Ухвала

від 26.01.2017 по справі 803/1587/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 р. № 876/9442/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Ремо" до Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2013 року позивач - Приватне підприємство "Ремо" звернувся до суду із позовом до відповідача - Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013 №0002432201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки ПП Ремо податковим органом зроблено необґрунтовані висновки про непідтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами ПП Індастріалсервіс , ПП Паралель ВІД , ПП Прототип СЛВ , оскільки господарські операції з вказаними контрагентами носили реальний характер, отримані товари та послуги безпосередньо стосуються господарської діяльності підприємства та були використані у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, наданими для перевірки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 31 грудня 2015 року на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства замінено позивача Луцьку об"єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області його правонаступником - Луцькою об"єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 22.04.2013 №0002432201.

Постанова мотивована тим, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей у вищевказаних контрагентів, а отже валові витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно. При цьому ПП "Ремо" підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Натомість відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а викладені в акті висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги контролюючий орган, зокрема, покликається на те, що будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в акті перевірки ПП Ремо не надавались договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі товарів, рахунки-фактури та товаро-транспортні накладні. Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних є безумовною підставою для формування податкового кредиту у разі недоведення реальності здійснення господарських операцій.

Податковим органом встановлено, що ПП Ремо здійснювало фінансово-господарську діяльність у взаємовідносинах з ПП Паралель , ПП Індастріалсервіс , ПП Прототип СЛВ з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету. Так, в ході проведення перевірки не підтверджено фінансово-господарські взаємовідносини з вказаними контрагентами.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.41.1 ст. 4 Закону №344).

У розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу наведених вище норм Закону України Про оподаткування прибутку підприємств вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку (покупцем) витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 01 квітня 2013 року по 09 квітня 2013 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП Ремо з питань, що становлять предмет заперечення до акту позапланової виїзної документальної перевірки №1410/22.1/20134978 від 13 березня 2013 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.2 та 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97-ВР від 22 травня 1997 року, із змінами та доповненнями, внаслідок чого ПП Ремо занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 208 967 грн, в тому числі завищено податок на прибуток за 1 квартал 2010 року на суму 1 772 грн та занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року на суму 178 764, 50 грн та 4 квартал 2010 року на суму 31 974, 16 грн, про що складено акт №2103/22.1/20134978 від 16 квітня 2013 року.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0002432201 від 22 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 261 208, 67 грн, в тому числі 208 967 грн основного платежу та 52 241,67 грн штрафної (фінансової) санкції.

ПП Ремо , не погодившись податковим повідомленням-рішенням, оскаржило його в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової служби у Волинській області №1988/10/10.2-6 від 16 травня 2013 року та рішенням Міністерства доходів та зборів України №4853/6/99-99-10-01-15 від 13 червня 2013 року, в задоволенні скарги відмовлено та підтверджено правомірність винесення оскаржуваного рішення.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що за період, охоплений перевіркою, ПП Ремо перебувало у господарських відносинах з контрагентами ПП Індастріалсервіс , ПП Паралель ВІД та ПП Прототип СЛВ .

Так, ПП Ремо укладені із ПП Індастріалсервіс договори про надання транспортних послуг №18 від 30 липня 2010 року та №20 від 1 вересня 2010 року, за умовами яких ПП Індастріалсервіс зобов'язується надати ПП Ремо транспортні послуги, а ПП Ремо прийняти зазначені послуги та сплатити перевізнику винагороду за виконану роботу. Факт завершення перевізником транспортних послуг оформлюється актами приймання-здачі виконаних робіт, які підписуються сторонами договору.

Також між ПП Ремо та ПП Індастріалсервіс укладений договір №22 від 12 вересня 2010 року, за яким ПП Індастріалсервіс зобов'язується виконати за завданням ПП Ремо регламентні роботи з передпродажної підготовки рейки.

На виконання зазначених договорів ПП Індастріалсервіс виписані ПП Ремо податкові накладні №198 від 10 серпня 2010 року на загальну суму 79 083,60 грн, ПДВ - 13 180, 60 грн, №208 від 20 серпня 2013 року на загальну суму 80 683, 83 грн, ПДВ - 13 447, 28 грн, №224 від 31 серпня 2010 року на загальну суму 74 354, 16 грн, ПДВ - 12 392, 36 грн, №255 від 24 вересня 2010 року на загальну суму 147 000 грн. ПДВ - 24 500 грн, №240 від 16 вересня 2010 року на загальну суму 238 860 грн, ПДВ - 39 810,04 грн, №255 від 24 вересня 2010 року на суму 147 000 грн, ПДВ - 24 500 грн, №371 від 29 листопада 2010 року на суму 61 747, 97 грн, ПДВ - 10 291, 33 грн, №38 від 16 березня 2010 року на суму 59 382, 72 грн, ПДВ - 9 897, 12 грн.

Отримання послуг та виконання робіт оформлені актами здачі-прийомки виконання робіт: №27 від 10 серпня 2010 року, №30 від 20 серпня 2010 року, №34 від 31 серпня 2010 року, №39 від 16 вересня 2010 року, №46 від 30 вересня 2010 року, №65 від 29 листопада 2010 року, №41 від 29 вересня 2010 року.

За виконані роботи та надані послуги ПП Ремо розрахувалось готівковими коштами, за рахунками ПП Індастріалсервіс , через касу підприємства, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями прибуткових касових ордерів.

Також ПП Ремо реалізувало ПП Індастріалсервіс будівельні матеріали, що підтверджено наявними в матеріалах справи податковими накладними: №68 від 30 вересня 2010 року на суму 49 729, 30 грн, ПДВ - 9 945,86 грн, №78 від 20 грудня 2010 року на суму 24 348, 31 грн, ПДВ - 4 058, 05 грн, №79 від 23 грудня 2010 року на суму 38 719, 20 грн, ПДВ - 6 453, 20 грн.

В матеріалах справи наявні довіреності ЯМЗ №332767 від 1 вересня 2010 року та ЯМЗ №324179 від 20 грудня 2010 року виписані ПП Індастріалсервіс на отримання від ПП Ремо будівельних матеріалів.

Факт здійснення позивачем господарських операцій із ПП Паралель ВІД підтверджується договором №8 від 01 грудня 2010 року про надання транспортних послуг. За умовами даного договору ПП Паралель ВІД зобов'язувалось за завданням ПП Ремо надати транспортні послуги, а ПП Ремо , в свою чергу, зобов'язувалось прийняти та оплатити зазначені транспортні послуги.

Послуги від ПП Паралель ВІД надані відповідно до рахунків-фактур № 18 від 03 грудня 2010 року та № 33 від 24 грудня 2010 року.

Отримані від ПП Паралель ВІД транспортні послуги прийняті ПП Ремо згідно актів здачі - прийняття робіт №2 від 3 грудня 2010 року та №5 від 24 грудня 2010 року.

На виконання умов договору №8 від 1 грудня 2010 року про надання транспортних послуг ПП Паралель ВІД виписані податкові накладні: №14 від 3 грудня 2010 року на суму 58 027, 20 грн, ПДВ - 9 671,20 грн, №79 від 23 грудня 2010 року на суму 38 719, 20 грн, ПДВ - 6 453, 20 грн.

Про проведення розрахунків із вказаним контрагентом підтверджено наявними у матеріалах справи квитанціями прибуткових касових ордерів.

Господарські операції позивача із ПП Прототип СЛВ , пов'язані з поставкою будівельних матеріалів на загальну суму 419 880 грн, в тому числі ПДВ - 69980 грн, підтверджуються податковими накладними: №67 від 30 вересня 2010 року на суму 150 023, 55 грн, ПДВ - 25 003, 93 грн; №33 від 30 червня 2010 року на суму 99 437, 54 грн, ПДВ - 16 572, 92 грн; №31 від 29 червня 2010 року на суму 104 963, 84 грн, ПДВ - 17 493, 97 грн; №66 від 1 вересня 2010 року на суму 65 455, 07 грн, ПДВ - 109 609, 18 грн.

Будівельні матеріали отримані ОСОБА_2 на підставі довіреності серії ЯОФ №992995 від 30 вересня 2010 року та серії ЯМЗ № 324178 від 21 червня 2010 року.

Оплата за надані послуги проведена у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

ПП Ремо сформовано у І, ІІ, ІІІ та ІV кварталах 2010 року валові витрати та валовий дохід по взаємовідносинах із ПП Паралель ВІД , ПП Прототип СЛВ та ПП Індастріалсервіс , а саме: у І кварталі 2010 року валові витрати - 49 485, 60 грн, валовий дохід - 56 574 грн, у ІІ кварталі 2010 року валовий дохід - 170 334, 50 грн, у ІІІ кварталі 2010 року валові витрати - 715 057, 80 грн, валовий дохід - 229 294, 80 грн, у ІV кварталі 2010 року валові витрати - 127 896, 64 грн, валовий дохід - 31 974, 16 грн.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Щодо посилання відповідача на відсутність неналежно оформлених товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Форма товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346.

Крім того, на думку колегії суддів, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Слід зазначити, що здійснення господарських операцій за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких згідно із частиною четвертою підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств дає право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат.

Як вбачається із наданих позивачем копій інших документів, всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Водночас наявність або відсутність окремих документів чи помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Серед принципів, визначених податковим законодавством, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Тобто розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування. Крім того, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту . Отже порушення податкової дисципліни, вчинене контрагентом, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постановах від 31.01.2011 (справа №21-47а10) та від 11.12.2007 (справа №21-1376во06).

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентом свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого позивача. Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Крім того, відповідачем суду не представлено судових рішень, щодо визнання договорів, які укладались визначеними суб'єктами господарювання, нікчемними правочинами, а також доказів, зокрема, які свідчать про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо протиправної діяльності із створення вказаних суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіктивного підприємництва на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності для мінімізації сплати податків, чи доказів, які підтверджують початок досудового розслідування таких протиправних дій або вироків судів, що набрали законної сили, за обвинуваченням осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ПП Індастріалсервіс , ПП Паралель ВІД , ПП Прототип СЛВ , а отримані товари та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, тому зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, що має наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22.04.2013 №0002432201.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись частиною 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі № 803/1587/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І. В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 31.01.2017.