Постанова

від 31.01.2017 по справі 916/2759/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р.Справа № 916/2759/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016р.)

Секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача - Чубаров С.В., за довіреністю;

від відповідача-1 - Цокур В.В., за довіреністю;

від відповідача-2 - Артошин О.С., за довіреністю;

від третьої особи на стороні позивача - Римарчук С.В., за довіреністю;

Представник Управління Держгеокадастру у Біляївському районі у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Місцевої громадської організації Клуб мисливців та рибалок Дністро

на рішення Господарського суду Одеської області від 26 вересня 2016 року

по справі № 916/2759/15

за позовом Місцевої громадської організації Клуб мисливців та рибалок Дністро

до відповідачів:

1. Одеської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОКС в особі Одеської філії ІНФОКСВОДОКАНАЛ

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Біляївська міська рада

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління Держгеокадастру у Біляївському районі

про визнання нечинним державного акту

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Місцева громадська організація Клуб мисливців та рибалок Дністро , звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів, Одеської міської ради (Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОКС (Відповідач-2) про визнання не чинним з 04.06.2004р. державного акту серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248, 72га розташованої на території Біляївської міської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер 5121010100:01:003:0001), що виданий комунальному підприємству Одесводоканал (ідентифікаційний код - 30174073) на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 152/2002 від 20.03.2002р. та який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття ним права власності на нерухоме майно за адресою: м. Біляївка, Біляївський район, вул. Генерала Глібова, 2а, вжиття позивачем заходів щодо оформлення землекористування. Порушення своїх прав позивач обґрунтовує отриманням 25.03.2014 відмови від управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області у погодженні проекту землеустрою з підстав відсутності погодження землекористувача, КП Одесаводоканал .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26 вересня 2016 року по справі № 916/2759/15 прийнятому у складі головуючий суддя Волков Р.В., судді Смелянець Г.Є. , Никифорчук М.І. у позові відмовлено.

Рішення суду з посиленням на правові висновки Верховного суду України, що викладені в постанові від 21.02.2011р по справі № 21-За 11, та преюдиціальні факти, встановлені адміністративними судами, мотивовано тим, що ТОВ Інфокс є правонаступником Комунального підприємства Одесводосканал , а отже і власником на правах постійного користування земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування від 11.07.2003р. серії І-ОД № 002989, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Не погодившись із апеляційною скаргою, місцева громадська організація Клуб мисливців та рибалок Дністро звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального права. Незаконність рішення полягає в тому, що суд вирішив справу у невідповідності із законом, який регулює подібні правовідносини сторін по справі та не застосував закон, що підлягав застосуванню при вирішені вказаного спору.

На думку сторони, суд першої інстанції, не перевіряючи матеріали господарської справи, фактично обмежився висновками викладеними в ухвалі Вищого адміністративного суду України (провадження № К/800/1090/15), як на обставини (факти) встановлені при вирішенні іншого спору. В свою чергу викладені в ухвалі ВАСУ факти не звільнюють відповідачів по справі від доказування, та не можуть вважатися встановленими, в зв'язку з тим, що ВАСУ при вирішенні касаційної скарги МГО на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду вирішував питання підсудності справи, а не питання наявності відповідного права у відповідача ТОВ Інфокс , як правонаступника на земельну ділянку.

Так в судовому рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ТОВ Інфокс в особі Одеської філії Інфоксводоканал є правонаступником усіх без виключення прав та обов'язків ліквідованого КП Одесводоканал на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу. Набуття статусу правонаступництва шляхом укладення ДОГОВОРУ ОРЕНДИ не передбачено жодним нормативно-правовим актом. Але правонаступником ліквідованого КП Одесводоканал , згідно з відомостями що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Інфокс став лише 28 жовтня 2014 року, а тому на думку апелянта висновки господарського суду щодо правонаступництва, яке мало місце 2004 році, є необґрунтованими та передчасними, не відповідають обставинам справи. Крім того апелянт посилається на Постанову Одеського окружного адміністративного суду (суддя Стефанов С.О.) від 02.06.2014 року, яка не набрала законної сили та була скасована.

На думку апелянта таки висновки колегії суддів, що ТОВ Інфокс є правонаступником ліквідованого КП Одесводоканал , а по-друге є власником на правах постійного користування земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування від 11.03.2003р., не кореспондуються з висновками Верховного суду України, що викладені в постанові від 21.02.2011р по справі № 21-За11. Розглядаючи справу за № 21-3а11 та роблячи висновок, що приписи ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачають, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, Верховний суд мав на увазі саме універсальне правонаступництво, тобто таке правонаступництво за яким до юридичної особи переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали, а у даному випадку, набуття права правонаступництва на підставі Договору оренди цілісного майнового комплексу не передбачено чинним законодавством.

Враховуючи набуття ліквідованим КП Одесводоканал права постійного користування земельною ділянкою під час дії ЗК України, який набув чинності 2002 року, взагалі виключає право ТОВ Інфокс мати у користуванні (або власності на праві постійного користування як зазначено в судовому рішенні), мати на праві постійного користування земельні ділянки, що в свою чергу кореспондується з нормою ст. 92 ЗК України.

Не дослідивши умови Договору оренди майнового комплексу від 31.12.2003р., не дослідивши передавальні акти та передавальні баланси, обсяг прав та обов'язків, які переходять до підприємства приватної форми власності, в порушення вимог ч. 1 ст. 28 Закону України Про приватизацію державного майна , суд першої інстанції, помилково посилаючись на правовий висновок Верховного суду України, безпідставно в оскаржуваному рішенні зазначив про правонаступництво ТОВ Інфокс на земельну ділянку, яка перебувала у постійному користуванні ліквідованого комунального підприємства.

Зазначаючи про перехід права постійного користування земельною ділянкою від КП Одесводоканал до ТОВ Інфокс , та посилаючись на постанову ВСУ від 21.12.2011р., суд не надав належної оцінки наявним в справі доказам, не звернув уваги на те, що ТОВ Інфокс , як орендар частини майнового комплексу, згідно з актом прийому передачі від 31.12.2003р. не приймав земельну ділянку, не надав належної оцінки листам ТОВ Інфокс адресований на ім'я власника земельної ділянки Біляївської міською ради про те, що під час укладення Договору оренди майнового комплексу питання щодо прийму передачі земельної ділянки не вирішувалося (лист № 3105-4 від 18.09.2007р.), не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи рішення Біляївської міської ради № 649-18/У від 04.06.2008р. Про припинення права постійного користування земельної ділянки , рішення Біляївської міської ради Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Інфокс № 822-25/У від 16.01.2009р. та №№823-25/У від 16.01.2009р., розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Інфокс в довгострокову оренду для експлуатації цілісного майнового комплексу на території Біляївської міської ради.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2016 року справу прийнято до розгляду судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016р. у зв'язку з тимчасової непрацездатністю судді Ліпчанської Н.В. склад колегії змінений та справу на підставі ухвали суду від 21 листопада 2016 р. прийнято до розгляду в іншому складі, а саме головуючий суддя Лисенко В.А. , судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І.

Представник Управління Держгеокадастру у Біляївському районі у судове засідання, яке призначене на 31 січня 2017 року, не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судовою колегією встановлено, що розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації № 152/2002 від 20.03.2002р. комунальному підприємству Одесводоканал був виданий державний акт серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248, 72га в межах згідно з планом землекористування. В якості призначення земельної ділянки в акті зазначено для водозабезпечення . Саме цей державний акт позивач просить визнати не чинним з 04.06.2004р., з дати припинення підприємства, якому він був виданий. Позивач зазначив, що в нього відсутні підстави для пред'явлення вимог про визнання акту недійсним, оскільки він не заперечує факту видачі його з дотриманням вимог діючого законодавства та у встановленому порядку.

Встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис від 04.06.2004 за № 15561120003053841 про припинення КП Одесводоканал .

Відповідно до рішення сесії Одеської міської ради від 17.12.2003р. №2038-XXIV та договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.12.2003р., договору оренди ТОВ Інфокс є правонаступником всіх прав і зобов'язань Комунального підприємства Одесводоканал (п. 1.5 означеного договору)

Вказане також підтверджується п. 1.1 статуту ТОВ Інфокс , згідно з яким дана юридична особа є правонаступником Комунального підприємства Одесводоканал .

Згідно із ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів №02-5/35 від 26.01.2000р.).

Отже, основною підставою для визнання акту недійсним є порушення прав та охоронюваних інтересів позивача.

У даному випадку позивач звертається з позовом про визнання не чинним з 04.06.2004р. державного акту серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248, 72га розташованої на території Біляївської міської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер 5121010100:01:003:0001), що виданий комунальному підприємству Одесводоканал (ідентифікаційний код - 30174073) на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 152/2002 від 20.03.2002р. та який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи вищевикладені приписи, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що в даному випадку, звертаючись з зазначеним позовом, апелянт перш за все, не з'ясував чи відповідає така вимога способам захисту прав, передбачених чинним законодавством, не встановив який порядок передбачений діючим законодавством, який орган державної влади або місцевого самоврядування повинен вчиняти такі дії, а також не з'ясував чи не звертався позивач до такого органу щодо вчинення таких дій.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідною радою народних депутатів було прийнято рішення відносно ТОВ Інфокс про припинення права користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з припиненням діяльності підприємства КП Одесводоканал .

Відповідно до пункту в ст. 141 земельного кодексу України, якій набрав чинності з 1 січня 2002 року підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ, організацій.

У постанові Верховного Суду України від 21.02.2011р. у справі № 21-3а11 було сформовано правову позицію, відповідно до якої приписи пункту в частини 1 статті 141 Земельного Кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво . Тобто, Верховним Судом України був зроблений висновок, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою може бути виключно ліквідація юридичної особи, а не її реорганізація.

Таким чином ТОВ Інфокс , як правонаступник КП Одесводоканал , має право на користування земельною ділянкою, що визначена в державному акті серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 р.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом невірно застосовані правові висновки Верховного суду, спростовуються судовою практикою.

Судова колегія звертає увагу на те, що визнання не чинним акту на право користування земельною ділянкою з певної дати не призведе до поновлення прав та законних інтересів позивача у зв'язку з таким.

Позивач вважає, що його право порушено у зв'язку з відмовою в узгодженні документів з боку ТОВ Інфокс на розробку проекту землеустрою на отримання земельної ділянки. Визнанням не чинним спірного акту, на думку позивача, буде анульовано право ТОВ Інфокс на такі дії. Але судова колегія не погоджується з такими доводами у зв'язку з тим, що право ТОВ Інфокс користування земельною ділянкою, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Інфокс є власником декілька земельних ділянок на підставі договорів купівлі продажу (том ІІ, а.с. 165-166), а тому у разі визнання не чинним з певної дати державного акту серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248, 72га, ТОВ Інфокс не втрачає а ні права користування земельною ділянкою, а ні права на узгодження документів місцевої громадської організації Клуб мисливців та рибалок Дністро на розробку проекту землеустрою на отримання земельної ділянки. Визнанням не чинним спірного акту, не призведе до поновлення будь - яких прав чи охоронюваного інтересу позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично позивач намагається отримати рішення суду про встановлення певних фактів, які взагалі не мають правових наслідків, оскільки не породжують виникнення, зміни, чи припинення прав чи законних інтересів осіб. Суд не вважає це належним засобом захисту права, оскільки встановлення фактів не може бути самостійною вимогою в господарському процесі та в даному випадку не призведе до захисту або поновлення права позивача.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що спір виник з вини чи внаслідок неправомірних дій будь-кого з відповідачів, що також вказує на те, що йдеться не про спір про право, а про встановлення певних фактів, які на думку позивача мали місце у минулому.

Оскільки позивачем не доведено, яким чином обраний спосіб захисту призведе до поновлення порушеного права, судова колегія дійшла висновку про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись cт.cm. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Місцевої громадської організації Клуб мисливців та рибалок Дністро - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26 вересня 2016 року по справі № 916/2759/15 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 01.02.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя А.І. Ярош