Постанова

від 13.01.2017 по справі 826/18989/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 січня 2017 року 14 год. 50 хв. № 826/18989/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Логістік СВ до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 16 жовтня 2015 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Логістік СВ (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2015 року №41426552210 та №41526552210 (далі - оскаржувані рішення) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року постанову суду першої інстанції від 16 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 17 грудня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, вище вказаним рішенням суду касаційної інстанції допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, відповідною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі судової економічної експертизи.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Печерському районі проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 по 31 грудня 2014, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 14 серпня 2015 року №274/26-55-22-10/36088137 (далі - акт перевірки) .

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 287859,00 грн. та п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 319843,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем 21 серпня 2015 року прийнято оскаржувані рішення:

- №41526552210, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 431789,00 грн., у тому числі: 287859,00 грн. - основний платіж, 143930,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №41426552210, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 479765,00 грн., у тому числі: 319843,00 грн. - основний платіж, 159922,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Так, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що при здійсненні правовідносин з ТОВ Ведара Трейд позивачем фактично господарські операції не вчинені, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні, що впливає на формування витрат товариства та їх відображення в бухгалтерському обліку згідно Методологічним засадам формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства.

Судом встановлено, що між ТОВ Логістік СВ , як дистриб'ютором, та ТОВ Ведара Трейд , як постачальником, укладено дистриб'юторський договір поставки від 01 вересня 2014 року №13/09-2014, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність дистриб'ютора товар для продажу на території, яка визначена у даному договорі, а дистриб'ютор зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: дистриб'юторського договору поставки від 01 вересня 2014 року №13/09-2014, товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж, видаткових накладних, податкових накладних, замовлення продукції, сертифікатів відповідності з додатками до них, сертифікатів походження товару, специфікацій, висновків державної санітарно-епідеміологічних експертиз, графіку замовлень-поставок до дистриб'юторської угоди, повідомлень про зразки печаток (штампів), зразки підписів позивача та ТОВ Ведара Трейд , додатку №2 до договору (територія дії договору та прогнозу закупівель), додатку №4 до договору (ціни та спеціалізація), додатку №5 до договору (план закупівель).

Так, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Ведара Трейд здійснювало перевезення товару через АТ ДХЛ Інтернешенл Україна , товароодержувачем зазначено позивача, печатки та підписи сторін та перевізника наявні на накладних, а тому висновки податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Оцінивши надані письмові докази суд зазначає, що невідповідність вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України накладних та не надання пояснень з відповідними доказами щодо наявності у контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки товару, не свідчить про реальність господарських операцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність. Також суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що придбаний товар в подальшому був реалізований в господарській діяльності.

Так, до матеріалів справи додатково долучено:

- податкову декларацію з ПДВ та додаток 5 до декларації за жовтень 2014 року, що свідчить про оприбуткування та включення до доходів та витрат оскаржуваних операцій (у додатку 5 зазначено постачальника товару ТОВ Ведара Трейд та основних покупців товару ТОВ Фармастор , ТОВ Новус Україна , ТОВ Група Рітейлу України );

- податкову декларацію з ПДВ та додаток 5 до декларації за листопад 2014 року, що свідчить про оприбуткування та включення до доходів та витрат оскаржуваних операцій (у додатку 5 зазначено постачальника товару ТОВ Ведара Трейд та основних покупців товару ТОВ Фармастор , ТОВ Новус Україна , ТОВ Група Рітейлу України );

- податкову декларацію з ПДВ та додаток 5 до декларації за грудень 2014 року, що свідчить про оприбуткування та включення до доходів та витрат оскаржуваних операцій (у додатку 5 зазначено постачальника товару ТОВ Ведара Трейд та основних покупців товару ТОВ Фармастор , ТОВ Новус Україна , ТОВ Група Рітейлу України );

- копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, що свідчить про оприбуткування товару від ТОВ Ведара Трейд ;

- копії договорів поставки товару від ТОВ Ведара Трейд основним трьом покупцям товару, а саме: господарський договір поставки №1803 від 18 березня 2014 року між ТОВ Логістік СВ та ТОВ Фармастор ; договір поставки №А1901013726 від 01 січня 2013 року між ТОВ Логістік СВ та ТОВ Новус Україна ; договір поставки №102098 від 25 лютого 2014 року між ТОВ Логістік СВ та ТОВ Адвентіс та додатковий договір про заміну сторони в договорі з ТОВ Адвентіс та ТОВ Група Рітейлу України ;

- банківські виписки, що підтверджують оплату позивачем товару на користь ТОВ Ведара Трейд , а також оплату основних покупців зазначеного товару на користь позивача;

- банківські виписки, що підтверджують оплату позивачем складських та логістичних послуг з доставки товару основним покупцям на користь ТОВ Логістік Сістемс .

Матеріалами справи підтверджується, що товар куплений відповідно до договору постачання з оформленням видаткових накладних. Товар доставлений позивачу відповідно до товарно-транспортних накладних, що оформлені ТОВ ДХЛ Інтернейшнл , на склад у м. Бучі, що орендується позивачем на підставі договору про логістичні послуги у ТОВ Логістик Сістемс . Товар оприбуткований, а операції з купівлі та подальшого перепродажу товару включені позивачем до податкової звітності. Товар оплачений, про що свідчать відповідні банківські виписки. У подальшому товар реалізовано відповідно до договорів та видаткових накладних. Перевезення товару виконано ТОВ Логістик Сістемс , про що свідчать відповідні товарно-транспортні накладні. За перевезення сплачено, про що свідчать відповідні банківські виписки. Товар покупцями оплачений, про що також свідчать відповідні банківські виписки. Товар проданий з націнкою у 12,5 відсотків, що підтверджує господарську мету зазначених операцій.

Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначено, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Отже, позивачем надано відповідні документальні докази щодо фактичного здійснення господарських операцій та мети їх здійснення.

Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідачем прийнято протиправно, тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Логістік СВ до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 21 серпня 2015 року №41426552210 та №41526552210.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Логістік СВ (код ЄДРПОУ 36088137) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39669867).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин