Постанова

від 26.01.2017 по справі 804/15745/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2017 рокусправа № 804/15745/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 804/15745/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод МетСплав про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 року № НОМЕР_1, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем в сумі - 1203070,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 300768,00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 року № НОМЕР_2, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі за основним платежем в сумі - 2779085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 694771,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 804/15745/16 позов задоволено повністю.

Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги фактично наведено зміст акту перевірки № 2226/88/22.5-07/37236958 від 07.03.2013 року. Апелянт наполягає, що судом не було враховано безтоварний характер взаємовідносин позивача із ТОВ Лігран , ТОВ Шоковіта та ТОВ Транс-Атлантіка Сервіс .

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду. Одночасно пояснив, що перевірка позивача була проведена на підставі постанови слідчого, але у кримінальній справі, по якій винесено цю постанову, не розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) позивача.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду залишити в силі. Зазначили, що перевірка фактично не проводилась, первинні документи контролюючим органом не досліджувались і про її проведення стало відомо після складання ОСОБА_1.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України - ОСОБА_6 від 31.01.2013р. відповідачем було призначено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав .

Посадовими особами Дніпродзержинської ОДПІ, в період з 25.02.2013 року по 01.03.2013 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ТОВ Шоковіта , ПП АТМ , ТОВ ВК Віконні системи , ТОВ Галактика М , ПП Екоскан Сервіс , ТОВ Ліга , ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Дидактика , ТОВ Лігран , ТОВ Ферріт Д , ТОВ Матадор , ТОВ Ривс , ТОВ Старт Д , ТОВ Супутник , ПП Транс-Атлантіка Сервіс , ПП Мегіур , ТОВ Техніка за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт № 2226/88/22.5-07/37236958 від 07.03.2013р. (далі ОСОБА_1 перевірки № 2226).

Згідно висновків ОСОБА_1 перевірки № 2226, встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу ІІІ, п. 3.1 розділу V Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» у зв'язку з відсутністю документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі - 1203067,00 грн. Також встановлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» , п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , п. 3.1, п. 4.1, п. 8 розділу ІІІ, п. 3.1 розділу V Наказу Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 року № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» - через що встановлено відсутність документального підтвердження податкового кредиту, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на - 1203067,00 грн.

Крім того, згідно ОСОБА_1 перевірки № 2226 встановлено порушення пп. 134.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено скориговані валові витрати в частині придбання позивачем товарів від ТОВ «Лігран» , ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» , ТОВ «Шоковіта» на загальну суму - 6015335,00 грн.

Зі змісту ОСОБА_1 перевірки встановлено, що про проведення перевірки позивач повідомлений не був, оскільки не було встановлено фактичне його місцезнаходження. При цьому документальна перевірка проведена без первинних документів за результатами аналізу даних, наявних в управлінні податкового контролю ДПІ, а саме на підставі актів перевірки контрагентів ТОВ «Лігран» , ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» , ТОВ «Шоковіта» та інформаційних баз контролюючого органу.

Отримавши в квітні 2013 р. копію ОСОБА_1 перевірки № 2226 і не погодившись з його висновками, позивач подав заперечення у вигляді акту розбіжностей до акту перевірки від 07.03.2013 року № 2226/88/22.5-07/37236958 та надав копії первинної документації (договорів, податкових/видаткових накладних, актів виконаних робіт) по взаємовідносинам із контрагентами - ТОВ Лігран , ПП Транс-Атлантіка Сервіс , ТОВ Шоковіта .

Відповідачем було надано відповідь на подані заперечення за № 16003/10/22-516 від 15.05.2013 року, відповідно до якої внесено зміни до ОСОБА_1 перевірки № 2226 та змінено зміст викладення описової і мотивувальної його частини щодо розділу 3 та 4 ОСОБА_1. При цьому змінено редакцію розділ 4 ОСОБА_1 перевірки № 2226 та викладено висновки в наступній редакції:

Перевіркою ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав встановлено порушення:

- п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредит на загальну суму - 1203067, 00 грн., в результаті занижено податок на додану вартість на загальну суму - 1203067,00 грн.;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку із чим занижено податок на прибуток на загальну суму - 2779085,10 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем в сумі - 1203070,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 300768,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, в тому числі за основним платежем в сумі - 2779085,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі - 694771,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, правомірність винесення яких і є предметом розгляду у даній справі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч приписам п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, оскільки до винесення рішення у кримінальному провадженні, за яким призначалась перевірка, контролюючий орган не вправі приймати податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок суду першої інстанції та з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних ППР) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно із п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних ППР) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Отже, наведене в даній нормі обмеження щодо прийняття податкового повідомлення-рішення після отримання судового рішення в кримінальному провадженні стосується лише випадків порушення кримінального провадження відносно платника податків, щодо якого призначено перевірку.

Проте, суд першої інстанції не витребував у відповідача постанову слідчого про призначення перевірки та не встановив особу, стосовно якої розслідується кримінальне правопорушення в кримінальному провадженні №32013180000000005, а норму п. 86.9 ст.86 ПКУ застосував в недіючій редакції. Як наслідок, не вірно з'ясував наявність/відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень за наслідками проведення перевірки і безпідставно ухвалив рішення на підставі п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Дослідивши постанову старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України - ОСОБА_6 від 31.01.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що кримінальне провадження в даному випадку порушене за фактом вчинення фіктивного підприємництва з використанням ТОВ Будівництво та комплектація та за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Ферріт Д , ПП АТМ , ТОВ ВК Віконні системи , ТОВ Галактика М , ПП Екоскан Сервіс , ТОВ Ангстрем Континенталь , ТОВ Дидактика , ТОВ Ліга , ТОВ Лігран , ТОВ Матадор , ТОВ Ривс , ТОВ Старт Д , ТОВ Супутник , ПП Транс-Атлантіка Сервіс , ТОВ Шоковіта , ПП Мегіур , ТОВ Техніка . Даних щодо кримінального провадження відносно посадових осіб позивача не має.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність у податкового органу підстав виносити податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав до отримання судового рішення по зазначеному кримінальному провадженню.

З приводу висновків податкового органу про порушення ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав податкового законодавства та винесення у зв'язку з цим податкових повідомлень-рішень апеляційний суд зазначає наступне.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що відносини між ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав та контрагентами ПП Транс-Атлантіка Сервіс , ТОВ Шоковіта , ТОВ Лігран , не спричиняють настання правових наслідків, оскільки здійснені з метою отримання податкової вигоди (зменшення бази оподаткування) та містять ознаки фіктивності, а у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

Колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованим такий висновок та з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту включених у ціну товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому сплата вартості товару (послуги) на час включення суми до складу податкового кредиту не є обов'язковою умовою.

Обставини, що виключать можливість віднесення сум до податкового кредиту наведені у пункті 198.6. ПКУ, згідно якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин), входять: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4.ст.135 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, за наявними в матеріалах справи письмовими доказами встановлено, що ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав (Покупець) та ПП Транс-Атлантіка Сервіс (Продавець) 27.02.2012 року було укладено договір поставки № 27/02/12-1 (том 2 а.с. 175-178). За умовами цього договору Продавець передає у власність товар (феросплави, алюмінієві сплави та інші матеріали), а Покупець приймає товар, оплата відбувається в гривні на розрахунковий рахунок Продавця вказаний в цьому Договорі.

Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №17 від 01.03.2012р., №862 від 14.03.2012р., №1024 від 17.04.2012р., №1100 від 18.04.2012р., №1660 від 27.04.2012р., №335 від 11.05.2012р. №645 від 21.05.2012р., №674 від 22.05.2012р., №701 від 23.05.2012р., №887 від 28.05.2012р., №978 від 30.05.2012р., №419 від 08.06.2012р., №820 від 18.06.2012р., №868 від 19.06.2012р., №1039 від 22.06.2012р., №1130 від 25.06.2012р., №288 від 06.07.2012р., №363 від 09.07.2012р., №769 від 18.07.2012р., а також видатковими накладними №РН-17 від 01.03.2012р., № РН-862 від 14.03.2012р., № РН-1024 від 17.04.2012р., № РН-1100 від 18.04.2012р., № РН-1660 від 27.04.2012р., № РН-335 від 11.05.2012р., № РН-645 від 21.05.2012р., № РН-674 від 22.05.2012р., № РН-701 від 23.05.2012р., № РН-887 від 28.05.2012р., № РН-978 від 30.05.2012р., № РН-419 від 08.06.2012р., № РН-820 від 18.06.2012р., № РН-868 від 19.06.2012р., № РН-1039 від 22.06.2012р., № РН-1130 від 25.06.2012р., № РН-288 від 06.07.2012р., № РН-363 від 09.07.2012р., № РН-769 від 18.07.2012р., № РН-0007 від 01.08.2012р., № РН-232 від 06.08.2012р., № РН-496 від 10.08.2012р., № РН-917 від 20.08.2012 р., № РН-1396 від 30.08.2012р. (том 2 а.с. 4-87).

Також фактичне виконання умов зазначеного договору підтверджується Товаро-транспортними накладними про здійснення перевезення №01/03/12-1 від 01.03.2012р., №14/03/12-1 від 14.03.2012р., №17/04/12-1 від 17.04.2012р., №18/04/12-1 від 18.04.2012р., №27/04/12-1 від 27.04.2012р., №27/04/12-2 від 27.04.2012р., №27/04/12-3 від 27.04.2012р., №11/05/12-1 від 11.05.2012р., №21/05/12-1 від 21.05.2012р., №22/05/12-1 від 22.05.2012р., №23/05/12-1 від 23.05.2012р., №23/05/12-2 від 23.05.2012р., №28/05/12-1 від 28.05.2012р., №30/05/12-1 від 30.05.2012р., №30/05/12-2 від 30.05.2012р., №30/05/12-3 від 30.05.2012р., №08/06/12-1 від 08.06.2012р., №18/06/12-1 від 18.06.2012р., №18/06/12-2 від 18.06.2012р., №18/06/12-3 від 18.06.2012р., №19/06/12-1 від 19.06.2012р., №22/06/12-1 від 22.06.2012р., №25/06/12-1 від 25.06.2012р., №25/06/12-2 від 25.06.2012р., №06/07/12-1 від 06.07.2012р., №06/07/12-2 від 06.07.2012р., №06/07/12-3 від 06.07.2012р., №06/07/12-4 від 06.07.2012р., №09/07/12-1 від 09.07.2012р., №18/07/12-1 від 18.07.2012р., №01/08/12-1 від 01.08.2012 р., №01/08/12-2 від 01.08.2012р., №06/08/12-1 від 06.08.2012 р., №10/08/12-1 від 10.08.2012 р., №20/08/12-1 від 20.08.2012р., №20/08/12-2 від 20.08.2012p., №20/08/12-3 від 20.08.2012р., №30/08/12-1 від 30.08.2012р., №30/08/12-2 від 30.08.2012р., №30/08/12-3 від 30.08.2012р.(том 2 а.с. 3-86),

Крім того, між ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав та ТОВ Шоковіта 31.08.2012 року було укладено договір поставки № 26 (том 2 а.с. 182-185). За умовами цього договору Продавець передає у власність товар (феросплави, алюмінієві сплави та інші матеріали), а Покупець приймає товар, оплата відбувається в гривні на розрахунковий рахунок Продавця.

Виконання умов даного договору підтверджується податковими накладними №39 від 03.09.2012р., №389 від 07.09.2012р., №839 від 14.09.2012р., №1003 від 17.09.2012р., №16 від 01.10.2012р., №460 від 08.10.2012р., №819 від 15.10.2012р., №997 від 18.10.2012р., №329 від 07.11.2012р., №511 від 12.11.2012р., №567 від 13.11.2012р., №838 від 16.11.2012р., №934 від 19.11.2012р., №1061 від 21.11.2012р., №1548 від 28.11.2012р., а також видатковими накладними № РН-0000039 від 03.09.2012р., № РН-0000389 від 07.09.2012р., № РН-0000839 від 14.09.2012р., № РН-0001003 від 17.09.2012р., № РН-0000016 від 01.10.2012р., № РН-0000460 від 08.10.2012р., № РН-0000610 від 11.10.2012р., № РН-0000819 від 15.10.2012р., № РН-0000997 від 18.10.2012р., № РН-0000329 від 07.11.2012р., № РН-0000511 від 12.11.2012р., № РН-0000567 від 13.11.2012р., № РН-0000838 від 16.11.2012р., № РН-0000934 від 19.11.2012р., № РН-0001061 від 21.11.2012р., № РН-0001548 від 28.11.2012р., № РН-0001525 від 25.12.2012р. (том 2 а.с. 88-174).

На підтвердження перевезення товару до позивача надано товаро-транспортні накладні №03/09/12-1 від 03.09.2012р., №03/09/12-2 від 03.09.2012р., №03/09/12-3 від 03.09.2012р., №07/09/12-3 від 07.09.2012р., №14/09/12-3 від 14.09.2012р., №17/09/12-3 від 17.09.2012р., №01/10/12-1 від 01.10.2012р., №01/10/12-2 від 01.10.2012р., №01/10/12-3 від 01.10.2012р., №01/10/12-4 від 01.10.2012р., №08/10/12-1 від 08.10.2012р., №11/10/12-1 від 11.10.2012р., №11/10/12-2 від 11.10.2012р., №11/10/12-3 від 11.10.2012р., №11/10/12-4 від 11,10.2012р., №15/10/12-1 від 15.10.2012р., №15/10/12-2 від 15.10.2012р., №15/10/12-3 від 15.10.2012р., №18/10/12-1 від 18.10.2012р, №18/10/12-2 від 18.10.2012р., №18/10/12-3 від 18.10.2012р., №07/11/12-1 від 07.11.2012р., №07/11/12-2 від 07.11.2012р., №07/11/12-3 від 07.11.2012р., №12/11/12-1 від 12.11.2012р., №13/11/12-1 від 13.11.2012р., №13/11/12-2 від 13.11.2012р., №13/11/12-3 від 13.11.2012р., №13/11/12-4 від 13.11.2012р., №16/11/12-1 від 16.11.2012р., №16/11/12-2 від 16.11.2012р., №16/11/12-3 від 16.11.2012р., №19/11/12-1 від 19.11.2012р., №21/11/12-1 від 21.11.2012р., №21/11/12-2 від 21.11.2012р., №21/11/12-3 від 21.11.2012р., №28/11/12-1 від 28.11.2012р., №25/12/12-1 від 25.12.2012р. (том 2 а.с.89-172).

Щодо фінансово - господарських правовідносин між ТОВ Дніпродзержинський завод МетСплав та ТОВ Лігран судом встановлено, що 20.02.2012 року між ними було укладено договір надання транспортних послуг № 20/02/12-1 (том 2 а.с. 179-181). За умовами цього договору Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому вантаж, а Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення товару, оплата відбувається в гривні на розрахунковий рахунок Перевізника.

Реальність виконання умов Договору № 20/02/12-1 від 20.02.2012р. підтверджується вище переліченими товаро-транспортними накладними, оскільки саме ТОВ Лігран надавало послуги з перевезення продукції, зокрема від ПП Транс-Атлантік Сервіс , а також податковими накладними № 1048 від 18.07.2012р., № 620 від 09.07.2012р., № 410 від 06.07.2012р., № 1355 від 25.06.2012р., № 1252 від 22.06.2012р., № 1028 від 19.06.2012р., № 924 від 18.06.2012р., № 485 від 08.06.2012р., № 1265 від 30.05.2012 р., № 1064 від 28.05.2012 р., № 887 від 23.05.2012 р., № 828 від 22.05.2012 р., № 820 від 21.05.2012 р., № 470 від 11.05.2012 р., № 1290 від 27.04.2012 р.,№ 966 від 18.04.2012 р., № 903 від 17.04.2012 р.,№ 862 від 14.03.2012 р., № 17 від 01.03.2012 р.,№ 1497 від 27.02.2012 р., № 1246 від 22.02.2012 р. (том 2 а.с. 212-232) і ОСОБА_1 виконаних робіт від 22.02.2012р., від 27.02.2012р., від 01.03.2012р., від 14.03.2012р., від 17.04.2012р., від 18.04.2012р., від 27.04.2012р., від 11.05.2012р., від 21.05.2012р., від 22.05.2012р., від 23.05.2012р., від 28.05.2012р., від 30.05.2012р., від 08.06.2012р., від 18.06.2012р., від 19.06.2012р., від 22.06.2012р., від 25.06.2012р., від 06.07.2012р., від 09.07.2012р., від 18.07.2012р., від 01.08.2012р., від 06.08.2012р., від 10.08.2012р., від 20.08.2012р.Акт від 30.08.2012р. (том 2 а.с.186-211).

Отже, факт реального здійснення позивачем зазначених господарських операцій підтверджується вищенаведеними первинними документами, що в повній мірі надають позивачу право формувати за цими операціями податковий кредит та валові витрати. Зауважень до змісту та форми вищевказаних первинних документів з боку відповідача не надходило.

Крім наведених документів, ці обставини також підтверджуються дослідженими судом картками рахунку 311, які доводять здійснення позивачем розрахунків за спірними господарськими операціями (т.3 а.с. 195, 211), а також витягом із журналу реєстрації довіреностей, і якому відображено видача довіреностей на отримання матеріальних цінностей за цими операціями (т.3 а.с. 212), та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361, 10, якими підтверджено оприбуткування товару (послуг).

Реальність придбання від ТОВ Шоковіта та ПП Транс-Атлантіка Сервіс товарів також підтверджено і Журналом реєстрації результатів аналізу вхідного контролю цих товарів за 2012 р. (т.3 а.с. 162-174).

Що стосується посилань відповідача на відсутність за місцем реєстрації позивача, то їх спростовують надані позивачем правовстановлюючі документи на виробничі приміщення (цех по виготовленню сплавів) по пров. 3-й Баглійський 1-б в м.Дніпродзержинську та договір оренди земельної ділянки під цим об'єктом (т.3 а.с. 66-79).

З наданої позивачем ліцензій № 578750, № 578725 (т.3 а.с. 80-81) вбачається, що позивачу надано право на заготівлю, переробку металобрухту кольорових та чорних металів, а також надано свідоцтво про атестацію хімічної лабораторії (т.3 а.с. 82), отже це свідчить про наявність зв'язку між спірними господарськими операціями та фактичною діяльністю позивача.

При цьому, суд першої інстанції цілком правомірно виходив із того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрованим в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та мав право займатися вказаною у свідоцтві діяльність.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Отже, посилання апелянта на обставини, встановлені актами документальної перевірки ПП Транс-Атлантіка Сервіс , ТОВ Шоковіта , ТОВ Лігран , в яких зроблено висновки про не підтвердження по ланцюгу постачання факту придбання ними товарів (послуг) у їх контрагентів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач не може нести відповідальності за можливі порушення законодавства з боку контрагентів постачальника по ланцюгу постачання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та валових витрат, та як наслідок про відсутність у податкового органу підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про задоволення позову є вірним, але його обґрунтування із застосуванням положень п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України є помилковим.

Згідно положень ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції у даній справі прийняв вірне рішення, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, за приписами пункту 1 частини 1 статті 201 КАС України це є підставою для зміни постанови суду.

Використовуючи надане ст.. 195 КАС України право, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги і змінити постанову суду в частині обґрунтування її висновків через помилкове застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 804/15745/16 змінити в частині обґрунтування висновків суду.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 30 січня 2017 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко