Рішення

від 24.01.2017 по справі 921/842/16-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2017 р.Справа № 921/842/16-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: приватного підприємства "ЮТА", 46000, м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, буд. 29 кв. 93

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 46024, АДРЕСА_2

про повернення коштів в сумі 13 600,00 грн.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_2 - представника, довіреність;

відповідача: ОСОБА_1 - ФОП, паспорт; ОСОБА_3 - представника, довіреність від 10.01.2017 року;

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне підприємство "ЮТА", м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 13 600,00 грн.; відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних ПП "ЮТА", м. Тернопіль надало суду копію платіжного доручення № 2477 від 08 травня 2015 року на суму 13 600,00 грн; Вимогу про повернення коштів від 20.05.2015 року; інші документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статті 1212 ЦК України, ст. ст. 1, 54-57 ГПК України.

Ухвалою суду від 28 грудня 2016 року порушено провадження у справі № 921/842/16-г/10 та призначено судове засідання за участю представників сторін о 15 год. 45 хвилин 17 січня 2016 року.

Ухвала господарського суду від 28.12.2016 року про порушення справи була направлена сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією.

17.01.2017 року Представник відповідача у справі через канцелярію господарського суду надала письмовий відзив на позов (вх. № 3895), у якому повністю заперечує заявлені позовні вимоги і вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що між сторонами у квітні 2015 року був укладений договір на надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності й керування; за результатами наданих послуг було складено акт прийому - передачі та виставлено до оплати рахунок №8 від 08 травня 2015 року. Вважає, що зазначені у позовній заяві правовідносини відносяться до договірних, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Просить в позові відмовити.

Представники сторін у судове засідання 17.01.2017 року прибули, суд перейшов до розгляду позову по суті та заслухав пояснення представників сторін: позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги повністю з підстав, викладених у поданій до суду позовній заяві; представника відповідача, який заперечив щодо задоволення позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 17.01.2017 року, заперечуючи позов та на підтвердження договірних відносин між сторонами представник відповідача надав суду копію Рахунку на оплату №8 від 08 травня 2015 року та Виписку по особовим рахунках з 12.03.2015 року по 04.01.2017 року ПАТ "Сбербанк".

В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 15 годин 30 хвилин 24 січня 2017 року.

У судовому засіданні 24.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно приписів статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України також визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач по справі: приватне підприємство "ЮТА", місцезнаходження органів управління якого 46000, м. Тернопіль, вул. 15 Квітня буд. 29 кв. 93 зареєстроване у встановленому законом порядку і включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код юридичної особи 24620181, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ Державної реєстраційної служби України серія, виданого Державним реєстратором Зиско Т.В. (копія знаходиться в матеріалах справи), а тому наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Приватне підприємство "ЮТА", м. Тернопіль визначило предметом позову стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 13 600,00 грн. в порядку статті 1212 ЦК України.

Вказавши відповідачем у справі фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 приватне підприємство "ЮТА", м. Тернопіль вважає, що зазначене ним фізична особа - підприємець порушила його права.

Суд враховує, що наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначено главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. За змістом статті 1214 Кодексу особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала.

При розгляді спору судом враховану правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові № 8/416 від 26 квітня 2012 року.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами статті 177 ч. 1 Господарського кодексу України є договір. Приписи статті 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним правилом, встановленим ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що факт проведення сторонами господарських операцій, що стосується виконання ними зобов'язань повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні можливо, безпосередньо після її завершення.

У судовому засіданні встановлено, що 08 травня 2015 року відповідач у справі ФОП ОСОБА_1, м. Тернопіль виставила приватному підприємству "ЮТА", м. Тернопіль для оплати Рахунок №8 на суму 13 600,00 грн. Підставою для виставлення Рахунку №8 (як зазначено у ньому) є основний Договір; найменування робіт, послуг: консультування з питань комерційної діяльності і керування; обсяг годин - 34; вартість 1 год. - 400,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 17.01.2017 року підтвердив, що приватне підприємство "Юта" отримало вказаний рахунок.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованої в Мінюсті України 29.04.2004 року № 411-2004-п платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами (п. 3.6). Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу . Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

08 травня 2015 року позивач у справі приватне підприємство "ЮТА", м. Тернопіль платіжним дорученням №2477 перерахував ФОП ОСОБА_1 через філію АТ "Укрексімбанк", м. Тернопіль 13 600,00 грн.

Як зазначено у платіжному дорученні №2477 від 08.05.2016 року призначення платежу: оплата по рахунку №8 від 08.05.2015 року без ПДВ. Вказану операцію проведено банком 08 травня 2015 року, про що свідчить відмітка АТ "Укрексімбанк" на платіжному дорученні.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у справі направив приватному підприємству "ЮТА", м. Тернопіль для оплати Рахунок №8 від 08.05.2015 року, а позивач у справі прийняв даний Рахунок до виконання та здійснив оплату коштів в сумі 13600,00 грн. саме по цьому Рахунку, що відповідає приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку від 21.01.2004 року №22 та зареєстрованої в Мінюсті України 29.04.2004 року № 411-2004-п.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу зазначені грошові кошти, які, як заявляє позивач, перераховані без достатньої на те підстави .

В судових засіданнях та в позовній заяві позивач стверджує, що зазначені кошти перераховані на підставі усної домовленості між сторонами, згідно якої останній мав надати послуги.

Однак, хоча приватний підприємець ОСОБА_1, отримала кошти в сумі 13 600,00 гривень, але робіт вона не виконала.

Представник відповідача у судовому засіданні стверджувала, що у квітні 2015 року між сторонами був укладений письмовий договір на надання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності й керування; відповідач виконав свої зобов'язання згідно договору, про що було складено акт прийому - передачі та виставлено до оплати рахунок №8 від 08.05.2015 року.

Також, представник ФОП ОСОБА_1 вказав, що сам текст договору та акт прийому - передачі не зберігся (були знищені), а тому надати суду ці документи відповідач не має змоги, однак ФОП має Рахунок №8 від 08 травня 2015 року (належним чином засвідчена копія Рахунку №8 від 08.05.2015 року долучена відповідачем до відзиву на позов).

Представник позивача підтвердив отримання приватним підприємством "ЮТА" Рахунку №8 від 08.05.2015 року на суму 13 600,00 грн та здійснення оплати по цьому Рахунку платіжним дорученням №2477 від 08 травня 2015 року.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Також ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, між сторонами по справі виникло господарське зобов'язання (надання послуг), в силу якого за ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Тернопіль стверджує, що свої зобов'язання нею виконані належним чином, жодних заяв, вимог, претензій від позивача ПП "Юта" не отримувала, окрім претензії від 20.05.2016р.(20.05.2016 року позивач у справі направив ФОП ОСОБА_1 м. Тернопіль Вимогу про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 13 600,00 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення).

Дослідивши надані документи суд вважає, що між сторонами виникли господарські правовідносини, що випливають із договору надання послуг.

А тому, твердження приватного підприємства "ЮТА", м. Тернопіль про безпідставність отримання ФОП ОСОБА_1 спірної суми 13 600,00 грн. є помилковими та посилання позивача на приписи статті 1212 є необґрунтованим.

З огляду на наведене, позовні вимоги приватного підприємства "ЮТА", м. Тернопіль щодо стягнення з відповідача 13 600.00 грн. набутих без достатньої правової підстави є необґрунтованими та таким, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Витрати по сплаті судового про збору, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 22,32, 33, 43, 77, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 20,179, 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 16, 179, 184, 202, 206, 638, 1212 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

2.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

4.Повне рішення складене 27 січня 2017 року.

Суддя М.Є. Півторак