Постанова

від 30.01.2017 по справі 910/16570/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2017 р. Справа№ 910/16570/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.01.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 (повне рішення складено 20.10.2016)

у справі №910/16570/16 (суддя С.М. Мудрий)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет"

до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про стягнення 1 195 571,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Агрохолдинг Авангард" на користь ТОВ "Дезомаркет" основний борг в розмірі 730 659,39 грн., три проценти річних в розмірі 38 931,49 грн., індекс інфляції в розмірі 425 977,64 грн. та судовий збір в розмірі 17 931,78 грн. В іншій частині позову відмовити.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/16570/16 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.12.2016, у зв'язку з виходом 05.12.2016 судді Коротун О.М. у відпустку, для розгляду справи №910/16570/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. прийнято до свого провадження вказану вище апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В. продовжено строк розгляду справи №910/16570/16 на 15 днів та відкладено розгляд справи №910/16570/16 на 30.01.2017.

25 листопада 2016 року ТОВ "Дезомаркет" на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.

25 січня 2017 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суд, ТОВ "Дезомаркет" надано клопотання про витребування доказів №20/01-1 від 20.01.2017, а саме податкових декларацій з ПДВ, в тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітні (податкові) періоди, у яких здійснювалась поставка товару; реєстр виданих та отриманих податкових накладних відповідача; інформація про результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань позивача та податкового кредиту відповідача Автоматизованої інформаційної системи Податковий блок . Також подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа №16/12-1 від 16.12.2016 та копію чека №8700 з описом вкладення від 11.01.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, колегія суддів ухвалила відмовити позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки дійшла висновку про те що позивач не обґрунтував необхідність витребування зазначених доказів у розумінні ст. 38 ГПК України та не зазначив обставини, що підлягають доказуванню у даній справі, які може підтвердити цей доказ.

Представник відповідача брав участь у судових засіданнях, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав свої пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача брав участь у судовому засіданні від 30.01.2017, в якому надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Чорнобаївське" (код ЄДРПОУ 21307398) (покупець), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" (код ЄДРПОУ 00851519) укладено договір поставки №1.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини та іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2015 року (п.13.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах "CPT" правил Інкотермс - 2010, а саме постачальник зобов'язаний замовити і оплати поставки товару до покупця згідно умов договору.

Відпуск товару здійснюється за видатковими накладними (п.3.4 договору).

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання видаткової накладної (п.3.5 договору).

Згідно з п. 3.6 договору, датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місяці призначення, а саме: 75024, Херсонська обл., Білозерський р-н., с. Чорнобаївка. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 3.7 договору, постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів на товар: оригінал специфікації; рахунок-фактуру; ТТН; посвідчення про якість завірене мокрою печаткою на кожну транспортну одиницю; видаткову накладну на партію товару; податкової накладної; реєстраційне посвідчення державного зразка.

Одержаний товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - відповідно до візуального огляду та сертифіката якості під час передачі товару представнику покупця та по кількості - відповідно до даних, зазначених в видаткових накладних. Остаточна кількість поставленого товару визначається згідно до даних, зазначених в накладних на товар (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.8 договору, здача-приймання товару здійснюється сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на товар (виходячи з ваги та або поставленого товару та відомостей специфікації), по якості - відповідно до вимог, зазначених у договорі.

До прийняття товару покупець здійснює перевірку кількості та якості (комплектності) товару (п.3.10 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за поставлений згідно з договором товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15 (п'ятнадцять) банківських днів після розвантаження товару.

Оплата вважається здійсненою в момент виходу грошових коштів з поточного рахунку покупця (п.4.3 договору).

Згідно з п.4.4 договору, ціна за договором становить суму всіх видаткових накладних на товар.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дезомаркет" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення 1 195 571,21 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3 500 440,75 грн. (за період з квітня 2014 року по квітень 2015 року включно), що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату та податковими накладними належним чином завірені копії яких містять в матеріалах справи, а також накладна (від покупця) №3 від 24.12.2014 року (повернення товару) на суму 238 200,00 грн. Таким чином, фактично позивачем поставлено товар на загальну суму 3 262 240,75 грн.

Стосовно посилання апелянта на те, що видаткові накладні було підписано не уповноваженою особою, зокрема, не зазначено посаду та дані про особу, а довіреність видана пізніше від дати, яка зазначається у видаткових накладних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України".

Крім того, відсутність довіреності на отримання цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. При цьому вчинення позивачем дій з поставки, підтверджується видатковими накладними, завіреними печаткою покупця (відповідача), які містяться у матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 р. у справі № 3-77гс15.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання видаткової накладної.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70 передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Печатка особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не посилається і не доводить того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 у справі № 6/5007/31/12.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

За таких обставин, наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних, підписаних особою, що прийняла товар та засвідчені печаткою відповідача (останній не заперечує проти автентичності відтиску печатки) є належним та допустимими доказами, що засвідчують факт отримання товару відповідачем, та відповідно переходу права власності на отриманий товар, а тому доводи апеляційної інстанції у цій частині є безпідставними. У той же час, не зазначення у видатковій накладній посади та прізвища відповідальної особи, не може впливати на належне виконання покупцем зобов'язань за договором.

Стосовно посилання апелянта, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано усіх доказів, передбачених п. 3.7. Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів на товар: оригінал специфікації; рахунок-фактуру; ТТН; посвідчення про якість завірене мокрою печаткою на кожну транспортну одиницю; видаткову накладну на партію товару; податкової накладної; реєстраційне посвідчення державного зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача щодо ненадання документів на товар відповідно до п.3.7 договору, про що зазначено в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції.

Крім того відповідачем факт отримання зазначеного товару спростовано не було.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно розділу 4 Договору, ціна за одиницю товару, його загальна вартість зазначається у специфікаціях до даної угоди. Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника не пізніше 15 банківських днів після розвантаження товару. Оплата за товар може здійснюватись й іншими способами, передбаченими чинним законодавством, у тому числі з використанням вексельних розрахунків, зарахування зустрічних однорідних вимог тощо. Ціна спірного договору становить суму всіх видаткових накладних на товар.

Додатковою угодою від 02.06.2014 до договору поставки №1 від 04.04.2014 доповнено розділ 4 пунктом 4.5 договору. Згідно з яким оплата за товар може здійснюватись й іншими способами й формами, передбаченими чинним законодавством, у т.ч. з використанням вексельних розрахунків, зарахування зустрічних однорідних вимог тощо.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідачем на рахунок позивача сплачено за поставлений товар 1 419 822,55 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами договору підписано та скріплено їх печатками акти приймання-передачі простих векселів, відповідно до яких постачальник (позивач) приймає в якості належного виконання зі сторони покупця (відповідача) зобов'язань по оплаті товару, отриманого згідно з договором поставки №1 від 04.04.2014 року, а саме: від 03.07.2014 року на суму 146 758,81 грн. та 95 000,00 грн.; від 21.08.2014 року на суму 100 000,00 грн.; від 30.09.2014 року на суму 253 000,00 грн. та на суму 255 000,00 грн.; від 27.11.2014 на суму 262000,00 грн. На загальну суму - 1 111 758,81 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявні банківські виписки про рух грошових коштів по рахунку позивача, якими підтверджується часткова оплата відповідачем за поставлений позивачем товар.

Отже, наявними в матеріалах справи банківськими виписками, актами приймання-передачі простих векселів підтверджується часткова оплата відповідачем поставленого йому товару на загальну суму 3 500 440,75. Таким чином, борг відповідача перед Товариством становить 730 659,39 грн. (3 500 440,75 (вартість поставленого товару) - 238 200,00 грн. (вартість поверненого товару) - 1 419 822,55 грн. (вартість оплаченого товару) - 1 111 758,81 грн. (вартість по векселям)).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2016 у справі №910/12872/16.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявності у останнього заборгованості у сумі 730 659,39 грн. за поставлений позивачем товар, позовні вимоги про стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення основного боргу в розмірі 2,70 грн. - відмовити.

Крім того, як вже зазначалось вище, якщо при прийманні товару покупцем буде виявлена невідповідність якості товару вимогам стандартів або супровідних документам - покупець у присутності представника постачальника зобов'язаний не приймати товар, склавши відповідний Акт у простій письмовій формі про невідповідність товару умовам, передбаченим договором (п. 3.10. Договору).

В свою чергу, згідно з п. 3.11. Договору, якщо при прийманні товару буде виявлена неналежна кількість товару, про це складається Акт розбіжностей. Представники сторін зобов'язані підписати такий Акт. В разі, якщо сторони мають заперечення щодо викладеного а Акті розбіжностей, про це зазначається відповідна примітка. Відмова від підписання Акта розбіжностей однією з сторін вважається погодженням з викладеним в Акті розбіжностей.

Проте, як вбачається з матеріалів з матеріалів справи, актів розбіжностей та актів про невідповідність товару умовам, передбачених договором, відповідачем не було надано суду першої та апеляційної інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було доведено надання відповідачу всіх без виключення документів, передбачених п. 3.7. Договору є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що надані позивачем податкові накладні складені з помилками щодо номеру та дати договору, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 201.1 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Таким чином, наведені вище норми чинного законодавства не визначають такого обов'язкового реквізиту, як дата та номер договору, а містить вказівку на обов'язковість зазначення опису (номенклатури) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, які визначені у податкових накладних вірно.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано індекс інфляції в розмірі 425 977,64 грн. та три проценти річних в розмірі 38 931,49 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до стягнення з відповідача підлягають 38 931,49 грн. 3% річних та 425 977,64 грн. інфляційних втрат наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/16570/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/16570/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім