Рішення

від 24.01.2017 по справі 209/3490/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/3490/16-ц

Провадження № 2/209/128/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Бойко Н.Є

за участі представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Воронова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКА -ДН" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ОНІКА- ДН", в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3150 грн. та середній заробіток за час затримки в сумі 24 150 грн.

В обґрунтування свого позову вказав, що відповідно до трудової угоди, 16.07.2016 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Оніка-ДН було укладено трудову угоду, зі строком дії з 01.06.2016 року по 01.07.2016 року.

У відповідності до п.2.2, трудової угоди, розмір оплати складає 350 грн. в день. Відповідно до ст.43, 3 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на. яку вільно погоджується. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави . Закріплюючи на конституційному рівні право людини на працю, держава створює усі умови для його повної реалізації, на засадах справедливості, гуманності, спів розмірності, тощо. Аналогічні положення закріплені і у ст.ст. 6-8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

З урахуванням обставин справи, вимушений повідомити суду про те, що протягом дії строкового трудового договору, він повністю та належним чином виконував доручену йому роботу, інколи працював навіть понаднормово, проте йому жодного разу, і по сьогодні його роботодавець (відповідач) не сплатив жодної копійки, Увесь цей час він намагався врегулювати це питання мирним шляхом, проте у відповідь на свої непоодинокі звернення чув лише образи, та глумління над собою. Наведені вище обставини, і спонукали його до звернення до суду із цим позовом.

Враховуючи те, що у трудовій угоді прямо зазначений розмір його одноденного заробітку, вважає можливим його застосування і у подальших розрахунках. Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20.07.2015 N 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік, у червні 2016 року 20 робочих днів, при цьому фактично мною відпрацьовано (з огляду на початок дії трудової угоди) 8 робочих днів, а у липні місяці 1 робочий день (вкупі 9), тобто його фактичний заробіток, визначається шляхом добутку кількості робочих днів на одноденний заробіток, тобто мав становити 350*9=3150.00грн.

Разом із тим, враховуючи те, що заборгованість із заробітної плати йому і по сьогодні не виплачено, у відповідності до ст.117 КЗпП України, вважає можливим нарахування йому середнього заробітку за весь час затримки по сьогоднішній день, але до дня фактичного розрахунку. Так згідно того ж листа Мінсоцполітики від 20.07.2015 N 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік у липні 21 робочий день (за вирахуванням 1 робочого дня відпрацьованого - 20 робочих днів), у серпні 22 робочі дні, у вересні 22 робочі дні. Таким чином його середній заробіток у липні складає 350 х 20=7000.00грн, у серпні 350 х 22=7700.00грн, а у вересні (станом на 27.09.2016 року) сплинуло лише 18 робочих днів, тобто 18 х 350=6300, 00грн. Тобто загалом ціна позову складається з 3150,00 грн заборгованості з заробітної плати за період з 16.06.2016 року по 01.07.2016 року включно; та 7000+7700+6300= 21000, 00 грн середнього заробітку за час затримки, тобто за період з 02.07.2016 року по 27.09.2016 року включно.

Представником позивача в судовому засіданні надавалися уточнені позовні заяви, відповідно до яких позивач уточнив свої вимоги та просить стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3150 грн. та середній заробіток за час затримки в сумі 50 050 грн. (а.с. 24-27, 30-33, 42-45, 48-51, 56-59, 65-68)

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності від 29.09.2014 року та позивач ОСОБА_3 позовні підтримали, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи . Позивач також уточнив свої вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки та просить стягнути його в розмірі 50050 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні - Воронов Ю.В., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 30.11.2016 року, проти задоволення позовних вимог заперечував надавши письмові заперечення проти позову та пояснив, що позивач на підприємстві відповідача працював лише 3 три. Після чого він потрапив у ДТП та більше на роботу не виходив. Визнає заборгованість у сумі 1050 грн. - це за три дні, які працював позивач. В іншій частині позовних вимог просить відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, 16 червня 2016 року між позивачем - ОСОБА_3 та підприємством відповідача ТОВ "ОНІКА- ДН" було укладено трудову угоду строком дії з 01.06.2016 року по 01.07.2016 року. (а.с.10)

Відповідно до п.2.2 даної Трудової угоди оплата виконаних робіт проводилася з розрахунку 350 грн. за 8-часовий робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Представник відповідача визнав факт того, що підприємством відповідача заробітна плата відповідно до трудової угоди не виплачена, але тільки в розмірі 1050 грн. за три робочі дні.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що також і не заперечується представником відповідача, що під час звільнення, 01.07.2016 року (кінцева дата відповідно до трудової угоди від 16.06.2016 року) з позивачем ОСОБА_3, не було проведено повного розрахунку по заробітній платі . Однак щодо розміру, то суд задовольняє вимоги в цій частині частково в сумі 1050 грн., виходячи з наступного.

Сума оплати 8-часового робочого дня складає відповідно до п.2.2. Трудової угоди від 16.06.2016 року - 350 грн.

Відповідно до наданого табелю обліку використовування робочого часу за червень 2016 року вбачається, що позивачем ОСОБА_3 відпрацьовано 3 дні. (а.с. 65)

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки, суд задовольняє повністю і стягує з відповідача на користь позивача 50050 грн. , виходячи з наступного.

За затримку розрахунку при звільненні ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач не довів відсутності своєї вини у затримці розрахунку, при чому навіть визнає, що є заборгованість підприємства по заробітній платі у сумі 1050 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а саме по день ухвалення рішення.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24 грудня 1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

При цьому у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органом, передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку є саме випадком збереження середньої заробітної плати.

Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Останніми календарними місяцями роботи позивача був червень 2016 року.

При визначені розміру заробітної плати , суд керується даними, які містяться в табелі обліку використовування робочого часу та трудовою угодою.

Середньоденна заробітна плата складає 350 грн.+350 грн. +350 грн. (розмір оплати за 8-годинний день)/ 3 дні (згідно табелю) = 350 грн. 00 коп.

На день ухвалення рішення суду період затримки розрахунку складає : липень 2016 року - 20 робочих днів ( 1 день відпрацьований), серпень 2016 року - 22 робочі дні, вересень 2016 року - 22 робочі дні, жовтень 2016 року - 20 робочі дні, листопад 2016 року - 22 робочі дні, грудень 2016 року - 22 робочі дні , січень 2017 року - 15 робочих днів. Таким чином за період затримки розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 350 грн. Х 143 дні = 50050 грн. При цьому суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах тримісячного строку позовної давності, про який йдеться в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 1-5/2012, оскільки згідно з даним рішенням Конституційний Суд України розтлумачив положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з того, що позовні вимоги позивача задоволені частково та відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1600 грн.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 97, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці", ст.ст. 6, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКА -ДН" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКА-ДН" (код 40394922) на користь ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1050 (одна тисяча п'ятдесят) грн. , середній заробіток за час затримки в сумі 50050 (п'ятдесят тисяч п'ятдесят) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНІКА-ДН" (код 40394922) на користь держави судовий збір в розмірі 1600 ( одна тисяча шістсот ) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Лобарчук