Рішення

від 13.04.2007 по справі 2/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "13" квітня 2007 р.Справа №  2/65

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ДеревінськоїЛ.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 2/65

за позовом: дочірнього підприємства "Ізалайн", м. Київ  

до відповідача: приватного підприємства "Караван-Продукт", м. Кіровоград     

про стягнення 34900,32 грн.  

Представники:

від позивача - директор Бойченко Т.М.   ;

від позивача - Оришкевич О.А.   від 01.02.07 ;

від відповідача – участі не брав,  про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;

Дочірнім підприємством "Ізалайн" подано позов до приватного підприємства "Караван-Продукт" про стягнення 34900,32 грн., з яких 32487,02 грн. боргу, 1301,26 грн. пені, 882,41 грн. інфляційних витрат та 229,63 грн. - 3% річних.  

Відповідач позов не заперечив, витребувані судом матеріали не подав.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Караван-Продукт" та дочірнім підприємством "Ізалайн"  укладено договір купівлі - продажу № 66/09-06 від 27.09.2006р.

Згідно п.1.1 договору продавець (ДП "Ізалайн" ) зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним у видаткових накладних ( специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору, а покупець ( ПП  "Караван-Продукт") зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціни та товар, що є об'єктом купівлі – продажу, вказуються у видаткових накладних ( специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору та враховуються ( коригуються) за погодженням між покупцем і продавцем. Загальна вартість договору складає 198401,70 грн.

Сторонами в п. 4.1 договору передбачено, що товар відвантажується на підставі замовлення покупця зі складу постачальника який знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лепсе, 4, корп, 20, силами і за рахунок покупця шляхом самовивозу.

В пункті 5.1. договору сторони погодили, що оплата за цим договором передбачає розрахунок покупця з продавцем на умовах відстрочення платежу терміном до 20 робочих днів з моменту відвантаження.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору передано відповідачеві товар згідно специфікації, видаткової накладної № ИЗ – 0000492 від 10.10.2006р., податкової накладної № 541 від 10.10.2006р. та довіреності серії ЯМЛ № 779026 від 10.10.2006р. на суму 32487,02 грн. Одержання відповідного товару підтверджується також підписом та відтиском печатки відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до  Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару.

Відповідач здійснив самовивіз товару, у відповідності до п. 4.1 договору, лише на суму 32487,02 грн., хоча довіреність виписав на отримання товару в сумі 198401,70 грн. Оскільки відповідач вимог на доотримання товару на суму зазначену в специфікації до позивача не заявляв, відповідне розцінюється судом, як відмова відповідача на отримання повної вартості товару та згода останнього на отримання товару лише в сумі 32487,02 грн.   

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в строк визначений п. 5.1 договору – до 07.11.2006р. за отриманий товар на суму 32487,02 грн. не розрахувався.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказів оплати боргу відповідачем до суду не подано.

Отже, позовні вимоги про стягнення 32487,02 грн. боргу за отриманий товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Сторони в п. 8.3. договору погодили за несвоєчасну або не повну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 0,2% за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку сплати боргу за період нараховуючи її з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розрахунок позивача про стягнення пені за період за період з 07.11.2006р. по 31.01.2007р. на суму 1301,26 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 229,63 грн. за період з 07.11.2006р. по 31.01.2007р. та 882,41 грн. інфляційних витрат за період з листопада по грудень 2006 року включно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3 % річних в сумі 229,63 грн. за період з 07.11.2006р. по 31.01.2007р. та 882,41 грн. інфляційних витрат за період з листопада по грудень 2006 року підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача та підлягають задоволенню повністю.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з  приватного підприємства "Караван-Продукт", проспект Правди, 8, корпус 1, м. Кіровоград ( код 34249241, р/р 260017872 в КФ АППБ «Аваль» м.Кіровоград, МФО 323538) на користь дочірнього підприємства "Ізалайн", бульвар Івана Лепсе, 4, корп, № 20, м. Київ ( код 32243625, р/р 2600533013150 в Києво – Святошинське ВКБ «Хрещатик» м. Києва, МФО 300830) заборгованість в сумі 32487,02 грн., пені 11301,26 грн., 3% річних – 229,63 грн., інфляційних збитків 882,41 грн., а також судові витрати на державне мито в сумі 349 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленого законом порядку.

Суддя