Ухвала

від 08.11.2017 по справі 910/11717/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08.11.2017№ 910/11717/15

За скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в

особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України

За позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в

особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАР Компані ЛТД"

про стягнення 258 210 896,16 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача (заявника): Прудка О.В. за довіреністю № 34 від 03.01.2017;

від боржника: не з'явився;

від ВДВС: Бігдан А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/11717/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" заборгованість за кредитом у розмірі 218 029 589,05 грн., заборгованість за процентами - 35 390 682,37 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 2 107 432,62 грн., 3 % річних - 225 796,34 грн. та інфляційні - 1 595 364,91 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані ЛТД" в доход Державного бюджету України 72 836,02 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 р. вищевказане судове рішення було залишено без змін.

11.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни (далі - скаржник, стягувач) надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2017 розгляд скарги призначено на 08.11.2017 року.

В судовому засіданні 08.11.2017 року представник скаржника підтримав викладені у скарзі вимоги.

Представник ВДВС в судовому засіданні 08.11.2017 року проти задоволення скарги заперечив.

Представник боржника в судове засідання 08.11.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні 08.11.2017 року скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд вирішив відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

В даному випадку, на розгляд суду передані вимоги про:

- визнання дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання наказу № 910/11717/15 від 22.07.2015 неправомірними;

- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21.09.2017;

- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 910/11717/15 від 22.07.2015, виданого господарським судом міста Києва.

Розглянувши вищевказані вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Відповідно до ч.1. п.1, п. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначає правовий статус Фонду, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.

Пунктом 1, 4, 8 частини 1 статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вказано, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Згідно із ч.ч. 2,3. ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Пунктом 4 статті 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк звертаючись із заявою про примусове виконання рішення, діяла від імені стягувача ПАТ ВіЕйБі Банк , який відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження не звільняється від сплати авансового внеску.

При цьому, суд зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною установою, але державні установи не є державними органами, оскільки не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади, що є основною ознакою державних органів.

Ототожнення статусу банку, який виводиться з ринку, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює цю діяльність, з державними органами, передбаченими ч. 2 ст. 26 Закону, ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником вимог чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1521цс15 від 07.10.2015, згідно з якою уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діючи від імені сторони правочину не здійснює владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя М.Є. Літвінова

СУДДЯ УХВАЛИВ:

на о год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № .

Суддя