Рішення

від 18.01.2017 по справі 761/19746/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/19746/16-ц

Провадження № 2/761/873/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Сівоха І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про поновлення на роботі -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі по тексту - відповідач) про поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.12.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений Контракт № 27 від 31.12.2015 року про призначення ОСОБА_1 на посаду головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги , про що відповідачем був виданий наказ № 172-к від 31.12.2015 року.

З 15.02.2016 року позивач перебував на курсах спеціалізації з медицини невідкладних станів в НМАПУ ім. Шупика, про що відповідачем був виданий наказ № 22-к від 15.02.2016 року про направлення лікаря на курси підвищення кваліфікації.

Позивач зазначав, що з 15.02.2016 року він не здійснював адміністративно розпорядчі функції по Філії Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги , бо навчався на курсах спеціалізації з медицини невідкладних станів в НМАПУ ім. Шупика.

30.03.2016 року позивач захворів та був госпіталізований в стаціонар та продовжував хворіти до 13.05.2016 року про що свідчать листки непрацездатності.

17.05.2016 року позивач приступив до своїх трудових обов'язків головного лікаря та дізнався про своє звільнення з наказу № 55-к від 12.04.2016 року Про внесення змін до наказу від 28.03.2016 № 47-к Про звільнення . Разом із тим, наказ № 47-к Про звільнення від 28.03.2016 року не був направлений відповідачем на Філію та не був наданий позивачу.

Позивач зазначав, що він не був ознайомлений та не міг бути ознайомлений ні з наказом від 28.03.2016 № 47-к Про звільнення , ні з наказом № 55-к від 12.04.2016 року Про внесення змін до наказу від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення , оскільки в період з 30.03.2016 року по 13.05.2016 року він перебував на лікарняному.

На думку позивача, відповідач звільнивши його з посади в період його тимчасової непрацездатності та у день звільнення не видавши йому копію наказу про звільнення з роботи (не ознайомивши його з відповідним наказом) вчинив незаконно, чим грубо порушив трудові права позивача.

Посилаючись на викладене, позивач просив касувати накази Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від 28.03.2016 № 47-к Про звільнення та № 55-к від 12.04.2016 року Про внесення змін до наказу від 28.03.2016 № 47-к Про звільнення . Поновити ОСОБА_1 на роботі головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги . Виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву від 13.12.2016 року про уточнення позовних вимог, якою на підставі ст. 31 ЦПК України позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд скасувати накази Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення та від 12.04.2016 року № 55-к Про внесення змін до наказу від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення . Поновити ОСОБА_1 на роботі головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги . Допустити негайне виконання рішення суду шляхом допущення ОСОБА_1 до виконання трудових обов'язків головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги .

В поданій заяві позивач також просив врахувати питання безпідставності його звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України з огляду на відсутність порушення умов контракту станом на момент звільнення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про розгляд справи без прохання про визнання звільнення позивача незаконним (Т. 1, а.с. 203).

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, вважаючи процедуру звільнення позивача з посади законною.

Вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 31.12.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений Контракт № 27 від 31.12.2015 року про призначення ОСОБА_1 на посаду головного лікаря Філії Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги (далі по тексту - контракт), про що відповідачем був виданий наказ № 172-к від 31.12.2015 року (Т.1, а.с. 3-7, 8).

Пунктом 6.1. контракту встановлений строк його дії з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Наказом відповідача від 28.03.2016 року № 47-к від 28.03.2016 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, а саме за грубе порушення умов контракту: п.п. 5.3.1., 5.3.2., 5.3.6. контракту (Т.1, а.с. 133).

Відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Крім того, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39 - 41 КЗпП).

Із наданих позивачем документів вбачається, що з 30.03.2016 року до 13.05.2016 року він був тимчасово непрацездатний внаслідок загального захворювання, що підтверджується наданими копіями листків непрацездатності серії АГЮ № 289037 та серії АГУ 326170 (Т.1, а.с. 10, 11).

Наказом Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від 12.04.2016 року № 55-к, враховуючи фактичне ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 28.03.2016 року № 47-к та попередженням про своє звільнення лише 12.04.2016 року було прийнято рішення про внесення змін до п. 1 наказу від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення з 26 квітня 2016 року (Т.1, а.с. 45).

Щодо посилань відповідача про недопустимість звільнення з роботи під час його перебування на лікарняному слід зазначити наступне.

Згідно із п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року N 9 (далі по тексту - Постанова) правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Разом із тим, правило ч.3 ст. 40 КЗпП у даному випадку не застосовується, оскільки зміст поняття розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених стст.40, 41 КЗпП України, що виключає охоплення змістом терміну розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в стст.40, 41 КЗпП або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення пп. 4, 8 ст.36, ч.3 ст.40, ч.3 ст.41, стст.40, 41 КЗпП України та ураховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом, а саме: п. 8 ст.36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст.40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 26.12.2012 року під час розгляду справи № 6-156цс12.

А тому посилання позивача не недопустимість його звільнення з роботи під час тимчасової непрацездатності судом відхиляються.

Щодо підстав звільнення позивача з роботи за грубе порушення умов контракту: п.п. 5.3.1., 5.3.2., 5.3.6. контракту слід зазначити наступне.

Так, відповідно до п.п. 5.3.1., 5.3.2., 5.3.6. контракту головний лікар Філії може бути звільнений з посади, а цей Контракт розірваний з ініціативи Центру до закінчення терміну його дії:

5.3.1. у разі систематичного невиконання Головним лікарем Філії без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим Контрактом;

5.3.2. у разі одноразового грубого порушення Головним лікарем Філії законодавства ми обов'язків, передбачених Контрактом, в результаті чого для Філії або Центру настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи, постраждала репутація Філії, Центру та ін.);

5.3.6. у разі систематичного виявлення фінансових порушень, зловживання службовим становищем, неетичного відношення в стосунках з працівниками даного Філії.

Разом із тим, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності а ні систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим Контрактом, а ні одноразового грубого порушення ОСОБА_1 законодавства чи обов'язків, передбачених Контрактом, в результаті чого для Філії або Центру настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штрафи, постраждала репутація Філії, Центру та ін.).

Відсутні докази і систематичного виявлення фінансових порушень, зловживання службовим становищем, неетичного відношення в стосунках з працівниками даної Філії з боку позивача.

Не містяться такі висновки і в результатах проведених на підприємстві перевірок, а також розслідувань, довідки про проведення яких надані відповідачем, які були предметом дослідження суду в судовому засіданні.

Посилання представника відповідача на наявність порушень умов контракту позивачем не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, у зв'язку із чим звільнення позивача з роботи на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, а саме за грубе порушення умов контракту: п.п. 5.3.1., 5.3.2., 5.3.6. контракту не можна визнати законним.

З огляду на вказане накази Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення та від 12.04.2016 року № 55-к Про внесення змін до наказу від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення слід визнати незаконними та скасувати їх.

Разом із тим, позовна вимога про поновлення позивача на роботі задоволенню не підлягає, оскільки на час розгляду справи строковий трудовий договір між сторонами по справі (контракт) закінчився, трудові стосунки між сторонами на підставі контракту припинилися, а тому підстав для поновлення ОСОБА_1 на суд не вбачає.

Оскільки в задоволенні вимоги про поновлення на роботі судом відмовлено, то і в задоволенні похідної вимоги про допуск негайного виконання рішення слід також відмовити.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом із тим жодних заперечень, які б підтверджували законність звільнення позивача із займаної посади відповідачем суду не було надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та необхідності визнання незаконними та скасування наказів Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення та від 12.04.2016 року № 55-к Про внесення змін до наказу від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення .

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 38, 39, 116, 117, 233, 234 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про поновлення на роботі - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення та від 12.04.2016 року № 55-к Про внесення змін до наказу від 28.03.2016 року № 47-к Про звільнення .

Стягнути з Комунального закладу Київської обласної Ради Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 243,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК