Рішення

від 30.01.2017 по справі 904/6475/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.2017 Справа № 904/6475/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАТИСЛАВА", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіото", смт. Кіровське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення боргу за договором позики

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 03.06.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 05.01.17р.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "БРАТИСЛАВА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіото" про стягнення основного боргу в розмірі 100 000,00грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він на підставі договору позики з майновим забезпеченням №01-07/П від 01.07.2008р. надав відповідачу грошові кошти в розмірі 100 000,00грн. Однак відповідач у визначений договором строк їх не повернув. Позивач стверджує, що 10.06.2016р. отримав від відповідача лист від 27.05.2016р., в якому останній зазначив, що не має можливості погасити борг у зв"язку із скрутним фінансовим становищем та просив продовжити строки погашення виниклої заборгованості до 31.12.2016р.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що лист від 27.05.2016р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіото" не підписував та не надсилав позивачу. Крім того відповідач подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

25.08.2016р. позивач подав до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

Ухвалою суду від 13.09.2016р. у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, а також зупинено провадження у справі у зв"язку з призначенням судової експертизи до повернення її з висновком експерта до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 26.12.2016р. провадження у справі поновлено, оскільки 23.12.2016р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи №904/6475/16 та висновок експерта №4775-16 від 15.12.2016р.

У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2017р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіото" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРАТИСЛАВА" (позикодавець) укладено договір позики з майновим забезпеченням №01-07/П.

Згідно п.1 договору з метою фінансової стабілізації позичальника позикодавець надає позичальнику позику на суму 516 897,34грн., що становить еквівалент 67 656 євро 72 центи за офіційним курсом НБУ - 7,64грн. щодо євро на день укладання цього договору, а позичальник зобов'язується повернути позичальнику зазначену суму позики в обумовлений цим договором строк.

За п.2 договору надана позикодавцем позика є безпроцентною, тобто проценти за користування нею не нараховуються.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

04.07.2008р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 100 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1340 від 04.07.2008р. (а.с.10).

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3 договору повернення зазначеної у цьому договорі суми позики буде виконуватись позичальником частково протягом 2 (двох) років та не пізніше 01 липня 2010р.

Пунктом 4 договору передбачено, що позичальник повертає суму позики поетапно у такому порядку та строки:

- до 30 числа кожного місяця протягом 2 (двох) років, включаючи останній місяць позики, суму у розмірі 6 985,10грн., що становить еквівалент 914 євро 28 центів за офіційним курсом НБУ - 7,64грн. щодо євро на день укладання цього договору;

- також до 25 числа останнього місяця позики суму 349 254,94грн., що становить еквівалент 45 714 євро 00 центів за офіційним курсом НБУ - 7,64грн. щодо євро на день укладання цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у визначений договором строк не повернув отримані від позивача кошти, у зв"язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики з майновим забезпеченням №01-07/П від 01.07.2008р. складає 100 000,00грн.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

27.05.2015р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості (а.с.11-12). Дану претензію відповідач отримав 30.05.2015р. (а.с.13), однак відповіді не надав, вимогу не виконав.

21.04.2016р. позивач повторно надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості (а.с.14). Дану претензію відповідач отримав 04.05.2016р. (а.с.15).

Позивач стверджував, що 10.06.2016р. він отримав лист від 27.05.2016р., в якому відповідач зазначив, що не має можливості погасити борг у зв"язку із скрутним фінансовим становищем та просив продовжити строки погашення виниклої заборгованості до 31.12.2016р.

Відповідач, у свою чергу, стверджував, що лист від 27.05.2016р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіото" не підписував та не надсилав позивачу.

Ухвалою суду від 13.09.2016р. у справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено питання:

- чи виконано підпис від імені особи - директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіото" ОСОБА_3 (ОСОБА_3) у листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіото" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАТИСЛАВА" від 27.05.2016р. тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

23.12.2016р. до суду надійшли матеріали справи №904/6475/16 та висновок експерта №4775-16 від 15.12.2016р., в якому вказано, що підпис в графі "Директор ТОВ "Кіото"" від імені ОСОБА_3 в листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіото" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАТИСЛАВА" від 27.05.2016р. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (а.с.99-107).

Отже лист від 27.05.2016р., на який посилається позивач, не є належним доказом в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно п.4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

23.08.2016р. відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки строк позовної давності для звернення з позовом сплинув.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач подав позовну заяву до суду 04.08.2016р., тобто після спливу позовної давності щодо стягнення заборгованості (02.07.2013р.).

25.08.2016р. позивач подав до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності, оскільки директор ТОВ "Кіото" з 02.07.2010р. по травень 2015р. систематично вчиняв дії, якими підтверджував наявну заборгованість.

Відповідно до ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Господарський суд не вбачає поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки не було обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору та сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Ухвалою суду від 13.09.2016р. зобов'язано відповідача здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги судового експерта.

Як вбачається із акту №4775-16 здачі-приймання висновку судового експерта від 15.12.2016р., відповідач сплатив 4 404,00грн. за проведення судової експертизи.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України сума, яка підлягає сплаті за проведення судової експертизи, покладається при відмові в позові - на позивача.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 4 404,00грн. за проведення судової експертизи.

Керуючись ст.267 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАТИСЛАВА" (49052, м. Дніпро, вул. Ларіонова, 152, ЄДРПОУ 32470830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіото" (52030, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Центральна, 30, ЄДРПОУ 23937583) 4 404,00грн. (чотири тисячі чотириста чотири) за проведення судової експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.01.2017р.

Суддя ОСОБА_4