Постанова

від 27.01.2017 по справі 821/2170/16

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/2170/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - Авер"янової В.О.,

представника відповідача - Хуснутдінової Н.Ч.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000261202 від 19.12.2016 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" (далі - позивач, ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика") звернулося з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправним дії відповідача, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 р. № 0000261202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 120250 грн. (за червень 2016 року на 55052 грн., за липень 2016 року на 65198 грн.) та застосовано штрафні санкції у розмірі 30063 грн.

Свої вимоги мотивує безпідставністю висновків контролюючого органу про відсутність факту здійснення господарських відносин з ПП "Херсон Моноліт Буд", оскільки правомірність формування податкового кредиту за наслідкам здійснення операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими документами, до яких у Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області немає жодних зауважень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Зазначила, що відповідачем в основу своїх тверджень про нереальність господарських операцій покладено податкову інформацію по ПП "Херсон Моноліт Буд", згідно якої дане підприємство мало взаємовідносини з ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс". Однак позивач не має жодного відношення до ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", не укладав з ним договорів і ця компанія не виконувала ніяких робіт для ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика".

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки позивач неправомірно формував податковий кредит по господарським відносинам з ПП "Херсон Моноліт Буд", які не мають ознак реальності. Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області отримано податкову інформацію по ПП "Херсон Моноліт Буд", відповідно до якої ПП "Херсон Моноліт Буд" декларує отримання послуг (ремонтні роботи) у ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" і реалізує ці послуги, в тому числі, і на користь ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика". Проте відповідно до бази ЄРПН ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" не придбає вищевказані послуги, а враховуючи незначну кількість працівників (5 осіб), специфіку операцій, необхідності наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати, значні обсяги послуг різного виду декільком суб'єктам господарювання в один і той же проміжок часу та віддаленість об'єктів обслуговування один від одного може свідчити про ризики формування "схемного" податкового кредиту ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" та подальшого за ним контрагента-покупця ПП "Херсон Моноліт Буд". Тому неможливо простежити ланцюг придбання послуг, підтвердити факт придбання та подальшої реалізації вищевказаних послуг, а також підтвердити реальність здійснення господарських операцій. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 12.12.2016 р. по 13.12.2016 р. відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Херсон Моноліт Буд" за період: травень-серпень 2016 року, за результатами якого складено акт від 14.12.2016 р. № 14/21-03-12-02/00382272.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що одним із постачальників ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" в травні-серпні 2016 року було ПП "Херсон Моноліт Буд" на загальну суму ПДВ - 150809,233 грн., в тому числі: травень 2016 року 111163,59 грн., в т.ч. ПДВ - 18527,26 грн.; червень 2016 року 388504,24 грн., в т.ч. ПДВ - 64750,70 грн., липень 2016 року 391188,25 грн., в т.ч. ПДВ - 65198,04 грн., серпень 2016 року 14000 грн., в т.ч. ПДВ - 2333,33 грн.

Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області отримано лист ГУ ДФС у Херсонській області від 11.11.2016 р. № 7180/7/21-22-12-02-12, яким направлено результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ПП "Херсон Моноліт Буд" від 07.11.2016 р. № 135/21-22-14-06/33590415 за звітний період декларування: травень-серпень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" та контрагентами-покупцями, одним із яких є ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика".

Податковою інформацією встановлено, що з травня 2016 року по серпень 2016 року ПП "Херсон Моноліт Буд" документує придбання послуг (ремонті роботи) у ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" на загальну суму ПДВ 127265,50 грн. і реалізує ці послуги на користь контрагентів-покупців, одним із яких ж ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика".

Проте згідно баз даних ЄРПН ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" не придбає вищевказані послуги, а враховуючи незначну кількість працівників (5 осіб разом з керівником) у штаті підприємства, специфіку конкретних операцій, передбачає необхідність наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня оплати їх праці, значні обсяги наданих послуг різного виду декільком суб'єктам господарювання в один і той же проміжок часу та віддаленість об'єктів обслуговування один від одного, може свідчити про ризики формування "схемного" податкового кредиту ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" та подальшого за ним контрагента-покупця, а саме ПП "Херсон Моноліт Буд".

Виходячи з наведеного, неможливо простежити ланцюг придбання послуг, підтвердити факт придбання та подальшої реалізації в адресу контрагентів-покупців платником податків вищезазначених послуг, та взагалі підтвердити реальність здійснення господарських операцій без фактичного здійснення операцій, без фактичного перевезення, тому на час складання податкової інформації неможливо підтвердити операції з придбання та реалізації послуг.

У зв'язку з тим, що податковою інформацією ПП "Херсон Моноліт Буд" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" та покупцями товарів (послуг), одним із яких є ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р., ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" завищено суму податкового кредиту та, як наслідок, суму від'ємного значення по взаємовідносинах з ПП "Херсон Моноліт Буд" на суму ПДВ 120249,77 грн.

Таким чином на порушення ст.198 ПК України ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" завищено суму податкового кредиту на 120249,77 грн., в тому числі по декларації за червень 2016 року на 55051,73 грн. та по декларації за липень 2016 року на 65198,04 грн.; на порушення п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України підприємством завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 120249,77 грн., в тому числі: по декларації з ПДВ за червень 2016 року на суму ПДВ - 55051,73 грн.; по декларації з ПДВ за липень 2016 року на суму ПДВ - 65198,04 грн.

На підставі акту перевірки Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 р. № 0000261202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 120250 грн. (за червень 2016 року на 55052 грн., за липень 2016 року на 65198 грн.) та застосовано штрафні санкції у сумі 30063 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених у судовому засіданні фактичних обставин справи.

Перш за все суд звертає увагу на те, що Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 29.11.2016 р. за № 7549/10/21-03-12-02 було направлено повідомлення про його запрошення до органу доходів і зборів на 14.12.2016 р. на 15 год. з питання підписання акту по дотриманню вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Херсон Моноліт Буд" за травень-серпень 2016 року.

Наказ № 939 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" та повідомлення про проведення перевірки прийняті також 29.11.2016 р.

Перевірка ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" згідно акту від 14.12.2016 р. № 14/21-03-12-02/00382272 проводилася у період з 12.12.2016 р. по 13.12.2016 р.

З викладеного слідує, що ще до проведення перевірки Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області повідомляла позивача про те, що за її результатами буде складено акт, тобто будуть встановлені порушення податкового законодавства по відносинах з ПП "Херсон Моноліт Буд" за травень-серпень 2016 року, оскільки акт перевірки складається лише у разі виявлення порушень, а довідка - якщо порушень не встановлено. При цьому, навіть вказано точну дату складання акту - 14.12.2016 р.

Дане свідчить про те, що відповідач, без проведення перевірки, визначив порушення позивачем вимог податкового законодавства по відносинах з ТОВ "Херсон Моноліт Буд", що є неприпустимим.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п.201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (послуги, роботи) до складу податкового кредиту підприємству необхідно мати первинні документи (платіжні доручення, видаткові, податкові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Судом встановлено, що ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" у травні-серпні 2016 року мало взаємовідносини з ПП "Херсон Моноліт Буд".

Так, 30.04.2016 р. між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд" укладено договір підряду № 30/04/16, відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по ремонту мереж водопроводу, каналізації, опалення у виробничих, адміністративних приміщеннях на території ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" за адресою: м.Херсон, вул.Перекопська, 12, на підставі погодженої сторонами кошторисної документації. Вартість робіт, які доручаються підряднику, складає 275310,41 грн., в тому числі ПДВ 45885,07 грн.

17.05.2016 р. між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд" укладено договір підряду № 17/05/16, відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по ремонту дорожнього покриття на території ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" за адресою: м.Херсон, вул.Перекопська, 12, на підставі погодженої сторонами кошторисної документації. Вартість робіт, які доручаються підряднику, складає 169357,43 грн., в тому числі ПДВ 28226,24 грн.

10.06.2016 р. між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд" укладено договір підряду № 10/06/16, відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по облаштуванню навісу на території ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" за адресою: м.Херсон, вул.Перекопська, 12, на підставі погодженої сторонами кошторисної документації. Вартість робіт, які доручаються підряднику, складає 229610,87 грн., в тому числі ПДВ 38268,48 грн.

24.06.2016 р. між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд" укладено договір підряду № 24/06/16, відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по ремонту полу вафельного цеху ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" за адресою: м.Херсон, вул.Перекопська, 12, на підставі погодженої сторонами кошторисної документації. Вартість робіт, які доручаються підряднику, складає 14000 грн., в тому числі ПДВ 2333,33 грн.

27.06.2016 р. між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд" укладено договір підряду № 27/06/16, відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по ремонту конфетного цеху на території ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" за адресою: м.Херсон, вул.Перекопська, 12, на підставі погодженої сторонами кошторисної документації. Вартість робіт, які доручаються підряднику, складає 301188,25 грн., в тому числі ПДВ 50198,04 грн.

01.08.2016 р. між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд" укладено договір підряду № 01/08/16, відповідно до умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по ремонту карамельного цеху на території ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" за адресою: м.Херсон, вул.Перекопська, 12, на підставі погодженої сторонами кошторисної документації. Вартість робіт, які доручаються підряднику, складає 255000 грн., в тому числі ПДВ 42500 грн.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" та ПП "Херсон Моноліт Буд", позивачем надано рахунки на оплату від 17.05.2016 р. № 6, від 25.05.2016 р. № 8, від 02.06.2016 р. №№ 10, 11, від 14.06.2016 р. № 13, від 21.06.2016 р. № 14, від 29.06.2016 р. № 17, від 19.07.2016 р. № 20, від 25.07.2016 р. № 21, від 03.08.2016 р. № 22, від 28.09.2016 р. № 35, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за червень, липень, серпень, вересень 2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за червень, липень, серпень, вересень 2016 року, кошториси по всім об'єктам, які вказані у вищевказаних договорах підряду, податкові накладні від 18.05.2016 р. № 2, від 26.05.2016 р. № 4, від 02.06.2016 р. №№ 1, 2, від 14.06.2016 р. № 3, від 23.06.2016 р. № 5, від 01.07.2016 р. № 1, від 27.07.2016 р. № 5, від 29.07.2016 р. № 6, від 22.08.2016 р. № 4, від 16.09.2016 р. № 2, від 29.09.2016 р. № 6, платіжні доручення від 18.05.2016 р. № 1257 на суму 69477,25, в т.ч. ПДВ 11579,54, від 26.05.2016 р. № 1358 на суму 41686,35 грн., в т.ч. ПДВ 6947,73 грн., від 02.06.2016 р. № 1460 на суму 130000 грн., в т.ч. ПДВ 21666,67 грн., від 03.06.2016 р. № 1463 на суму 145310,41 грн., в т.ч. ПДВ 24218,40 грн., від 06.06.2016 р. № 1469 на суму 58193,83 грн., в т.ч. ПДВ 9698,97 грн., від 14.06.2016 р. № 1581 на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., від 23.06.2016 р. № 1675 на суму 35000 грн., в т.ч. ПДВ 5833,33 грн., від 01.07.2016 р. № 1757 на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., від 27.07.2016 р. № 2009 на суму 40000 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., від 01.08.2016 р. № 2025 на суму 256000 грн., в т.ч. ПДВ 42666,67 грн., від 03.08.2016 р. № 2040 на суму 45188,25 грн., в т.ч. ПДВ 7531,37 грн., від 01.09.2016 р. № 2241 на суму 14000 грн., в т.ч. ПДВ 2333,33 грн., від 28.09.2016 р. № 2480 на суму 255000 грн., в т.ч. ПДВ 42500 грн., від 18.11.2016 р. № 2984 на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., від 02.12.2016 р. № 3130 на суму 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 14.12.2016 р. № 14/21-03-12-02/00382272, відповідачем встановлено, що господарські операції з ПП "Херсон Моноліт Буд" відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту. Отримані від ПП "Херсон Моноліт Буд" податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит червня, липня 2016 року, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що вказано у акті перевірки. Позивачем надавались Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області вищевказані первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП "Херсон Моноліт Буд".

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт отримання від ПП "Херсон Моноліт Буд" будівельних робіт.

При цьому, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган не ставить під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначає про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що як на час укладання та виконання зазначених правочинів, так і на час розгляду справи ПП "Херсон Моноліт Буд" зареєстровано як юридична особа та є платниками податку на додану вартість. Дані факти не заперечуються відповідачем.

Згідно довідки АА № 598693 серед видів діяльності ПП "Херсон Моноліт Буд" зазначено КВЕД - 41.20 "Будівництво житлових і нежитлових будівель", підприємство має дозвіл від 26.10.2016 р. № 189.11.65-45.21.1 на виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий Управлінням Держгірпромнагляду по Херсонській області, ліцензію серія АЕ № 262362 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, від 19.07.2013 р. з терміном дії з 12.07.2013 р. по 12.07.2018 р. Вказані дозвільні документи вказують на те, що ПП "Херсон Моноліт Буд" мало право здійснювати роботи, які отримало ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" від вказаного контрагента.

Вищевикладене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбання робіт у ПП "Херсон Моноліт Буд".

За наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд".

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів підряду в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, ст.215 ЦК України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, ч.1 ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст.228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як на час перевірки, так і станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП "Херсон Моноліт Буд", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області не надано доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Херсон Моноліт Буд" скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних. А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних ПП "Херсон Моноліт Буд" було платником податку на додану вартість, якого зареєстровано відповідно до положень ст.183 ПК України.

Суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію стосовно ПП "Херсон Моноліт Буд" від 07.11.2016 р. № 135/21/22-14-06/33590415 та стосовно ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" від 15.09.2016 р. № 109/21-22-14-06/39557886, оскільки відповідачем не проводилася документальна перевірка (планова чи позапланова виїзна чи невиїзна) ПП "Херсон Моноліт Буд", під час якої б досліджувалися первинні документи ПП "Херсон Моноліт Буд" по відносинах з позивачем та з іншими контрагентами, в тому числі ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс".

При цьому, фактично відповідач пов'язує неправомірність формування податкового кредиту ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" з результатами опрацювання податкової інформації стосовно ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" за листопад-грудень 2015 року, січень-червень 2016 року від 15.09.2016 р. № 109/21-22-14-06/39557886, яке було постачальником ПП "Херсон Моноліт Буд". Однак будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви контролюючого органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено по контрагенту позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку контрагентів його постачальника у ланцюгах постачання, або зобов'язували б платника податків контролювати дотримання всіма контрагентами у всіх ланцюгах постачання норм законодавства. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані податкова інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Даний висновок узгоджується з вимогами п.86.7 ст.86 ПК України, відповідно до якого контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те, що діяльність контрагента позивача - ПП "Херсон Моноліт Буд" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Контролюючий орган обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Херсон Моноліт Буд". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нереальності господарських операцій не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується вищевказаними первинними документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а тому не визнання відповідачем права ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" по відносинах з ПП "Херсон Моноліт Буд" на податковий кредит є безпідставними.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, ПП "Херсон Моноліт Буд", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту по відносинах з ТОВ "Херсон Моноліт Буд", а тому позовні вимоги ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2016 р. № 0000261201 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В адміністративному позові ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" не зазначає, які саме дії відповідача є протиправними.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що незаконність дій полягає у неправомірному висновку відповідача стосовно завищення позивачем податкового кредиту по відносинах з ПП "Херсон Моноліт Буд".

Суд вказує на те, що звертаючись до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправними дій відповідача, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод. Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 КАС України.

Відповідно до ст.2 та п.1 ч.2 ст.17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Висновки, викладені в акті перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливає на його права та обов'язки. За результатами перевірки складається акт, на підставі якого приймається податкове повідомлення-рішення. Таким чином, результатом реалізації повноважень контролюючого органу є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків, в даному випадку податкове повідомлення-рішення від 19.12.2016 р. № 0000261201, яке входить до предмету позовних вимог ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" у даній справі.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому сплачений ТОВУ "Херсонська кондитерська фабрика" судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у сумі 2254,70 грн. підлягають стягнення з Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.8, 9, 11, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 19.12.2016 р. № 0000261201.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" (код ЄДРПОУ 00382272) судовий збір у сумі 2254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 січня 2017 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3