Ухвала

від 24.01.2017 по справі 826/9244/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9244/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електро-сантехнічно-будівельна компанія ЕСТМ-БУД до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 16 липня 2015 року №0004572204 та №0004582204.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період із 18 по 29 травня 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15 червня 2015 року №543/26-54-22-04-07/33192357 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013-2014 року на загальну суму 3527864,00 грн.;

- п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2013 року - листопад 2014 року на загальну суму 4059580,00 грн.

На підставі акту перевірки 16 липня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0004572204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3527864,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1763932,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0004582204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 4059580,00 грн. за основним платежем та у розмірі 2029790,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані рішення залишено без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за 2013-2014 року та заниження ПДВ за січень 2013 року - листопад 2014 року ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ "Будтрансінвест-Груп", ТОВ "Балекс", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Імпульс", ТОВ "Діслав", ТОВ "Роялпромтрейд" та ТОВ "Максібуд Інжиніринг".

Так, 15 жовтня 2010 року між ТОВ "Град Інвест", як замовником, та позивачем, як генпідрядником, укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво №10 (далі - договір №10), за умовами якого генпідрядник зобов'язувався в межах договірної ціни власними або залученими силами та засобами за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовнику у встановлений термін об'єкт будівництва, а саме житлово-офісний комплекс з вбудовано-прибудованими, торговельними приміщеннями, закладами громадського харчування та підземною автостоянкою по вул. М. Островського, 40 у Солом'янському районі міста Києва (далі - об'єкт будівництва), збудований відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати генпідряднику проектно-кошторисну документацію, будівельний майданчик, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплатити якісно виконані генпідрядником роботи.

На виконання умов договору №10, ТОВ "Град Інвест" надано позивачу, як генпідряднику, відповідний будівельний майданчик, а також сплатило йому відповідну суму коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту приймання-передачі будівельного майданчику та банківськими виписками.

Колегія суддів зазначає, що реальність договору №10 відповідачем не ставиться під сумнів.

Поряд з цим, з метою виконання власних зобов'язань за договором №10, позивачем, як генпідрядником (замовником), укладено з ТОВ "Будтрансінвест-Груп", ТОВ "Балекс", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Імпульс", ТОВ "Діслав" та ТОВ "Максібуд Інжиніринг", як субпідрядниками (підрядниками), ряд договорів підряду, предметом яких було виконання підрядниками певного комплексу будівельних робіт на об'єкті будівництва.

На підтвердження виконання умов вказаних вище договорів підряду, представником позивача надано суду копії відповідних локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних робіт, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт, розрахунків договірної ціни, актів приймання передачі матеріалів замовника, податкових накладних, банківських виписок, довідок банку та угод про зарахування зустрічних вимог.

Крім того, з метою виконання власних зобов'язань за договором №10 та за вказаними вище договорами підряду з ТОВ "Будтрансінвест-Груп", ТОВ "Балекс", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Імпульс", ТОВ "Діслав" та ТОВ "Максібуд Інжиніринг", позивачем, як покупцем, укладено 04 січня 2013 року з ТОВ "Роялпромтрейд", як продавцем (постачальником), договір №401 поставки (купівлі-продажу) будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання умов вказаного вище договору поставки (купівлі-продажу) представником позивача надано копії відповідних видаткових та податкових накладних, банківських виписок.

Судом першої інстанції встановлено, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами.

Крім того, реальність вказаних вище договорів підряду також підтверджується наявним в матеріалах справи сертифікатом ДАБІ України серії ІУ №165140980599 від 08 квітня 2014 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта будівництва проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Поряд з цим, встановлено, що ТОВ "Будтрансінвест-Груп", ТОВ "Балекс", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Імпульс", ТОВ "Діслав" та ТОВ "Максібуд Інжиніринг" станом на час існування спірних правовідносин мали відповідні ліценції на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а також були належним чином зареєстровані як платники ПДВ. При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів анулювання (скасування) вказаних ліценцій та/або реєстрації платником ПДВ.

Колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень на податкову інформацію (акти про неможливість проведення зустрічних звірок) контролюючих органів щодо контрагентів позивача та контрагентів контрагентів позивача, а також на відсутність у них основних фондів та виробничих потужностей, оскільки це не є належним та достатнім доказом фіктивності правочинів між позивачем та ТОВ "Будтрансінвест-Груп", ТОВ "Балекс", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Імпульс", ТОВ "Діслав", ТОВ "Роялпромтрейд" та ТОВ "Максібуд Інжиніринг". При цьому, належних доказів відсутності у вказаних контрагентів позивача основних фондів та виробничих потужностей відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Поряд з цим, в акті перевірки не зазначено доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, платник податків може формувати валові витрати у разі реального придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності що, у першу чергу, має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будтрансінвест-Груп", ТОВ "Балекс", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Імпульс", ТОВ "Діслав", ТОВ "Роялпромтрейд", ТОВ "Максібуд Інжиніринг", у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження позивачем податку на прибуток та заниження суми ПДВ за перевіряємий період.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтсанції, що оскаржувані рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.