Ухвала

від 24.01.2017 по справі 580/692/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №580/692/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Олійник О. В. Номер провадження 11-кп/788/12/17 Суддя-доповідач - Матус Категорія - 3

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Крамаренка В. І., Литовченко Н. О.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

прокурора - Савостьянової Л.В.,

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

потерпілих - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження внесені до ЄРДР № 12016200090000118 від 26 лютого 2016 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 жовтня 2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

1. 20.07.2004 року за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 69, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України до 01 року 03 місяців позбавлення волі;

2. 08.04.2005 року за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 70 КК України до 02 років позбавлення волі;

3. 02.04.2008 року за ч. 2 ст. 185, ст. 395, ст. 70 КК України до 02 років позбавлення волі;

4. 12.08.2011 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 395, ст. 70, 72 КК України до 04 років позбавлення волі;

5. 18.02.2015 року за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 04 років позбавлення волі, На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 01 рік. 02.03.2016 року звільнений від призначеного покарання;

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 115 КК України - 13 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України - 10 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України - 01 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Зараховано у строк покарання, призначеного ОСОБА_4, строк попереднього ув'язнення з 26.02.2016 року по 13.10.2016 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Цивільний позов прокурора Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Лебединської районної державної адміністрації 4642 грн. 43 коп. витрат за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 у хірургічному відділенні КЗ Лебединська центральна районна лікарня ім. К.О. Зільберника з 26.02.2016 року по 07.03.2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 1936 грн. 32 коп. витрат за проведення товарознавчої, трасологічної експертизи та експертиз матеріалів, речовин та виробів.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 15480 грн. 27 коп. витрат за проведення молекулярно-генетичних експертиз.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, 26 лютого 2016 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні металевого вагончика, розташованого на території лісового масиву, на відстані 520 м. від кінця вул. Будильська в м. Лебедин, разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої, під час чого між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла сварка, яка переросла в бійку. В ході бійки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою умисного вбивства потерпілого ОСОБА_7, взяв в обидві руки металеву кочергу, та із значною силою наніс два удари по лобній ділянці голови потерпілого, внаслідок чого потерпілий одержав несумісну із життям тупу відкриту проникаючу травму голови - уламковий перелом лобної кістки справа із заходженням уламків в порожнину черепа та з ушкодженням лобної долі тканини головного мозку, від якої помер на місці.

ОСОБА_6 побачивши ОСОБА_8, який нерухомо лежав на підлозі, почала кричати, внаслідок чого у ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, виник умисел на вбивство ОСОБА_6, з метою приховати вбивство ОСОБА_8

Реалізуючи умисел, направлений на умисне вбивство, з метою приховання іншого злочину, ОСОБА_4, наніс потерпілій металевою кочергою один удар у тім'яно-скроневу ділянку голови справа, від якого ОСОБА_6 впала на ліжко та втратила свідомість. Бажаючи довести намір до кінця, ОСОБА_4 металевою кочергою наніс ще один удар по голові потерпілої, внаслідок чого остання отримала відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, забій-розчавлення головного мозку із здавленням кістковими фрагментами головного мозку тім'яно-скроневої ділянки справа, що кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, але умисел на вбивство потерпілої не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4, оскільки смерть потерпілої не настала з незалежних від його волі причин. Вважаючи ОСОБА_6 мертвою, ОСОБА_4 залишив приміщення вагончику.

26 лютого 2016 року близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_4, перебуваючи у вагончику, та вважаючи ОСОБА_7 та ОСОБА_9 мертвими, таємно, шляхом вільного доступу, повторно, викрав з місця події мобільний телефон вартістю 258 грн. та грошові кошти в сумі 435 грн., завдавши ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 693 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 у поданій апеляційній скарзі стверджує, що не мав прямого умислу на вбивство, оскільки оборонявся від нападу ОСОБА_8 та неумисно наніс удар потерпілій ОСОБА_6, і також не вчиняв крадіжку телефону. Надані пояснення потерпілої не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, а тому не могла розуміти, що відбувається. Допитані у судовому засіданні свідки, взагалі не перебували на місці події. Судом не взято до уваги, те що згідно висновку експерта, ОСОБА_4 мав тілесні ушкодження, що підтверджують нанесення йому побоїв. Просить вирок суду скасувати, направивши матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд.

Вислухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, потерпілу, яка прохала вирок суду залишити без зміни, прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, обговоривши доводи, викладені в апеляційної скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтується на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Сам обвинувачений ОСОБА_4, не заперечував того, що здійснив один удар кочергою по лобній ділянці голови потерпілого ОСОБА_7, але без умислу на вбивство, а діяв при перевищенні меж необхідної обори та захищався від протиправних дій останнього. Ніяких умисних тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 не заподіював, та не викрадав мобільний телефон.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений свої показання підтвердив, не заперечуючи факт нанесення ударів кочергою потерпілому ОСОБА_7, та підтвердив, що можливо завдав ударів і ОСОБА_6, через необережність. Вказує, що не помятає обставин події, оскільки перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Допитана в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_6 підтвердила, що 25.02.2016 р. під час вживання спиртних напоїв в приміщенні вагончику, між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 схопив кочергу та вдарив по голові ОСОБА_7, замахнувся другий раз, але вона не бачила удару. ОСОБА_7 впав на підлогу та не рухався. Вона почала кричати, а ОСОБА_4 погрожував їй вбивством. Після чого наніс їй удар кочергою в праву частину голови, від чого вона впала і втратила свідомість.

Згідно висновку експерта № 20 від 26.02.2016 року смерть ОСОБА_7 настала від тупої відкритої проникаючої травми голови, про що свідчить наявність синців лівого та правого ока, ран лобної ділянки обличчя, крововиливів м'яких тканин голови зі сторони кісток черепу в проекціях ран, уламкового перелому лобної кістки справа з знаходженням уламків в порожнину черепа та з ушкодженням лобної долі головного мозку у вигляді розчавлення тканини, повнокрів'я внутрішніх органів та рідкий стан крові в порожнинах серця та великих судинах. Дані тілесні ушкодження кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті і могли утворитися прижиттєво від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, конструктивні особливості яких в ушкодженнях не відтворилися, від двох ударів в лобну ділянку, можливо від ударів металевою кочергою, в лобну ділянку, про що свідчить характер ушкоджень та дані медико-криміналістичної експертизи. Локалізація та характер, виявлених тілесних ушкоджень, свідчить про те, що при їх спричиненні (потерпілий міг знаходитися в вертикальному положенні до травмуючого предмету) потерпілий не міг робити будь-які самостійні, цілеспрямовані дій (пересуватися, кричати, вчиняти опір тощо), так як смерть настала відразу, про що свідчить наявність тканини головного мозку на поверхні лобної ділянки обличчя, і навіть в разі своєчасного надання йому кваліфікованої медичної допомоги смерті потерпілого запобігти було неможливо.

Свої показання потерпіла підтвердила в ході проведення слідчого експерименту, згідно з протоколом від 15.03.2016 року, у процесі якого вона розповіла про обставини нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7, та надані у судовому засідання пояснення ідентичні, не містять суперечностей та узгоджуються між собою.

Показання потерпілої ОСОБА_6 стверджуються висновком експерта № 38 від 12.04.2016 року згідно із яким, локалізація, характер тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_7 та у потерпілої ОСОБА_6 відповідає механізму, продемонстрованому під час слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 від 15.03.2016 року, але не відповідає кількості нанесених ударів, тобто при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_7 виявлено дві рани лобної ділянки обличчя та при судово-медичній експертизі ОСОБА_6 згідно медичної документації також виявлено дві рани, а потерпіла вказує при слідчому експерименті, що ОСОБА_4 наніс потерпілим по одному удару по голові металевою кочергою.

Наявність умислу у ОСОБА_4 на умисне вбивство ОСОБА_7 вказує характер, механізм і локалізація тілесних ушкоджень, а саме: неодноразове використання металевої кочерги та нанесення ударів у життєво важливий орган потерпілого, а також подальші дії обвинуваченого - залишення місця вчинення злочину.

Таким чином, результати огляду місця події, слідчого експерименту, висновки зазначених експертиз, показання потерпілої повністю підтверджують винність ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, та закінченого замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_6, з метою приховати інший злочин.

Питання щодо можливості вчинення ОСОБА_4 умисного вбивства ОСОБА_7 у межах чи при перевищенні меж необхідної оборони чи у стані сильного душевного хвилювання, перевірялись судом і це не знайшло свого підтвердження.

Судом ретельно перевірялась версія обвинуваченого щодо вбивства при перевищенні меж необхідної оборони. Проте, вона правильно визнана безпідставною, оскільки суперечить встановленим фактичним обставинам та спростовується поясненнями потерпілої ОСОБА_6, свідків, висновками відповідних експертиз.

Так потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що першим ОСОБА_7 не вступав у бійку з ОСОБА_4, не наносив тілесних ушкоджень останньому.

Відповідно висновку № 36 від 26.02.2016 року, при огляді ОСОБА_4 виявлено слідуючи тілесні ушкодження: на нижньому віці лівого ока, синець синьо-зеленого кольору, розмірами 1,5х0,5 см. та садно коричневого кольору на рівні неушкодженої шкіри, розмірами 0,6х0,2 см., які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження і могли утворитися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, про що свідчить характер ушкоджень. Час утворення тілесних ушкоджень, може відповідати часу спричинення за 3-4 доби до моменту огляду ОСОБА_4, на що вказує колір та стан садна.

Вказаний висновок лише підтверджує показання потерпілої, яка стверджувала, що саме ОСОБА_4 розпочав бійку.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він перебував в стані афекту та під сильним душевним хвилюванням спростовується висновком судово-психіатричного експерта № 149 від 18.04.2016 року, згідно якого ОСОБА_4 на момент вчинення злочинів (25.02.2016 року та 26.02.2016 року) будь-якими психічними захворюваннями не страждав, не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час вчинення інкримінованих йому дій ОСОБА_4 не перебував в стані фізіологічного афекту, а міг знаходитися в стані емоційної напруги (на фоні алкогольного сп'яніння), який суттєво не вплинув на його свідомість та діяльність.

Отже вважати, що обвинувачений, завдаючи два удари по лобній ділянці голови потерпілого, перебував в стані необхідної оборони, про що йдеться у апеляційній скарзі обвинуваченого, немає підстав.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що дії обвинуваченого з приводу вбивства потерпілого не виникло раптово, як він зазначає, а навпаки свідчить про його здатність усвідомлювати їх значення та керувати ними.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що судом повному обсязі перевірені доводи обвинуваченого, про те, що він захищався від нападу потерпілого, та які визнані такими, що не знайшли свого підтвердження, оскільки вони спростовані в ході судового слідства показаннями потерпілої, свідків, висновками експертів та іншими доказами.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_4, про ненавмисне нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 спростовується матеріали кримінального провадження, оскільки раніше зазначеного висновку експерта № 35 від 08.04.2016 року, отримані тяжкі тілесні ушкодження утворилися від двократної дії тупих предметів, можливо при обставинах, вказаних постановою (можливо від ударів ймовірно металевою кочергою), але конструктивні особливості предметів в тілесних ушкоджень не відтворилися, можливо в вертикальному положенні правою тім'яно-скроневою ділянкою голови до травмуючого предмету, про що свідчить локалізація в даних медичної документації.

Надані пояснення потерпілої ОСОБА_6 під час судового розгляду та на досудовому розслідуванні підтверджуються наданим висновком, а саме про механізм нанесення ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4, коли вона перебувала в сидячому положенні, повернута обличчям до останнього.

Твердження потерпілої, про те що чітко пам'ятає лише нанесення їй одного удару кочергою, всупереч висновкам про нанесення їй два удару, приймаються колегією судів як достовірними, адже після нанесення удару, ОСОБА_6 втратила свідомість, тому не мала можливість стверджувати про ще один удар. Перебування потерпілої без свідомості підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які відчинивши металевий вагончик побачили два непритомних тіла, вважаючи осіб мертвими, лише по приїзду швидкої, лікарі привели до свідомості потерпілу ОСОБА_6

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений пояснив суду, що телефон потерпілого ОСОБА_7 він не крав, а поклав до своєї кишені після розмови з співмешканкою останнього, а після вчинення інкримінованих злочинів витягнув з мобільного телефону сім-картку, яку викинув.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2016 року, згідно якої під час затримання обвинуваченого ОСОБА_4, у останнього було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 50 грн., мобільний телефон Нокіа , про що не заперечує і сам обвинувачений.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що в основу вироку суд поклав пояснення свідків, які не були присутні під час вчинення кримінальних правопорушень, а тому є не достовірними, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки свідки підтвердили лише ті обставини, які їм були відомі.

Колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, колегія суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.

З врахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно,

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд у відповідності до ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених правопорушень, дані про особу винного, а тому цілком обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Враховуючи, що у відношенні обвинуваченого був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 підлягає зарахуванню у строк покарання у порядку ч.5 ст.72 КК України, тобто з 26 лютого 2016 року по 24 січня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409,416,418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - без задоволення.

В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_4, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати час попереднього ув'язнення - з 26 лютого 2016 року по 24 січня 2017 року, в строк позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той самий строк з дня отримання копії ухвали.

СУДДІ:

Матус В. В. Крамаренко В. І. Литовченко Н. О.