Рішення

від 23.01.2017 по справі 916/3025/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р.Справа № 916/3025/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна компанія" Нафтогаз України" (м. Київ);

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" (Одеська обл., м. Теплодар);

про стягнення 642 091, 50 грн.,

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

Від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю),

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Національна компанія" Нафтогаз Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" про стягнення 642091,50 грн. заборгованості з яких 4143,35 грн. - основний борг, 370706,20 грн. пеня, 30298,96 грн. - 3% річних, 236942,99 грн. - інфляційні втрати, вказуючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 р. № 4098/15-КП-23.

Обґрунтовуючи позовну заяву посилається на укладений між сторонами договір купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 р. № 4098/15-КП-23, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставки газу, приписи ст.ст.11, 16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст.193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України та інші обставини, які вказані у позовній заяві.

Відповідач пояснив, що суму основного боргу сплачено, про що свідчить наявний в матеріалах акт звірки та просить у разі стягнення зменшити розмір пені.

В обґрунтування свого клопотання посилається на наявність у суду права зменшити розмір штрафних санкцій, відсутність боргу і відповідача, погашення основного боргу у повному обсязі, тяжкий фінансовий стан, та на інші вказані у поясненнях обставини.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.12.2014р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (Споживач) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 р. № 4098/15-КП-23.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 ГК України.

Кількість природного газу, який підлягав передачі, сторони визначили у п.2.1 договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на суму 1425444,68, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які містяться в матеріалах даної справи та не заперечується відповідачем.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати основного боргу виконав, що не заперечується позивачем, проте таке виконання було здійснено з порушенням встановленого у договорі строку здійснення платежів.

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно наданого сторонами акту звіряння рахунків та письмових пояснень, які міститься в матеріалах справи, відповідачем 26.09.2016 р. було сплачено основний борг у даній справі у розмірі 4143,35 грн.

В судовому засіданні представники сторін усно пояснили, що дійсно, основний борг сплачено та спір між сторонами з цього приводу відсутній. Крім того, з матеріалів справи вбачається що таке погашення відбулось ще до подачі позову, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 4143,35 грн. основного боргу.

Позивачем також заявлено до стягнення 370706,20 грн. пені згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 договору сторонами передбачено, що у разі невиконання Покупцем (відповідачем) вимог п.6.1 та п.6.2 договору Продавець (позивач) має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За прострочення виконання зобов'язань, щодо оплати отриманого газу позивачем нараховано 370706,20 грн. пені. Розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає вимогам договору та діючого законодавства.

Відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені до 1% та надав відповідне обґрунтування.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Стаття 233 ГК України, та ч.3 ст.551 ЦК України, встановлюють право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, суд приймає до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів з об'єктивних підстав, відповідач отримує кошти від населення, визнає свій обов'язок сплачувати отриманий природний газ та не уникає його виконання, суму основного боргу сплатив у повному обсязі. Суд також приймає до уваги фактичне виникнення заборгованості внаслідок несвоєчасних розрахунків споживачів з відповідачем та відсутність спричинених позивачу збитків затримкою у виконанні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені, встановивши його в сумі 300000грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 30298,96 грн. - 3% річних та 236942,99 грн. - інфляційних.

Дійсно, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, який міститься в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 30298,96 грн. - 3% річних та 236942,99 грн. - інфляційних.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 370706,20 грн. пені, 30298,96 грн. - 3% річних, 236942,99 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 300000,00 грн. - пеня, 30298,96 грн. - 3% річних, 236942,99 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549,551, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

вирішив

1 . Позов Публічного акціонерного товариства "Національна компанія" Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" про стягнення 642 091, 50 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодаренерго" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Польова,1, код 32483079) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код - 20077720) 300000 (триста тисяч) грн. 00 коп. - пені, 30298 (тридцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 96 коп. - 3% річних, 236942 (двісті тридцять шість тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 99 коп. - інфляційні втрати та 8508 (вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 23.01.2017 року.

Повний текст рішення складено 30 січня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков