Ухвала

від 24.01.2017 по справі 818/1169/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 р.Справа № 818/1169/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. по справі № 818/1169/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТК "Автоматик груп"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТК "Автоматик груп" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 № № 0001631401, 0001641401, 0009971304/41360, 0001651401, 0009981304/41368.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. адміністративний позов задоволено частково. (З урахуванням ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. про виправлення описки).

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016р. форми Р № 0001631401, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток на 253 290 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 126 645,0 грн., № 0001641401 в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на 281 434 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 140 717 грн., № 0009971304/41367 яким збільшено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4179,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3134,27 грн., форми С № 0001651401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг в розмірі 27 120 грн., Форми ПС № 0009981304/41368, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1020 грн.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, не врахування доводів податкового органу, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІТК "Автоматик груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2016р., за результатами якої складено акт від 22.08.2016р. №2498/1401/33390279/130 (т.1 а.с. 11-58).

За висновками акту зазначено про порушення позивачем вимог:

- пп.134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України , п. 5, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , встановлено заниження податку на прибуток і загальну суму 253 290 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 202 958 грн., за І квартал 2016 року на уму 13 931 грн., за півріччя 2016 року на суму 50 332 грн. у зв'язку з не підтвердженням фактів пального здійснення операцій з TOB ТПО Техногарант , TOB "МАСТЕР ГРУПП С , TOB МЕКС-БЕРІНГ ;

- п. 200.1 ст. 200 п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижено суму податку на загальну суму 281 434 гри., в т.ч. за лютий 2015 року на суму 50 694 гри., за березень 2015 року на суму 6475 гри., за квітень 2015 року на суму 32 512 гри., за травень 2015 року на суму 8987 грн., за червень 2015 року на суму 4629 грн., за липень 2015 року на суму 61 156, за листопад 2015 року на суму 61 056 грн., за лютий 2016 року на суму 15479 грн., за квітень 2016 року на суму 40 446 грн. у зв'язку з не підтвердженням фактів реального здійснення операцій з TOB ТПО Техногараит , TOB "МАСТЕР ГРУПП С , TOB "ІМЕКС- БЕРІНГ ;

- п. 200.1 ст. 200 п. 190.1 ст. 190 ПК України занижено суму податку, що підлягає сплаті на загальну суму 12 962 грн., в т.ч. за квітень 2015 року на суму 3665 грн., за червень 2015 року на суму 9297 грн.;

- Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, а також п.51.1 ст.51, абз. 6 п. 176.2 ст, 176 ПК України ;

- абз. г пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 4179,00 грн.;

- п. 2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, .

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0001631401, яким збільшено суму зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на загальну суму 379 935, 00 грн. (253290 грн- за основним платежем, 126645 грн.- штрафна (фінансова) санкція);

-№ 0001641401, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 441594, 00 грн. ( 294 396 грн.- за основним платежем,147198грн. - штрафна (фінансова) санкція);

-№ 0001651401, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 27120 грн.;

-№ 0009971304/41367, яким збільшено зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7 313, 27 грн. ( 4179 грн.за основним платежем, 3 134,27 грн.- штрафна (фінансова) санкція);

-№ 0009981304/41368, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1020 грн. (т. 1, а.с. 60-69).

Підставою для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по безтоварним господарським операціям з TOB ТПО Техногарант , TOB "МАСТЕР ГРУПП С , TOB ІМЕКС-БЕРІНГ .

Такі висновки податкового органу ґрунтувалися на узагальненій податковій інформації, в якій не підтверджено придбання товарів у зазначених контрагентів в зв'язку з неможливістю встановити походження товару та можливість його руху за ланцюгом постачання до постачальників позивача.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволені позову щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту в сумі 12 962,00 грн. по господарським операціям з ПАТ " Монделіс Україна", та в цій частині визнано правомірним податкове-повідомлення рішення від 08.09.2016р. № 0001641401.

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується в апеляційному порядку.

Підставою для прийняття податкових повідомленнь-рішеннь якими позивачу збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосовано штраф за несвоєчасну сплату податку та за порушення норм обігу готівки. слугували висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог п. п. 2.11, 3.1 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", слугували висновки податкового органу щодо не підтвердження належними документами витрачання працівниками позивача виданих під звіт коштів, не включення позивачем зазначених сум до доходу таких працівників, та не сплата позивачем податку з цих доходів.

Задовольняючи позов суд першої інстанцій виходив з відсутності порушень вимог податкового законодавства у діях позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Відповідно до ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що 01.09.2014р. між позивачем та TOB ТПО Техногарант укладено договір поставки № 011-9А, за умовами якого позивач придбав товар, перелік якого, його асортимент, ціна, кількість, умови поставки товару/партії товару визначаються у замовленнях та накладних на постачання товару. Так, в січні 2015р. позивачем придбано світильники, затискачі датчику, монтажні адаптери, конектори, датчики електропровідності) (т. 2 а.с. 171-173)

Позивачем задекларовано операції з придбання товарів у ТОВ "ТПО "Техногарант" на загальну суму без ПДВ 1099750 грн., придбання товарів відображено підприємством в бухгалтерському обліку, також відображено їх списання та використання при виконанні робіт, про що оформлені відповідні акти (т. 1 а.с. 15-18).

В підтвердження виконання договору позивачем, як до перевірки, так і до суду надано договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, виписки з банку. (т. 2 а.с. 171-185)

Також, 29.08.2014р. між позивачем та TOB Імекс- Берінг укладено договір поставки № 2908-А, за умовами якого позивач в лютому, квітні 2015р. придбав фотошпалери вінілові на флізеліновій основі, клей, балку, швелер, уголок, круг алмазний, круг відрізний, брус, скотч, стрейч-плівку, стрічка транспортерна. (т. 3 а.с. 18-19)

Позивачем задекларовано операції з придбання товарів з ТОВ "Імекс-Берінг" на суму 279624 грн. без ПДВ.

В підтвердження виконання договору позивачем, як до перевірки, так і до суду надано договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку щодо оплати. (т. 3, а.с. 18-21, 24-25)

Доставка товару до позивача здійснена власними силами позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 3 а.с. 22, 26).

Також 20.04.2015р. між ТОВ "ІТК "Автоматик груп" та TOB "МАСТЕР ГРУПП С укладено договір поставки за умовами якого позивач придбав кабель та лоток металевий сітчатий. (т. 3 а.с. 29-30)

В підтвердження виконання договору позивачем, як до перевірки, так і до суду надано договір, видаткову накладну, виписку з банку щодо оплати. Доставка товару до позивача здійснена власними транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною (т. 3, а.с. 29-33)

Позивачем задекларовано операції з придбання товарів у з ТОВ "Мастер групп С" на суму 27795 грн. без ПДВ в 1 півріччі 2016 року.

Придбаний позивачем товар у вищезазначених контрагентів використаний ним в господарській діяльності для виконання електромонтажних робіт, згідно договору № 1/003/2014р. від 09.09.2014р. між позивачем ТОВ Аграрна Фрут Україна , за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи по реконструкції технічних, допоміжних та підсобних приміщень ГВК , що підтверджується договором від 09.09.2014р., актами списання товару, актами приймання-передачі послуг. (т.2 а.с. 182, т.3 а.с.23,27,34)

Колегія суддів зазначає, що підтвердженням даних податкового обліку є первинні документи. При цьому законодавець свідомо відмовився від встановлення конкретного переліку документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші господарські операції, з огляду на різноманітність змісту та форм економічної діяльності та порядку її документування; нормативне закріплення переліку таких документів призвело б до обмеження прав платника.

Подані позивачем первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, дозволяють встановити необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту розглядуваних операцій, їх учасників, вартості поставлених послуг, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Податковим органом жодних зауважень щодо змісту та форми поданих документів ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не зазначено.

Доводи апеляційної скарги щодо безтоварності операцій ґрунтуються лише на підставі аналізу реєстру податкових накладних, узагальненій податковій інформації про неможливість встановлення походження товарів та неможливість дослідження фактів придбання товарів контрагентами постачальників позивача за ланцюгом постачання через неможливість проведення їх перевірок та ненадання документів (т. 2 а.с. 9-99)

Колегія суддів зазначає, що неможливість проведення контролюючим органом перевірки контрагентів позивача, та походження товару по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Податковий Кодекс не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Фактично відповідачем покладено на позивача відповідальність за порушення, що могли бути вчинені його контрагентом та третіми особами, з якими у позивача взагалі не було ніяких правовідносин.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було встановлено, що фактично контрагенти позивача не перевірялися, документи їх первинного та бухгалтерського обліку податковим органом досліджені не були, а тому податкова інформація не може свідчити про нереальність правовідносин між позивачем та його безпосередніми контаргентами, зауважень до первинної документації наданої позивачем під час проведення перевірки чи про їх недостатність відповідачем в акті перевірки не зроблено.

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування позивачу спірних податкових зобов'язань. Висновки акту податкової перевірки про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень , якими зменшено витрат позивача та податкового кредиту, сформованих по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ "ТПО Техногарант", ТОВ "Майстер Груп С", ТОВ "Імекс-берінг" в частині задоволених позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем порядку видачі готівки під звіт та її використання колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що при перевірці касових книг підприємства, звітів касира, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, виявлено факти проведення готівкових розрахунків без подання платіжних документів встановленої форми (до авансових звітів надані прибуткові касові ордери, квитанції до прибуткових касових ордерів, складених фізичними особами -підприємцями, що на думку відповідача не є розрахунковими документами, на суму 27 120,00 грн.

Судом встановлено, що працівники підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9 направлялися у відрядження, що підтверджується відповідними наказами по підприємству.

В підтвердження використання працівниками ТОВ ІТК "Автоматік Груп" коштів, виданих під звіт на оплату витрат у відрядженні позивачем надано копії посвідчень про відрядження, звітів про використання коштів, квитків та квитанцій до прибуткових касових ордерів, свідоцтв платників єдиного податку (т. 1 а.с. 140-164).

Також в якості доказів понесення витрат на проживання працівниками, позивачем надано до перевірки квитанції до прибуткового ордеру видані ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначається "Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 (далі Положення). Відповідно до п. 1.2 Положення готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені Положенням правила ведення касових операцій розповсюджуються і на фізичних осіб-підприємців.

Доводи податкового органу, що фізичні особи-підприємці, що застосовують спрощену систему обліку, не ведуть каси та касової книги, а тому не можуть видавати прибуткові касові ордери, колегія суддів вважає помилковими, оскільки п.п.2.2. Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Такими книгами Положення визначає касову книгу, книгу обліку доходів та витрат, книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книгу обліку розрахункових операцій. Відповідно до абзацу 4 п. 4.2 Положення підприємці касової книги не ведуть.

Підприємець, що здійснює розрахунки із застосуванням готівкових коштів без використання реєстратора розрахункових операцій, зобов'язаний видати розрахунковий документ, який засвідчує факт отримання готівки, що відповідає вимогам ч. 11 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п. 1.2 Положення розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Доводи апеляційної скарги щодо видачі розрахункового документу фізичними особами-підприємцями не у формі, встановленої "Положенням про форму та зміст розрахункових документів", затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 колегія суддів вважає помилковими, тому як зазначене Положення не застосовується до випадків проведення розрахунків без застосування реєстраторів розрахункових операцій .

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що фізична особа-підприємець здійснюючи розрахунки із застосуванням готівки зобов'язана видати розрахунковий документ, законодавчо форма такого документу не встановлена, а тому квитанції до прибуткових касових ордерів, наданих на перевірку позивачем, є належними розрахунковими документами.

Враховуючи відсутність порушення позивачем порядку видачі готівки під звіт та її використання , суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень від 08.09.2016р. № 0009971304/41367 про збільшення суми зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7 313,27 грн. , № 0001651401, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг в розмірі 27 120 грн., та № 0009981304/41368 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1020, 00 грн.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. по справі № 818/1169/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017 р.