Ухвала

від 25.01.2017 по справі 821/2820/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/2820/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства АГРІНА до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року приватне підприємство АГРІНА (далі ПП АГРІНА ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2015 року № 0001342200 та № 0001352200, а також від 11 червня 2015 року № 0001672200 та № 0001682200.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 16 по 17 березня 2015 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП АГРІНА з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків контрагентом - постачальником ТОВ Б.Б.Д. за період листопад 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснення фінансово-господарських операцій у податковій звітності. За результатами перевірки складено акт від 24 березня 2015 року за № 61/21-03-22-04/37124888, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 44316 грн., а також ст. 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за перевірений період на загальну суму ПДВ 49241 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у листопаді 2014 року на загальну суму ПДВ 49241 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2015 року № 0001352200, яким ПП АГРІНА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 44316 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22158 грн., а також № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 49241 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24620 грн. 50 коп..

Крім того, з 23 по 27 квітня 2015 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства з ТОВ Б.Б.Д. за період з 1 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 13 травня 2015 року за № 107/21-03-22-05/37124888, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 138.1.1 п. 138.1, пунктів 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 190418 грн. 74 коп., а також ст. 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за перевірений період у вересні 2014 року на 147694 грн. 18 коп., у жовтні 2014 року на 63882 грн. 70 коп., у лютому 2015 року на 22297 грн. 40 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у вересні, жовтні 2014 року, лютому 2015 року на загальну суму ПДВ 233874 грн. 28 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року № 0001682200, яким ПП АГРІНА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 190418 грн. 74 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 95209 грн. 37 коп., а також № 0001672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 233874 грн. 28 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 116937 грн. 14 коп..

На думку позивача, висновки актів перевірок не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на їх підставах податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року позовні вимоги ПП АГРІНА задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 18 травня 2015 року № 0001342200 та № 0001352200, а також від 11 червня 2015 року № 0001672200 та № 0001682200. Відшкодовано з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 487 грн. 20 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, а саме положення статей 44, 134, 138, 139, 198 та 201 Податкового кодексу України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Крім того, апелянт посилається на використану контролюючим органом податкову інформацію, а також кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080000000082 від 13 жовтня 2014 року щодо посадових осіб контрагента - постачальника позивача. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 16 по 17 березня 2015 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП АГРІНА з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на прибуток за 2014 рік та податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків контрагентом - постачальником ТОВ Б.Б.Д. за період листопад 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснення фінансово-господарських операцій у податковій звітності. За результатами перевірки складено акт від 24 березня 2015 року за № 61/21-03-22-04/37124888, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 44316 грн., а також ст. 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за перевірений період на загальну суму ПДВ 49241 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у листопаді 2014 року на загальну суму ПДВ 49241 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2015 року № 0001352200, яким ПП АГРІНА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 44316 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22158 грн., а також № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 49241 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24620 грн. 50 коп..

Судом також встановлено, що з 23 по 27 квітня 2015 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства з ТОВ Б.Б.Д. за період з 1 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 13 травня 2015 року за № 107/21-03-22-05/37124888, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 138.1.1 п. 138.1, пунктів 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 190418 грн. 74 коп., а також ст. 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за перевірений період у вересні 2014 року на 147694 грн. 18 коп., у жовтні 2014 року на 63882 грн. 70 коп., у лютому 2015 року на 22297 грн. 40 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у вересні, жовтні 2014 року, лютому 2015 року на загальну суму ПДВ 233874 грн. 28 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року № 0001682200, яким ПП АГРІНА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 190418 грн. 74 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 95209 грн. 37 коп., а також № 0001672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 233874 грн. 28 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 116937 грн. 14 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ПП АГРІНА норм Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з підприємством - контрагентом ТОВ Б.Б.Д. .

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8 названої статті Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ПП АГРІНА є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т. 1 а. с. 29, зворот).

При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду укладено договори з контрагентом - постачальником ТОВ Б.Б.Д. , а саме:

- договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 1 вересня 2014 року № ТР-13/2014, відповідно до якого Перевізник (ТОВ Б.Б.Д. ) зобов'язується надати послуги Замовнику (позивач) по перевезенню автомобільним транспортом вантажів (зернові та олійні культури), а останній - прийняти та оплатити вартість наданих послуг. Кількість вантажу, який підлягає перевезенню, а також відстань цього перевезення узгоджується сторонами названого договору заздалегідь. Відповідно до умов п. 3.1 цього Договору, Замовник (ПП АГРІНА ) зобов'язаний визначити тип та кількість автомобілів, необхідних для перевезення відповідного вантажу. Вартість наданих послуг визначається згідно актів виконаних робіт (т. 1 а. с. 66);

- договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 1 лютого 2015 року № ТР-3/2015, відповідно до якого Перевізник (ТОВ Б.Б.Д. ) зобов'язується надати послуги Замовнику (позивач) по перевезенню автомобільним транспортом вантажів (зернові та олійні культури), а останній - прийняти та оплатити вартість наданих послуг. Кількість вантажу, який підлягає перевезенню, а також відстань цього перевезення узгоджується сторонами названого договору заздалегідь. Відповідно до умов п. 3.1 цього Договору, Замовник (ПП АГРІНА ) зобов'язаний визначити тип та кількість автомобілів, необхідних для перевезення відповідного вантажу. Вартість наданих послуг визначається згідно актів виконаних робіт (т. 1 а. с. 67).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою послуг, отриманих від ТОВ Б.Б.Д. за названими вище договорами, віднесено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.

В зазначених вище актах перевірок ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, вартості послуг, придбаних у ТОВ Б.Б.Д. , реальність господарських операцій з яким, на думку посадових осіб контролюючого органу, не доведена. В обґрунтування висновку щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з названим вище контрагентом відповідач посилається на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, що викликає сумнів стосовно факту перевезення товарів за названими вище договорами. Крім того, відповідач посилається на інформацію Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо неподання податкової звітності ТОВ Б.Б.Д. , що унеможливлює перевірку наявності працюючих осіб, які вказані в товарно-транспортних накладних, а також ненадання податкової звітності контрагента-постачальника з податку на прибуток та податку на додану вартість по зобов'язанням з ПП АГРІНА за перевірений період.

Проте, всупереч висновкам відповідача, витрати ПП АГРІНА по названим вище господарським операціям з ТОВ Б.Б.Д. безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ Б.Б.Д. включено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів - податкових накладних, актів здачі-прийняття транспортних послуг, банківських виписок щодо оплати послуг, оборотно-сальдової відомості по рахунку позивача за вересень-листопад 2014 року та лютий 2015 року, а також документів, що підтверджують транспортування вантажу (т. 1 а. с. 113-224, т. 2 а. с. 1-157, 158-161, 162-225, 226-228, т. 3 а. с 25-39, 40-53, 54-60, 61-127), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Крім того, позивачем укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 11 серпня 2014 року № О-1108-2014 з ФГ Вікторія , відповідно до якого позивач орендує будівлю ПТО загальною площею 1000 кв. м.

Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 10.1 глави 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Згідно главі 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На спростування доводів апелянта щодо неможливості ідентифікації машин та водіїв, зазначених в товарно-транспортних накладних по господарським операціям з контрагентом-постачальником (ТОВ Б.Б.Д. ) на виконання договорів перевезення, позивачем надано договори про надання транспортних послуг між ТОВ Б.Б.Д. та ФОП ОСОБА_1, а також ФОП ОСОБА_2, договори-заявки з перевізниками між ТОВ Б.Б.Д. та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджено первинними документами, а саме актами здачі-прийняття робіт та актами надання послуг, і, крім того, надано паспортні дані вказаних осіб та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на останніх (т. 1 а. с. 61-65, 68-111).

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть ставити під сумнів товарність спірних господарських операцій.

При цьому контролюючим органом не доведено і фактів обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податків, яким в даному випадку є ТОВ Б.Б.Д. . При цьому можливе невиконання таким контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ПП АГРІНА ) права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальник послуг (ТОВ Б.Б.Д. ) був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин отримувач послуг (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат позивача за названими вище договорами з ТОВ Б.Б.Д. , що свідчить про неправомірне визначення позивачу контролюючим органом зобов'язання з податку на прибуток в сумі 44316 грн. за основним платежем по податковому повідомленню-рішенню від 18 травня 2015 року № 0001352200 та в сумі 190418 грн. 74 коп. за основним платежем по податковому повідомленню-рішенню від 11 червня 2015 року № 0001682200.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49241 грн. за основним платежем по податковому повідомленню-рішенню від 18 травня 2015 року № 0001342200 та у розмірі 233874 грн. 28 коп. за основним платежем по податковому повідомленню-рішенню від 11 червня 2015 року № 0001672200 визначено позивачу контролюючим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, по названим вище угодам з ТОВ Б.Б.Д. .

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 49241 грн. та суми в 233874 грн. 28 коп. є правомірним.

Доводи апелянта про наявність у контролюючого органу податкової інформації щодо контрагента позивача, а також кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080000000082 від 13 жовтня 2014 року щодо посадових осіб ТОВ Б.Б.Д. , не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про реальність здійснення позивачем господарських операцій за договорами з ТОВ Б.Б.Д. , а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку неправомірності дій іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18 травня 2015 року № 0001342200 та № 0001352200, а також від 11 червня 2015 року № 0001672200 та № 0001682200 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 30 січня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко