Ухвала

від 24.01.2017 по справі 200/15483/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/380/17 Справа № 200/15483/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М. ,

суддів Кондакова Г.В., Онушко Н.М.,

при секретарі судового засідання Солодовник О.Д.,

за участю: прокурорів Брусенцової І.В., Бойка С.М.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 12014040030000229 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2016 року, якою було обвинувальний акт за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України щодо

ОСОБА_4 , яка народилася 20 листопада 1968 року у селі Стаханівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, проживаючої у ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої у ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 34 кв. 79,

ОСОБА_2 , яка народилася 7 липня 1979 року у м.Дніпропетровську, проживаючої у ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої у ІНФОРМАЦІЯ_4,

повернуто прокурору.

В апеляції:

прокурор просить ухвалу суду скасувати, призначити нове підготовче судове засідання в суді першої інстанції.

Провадження № 11-кп/774/380/17 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_5

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою через істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону. В апеляції зазначається, що судом як на підставу повернення обвинувального акту вказано на неправильне встановлення місця проживання обвинуваченої ОСОБА_4, однак з урахуванням того, що обвинувачена з'явилась до зали судового засідання, зауваження суду до обвинувального акту в цій частині носять формальний характер та не можуть бути перешкодою для призначення його до судового розгляду. Разом з цим, в апеляції вказується, що суд першої інстанції вийшов за межі питань, передбачених ст. 314 КПК України, які можуть вирішуватись судом на стадії підготовчого судового засідання та фактично, без з'ясування обставин провадження, без дослідження доказів надав оцінку обвинуваченню, що можливе у відповідності з Главою 28 КПК України лише при розгляді провадження по суті. Прокурор вважає, що суд всупереч вимогам закону не перевіряючи відповідність обвинувального акту, надав оцінку обвинуваченню за епізодом злочинної діяльності за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_6, як на недолік зазначив на відсутність у обвинувальному акті анкетних даних ОСОБА_6 щодо якого обвинувальний акт, не був предметом розгляду місцевим судом, оскільки як зазначено на аркуші 24 матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 були виділені в окреме провадження постановою прокурора від 29 серпня 2016 року.

Прокурор стверджує, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4 відповідає вимогам КПК України, містить у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_2, ОСОБА_4.

Оскаржувана ухвала першої інстанції мотивована тим, що в обвинувальному акті неправильно зазначено місце проживання обвинуваченої ОСОБА_4, оскільки зазначена адреса не є адресою її проживання чи реєстрації. Фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у групі з ОСОБА_6 чітко не сформульовані. Обвинувачення не конкретизовано, викладено загальними фразами. При викладені фактичних обставин кримінального правопорушення прокурором в обвинувальному акті не викладено обставини вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою осіб, не викладена роль кожного обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, в якому вони обвинувачуються, спосіб вчинення ними кримінального правопорушення, мотиви його вчинення, посадові обов'язки ОСОБА_6, які він порушив вчинивши кримінальне правопорушення та відсутність його анкетних даних, і даних з якої причини 29.08.2016 року стосовно нього матеріали виділені в окреме провадження.

Судом також зазначено порушення вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України, з посиланням, що при формулюванні обвинувачення зазначено спричинення збитків державі, однак не вказано в особі кого саме та всупереч в обвинувальному акті відсутні дані потерпілого та анкетні дані його представника.

Також, суд вказав на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить даних про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів обвинуваченим та захисникам, складання обвинувального акту.

Наведена сукупність обставин, послугували суду підставою для повернення прокурору обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Вислухавши думки учасників судового провадження, а саме прокурорів, які підтримали доводи і вимоги апеляції, обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3, які не заперечували проти задоволення апеляції прокурора, вказавши, що хоча обвинувальний акт і має недоліки, однак ці недоліки не є перешкодою для призначення справи до розгляду, просили повернути обвинувальний акт до суду першої інстанції для розгляду, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляційній скарзі і співставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що принесена апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положеннями п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, до повноважень суду першої інстанції, віднесено прийняття рішення під час підготовчого судового засідання про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Ухвала районного суду, на яку принесено апеляцію, свідчить про те, що підставою для прийняття вказаного рішення слугували недоліки обвинувального акту, які, на думку суду, полягали у неправильному зазначенні місця проживання ОСОБА_4, у не конкретизуванні обвинувачення, яке викладено загальними фразами, відсутності відомостей стосовно ОСОБА_6

Однак, матеріалами провадження підтверджено, що обвинувачена ОСОБА_4 була присутня в підготовчому засіданні місцевого суду і уточнила місце свого мешкання і реєстрації, а відтак ця вказівка суду є безпідставною.

Окрім того, цю обставину також підтвердили, в апеляційному суді, обвинувачена ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_3,

Також згідно обвинувального акту обвинувачення ОСОБА_6 не пред'явлено, а тому зауваження суду щодо відсутності анкетних даних на обвинуваченого ОСОБА_6 з посиланням на порушення п.2 ч.2 ст. 291 КПК України є безпідставним.

Щодо висновку суду, що істотним порушенням права обвинувачених на захист є, неконкретність та неповнота обвинувального акту, а саме, в обвинувальному акті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у групі с ОСОБА_6 чітко не сформульовані, обвинувачення не конкретизовано, викладено загальними фразами не викладено обставини вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою осіб, не викладена роль кожного обвинуваченого, спосіб, мотиви його вчинення відсутні дані на потерпілого та анкетні дані на його представника, є хибними і безпідставними.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити в собі, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За цією нормою закону, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень п.(а) ч. 3 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах Маттоціа проти Італії від 07 березня та 04 липня 2000 року та Ващенко проти України від 26 червня 2008 року.

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі Маттоціа проти Італії , більш детальніше прописано: Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення .

Проте, як вбачається з матеріалів справи обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і їх захисники згідно наявних розписок отримали копії обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування кримінального провадження. У суді першої інстанції в підготовчому судовому засіданні останні не заперечували проти призначення до розгляду справи, не зауважували щодо незрозумілості їм суті та причини обвинувачення, їх характер обвинувачення, тобто юридична кваліфікація інкримінованих фактів. В апеляційному суді, ОСОБА_2 та її захисник зазначали, що обвинувальний акт хоча і має недоліки однак це не є перешкодою для призначення справи до розгляду.

Сам факт відсутності даних в реєстру матеріалів досудового розслідування про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів обвинуваченим та захисникам, складання обвинувального акту, конкретно у даному випадку, не може слугувати підставою для повернення обвинувального акту, оскільки обвинуваченні і їх захисники не заперечували наявність виконання цих дій, що підтверджується і наявними розписками вказаних осіб про отримання ними обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Інші, вказані в ухвалі суду, недоліки не співвідносяться з вимогами кримінального процесуального закону щодо обвинувального акту і не можуть слугувати підставами для його повернення прокурору, оскільки можуть бути вирішені і вирішуються судом у порядку ст. 315 КПК України та в іншій стадії судового розгляду згідно вимог цього Кодексу.

Таким чином, вказані обставини, спростовують висновок суду щодо порушення обвинувачених право на їх на захист з наведених підстав в оскаржуваній ухвалі.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що узгоджується з вище зазначеними вимогами закону та положеннями п.(а) ч. 3 ст. 6 Конвенції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судового рішення, яким було повернуто обвинувальний акт щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4 прокурору, а відтак ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу прокурора прокуратури Дніпропетровської області, задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2016 року, якою було обвинувальний акт за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України щодо ОСОБА_4,ОСОБА_2 , повернуто прокурору, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області