Ухвала

від 26.01.2017 по справі 826/24530/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24530/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства САРТАН до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП САРТАН з 10.04.2015 перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, як платник єдиного внеску, про що свідчить відповідний запис №10000000379746, крім того, ПП САРТАН є платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер №397422826513. Зареєстроване місцезнаходження - 02660, м. Київ, Дарницький район, вул. Колекторна, 3-А.

29 липня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 290720151 про визнання електронних документів (а.с. 27-30).

Згідно з п. 3.1. вказаного Договору орган ДФС зобов'язується забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій. Договір вступає в силу з дати його підписання.

01 жовтня 2015 року позивачем засобами електронного зв'язку подано та доставлено до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову звітність з податку на додану вартість за вересень 2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (д1), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за вересень 2015 року, що підтверджується квитанцією № 2 за реєстраційним номером декларації - 9202368535 (а.с. 32-40).

Згідно вказаної квитанції №2 в день надіслання податкових накладних, тобто протягом одного операційного дня, жодних відомостей щодо наявності у податковій декларації помилок та неприйняття її податковим органом вказана квитанція не містить, та вказана податкова декларація доставлена до центрального рівня ДПСУ 01.10.2015.

Однак, відповідачем на адресу позивача направлено лист №11724/10/26-51-15-01-121 від 06.10.2015, яким повідомлено про те, що податкова декларація за вересень 2015 року від 01.10.2015 №9202368535, додаток 5 до неї від 01.10.2015 №9202368518 та додаток 1 від 01.10.2015 №9202368524 зареєстровано, але відповідно ст. 48 п. 48.3 та п. 48.7 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) не вважається податковою звітністю, оскільки не вірно зазначено обов'язковий реквізит, а саме: місцезнаходження платника податків не відповідає реєстраційним даним (а.с. 31).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зазначена у рядку 6 декларації податкова адреса (місцезнаходження) ПП САРТАН відповідає адресі позивача, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а подана позивачем декларація з податку на додану вартість за вересень 2015 року містить усі необхідні реквізити, визначені статтею 48 ПК України, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Як зазначено в п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 ПК України.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 49.11.1 п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Натомість, замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист, у якому повідомлено, що у відповідності до п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою звітністю .

Як свідчать матеріали справи, підставою для невизнання поданої позивачем податкової звітності з ПДВ за вересень 2015 року стало те, що у декларації невірно зазначено місцезнаходження (місце проживання) платника податків, тобто, як стверджує ДПІ, встановлено порушення абз.8 п.48.3 ст.48 ПК України.

Однак, зазначена у рядку 6 декларації податкова адреса (місцезнаходження) ПП САРТАН (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3-А) повністю відповідає адресі підприємства, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п.48.3 і 48.4 ст.48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

У відповідності до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно п.7 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233 Про подання електронної податкової звітності , при поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку:

платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис (надалі - ЕЦП) головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

Платником податків фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності електронні цифрові підписи накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП платника податків - фізичної особи, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків (за наявності).

Після накладання ЕЦП платник податків здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів ДПС через телекомунікаційні канали зв'язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді зберігається у платника податків.

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідністі електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до частини першої ст.14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив засобами електронного зв'язку податкову звітність, а саме: 01 жовтня 2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року з додатком №5, які було доставлено до ДПС України 01.10.2015 (а.с.40). При цьому, будь-яких посилань на допущення помилок у заповненні звітної документації контролюючим органом не наведено.

Посилання апелянта на те, що на момент подання декларації з податку на додану вартість місцезнаходження позивача за податковою адресою не встановлено, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Так, частиною першою ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У відповідності до частини першої ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

Як свідчить наявна у матеріалах справи копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.11.2015, місцезнаходженням позивача вказано за адресою: 02660, м. Київ, вулиця Колекторна, 3-а. При цьому, згідно вказаного витягу, відомості щодо ПП САРТАН мають статус підтверджених (а.с.20).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність відмови, якою не визнано подану податкову декларацію за вересень 2015 року, оскільки у відповідності до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України позивачем у поданих податкових деклараціях зазначені обов'язкові реквізити, серед яких і місцезнаходження позивача, які є достовірними в силу ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а тому відмова відповідача є протиправною.

Разом з тим, відповідно до п. 49.13 ст.49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Оскільки вказана відмова у прийнятті декларації є протиправною, в силу наведених вище норм законодавства декларація вважається поданою у день її фактичного надходження, що зумовлює обов'язок податкового органу враховувати цю декларацію поданою датою на день її фактичного надходження (01.10.2015) та, відповідно, відображати її дані у відповідних інформаційних системах, а відтак з метою повного захисту прав позивача та ефективної їх реалізації, враховуючи положення частини другої ст. 11 та частини другої ст. 162 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача прийняти та врахувати декларацію позивача з податку на додану вартість за вересень 2015 року датою її фактичного надходження (01.10.2015), а також відобразити наведені в ній відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та по особовому рахунку позивача.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідач, приймаючи рішення №11724/10/26-51-15-01-121 від 06.10.2015 діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, крім того, суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.