Рішення

від 26.01.2017 по справі 904/11234/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.2017 Справа № 904/11234/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс", м. Київ

про стягнення 355 466 грн. 17 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 16.01.2017р. №б/н (був присутній у судовому засіданні 17.01.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 31.12.2016 р. № 82;

від третьої особи: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 355 466 грн. 17 коп., що складає 63 374 грн. 81 коп. - 3% річних та 291 791 грн. 66 коп. - інфляційних втрат, що були нараховані у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості за договором від 01.05.2014р. №КС-КЗГО/78-14 на транспортне обслуговування.

Відповідач у відзиві (вх.№776/17 від 06.01.2017р.) на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що: - вже є рішення, яке набрало законної сили, щодо вказаного предмету спору, вказаних правовідносин, між тими самими сторонами, з однаковим процесуальним статусом та за одне і теж правопорушення; - в розрахунок мають включатися й періоду часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці; - період обрахування, який міг би заявити позивач, мав би становити з 08.04.2016р. по 30.11.2016р.; - розрахунок 3% річних, наданий позивачем, є недостовірний, неаргументований та невірний (завищений); - нарахування 3% річних та інфляційних втрат за час судового розгляду справи №904/993/16 та використання у вказаному провадженні свого конституційного права на судовий захист, не відповідає пункту 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинам 1, 2 статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності.

Третя особа відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, її представник у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Позивач у клопотанні (вх. № 5044/16 від 26.01.2017р.) просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про перенесення розгляду справи, оскільки, по-перше, суд не обмежує кола осіб, які можуть бути представниками у суді, а, по-друге, до заяви не подано доказів неможливості участі представника позивача у судовому засіданні по даній справі.

Також приймаючи до уваги, що:

- відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору;

- суд вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору;

- відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

- в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку;

- обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смирнова проти України» );

- тому суд доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016р. у справі 904/993/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс", про стягнення боргу у розмірі 2 758 898,54 грн. за договором на транспортне обслуговування, яке набрало законної сили відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р., було встановлено:

- 01.05.2014р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" (виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", який діє від імені та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ СОРС» (замовник, відповідач) укладено договір на транспортне обслуговування № КС-КЗГО/78-14 (далі - Договір), в подальшому сторонами укладено до спірного договору Додаткові угоди № 1 від 05.01.2015р. та № 2 від 02.03.2015р.;

- виконавець зобов'язується власними або залученими силами надати наступні послуги. Послуги автомобілів, спеціалізованої техніки та інших технічних засобів (далі - спеціальна техніка), згідно кошторисного наряду-завдання на надання автотранспортних засобів, підписаного сторонами (додаток №1) (п. 1.1., п.п. 1.1.1. Договору);

- відповідно до п. 2.3. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 02.03.2015р. при наданні послуг виконавцем, замовник здійснює оплату на протязі 90 календарних днів від дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, при умові наявності у замовника оригінала такого акта;

- пунктом 2.4. Договору встановлено, що при не поверненні замовником підписаного акту приймання-передачі, на протязі трьох днів від дати отримання замовником Акту приймання-передачі або не надання обґрунтованих заперечень відносно послуг, наданих виконавцем, акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним без претензій та заперечень;

- виконавець має право своєчасно отримувати від замовника оплату по цьому договору за надані послуги (п. 5.3. Договору);

- замовник зобов'язаний оплатити надані виконавцем послуги в порядку та строки, встановлені цим договором (п. 6.2. Договору);

- цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016р. (включно), а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання;

- позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином;

- відповідач за надані послуги розрахувався частково у сумі 94 167,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 2 548 338,98 грн.

Як вбачається рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016р. у справі 904/993/16 позовні вимоги задоволено частково ; стягнено з Приватного акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання» на Товариства з обмеженою відповідальністю „ГМР Транс» 2 548 383 грн. 98 коп. - заборгованості, 24 427 грн. 63 коп. - інфляційних втрат (грудень 2015р. - січень 2016р.), 22 638 грн. 05 коп. - 3% річних (з 26.10.2015р. по 07.04.2016р.) та 38 931 грн. 74 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Позивач стверджує, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016р. у справі 904/993/16 відповідачем не виконано, у зв'язку із чим позивачем донараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 08.04.2016р. по 30.11.2016р. у розмірі 63 674 грн. 81 коп. та інфляційні втрати за період лютий 2016 р.- листопад 2016 р. включно у розмірі 291 791 грн. 66 коп.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016р. у справі №904/993/16 було перераховано позивачу 2 548 383 грн. 98 коп. - основного боргу згідно платіжного доручення від 19.12.2016р. №11116, 24 427 грн. 63 коп. - інфляційних втрат згідно платіжного доручення від 19.12.2016р. №11117, 22 638 грн. 05 коп. - 3% річних та 38 931 грн. 74 коп. - витрат по сплаті судового збору (а.с. 37-40).

Таким чином, зобов'язальні відносини сторін за Договором припинилися 19.12.2016р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.2 Постанови від 17.12.2013р. №14 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями), розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, після перерахунку донараховані інфляційні нарахування становлять 264 163 грн. 51 коп. (з лютого 2016 р. по листопад 2016р.), а річні 49 505 грн. 49 коп. (з 08.04.2016р. по 30.11.2016р.).

Відповідно до пункту 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями) за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

З урахуванням викладеного заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (50057, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Заводська, буд.1; ідентифікаційний код 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" (49069, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 107-Г; ідентифікаційний код 38708145) 264 163 грн. 51 коп. - інфляційних нарахувань, 49 505 грн. 49 коп. - річних та 4 705 грн . 04 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„ 31„ січня 2017р.