Постанова

від 26.01.2017 по справі 910/17386/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 910/17386/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.01.2017 року по справі №910/17386/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватар-Систем"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р.

у справі №910/17386/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтед Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватар-Систем"

про стягнення 133 718,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хайтед Україна" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватар-Систем" (далі-відповідач) 133 703,80 грн., з яких: 107 460,00 грн. боргу за оренду обладнання, 24 294,93 грн. пені, 1 948,87 грн. 3% річних.

06.10.2016р. позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача 133 718,78 грн., з яких: 107 460,00 грн. боргу за оренду обладнання, 24 294,93 грн. пені, 1 963,85 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. у справі №910/17386/16 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватар-Систем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтед Україна" основний борг в сумі 107 460,00 грн., пеню в розмірі 24 079,50 грн., 3% річних в сумі 1 963,85 грн. та судовий збір в розмірі 2 002,55 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 07.11.2016р., відповідач звернувся з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка зазначених вище представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

31.07.2015р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір №HUA-P-043-15 оренди обладнання (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю обладнання, а орендар зобов'язується прийняти його в оренду, оплатити орендну плату та своєчасно повернути обладнання по закінченню строку оренди.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що обладнання - це дизель-генераторні установки, додаткові паливні ємності, носос для перекачування палива, що передаються орендодавцем орендарю у тимчасове користування у відповідності до специфікацій.

За умовами п.4.1 Договору строк оренди за договором становить п'ять днів з 31.07.2015р. по 04.08.2015р. Строк оренди розраховується добами, при цьому, частина доби приймається за цілу добу.

Строк оренди обладнання може бути змінений за взаємною згодою сторін. Повідомлення про намір змінити строк оренди обладнання повинно бути направлено не пізніше, ніж за три робочі дня до дати змін. За погодженої зміни строку оренди сторони підписують додаток до договору, який є його невід'ємною частиною, та в якому визначається новий строк оренди обладнання та умови щодо орендної плати (п.4.3 Договору).

Пунктом 5.1 та 5.2 Договору сторони погодили, що вартість послуг з оренди обладнання (орендна плата) складається з двох частин: орендної складової - безпосередньо орендної плати, включаючи вартість проведення регламентних технічних обслуговувань (в тому числі, вартість необхідних для цього матеріалів та утилізацію відпрацьованих) без урахування вартості доставки обладнання, вартості послуг по заправленню ДГУ паливом; експлуатаційної складової (експлуатаційні затрати) - безпосередньо забезпечення експлуатації обладнання, в тому числі, забезпечення паливом та доставку обладнання на об'єкт чи з об'єкта. Експлуатаційна складова орендної плати сплачується орендарем тільки у випадку, якщо забезпечення обладнання паливом та/або доставка обладнання здійснювалась за погодженням сторін орендодавцем. Орендар сплачує експлуатаційну складову понад орендної плати. Орендодавець залишає за собою право збільшити вартість експлуатаційної складової попередньо погодивши збільшення вартості з орендарем не менше, ніж за три робочі дні. Вартість однієї доби оренди (орендна складова) є незмінною на весь строк оренди та складає 700 грн., в тому числі, податок на додану вартість. Оплата орендарем орендної плати здійснюється авансовими платежами на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем. Орендар протягом одного календарного дня після підписання договору в якості авансу сплачує 2800 грн., в тому числі, податок на додану вартість.

Згідно із п.5.4 Договору до 25 числа місяця, наступного за звітним, а також протягом п'яти робочих днів по закінченню строку оренди, орендодавець надає орендарю підписаний (завізований) сервісним інженером акт виконаних робіт в двох екземплярах та рахунки на оплату заборгованості по оренді, якщо така є, та оплату наступного місяця оренди за умови її продовження. Орендар зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після отримання підписати акт та передати один екземпляр орендодавцю способом, що забезпечує його доставку, чи надати мотивовану письмову відмову від підписання акту з наведенням причини відмови від підписання. Якщо протягом тридцяти робочих днів від дня отримання орендарем оригіналів документів орендарне отримає підписаний сторонами акт або мотивовану письмову відмову від його підписання, роботи вважаються виконаними орендодавцем належним чином та прийнятими орендарем без зауважень. Акт виконаних робіт у такому випадку підписується орендодавцем в односторонньому порядку з проставленням відповідної відмітки.

Рахунок для здійснення платежів за договором вважається отриманим орендарем в день, коли такий рахунок був переданий орендарем із застосуванням факсимільних засобів чи електронною поштою. Зобов'язання по оренді вважається виконаним з дати отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця (п.п.5.6, 5.8 Договору).

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за наявності необхідності зміни режиму строку роботи обладнання, що зафіксований у договорі, орендар зобов'язаний попередньо у письмовому вигляді повідомити орендодавця про нові умови роботи обладнання. При отримання такого повідомлення орендодавець здійснює перерахунок орендної плати, а орендар, в свою чергу, проводить оплату за договором з урахуванням такого перерахунку. В кінці розрахункового періоду сторонами проводиться звірка кількості фактично відпрацьованих мотогодин, що зафіксовані в актах приймання-передачі, за показниками лічильників мотогодин, встановлених на обладнанні. Якщо орендар не виконає умови даного пункту, орендодавець має право в односторонньому порядку змінити суму орендної плати.

Договір набуває сили з дня його підписання сторонами та діє протягом 364 (трьохсот шістдесяти чотирьох) днів. Настання дати закінчення та розірвання договору не звільняє сторони від відповідальності за повне виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.1 Договору).

У специфікації №1 до Договору сторонами було погоджено перелік обладнання, що передається у користування.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято у користування обладнання у відповідності до переліку, визнаному додатком до Договору, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі обладнання в оренду від 31.07.2015р.

Дана обставина сторонами не оспорюється.

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 04.08.2015р., №2 від 07.08.2015р., №3 від 21.08.2015р., №4 від 30.09.2015р., №5 від 27.10.2015р. та №6 від 21.12.2015р., якими погоджено збільшення строку оренди обладнання за Договором та фактично визначено, що строк оренди складає 215 діб з 31.07.2015р. по 01.03.2016р. включно.

Я вбачається з матеріалів справи, в межах строку дії Договору, за період з серпня 2015р. по березень 2016р. контрагентами було складено та підписано акти надання послуг на загальну суму 182 960,00 грн. При цьому, всі акти підписано представниками орендаря й орендодавця та скріплено печатками товариств без жодних зауважень та заперечень (а.с.49-53 т.1). Також, в зазначених актах чітко вказано найменування та вартість робіт (послуг), а саме за оренду та експлуатаційні витрати.

Крім того, на оплату орендних платежів за Договором позивачем виставлялись відповідні рахунки-фактури, обставини щодо отримання яких відповідачем також не заперечуються (а.с.25-48 т.1).

Однак, за твердженнями позивача, відповідач належним чином свої обов'язки за Договором не виконав щодо сплати орендних платежів в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 107 460 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача 133 718,00 грн., з яких: 107 460,00 грн. боргу за оренду обладнання, 24 294,93 грн. пені та 1 963,85 грн. 3% річних.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Судова колегія проаналізувавши умови Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Дана норма кореспондується зі ст.283 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як встановлено вище, в межах строку дії Договору, за період з серпня 2015р. по березень 2016р. сторонами було складено та підписано акти надання послуг на загальну суму 182 960,00 грн. (а.с.49-53 т.1).

Проте, відповідач частково сплатив вартість наданих послуг за Договором на загальну суму 75 500,00 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками (а.с.83-100 т.1).

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 107 460,00 грн.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 107 460,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1 963,85 грн. 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1 963,85 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 24 294,93 грн. пені, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно із ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи встановлене вище порушення строків оплати, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія вважає, що останнім правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 24 079,50 грн.

Стосовно тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції всупереч положенням ст.59 ГПК України не надано йому можливості реалізувати своє право на подання відзиву на позовну заяву, судова колегія вважає, що данні твердження не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався та тривав майже два місяця і останній міг скористатися своїм процесуальним правом щодо ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на позов. Крім того, представник апелянта приймав участь в судових засідання, про що свідчать протоколи від 10.10.2016р. та 24.10.2016р.

Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги також не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аватар-Систем" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. у справі №910/17386/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. у справі №910/17386/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/17386/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Т.І. Разіна