Постанова від 04.10.2017 по справі 904/6475/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Справа № 904/6475/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І., суддів:Палія В.В., Селіваненка В.П., за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - ОСОБА_4; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Братислава" на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у справі№ 904/6475/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Братислава" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кіото" простягнення боргу за договором позики

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І.М., судді Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.) від 15.06.2017 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Братислава" (далі - ТОВ "Братислава") про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 у даній справі відхилено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017, ТОВ Братислава" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти рішення, яким поновити товариству строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 53, 93 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 касаційну скаргу ТОВ "Братислава" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2017.

ТОВ "Братислава" до 04.10.2017 вимогу ухвали Вищого господарського суду України від 20.09.2017 не виконало, оригінал апеляційної скарги № б/н від 08.06.2017 на рішення Господарського суд Дніпропетровської області від 26.01.2017 з доданими до неї матеріалами суду не надало.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування норм процесуального права судом апеляційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 ТОВ "Братислава" відмовлено в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 85 ГПК України прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи.

Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

У п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що з огляду на приписи статті 85 ГПК України щодо строку складання повного рішення та моменту набрання ним чинності і положення статті 93 ГПК України щодо строків подання апеляційної скарги важливе значення має не лише дата оголошення рішення, але й дата складання (підписання) повного рішення (оформленого відповідно до статті 84 ГПК України). Отже, якщо в судовому засідання проголошувалися лише вступна та резолютивна частини рішення, то в повному рішенні неодмінно повинна зазначатися дата його складання (підписання).

Відповідна позначка має вміщуватися в тексті рішення до підпису судді (підписів суддів) і мати такий вигляд: "Повне рішення складено (дата)". При цьому згідно з частиною третьою статті 50 ГПК України саме з дня, наступного після такої дати, обчислюється строк надсилання рішення, передбачений статтею 87 ГПК, а також частиною четвертою статті 105 та частиною четвертою статті 111 11 названого Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2017 Господарським судом Дніпропетровської області було оголошено вступну та резолютивну частину, а повне рішення було складено 31.01.2017, про що свідчить відповідна позначка в тексті рішення.

ТОВ "Братислава" 29.05.2017 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу копії судового рішення, яку отримало 06.06.2017.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017, ТОВ "Братислава" подало апеляційну скаргу на зазначене рішення, додавши до апеляційної скарги заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 клопотання ТОВ "Братислава" про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2017 відхилено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для визнання поважною причини пропуску апелянтом процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду та поновлення вказаного строку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вступна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції прийнята 26.01.2017, а його повний текст оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 31.01.2017, тобто в межах строку на виготовлення повного тексту рішення. Кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 10.02.2017, тоді як апелянт в порядку ст. 91 ГПК України апеляційну скаргу подав до суду першої інстанції лише 08.06.2017, що підтверджується відбитком штампу суду першої інстанції на першому аркуші апеляційної скарги.

При цьому посилання ТОВ "Братислава" на отримання ним оскаржуваного рішення лише 06.06.2017, як на одну з підстав для відновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення, судом апеляційної інстанції не визнано поважною причиною, оскільки матеріали справи свідчать про те, що представник позивача був присутнім в судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 26.01.2017, під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення, отже був обізнаний з результатами розгляду справи місцевим господарським судом і маючи на меті намір оскарження вищезазначеного рішення, повинен був вжити заходи для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що можливість вчасного отримання оскаржуваного рішення та подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку суд не знайшов.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

У п. 3.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що за змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено.

Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК України знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи спростовуються доводи ТОВ "Братислава" про неможливість отримати повного рішення протягом довгого періоду часу у зв'язку з його нескладенням у встановлений строк, оскільки 26.01.2017 Господарським судом Дніпропетровської області було оголошено вступну та резолютивну частину, а повне рішення було складено 31.01.2017, про що свідчить відповідна позначка в тексті рішення.

Окрім того, в матеріалах справи міститися заява ТОВ "Кіото" від 26.01.2017 про видачу засвідченої копії рішення, на якій міститься відмітка про отримання повного рішення представником товариства 08.02.2017.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі Мушта проти України, no. 8863/06, від 18.11.2010).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо яку цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (див. рішення Суду у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

З огляду на те, що ТОВ "Братислава" не було наведено поважних причин пропуску строку подання апеляційної скарги в обґрунтування клопотання про його відновлення та відсутні посилання на відповідні докази, які б свідчили про наявність таких обставин, що перешкоджали скаржнику поданню апеляційної скарги у визначений процесуальним законом строк, при цьому товариством не було вжито відповідних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, то колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано було відмовлено товариству у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України повернуто апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 111 13 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції оскаржвану ухвалу винесено з дотриманням норм процесуального права, а саме п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, то у колегії суддів відсутні правові підстави для скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Братислава" залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у справі № 904/6475/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Палій В.В. Селіваненко В.П.