97).

Згідно з п. 1.5 Договору перехід права власності на Товар від позивача до відповідача здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання Товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) відповідача, підписання всіх необхідних документів, в разі наявності товарно-транспортної накладної після відмітки відповідача про прийом Товару на ній.

Приймання молочної сировини відбувається шляхом заповнення Прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини, форма якої та Інструкція щодо заповнення якої затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.2015.

З доданих до матеріалів справи копій прийомних квитанції на закупівлю молочної сировини № 26 від 12.02.2016, № 48 від 11.03.2016, № 68 від 05.04.2016, № 83 від 05.05.2016, № 108 від 07.06.2016, № 128 від 06.07.2016, № 144 від 02.08.2016, № 170 від 06.09.2016, № 183 від 05.10.2016 (а.с. 18-24, 79-80) слідує, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 659 533,66 грн. Вказані прийомні квитанції підписані представником відповідача без жодних зауважень, підписи відповідальних осіб скріплені відбитками печаток.

Крім того, зі змісту прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини № 26 від 12.02.2016 слідує, що станом на дату її підписання у відповідача існувала заборгованість за поставлений раніше товар на загальну суму 551 306,20 грн. Відомості щодо сальдо на початок періоду є обов'язковим реквізитом Прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини згідно з затвердженою вищезгаданою інструкцією формою.

На підтвердження факту поставки такого товару (на суму 551 306,20 грн.) позивачем до матеріалів справи залучено копії договору на закупівлю сільськогогоподарської продукції № 17/12 від 17.12.2014, за умовами якого позивач постачав відповідачу молоко коров'яче в період до дати укладення Договору, та приймальних квитанції до вказаного договору (а.с. 25-37).

Колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що поставка молочної сировини відповідно до приписів чинного законодавства має оформлюватись саме прийомними квитанціями на закупівлю молочної сировини, а відтак, його посилання на необхідність оформлення накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не відповідають положенням законодавства.

При цьому колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вказаною Інструкцією не встановлено, що товарна накладна є єдиним первинним документом, який підтверджує факт поставки.

Необхідність зазначення у прийомних квитанціях реквізитів договору, на підставі якого здійснюється поставка, спростовується затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.2015 її формою.

Слід зазначити і про те, що відповідачем не надано жодних доказів існування між сторонами будь-яких інших, ніж два вищезгадані, договорів, предметом яких було би постачання позивачем відповідачу молочної сировини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо доведеності факту поставки позивачем відповідачу Товару за Договором на суму 1 659 533,66 грн., а також наявності станом на 12.02.2016 заборгованості за поставлений за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції № 17/12 від 17.12.2014 товар в сумі 551 306,20 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар може змінюватись на протязі місяця в залежності від ринкової ціни на товар.

Аналогічні положення викладені й в п. 2.1 договору на закупівлю сільськогосподарської продукції № 17/12 від 17.12.2014.

До матеріалів справи долучені відповідні протоколи на погодження вільних відпускних цін на закупівлю молока як до Договору (а.с. 16-18), так і до договору на закупівлю сільськогосподарської продукції № 17/12 від 17.12.2014 (а.с. 29-31).

Згідно з п. 2.5 Договору оплата за Товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати приймання товару покупцем відповідно до п. 1.4 Договору. Оплата проводиться за умови, що позивач надав всі необхідні документи на товар згідно з вимогами договору та чинного законодавства.

Водночас в п. 2.5 договору на закупівлю сільськогосподарської продукції № 17/12 від 17.12.2014 встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. За домовленістю сторін може проводитись готівковий розрахунок або розрахунок векселем. Зміна форми розрахунку закріплюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною даного договору.

З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 38-73) та довідки ПАТ АБ Експрес-Банк № 40.11-28/147 від 22.11.2016 (а.с. 98) слідує, що в період з 06.01.2016 по 22.11.2016 відповідач перерахував позивачеві 1 296 000 грн. з призначенням платежу: заборгованість за здане молоко .

Частину з вказаних коштів в сумі 551 306,20 грн. позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості за договором на закупівлю сільськогогоподарської продукції № 17/12 від 17.12.2014, а решту - в сумі 744 693,80 грн.

Враховуючи відсутність у призначеннях платежу посилань на те, в рахунок оплати поставленого за яким саме договором товару слід зараховувати кошти, позивач цілком правомірно проводив зарахування грошових коштів виходячи з черговості поставки товару.

Згідно п. 7.1, 7.2 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Отже, заборгованість за поставлений за договором на закупівлю сільськогогоподарської продукції № 17/12 від 17.12.2014 відсутня, а неоплаченим з поставленого за Договором залишився Товар на загальну суму 914 839,86 грн. (1 659 533,66 -744 693,80).

Той факт, що відповідач визнає заборгованість у зазначеному розмірі, підтверджується проведенням сторонами звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2016, про що складено двосторонній акт, копію якого позивач долучив до матеріалів справи.

Факт оплати відповідачем поставленої позивачем продукції в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи документальними доказами свідчить про те, що господарські операції з поставки-приймання продукції мали місце, в той час як недоліки в оформленні прийомних квитанцій, не що послався відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, самі по собі не є підставою вважати, що такі операції не здійснювались.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем за Договором Товару на суму 914 839,86 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного підприємства Рось задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у справі № 911/3177/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Рось на рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у справі № 911/3177/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у справі № 911/3177/16 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3177/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук