Ухвала

від 25.01.2017 по справі 910/11717/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25.01.2017Справа № 910/11717/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР Компані ЛТД"

про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва

від 10.06.2015 р. у справі № 910/11717/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в

особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР Компані ЛТД"

про стягнення 258 210 896, 16 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від стягувача: Демченко О.В. за довіреністю № 22/1/37 від 03.01.2017 р.;

від боржника (заявника): не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. у справі № 910/11717/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" заборгованість за кредитом у розмірі 218 029 589, 05 грн., заборгованість за процентами - 35 390 682, 37 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 2 107 432, 62 грн., 3 % річних - 225 796, 34 грн. та інфляційні - 1 595 364, 91 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД" в доход Державного бюджету України 72 836, 02 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. вищевказане судове рішення було залишено без змін.

08.12.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР Компані ЛТД" (далі - заявник, боржник) надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. у справі № 910/11717/15 на 1 рік та 6 місяців.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2016 р. розгляд вищевказаної заяви було призначено на 03.01.2017 р.

03.01.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвіновой М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2017 р., після виходу судді Літвіновой М.Є. з лікарняного, розгляд заяви призначено на 25.01.2017 р.

В судовому засіданні 25.01.2017 р. представник стягувача письмових пояснень щодо поданої заяви про відстрочку виконання судового рішення не надав, зазначивши, що при вирішення даного питання покладається на розсуд суду.

Представник заявника (боржника) в судове засідання 25.01.2017 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши в судовому засіданні 25.01.2017 р. пояснення представника стягувача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТАР Компані ЛТД про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. у справі № 910/11717/15 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

По суті вищенаведеної норми, при відстрочці виконання судового рішення йдеться про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.

При аналізі підстав надання відстрочки виконання судового рішення слід виходити з доведення неможливості здійснення передбаченої судовим рішенням дії, зокрема, вчинення платежу. Необхідно також доводити неможливість вчинення такого платежу на певну дату.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Тобто, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін і господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Отже, з аналізу вищевикладеного випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання рішення з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з наведеного заявником (боржником) обґрунтування поданої заяви, у теперішній час він перебуває у скрутному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду, на підприємстві відсутні кошти та майно для виконання судового рішення в повному обсязі. Також, боржник вказує на те, що при негайному примусовому виконанні рішенні існує загроза банкрутства, оскільки у боржника відсутні кошти на банківських рахунках і майно в обсязі, визначеному рішенням суду, на яке можливо було б звернути стягнення. Натомість боржник стверджує, що при належній організації бізнес-процесу він зможе протягом декількох виробничих років відновити та наростити темп виробництва для отримання прибутку, достатнього для погашення заборгованості в повному обсязі.

На підтвердження своїх доводів боржником було надано суду Фінансовий звіт на 30.09.2016 р., а також Звіт ТОВ Аудиторської фірми Аудит-Стандарт (Свідоцтво про включення до Реєстру аудиторський фірм та аудиторів № 3345 від 26.02.2004 р.) про фактичні результати виконання завдання з узгоджених процедур, щодо аналізу фінансової звітності ТОВ ТАР Компані ЛТД станом на 30.09.2016, в якому аудитори за результатами дослідження дійшли висновку, що результат аналізу за 9 місяців 2016 року свідчить, що підприємство має значення чистих активів в сумі 146 816,5 тис. грн., що є меншим значенням від показника статутного фонду та не відповідає встановленим вимогам ст. 155 ЦК України та чинного законодавства України, а економічні показники на вказані дати показують всі ознаки критичного стану підприємства. Результат аналізу показників фінансової звітності підприємства в результаті проведення умовної реструктуризації в порівняні з цими є показниками, розрахованими станом на 30.09.2016 р. свідчить, що переведення заборгованості з поточної в довгострокову в цілому дозволило поліпшити показники ліквідності та платоспроможності підприємства. Поліпшення даних показників зумовлено відтермінуванням строків заборгованості в той час, як у підприємства залишається можливість генерувати кошти для її погашення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заявник (боржник) не відмовляється від виконання своїх зобов'язань перед стягувачем та не ухиляється від виконання судового рішення у даній справі, а звертається з проханням відстрочити його виконання з метою надання йому можливості за цей час вжити заходів для реального виконання своїх зобов'язань, проте на даний час, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем боржника, негайне виконання рішення суду є неможливим та призведе до визнання боржника банкрутом, повного припинення його господарської діяльності і, як наслідок, звільнення працівників, суд дійшов висновку, що обставини, наведені заявником в заяві про відстрочку виконання рішення суду, є винятковими та достатніми для надання відстрочки виконання вказаного судового рішення.

У зв'язку з тим, що відстрочка виконання судового рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, вирішуючи питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання судового рішення, суд враховує закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне її надання на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує принципи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

В даному випадку, судом враховано, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 22 лютого 2016 р. № 213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Відповідно до приписів статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" при ліквідації банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний відшкодувати кошти за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, за висновком суду, наслідком відстрочення виконання рішення суду на зазначений заявником (боржником) строк може бути невиконання Фондом зобов'язань з відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб.

Отже, задоволення заяви боржника про відстрочку виконання судового рішення у повному обсязі на термін 1 рік та 6 місяців, з огляду на ступінь його вини у виникненні спору, на переконання суду, призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів стягувача.

За таких обставин, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, з метою створення належних умов для виконання судового рішення та необхідність збереження можливості боржника продовжувати здійснення господарської діяльності, суд дійшов висновку, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю ТАР Компані ЛТД заява про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. у справі № 910/11717/15 підлягає частковому задоволенню строком на 6 місяців.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТАР Компані ЛТД про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. у справі № 910/11717/15 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. у справі № 910/11717/15 на 6 (шість) місяців до 25.07.2017 р.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя М.Є. Літвінова