Постанова

від 20.04.2017 по справі 916/3025/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р.Справа № 916/3025/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Станковій І.М.

за участю представників сторін:

від ТОВ Теплодаренерго - ОСОБА_1 - за довіреністю;

від ПАТ НАК Нафтогаз України - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Теплодаренерго

на рішення господарського суду Одеської області від 23 січня 2017 року

по справі №916/3025/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Теплодаренерго

про стягнення 642091,50грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 04.04.2017р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 20.04.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

08.11.2016р. Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач, ПАТ НАК Нафтогаз України ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Теплодаренерго (надалі - відповідач, ТОВ Теплодаренерго ) в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 642091,50грн., з яких - 4143,55грн. основний борг, 370706грн. пеня, 30298,96грн. - 3% річних, 236942,99грн. - інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.12.2014р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №4098/15-КП-23, за умовами якого ПАТ НАК Нафтогаз України передало ТОВ Теплодаренерго природний газ на загальну суму 1425444,68грн. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором щодо своєчасної та повної оплати отриманого за цим договором природного газу, у зв'язку із чим станом на день звернення до суду з позовом за ТОВ Теплодаренерго наявна заборгованість з основного боргу 4143,55грн.; за несвоєчасне виконання умов договору в частині оплати вартості поставленого газу позивачем відповідачу були нараховані пеня, штрафні санкції, річні та інфляційні втрати у вищезазначених розмірах відповідно до доданих до позовної заяви розрахунків.

З посиланням на норми ст.ст.11-16, 258,525,526,530, 611,625, 712 ЦК України, ст.ст.193, ст.216-217, 231, 264-265 ГК України ПАТ НАК Нафтогаз України просило суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05.12.2016р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив замінити ТОВ Теплодаренерго як неналежного відповідача по справі, оскільки між ПАТ НАК Нафтогаз України , ТОВ Теплодаренерго та МКП Одеська теплоцентраль №2 10.11.2016р. укладено договори переведення боргу (заміни боржника у зобов'язанні), відповідно до умов яких МКП Одеська теплоцентраль №2 взяло на себе зобов'язання погасити заборгованість перед ПАТ НАК Нафтогаз України за отриманий ТОВом Теплодаренерго газ, отже належним відповідачем по справі є саме МКП Одеська теплоцентраль №2 .

17.01.2017р. ПАТ НАК Нафтогаз України подало господарському суду Одеської області заперечення на відзив, в яких зазначило, що у договорах про переведення боргу, на які посилається відповідач, відсутній договір №4098/15-КП-23 від 31.12.2014р., стягнення боргу за яким розглядається у даній справі.

20.01.2016р. позивач подав суду першої інстанції пояснення, в яких зазначив, що відповідач 26.09.2016р. сплатив основний борг 4143,35грн. по спірному договору №4098/15-КП-23.

Як вбачається з протоколу судового засідання господарського суду Одеської області від 23.01.2017р., представник ТОВ Теплодаренерго в даному засіданні заявив усне клопотання про зменшення санкцій.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2017р. (суддя Волков Р.В.) позов задоволено частково - стягнуто з ТОВ Теплодаренерго на користь ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 300000грн. - пені, 30298,96грн. - 3% річних, 236942,99грн. - інфляційні втрати та 8508,63грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст. 525, 526, 530, ч.1 ст.612, ст.610, ч.1 ст.611, ч.3 ст.549, ч.2 ст.551, ч.2 ст.625 ЦК України та вмотивовано тим, що 31.12.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (Споживач) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014р. №4098/15-КП-23, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на суму 1425444,68грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які містяться в матеріалах даної справи та не заперечується відповідачем. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати основного боргу виконав, що не заперечується позивачем, проте таке виконання було здійснено з порушенням встановленого у договорі строку здійснення платежів. Згідно наданого сторонами акту звіряння рахунків та письмових пояснень, які містяться в матеріалах справи, відповідачем 26.09.2016р. було сплачено основний борг у даній справі у розмірі 4143,35 грн. В судовому засіданні представники сторін усно пояснили, що дійсно, основний борг сплачено та спір між сторонами з цього приводу відсутній. Крім того, з матеріалів справи вбачається що таке погашення відбулось ще до подачі позову, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 4143,35грн. основного боргу.

Разом з цим, за прострочення виконання зобов'язань, щодо оплати отриманого газу позивачем нараховано 370706,20грн. пені. Розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає вимогам договору та діючого законодавства. Відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені до 1% та надав відповідне обґрунтування, та суд на підставі ст.83 ГПК України, оцінивши вказані відповідачем обставини, вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені, встановивши його в сумі 300000грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 30298,96 грн. - 3% річних та 236942,99 грн. - інфляційних. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, який міститься в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 30298,96 грн. - 3% річних та 236942,99 грн. - інфляційних.

Не погодившись з рішенням суду від 23.01.2017р., ТОВ Теплодаренерго звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального (ст.ст.230, 231, п.6 ст.232 ГК України) та процесуального (ст.ст.43, 83,84 ГПК України) права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню з огляду наступного. ТОВ Теплодаренерго послуги теплопостачання надавало населенню м.Теплодар у 2015-2016 роках, а з серпня 2016 року Товариству анулювали відповідні ліцензії. У відповідності до ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730 від 03.11.2016 р. теплопостачальною організацією в м.Теплодар є МКП Одеська теплоелектроцентраль №2 , яка має відповідні ліцензії та надає тепло населенню, що у відповідності до вищевказаного закону може списати штрафні санкції, а з 10.11.2016 року за трьохсторонніми договорами переведення боргу між НАК Нафтогаз України , ТОВ Теплодаренерго та МКП Одеська ТЕЦ-2 є новим кредитором ТОВ Теплодаренерго , а відповідно до ч.2 ст. 5 вищезазначеного Закону може заключити договір реструктуризації заборгованості строком 60 календарних місяців, без нарахування штрафних санкцій. Скаржник вважає, що подання до суду позовної заяви НАК Нафтогаз України після укладення договорів переведення боргу 10.11.2016р. некоректно та з моменту підписання договорів про переведення боргу №14/9518/16; №14/9519/16; № 14/9520/16; № 14/9521/16; №14/9522/16; №14/9523/16, новим кредитором ТОВ Теплодаренерго стає саме МКП Одеська ТЕЦ-2 та з цього моменту всі борги ТОВ Теплодаренерго перед НАК Нафтогаз України перейшли до МКП Одеська ТЕЦ-2 , то відповідно новим боржником перед НАК Нафтогаз України стає МКП Одеська ТЕЦ-2 .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні; зобов'язано скаржника у строк до 04.04.2017р. надати суду апеляційної інстанції докази надіслання ПАТ НАК Нафтогаз України копії апеляційної скарги, поданої ТОВом Теплодаренерго через господарський суд Одеської області 24.02.2017р.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2017р. заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав обґрунтованості оскаржуваного рішення.

В засідання суду апеляційної інстанції 20.04.2017р. ПАТ НАК Нафтогаз України свого представника не направило.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 31.12.2014р між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Теплодаренерго (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №4098/15-КП-23 (надалі - Договір від 31.12.2014р.), за умовами п.1.1, 1.2 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти цей газ та оплатити позивачеві його вартість. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 2.1 Договору від 31.12.2014р. сторони визначили, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 500тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м):

місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсяг січень 110квітень 40липень -жовтень 13 лютий 100травень -серпень -листопад 45 березень 92червень -вересень -грудень 100 І кв. 302ІІ кв. 40ІІІ кв. -ІV кв. 158 Відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.2 Договору від 31.12.2014р. обсяги газу, що планується передати за цим договором (планований обсяг) можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Згідно із п.3.1 Договору від 31.12.2014р.Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п.3.4 Договору від 31.12.2014р.не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою покупця Продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно із пунктами 5.1, 5.2 Договору від 31.12.2014р. ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м природного газу на дату укладення договору становить 5900грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати ціна за 1000 куб.м газу - 6384,70грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7661,64грн.

Згідно із пунктами 5.3, 5.5 Договору від 31.12.2014р. у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з моменту введення її в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п.6.1 Договору від 31.12.2014р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Згідно із пунктами 6.4, 6.5 Договору 31.12.2014р. у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Згідно із пунктами 7.1, 7.2 Договору від 31.12.2014р. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пунктів 9.1-9.3 Договору від 31.12.2014р. у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються в судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років.

Згідно із п.11.1 Договору від 31.12.2014р. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р. включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, якими змінювалась ціна газу, а саме:

- додатковою угодою №1 від 31.12.2014р. встановлено: з 01.02.2015р. всього до сплати за 1000куб. м. природного газу 7416,84грн.;

- додатковою угодою №2 від 20.03.2015р. встановлено: з 01.03.2015р. всього до сплати за 1000куб. м. природного газу 11333,64грн.

- додатковою угодою №3 від 14.04.2015р. встановлено: з 01.04.2015р. всього до сплати за 1000куб. м. природного газу 9600,24грн.

- додатковою угодою №4 від 14.05.2015р. встановлено: з 01.05.2015р. всього до сплати за 1000куб. м. природного газу 9122,88грн.

- додатковою угодою №5 від 08.06.2015р встановлено: з 01.06.2015р. всього до сплати за 1000куб. м. природного газу 8865,84грн.

- додатковою угодою №6 від 21.07.2015р. встановлено: з 01.07.2015р. всього до сплати за 1000куб. м. природного газу 8874,60грн.

- додатковою угодою №7 від 20.10.1015р. встановлено: з 01.10.2015р. всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу 8905,32грн.

- додатковою угодою №8 від 22.10.1015р. встановлено: з 01.11.2015р. всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу 8745,74грн.

- додатковою угодою №10 від 20.10.1015р. встановлено: з 01.12.2015р. всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу 8751,10грн.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом січня-березня, жовтня-грудня 2015 року ПАТ НАК Нафтогаз України передало, а ТОВ Теплодаренерго прийняло природний газ загальною вартістю 1425444,68грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ НАК Нафтогаз України зазначило, що в порушення вимог договору ТОВ Теплодаренерго за отриманий природний газ не розрахувалося вчасно у повному обсязі - за основним боргом залишилась заборгованість у сумі 4143,35грн; у зв'язку із здійсненням сплати за отриманий газ з порушенням встановленого для сплати строку, з відповідача також підлягає стягненню індекс інфляції за весь час прострочення, три процента річних від простроченої суми та пеня.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Під час розгляду справи судом першої інстанції (20.01.2017р.) ПАТ НАК Нафтогаз України подало суду пояснення, в яких зазначило, що відповідач 26.09.2016р. сплатив основний борг за Договором № 4098/15-КП-23 від 31.12.2014р. у розмірі 4143,35грн.; дана обставина підтверджується карткою рахунку 631ТОВ Теплодаренерго за вересень-грудень 2016 року (а.с.97).

Отже, з урахуванням тієї обставини, що основний борг за Договором від 31.12.2014р. був повністю сплачений відповідачем 26.09.2016р., а до суду з позовом по даній справі ПАТ НАК Нафтогаз України звернулось 08.11.2016р. (тобто після сплати відповідачем залишку основного боргу), місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 4143,35грн. заборгованості за оплатою вартості поставленого газу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Оскільки в Договорі №4098/15-КП-23 від 31.12.2014р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже враховуючи несвоєчасне виконання ТОВ Теплодаренерго зобов'язання щодо оплати природного газу за Договором від 31.12.2014р., позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму боргу за Договором від 31.12.2014р., що складають за розрахунком ПАТ НАК Нафтогаз України 30298,96грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам Договору від 24.12.2014р. та чинному законодавству, а отже - і обґрунтованість позовних вимог ПАТ НАК Нафтогаз України в цій частині.

Крім того, інфляційні - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Вищий господарський суд України у своєму листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначив про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. N23/466 та лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97р. N62-97р).

Пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. містить наступні роз'яснення: інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В додатки до позовної заяви ПАТ НАК Нафтогаз України наданий розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором від 31.12.2014р., відповідно до якого інфляційні втрати складають 236942,99грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з його правильністю, а отже - і обґрунтованістю позовних вимог ПАТ НАК Нафтогаз України в цій частині, розрахунки позивача відповідають фактичним обставинам оплати відповідачем поставленого газу та умовам договору щодо строків оплати. Обґрунтованість розрахунків та відповідність закону цих нарахувань відповідачем не заперечується.

У відповідності до п.6.1 Договору від 31.12.2014р. постачання позивачем відповідачу природного газу є підставою виникнення у ТОВ Теплодаренерго зобов'язання оплатити фактично отриманий газ за умовами договору.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання з боку ТОВ Теплодаренерго .

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ НАК Нафтогаз України зазначило про неналежне виконання ТОВ Теплодаренерго своїх зобов'язань за Договором від 31.12.2014р. з оплати природного газу, поставленого протягом січня-березня, жовтня-грудня 2015 року, у зв'язку із чим відповідно до умов п.7.2 договору позивачем нараховано ТОВ Теплодаренерго 370706,20грн. пені.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Теплодаренерго свої зобов'язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило ПАТ НАК Нафтогаз України вартість поставленого спірному періоді природного газу за актами приймання-передачі, проте з порушенням строків щомісячних оплат.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із пунктом 7.2 Договору від 31.12.2014р. у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу

Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст.343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В додатки до позовної заяви ПАТ НАК Нафтогаз України надано розрахунок за Договором від 31.12.2014р., відповідно до якого загальний розмір нарахованої пені складає 370706,20грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши відповідний розрахунок, погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно обґрунтованості розрахунку пені, здійсненого ПАТ НАК Нафтогаз України .

Разом з цим, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 23.01.2017р. по даній справі представник ТОВ Теплодаренерго заявив усне клопотання про зменшення санкцій (протокол судового засідання господарського суду Одеської області від 23.01.2017р., а.с.162).

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив про те, що відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені до 1% та надав відповідне обґрунтування.

Згідно із ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вищий господарський суд України, у п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснив, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Теплодаренерго зобов'язання щодо оплати за наданий природний газ згідно Договору від 31.12.2014р. виконані у повному обсязі по звернення ПАТ НАК Нафтогаз України до суду з позовом по даній справі.

При вирішенні клопотання ТОВ Теплодаренерго про зменшення розміру пені до 1% (заявлене останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції), суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги те, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів з об'єктивних підстав; відповідач отримує кошти від населення, визнає свій обов'язок сплачувати отриманий природний газ та не уникає його виконання, суму основного боргу сплатив у повному обсязі.

Вищенаведене є винятковою обставиною в розумінні ст.233 ГК України, яка надає підстави для зменшення штрафу.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив відповідне клопотання ТОВ Теплодаренерго - зменшив розмір заявленої до стягнення пені з 370706,20грн. до 300000грн. та частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ТОВ Теплодаренерго колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Предметом позову по даній справі є стягнення заборгованості з відповідача, яка виникла внаслідок неналежного виконання ТОВ Теплодаренерго своїх зобов'язань за Договором купівлі продажу природного газу №4098/15-КП-23 від 31.12.2014р.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на укладення договорів №14/9518/16; №14/9519/16; № 14/9520/16; № 14/9521/16; №14/9522/16; №14/9523/16 про переведення боргу між НАК Нафтогаз України , ТОВ Теплодаренерго та МКП Одеська ТЕЦ-2 , за якими МКП Одеська ТЕЦ-2 є новим кредитором за зобов'язаннями ТОВа Теплодаренерго за договорами купівлі-продажу природного газу.

Під час розгляду справи судом першої інстанції копії вищезазначених договорів надані 16.12.2016р. відповідачем (а.с.62-73); позивачем 17.01.2017р. надані суду копії перших аркушів цих договорів.

Дослідивши зміст договорів про переведення боргу, укладених між НАК Нафтогаз України (Кредитор), ТОВ Теплодаренерго (Первісний боржник) та МКП Одеська ТЕЦ-2 (Новий кредитор), копії яких наявні в матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що:

- договір про переведення боргу №14/9518/16 від 10.11.2016р. стосується боргу перед ПАТ НАК Нафтогаз України , який виник у ТОВ Теплодаренерго за Договором купівлі продажу природного газу №12/1069-БО-23 від 18.10.2012р.;

- договір про переведення боргу №14/9519/16 від 10.11.2016р. стосується боргу перед ПАТ НАК Нафтогаз України , який виник у ТОВ Теплодаренерго за Договором купівлі продажу природного газу №13/3112-ТН-23 від 28.12.2012р.;

- договір про переведення боргу №14/9520/16 від 10.11.2016р. стосується боргу перед ПАТ НАК Нафтогаз України , який виник у ТОВ Теплодаренерго за Договором купівлі продажу природного газу №1757/14-БО-23 від 03.12.2013р.;

- договір про переведення боргу №14/9521/16 від 10.11.2016р. стосується боргу перед ПАТ НАК Нафтогаз України , який виник у ТОВ Теплодаренерго за Договором купівлі продажу природного газу №2752/14-КП-23 від 31.01.2014р.;

- договір про переведення боргу №14/9522/16 від 10.11.2016р. стосується боргу перед ПАТ НАК Нафтогаз України , який виник у ТОВ Теплодаренерго за Договором купівлі продажу природного газу №3060/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.;

- договір про переведення боргу №14/9523/16 від 10.11.2016р. стосується боргу перед ПАТ НАК Нафтогаз України , який виник у ТОВ Теплодаренерго за Договором купівлі продажу природного газу №3060/16-БО-23 від 15.12.2015р..

Отже умовами вищезазначених договорів не передбачено переведення на МКП Одеська ТЕЦ-2 боргу ТОВа Теплодаренерго , який виник за Договором купівлі-продажу природного газу №4098/15-КП-23 від 31.12.2014р., з яким пов'язаний спір у даній справі.

Таким чином, укладення вищезазначених договорів не спростовує наявності обов'язку саме ТОВ Теплодаренерго сплачувати штрафні санкції за Договором №4098/15-КП-23 від 31.12.2014р.; відсутні також правові підстави для заміни ТОВ Теплодаренерго як неналежного відповідача на належного (на думку скаржника) - МКП Одеська теплоелектроцентраль №2 , як про те клопотав відповідач у відзиві на позовну заяву ПАТ НАК Нафтогаз України (а.с.55-56). Також не може бути застосований до спірних правовідносин ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , оскільки він був прийнятий 03.11.2016р. та списання боргів відповідача за Договором №4098/15-КП-23 від 31.12.2014р. не мало місця.

Отже доводи апеляційної скарги ТОВ Теплодаренерго не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 23.01.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, тому залишається без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.01.2017р. у справі №916/3025/16 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 25.04.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.