Постанова

від 14.03.2017 по справі 904/11234/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 року Справа № 904/11234/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Джихур О.В., Сизько І.А. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13 березня 2017 р.)

при секретарі: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність б/н від 16.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність № 5 від 12.01.2017 р.;

представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства " Криворізький завод гірничого обладнання"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017року у справі № 904/11234/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГМР Транс , м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства Криворізький завод гірничого обладнання , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Корум Сорс

про стягнення 355 466 грн. 17 коп.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року у справі № 904/11234/16 (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" 264 163 грн. 51 коп. - інфляційних нарахувань, 49 505 грн. 49 коп. - річних та 4 705 грн. 04 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Приватне акціонерне товариство Криворізький завод гірничого обладнання звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України за період примусового виконання судового рішення, оскільки означений період вже неможна вважати простроченням боржника.

Апелянт посилається на те, що вже існує рішення суду, по спору між тими ж сторонами, за яким стягнута основна заборгованість та нараховані суми, передбачені статтею 625 ЦК України, а тому, на його думку, повторне стягнення на підставі статті 625 ЦК України є подвійною відповідальністю і суперечить статті 61 Конституції України.

Крім того, апелянт вважає, що судом невірно зазначений період нарахування 3% річних та інфляційних, і як наслідок, невірна визначена сума цих нарахувань.

Так, апелянт зазначає, що під час винесення рішення по справі № 904/993/16 був здійснений розрахунок сум, передбачених статтею 625 ЦК України станом на 7.04.2016 року, а тому по даній справі розрахунок з 01.02.2016 року є неправильним.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 14 березня 2017 року колегією суддів у складі : головуюча суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді: Антонік С.Г., Іванова О.Г.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 13 березня 2017 року №390/17 у зв'язку з лікарняним судді Дарміна М.О. та відрядженням судді Антоніка С.Г., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №904/11234/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Джихур О.В. Сизько І.А.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Корум Сорс не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника третьої особи, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача , дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016р. у справі 904/993/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс", залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання» на Товариства з обмеженою відповідальністю „ГМР Транс» 2 548 383 грн. 98 коп. - заборгованості, 24 427 грн. 63 коп. - інфляційних втрат (грудень 2015р. - січень 2016р.), 22638 грн. 05 коп. - 3% річних (з 26.10.2015р. по 07.04.2016р.) та 38 931 грн. 74 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" із позовом про стягнення 355 466 грн. 17 коп., з яких 63 374 грн. 81 коп. - 3% річних та 291791 грн. 66 коп. - інфляційних втрат, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС" посилався на несплату відповідачем суми основного боргу з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд першої інстанції виходив з того, що лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, які були перераховані судом першої інстанції та визначені у розмірі 264 163 грн. 51 коп. - інфляційних та 49 505 грн. 49 коп. - річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016р. у справі 904/993/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ГМР Транс» 2 548383 грн. 98 коп. - заборгованості, 24 427 грн. 63 коп. - інфляційних втрат (грудень 2015р. - січень 2016р.), 22 638 грн. 05 коп. - 3% річних (з 26.10.2015р. по 07.04.2016р.)

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016р. у справі №904/993/16 було перераховано позивачу 2548383 грн. 98 коп. - основного боргу згідно платіжного доручення від 19.12.2016р. №11116, 24 427 грн. 63 коп. - інфляційних втрат згідно платіжного доручення від 19.12.2016р. №11117, 22638 грн. 05 коп. - 3% річних та 38 931 грн. 74 коп. - витрат по сплаті судового збору (а.с. 37-40), що свідчить про припинення зобов'язальних відносин сторін за договором з 19.12.2016р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у пункті 3.2 Постанови від 17.12.2013р. №14 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями), розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, після перевірки заявлених позивачем сум, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення інфляційних в сумі 264 163 грн. 51 коп. за період з лютого 2016 р. по листопад 2016р., та 3% річних в сумі 49 505 грн. 49 коп. за період з 08.04.2016р. по 30.11.2016р.

Доводи апелянта про те, що суд не мав права стягувати ці суми, оскільки вони вже були нараховані на суму боргу у справі № 904/ 993/16 є неспроможними, оскільки як зазначено у пункті 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Як роз'яснено у п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому посилання відповідача на начебто, подвійну відповідальність, є необґрунтованими.

Також колегія суддів вважає надуманими доводи відповідача щодо невірного періоду нарахування інфляційних та 3 % річних.

Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2016 року, суд стягнув 3% річних за період з 26.10.2016 року по 07.04.2016 року, та інфляційні за період з 26.10.2015 року по 01.02.2016 року, а тому в даній справі позивач обґрунтовано заявив до стягнення 3% річних , починаючи з 08.04.2016 року по 30.11.2016 року, та інфляційні з лютого по листопад 2016 року, що відповідає Рекомендаціям ВСУ від 03.04.97 року № 62-97 відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Криворізький завод гірничого обладнання - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017року у справі № 904/11234/16- залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 березня 2017 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.А.Сизько