Ухвала

від 22.02.2017 по справі 823/1439/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 лютого 2017 року м. Київ К/800/5018/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Є.А. , розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Мало-Бузуківський гранітний кар'єр (далі - ПАТ МБГК )

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2016

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017

у справі № 823/1439/16 Черкаського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства Мало-Бузуківський гранітний кар'єр

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій ПАТ МБГК звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, подана у строк, встановлений частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, викладені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийнято ОДПІ на підставі акта перевірки від 12.09.2016 № 1937/23-04-14-008/05467694, за висновками якого товариством завищено податок на прибуток та податок на додану вартість по господарських операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю Іншаат-Інвест за 2013 рік.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про неправомірне формування позивачем даних податкового обліку за господарською операцією з ТОВ Іншаат-Інвест , посилались на фіктивність контрагента позивача як суб'єкта господарювання і свої доводи підтверджували вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 № 185/10511/14-к, який набрав законної сили 20.02.2015. Згідно з яким, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, та встановлено, що ОСОБА_1, маючи єдиний умисел на фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в незаконному формуванні сум податкового кредиту з податку на додану вартість для інших суб'єктів господарювання, серед яких і ТОВ Іншаат-Інвест .

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що подані позивачем первинні бухгалтерські документи (договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваної операції, оскільки статус фіктивного підприємства контрагента несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, тому, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до ДПІ у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись статтею 102, пунктом 5 частини 5 статті 214, частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Мало-Бузуківський гранітний кар'єр на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі № 823/1439/16.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України Є.А. Усенко