Ухвала

від 26.01.2017 по справі 823/1439/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1439/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.С. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Мало-Бузуківський гранітний кар'єр на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Мало-Бузуківський гранітний кар'єр до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Мало-Бузуківський гранітний кар'єр звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0000702200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання,вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 07.09.2016 по 08.09.2016 посадовою особою Смілянської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Мало-Бузуківський гранітний кар'єр з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за серпень 2013 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ Іншаат-Інвест , за результатами якої складено Акт від 12.09.2016 №1937/23-04-14-008/05467694.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 22483 грн., а також п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість на суму 23667 грн.

На підставі вищеозначеного Акта перевірки, Смілянською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0000702200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28103,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Іншаат-Інвест товари позивачу фактично не поставлялися, а представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи були складені формально задля створення ілюзії здійснення господарських операцій і жодним чином не доказують факту надання послуг.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2013 року між ТОВ Іншаат-Інвест (Постачальник) та ПАТ Мало-Бузуківський гранітний кар'єр (Покупець) укладено договір поставки товарів №15/08-1.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем було надано наступні первинні бухгалтерські документи, а саме: договір, податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

Суд апеляційної інстанції враховує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Так, податковий орган дійшов висновку про фіктивність спірних господарських операцій на підставі фіктивності контрагента позивача як суб'єкта господарювання, встановленої вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 №185/10511/14-к.

Вказаним вироком громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, та встановлено, що ОСОБА_4, маючи єдиний умисел на фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в незаконному формуванні сум податкового кредиту з податку на додану вартість для інших суб'єктів господарювання, придбав суб'єкти підприємницької діяльності, серед яких і ТОВ Іншаат-Інвест . Зазначений вирок набрав законної сили 20.02.2015.

Згідно частини 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням наведених обставин, позивачем не доведено реальності укладених угод з ТОВ Іншаат-Інвест , а надані документи первинного бухгалтерського обліку не можуть вважатися підтвердженням товарності спірних господарських зобов'язань.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012, у якій Верховним судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також, в постанові від 22 листопада 2016 року по справі №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Іншаат-Інвест , та, як наслідок, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.09.2016 №0000702200.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Мало-Бузуківський гранітний кар'єр залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31 січня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Бєлова Л.В.

Мамчур Я.С