Рішення

від 26.01.2017 по справі 917/1807/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017 р. Справа № 917/1807/16

за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури (вул. Козака, буд.1, м. Полтава, 36020)

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області (вул. Небесної Сотні, буд.1/23, м. Полтава, 36000)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "Істок" (вул. Курчатова, буд.15, м. Полтава, 36034)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Державний професійно - технічний навчальний заклад "Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги" (вул. Курчатова, буд.15, м.Полтава, 36034)

2) Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 10)

про визнання договору недійсним та зобов"язання повернути майно

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідачів: 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3, ОСОБА_4

від третіх осіб: 1) не з"явився

2) не з"явився

Розглядається позовна заява про 1) визнання недійсним договору оренди № 146/04-н від 10.11.2004р. нежитлового приміщення площею 125,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Курчатова, буд.15.; 2) зобов"язання повернути нежитлове приміщення площею 125,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, буд. 15, шляхом підписання акту прийому- передачі.

Відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що об"єкт оренди по спірному договору не входить до переліку тих об"єктів, які не можуть бути передані в оренду; передача спірного майна в оренду погоджена з Міністерства освіти і науки України (а.с.78-81).

Відповідач - ТОВ багатопрофільна фірма "Істок" проти позову заперечує посилаючись на те, що спірний договір укладений з дотриманням норм чинного законодавства, передача майна здійснена без будь яких порушень (а.с.70-72).

Третя особа - Державний професійно-технічний навчальний заклад "Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги" проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 61 Закону України "Про освіту" додатковими джерелами фінансування навчальних заходів є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; п.7.4 Статуту "ДПТНЗ ім. А.О. Чепіги" передбачено, що додатковими джерелами фінансування училища є доходи від надання в оренду приміщень, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Міністерство освіти і науки України в письмових поясненнях повідомило суду, що договір укладений відповідно до законодавства (а.с.71, 115-116).

В судовому засіданні 26.01.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_5 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави. Тобто, прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку.

Ця заява у відповідності із ст. 2 ГПК України є підставою для порушення справи в господарському суді.

Прокурор при пред"явленні позову посилається на те, що частиною 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Даний позов заявлено прокурором з метою захисту інтересів держави оскільки передачу в оренду приміщень в навчальному закладі не за призначенням забороняється Законом України «Про освіту» , та призводить до порушення економічних інтересів держави, які захищає і гарантує держава, а також відсутністю державного органу, який міг би представляти ці інтереси в суді.

Огляду на викладене, позов пред'явлено прокурором в межах процесуальних повноважень.

10.11.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (відповідачем, орендодавцем) та ТОВ Багатопрофільною фірмою «Істок» (третьою особою, орендарем) укладено Договір оренди № 146/04-н. (надалі - Договір); (а.с.12-13).

ОСОБА_5 п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення площею 94,08 кв.м. за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15, для розміщення офісу, яке знаходиться на балансі ПТУ №21 м. Полтави.

ОСОБА_5 з п.2.1. Договору підписання акту приймання-передачі свідчить про фактичну передачу приміщень в оренду.

Факт передачі в користування приміщення від Регіонального відділу Фонду державного майна України по Полтавській області третій особі підтверджено двостороннє підписаним актом приймання-передачі в оренду приміщення від 10.11.2004р. (а.с.14).

Пунктом 10.1 Договору його строк встановлено з 10.11.2004 року по 10.10.2005 року, ОСОБА_5 п. 10.6 Договору за відсутності заяви однієї сторін про припинення або змін до цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця на його автоматичне продовження на той самий термін, який було передбаченого цим Договором.

02.02.2007 року орендодавцем та орендарем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди, якою зокрема найменування «ПТУ №21 м. Полтави» замінено на «Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги» (а.с.15-17)

01.11.2007 року орендодавцем та орендарем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору оренди, за якою про продовжили строку дії договору до 10.07.2008 року (а.с.18).

18.08.2008р. орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду № 3 до Договору оренди, за якою домовилися про продовження строку строку дії договору до 10.06.2011р. (а.с.19-20).

Додатковою угодою № 4 від 05.06.2009 року до Договору оренди та Додатковою угодою № 5 08.02.2010 року до Договору, сторони змінили розмір орендної плати (а.с.21, 22).

15.06.2010р. орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №6 до Договору оренди, якою уточнено площу об'єкту оренди -126,9 кв.м. (а.с.23).

Приймання-передачу в користування на правах оренди нежитлового приміщення по вул. Курчатова, 15 від орендодавця до орендаря зафіксовано Змінами №1 до акту приймання-передачі до договору оренди № 146/04-н від 10.11.2004. (а.с.24).

03.03.2011 року між орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №7 до договору оренди № 146/04-н від 10.11.2004 нежилого приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15, якою пунктом 1.6 договору викладено в редакції: «Мета оренди: розміщення складу-магазину» .(а.с.26).

01.04.2011р. між орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №8 до договору оренди № 146/04-н від 10.11.2004 нежилого приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15, якою продовжено строк дії договору до 10.06.2013р. (а.с.27).

06.04.2012р. між орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №9 до договору оренди 3146/04-н від 10.11.2004 нежилого приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15.щодо розміру орендної плати. (а.с.28-29).

18.06.2012р. між орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №10 до договору оренди № 146/04-н від 10.11.2004 нежилого приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15, якою продовжено строк дії договору до 10.05.2016. (а.с.30-31)

Змінами №1 до акту приймання-передачі нерухомого майна № 146/04-н від 10.11.2004, сторони узгодили, що «Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме - нежитлове приміщення площею 125,5 кв.м. , за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15» , вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 31.03.2013р. і становить 508280,00грн.(а.с.31).

21.04.2016р. на підставі Додаткової угоди № 11 до договору оренди № 146/04-н від 10.11.2004 нежилого приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15, сторони узгодили п.п. 1.3,1.5, 6.1 Договору та визначили «Загальна площа об'єкту оренди складає: 125,5 кв.м» , який знаходиться на балансі ДПТНЗ «Полтавське вище професійне училище імені ОСОБА_6» та переданий під розміщення складу-магазину, а строк дії договору продовжено до 10.04.2019 року. (а.с.32-34).

21.04.2016р. актом прийому-передачу передано в орендне користування нежитлове приміщення по вул. Курчатова, 15 від Орендодавця до Орендаря загальною площею 125,5 кв.м., вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 29.02.2016р. і становить 661630 грн.(а.с.34-35).

Прокурор прохає визнати даний договір недійсним, як такий що суперечить законодавству, Закону України «Про освіту» , оскільки об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також його моральним засадам суспільства.

ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ч. 1 ст. 760 ЦК України законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Частиною 1 ст. 63 Закону України «Про освіту» , визначено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Отже, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди, зокрема об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» .

ОСОБА_5 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансується з державного бюджету.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Держаний професійно-технічний навчальний заклад «Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги» , розташований за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15, перебуває в державній власності в особі Міністерства освіти і науки України та перебуває в оперативному управлінні вищого професійного училища, що підтверджується статутом ДГІТНЗ «Полтавське ВПУ ім. А.О. Чепіги» затвердженого заступником міністра Міністерства освіти і науки, молодів та спорту України (в старій редакції, в новій - Міністерства освіти і науки України) ОСОБА_7 від 07.02.2013 за № 109 (зі змінами та доповненнями, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав ( а.с.46-57, 108-111).

Як свідчать надані докази, Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "Істок" здійснює оптову торгівлю деталями та приладами для автотранспортних засобів, що підтверджується запитом, отриманого на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.miniust.gov.ua) (а.с.37-41).

Заперечення відповідачів та третіх осіб щодо позову з тих підстав, що об'єкт оренди по спірному договору не входить до переліку тих об'єктів, які не можуть бути передані в оренду та передача спірного майна погоджена з Міністерством освіти і науки України, судом відхиляється з наступних підстав.

ТОВ «Багатопрофільна фірма «Істок» , яка визначена орендарем за Договором оренди №146/04-н використовує спірне приміщення навчального закладу для діяльності, непов'язаної з навчально-виховним процесом, зокрема для оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31).

Частина 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно ч. 5 ст. 283 Господарського кодексу України визначає, законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державною та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди, зокрема об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» .

ОСОБА_5 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансується з державного бюджету.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ТОВ Багатопрофільна фірма «Істок» договір оренди № 146/04-н від 10.11.2004 нежилого приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, 15 суперечить вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» , оскільки вказаною нормою передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою.

Частиною 1 ст. 63 вказаного Закону визначено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Отже, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.

Таким чином приміщення, яке передане в оренду є частиною будівлі та знаходиться на першому поверсі навчального корпусу Державного професійно-технічного навчального закладу «Полтавське вище професійне училище ім. А. О. Чепіги» , що підтверджуєтьсявитягом з технічного паспорту на громадські будівлі. Отже, дане приміщення може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Однак, орендоване за спірним Договором приміщення використовуються як склад-магазин ТОВ БФ «Істок» .

ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.01.2017р. ТОВ БФ «Істок» займається оптовою торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів (КВЕД 45.31).

Отже, приміщення передано в орендне користування не для використання в навчально-виховному процесі, що є порушення ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 63 Закону України "Про освіту".

ОСОБА_5 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

З огляду на те, що положеннями чинного законодавства України, яке регулює орендні відносини державного майна, встановлено заборону на передання в оренду приміщень закладів освіти, Договір №146/04-н від 10.11.2004 р. не відповідає нормам законодавства (ст. 4 Закону України "Про оренду державною та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"), що згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.11.2012 р. у справі №8/5025/2227/11, від 24.11.2015 у справі № 907/323/15, Вищого господарського суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 918/144/15, які враховуються господарським судом задля єдності судової практики.

Посилання Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області на Закон України "Про управління об'єктами державної власності" та отримання від Міністерства освіти і науки України погодження на передачу в оренду приміщень навчального закладу судом відхиляється, оскільки в загальному порядку орган управління має надавати дозвіл на передачу в оренду державного майна, проте положення ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" є спеціальними, а відтак незалежно від згоди і наявності погодження органу управління оренда приміщень навчального закладу для використання поза навчальною діяльністю не допускається.

Отже, позов прокурора про визнання недійсним Договору оренди підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину.

З огляду на викладене, вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма "Істок" звільнити орендоване приміщення та передати вказане приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна по Полтавській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

В п.2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

В п.2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що з урахуванням змісту статті 236 ЦК України і частини третьої статті 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Оскільки спірний договір є договором оренди, зобов'язання сторін за цим договором припиняються на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову Прокуратурою Полтавської області сплачено 9924,46 грн. судового збору за платіжним дорученням від 28.10.2016р. № 1524 (а.с.11). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 01.11.2016р. (а.с.69).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним укладений 10.11.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «Істок» (36034, м. Полтава, вул. Курчатова, 15, ідентифікаційний код 21053207) Договір оренди № 146/04-н нежилого приміщення площею 125,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, буд. № 15.

Встановити, що зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди від 10.11.2004 року припиняються на майбутнє.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю багатопрофільна фірма «Істок» (36034, м. Полтава, вул. Курчатова, 15, ідентифікаційний код: 21053207) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській області нежиле приміщення площею 125,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Курчатова, буд. № 15 шляхом підписання акту прийому-передачі.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області (вул. Небесної Сотні, буд.1/23, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 22527015) на користь Прокуратури Полтавської області 4962грн. 23 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю багатопрофільної фірми «Істок» (вул. Курчатова, 15, м.Полтава, 36034, ідентифікаційний код 21053207) на користь Прокуратури Полтавської області 4962грн. 23 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано: 31.01.2017р.

Суддя Безрук Т. М.