Постанова

від 24.01.2017 по справі 910/17142/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа№ 910/17142/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Матросов О.О. - представник, дов. б/н від 16.06.2016;

від відповідачів: 1. не з'явився;

2. не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2016

у справі № 910/17142/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест Пауер Україна"

до 1. Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк"

2. Приватного акціонерного товариства „Інформаційні комп'ютерні системи"

про визнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Бест Пауер Україна" з позовом до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" та Приватного акціонерного товариства „Інформаційні комп'ютерні системи" про визнання припиненою поруки за договором поруки від 29.06.2010 № 06.1-П-82, укладеного між позивачем, другим та першим відповідачами.

Рішенням від 28.11.2016 Господарський суд міста Києва позов задовольнив. Визнав припиненою поруку за договором від 29.06.2010 № 06.1-П-82, укладеним Публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк", Приватним акціонерним товариством „Інформаційні комп'ютерні системи" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бест Пауер Україна". Стягнув з Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест Пауер Україна" 689,00 грн. судового збору. Стягнув з Приватного акціонерного товариства „Інформаційні комп'ютерні системи" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест Пауер Україна 689,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Укрсоцбанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/17142/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2017 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

У судовому засіданні 24.01.2017 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, зокрема, з підстав, викладених у письмовому запереченні на апеляційну скаргу. Представники першого та другого відповідачів у судове засідання не з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи доводи письмового заперечення на апеляційну скаргу, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.06.2010 між позивачем, першим та другим відповідачами укладено договір поруки № 06.1-П-82, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором поручитель, зобов'язується перед першим відповідачем, за договором кредитором, солідарно відповідати за виконання другим відповідачем, за договором позичальником, у повному обсязі зобов'язань за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 від 08.05.2008, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

Розділом 2 договору № 06.1-П-82, в редакції договору про внесення змін від 15.07.2014, визначено зміст забезпеченого порукою зобов'язання: повернення другим відповідачем кредиту (заборгованості за кредитом) за договором кредиту в сумі 121 673 123,00 грн. з графіком погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 31.05.2018, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата другим відповідачем процентів за користування кредитом за договором кредиту за фіксованим типом процентної ставки в розмірі 11% річних, а також сплата комісій у розмірі, строки та в порядку, що визначені договором кредиту; сплата можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної договором кредиту; інші витрати щодо задоволення вимог першого відповідача за договором кредиту.

Згідно із п.п. 3.1.1, 3.1.2 договору № 06.1-П-82 позивач зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати отримання повідомлення першого відповідача про порушення другим відповідачем будь-якого обов'язку з забезпечених порукою зобов'язань, виконати відповідний обов'язок шляхом перерахування на рахунок кредитора, вказаний у відповідному повідомленні, необхідних сум грошових коштів; у разі невиконання другим відповідачем та позивачем забезпеченого порукою зобов'язання відповідати перед першим відповідачем разом із другим відповідачем, як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

Відповідно до п. 6.1 договору 06.1-П-82 цей договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками сторін та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання кредитором; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.08.2014 першим відповідачем надіслано позивачу та другому відповідачу вимоги від 21.08.2014 за № 08.41-186/67-13559 та за № 08.41-186/67-13565, відповідно, в яких перший відповідач вимагав достроково погасити (сплатити), а саме протягом 30 календарних днів з дати отримання даної вимоги, на рахунок в гривні першого відповідача: прострочену заборгованість за процентами, нарахованими за період з 31.01.2014 по 19.08.2014 за договором кредиту у сумі 6 729 199,67 грн.; строкову заборгованість за нарахованими процентами станом на 19.08.2014 у сумі 743 557,98 грн.; прострочену заборгованість за кредитом, нараховану з 01.08.2014 по 19.08.2014 за договором кредиту у сумі 1 900 000,00 грн.; строкову заборгованість за кредитом станом на 19.08.2014 у сумі 119 773 123,00 грн.; адміністративну комісію, що станом на 19.08.2014 становить 82 505 504,20 грн., при цьому остаточна сума адміністративної комісії, що підлягатиме сплаті, буде визначатись першим відповідачем на день погашення кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом; сплатити першому відповідачу можливі пеню та штрафи, що розраховуються відповідно до умов договору кредиту станом на день погашення кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом.

Однак, у вимозі від 21.08.2014 №08.41-186/67-13559 перший відповідач вимагав від позивача погасити зазначені суми протягом одного робочого дня з моменту отримання даної вимоги.

Другим відповідачем отримано вимогу першого відповідача - 26.08.2014, що підтверджується відтиском печатки другого відповідача на вимозі від 21.08.2014 № 08.41-186/67-13565.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги до поручителя обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника; одночасне направлення боржнику та поручителю вимоги про дострокове повернення кредиту у зв'язку з наявністю заборгованості не є вимогою кредитора до поручителя в розумінні частини четвертої статті 559 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі №6-28цс14.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо договором кредиту не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов'язання згідно з такими умовами або у зв'язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково, порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, перший відповідач, згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання й міг пред'явити позов до позивача протягом шести місяців, починаючи від дати порушення другим відповідачем встановленого першим відповідачем строку для дострокового повернення кредиту.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази звернення першого відповідача до суду із позовом до позивача, тому порука є такою, що припинилася 26.03.2015, а саме: 26.08.2014 другим відповідачем отримано вимогу першого відповідача про погашення заборгованості, тридцять днів з моменту отримання вимоги - 26.09.2014 та закінчення шестимісячного строку, протягом якого перший відповідач мав право звернутись до суду з позовом до позивача - 26.03.2015.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини 4 статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення ч. 4 ст. 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя (третє речення ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

У справі, яка переглядається, строк дії договору поруки не встановлено, а умови договору про його дію до повного припинення зобов'язань боржника за договором поставки не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статей 251, 252 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-42гс15.

Статтею 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, враховуючи вимоги статті 111-28 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що чинними нормами ГПК України не передбачено право суду апеляційної інстанції ігнорувати висновки, наведені в постановах Верховного Суду України, у справах, які є подібними.

Слід зазначити, що скаржником не наведено мотивів чи правових позицій на спростування зазначеної вище постанови Верховного Суду України.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/17142/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/17142/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/17142/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун