Постанова

від 19.03.2019 по справі 803/1587/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №803/1587/13-а

адміністративне провадження №К/9901/31111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у складі судді Ксензюка А.Я.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у складі суддів Глушка І.В., Большакової О.О., Макарика В.Я.,

у справі №803/1587/13-а

за позовом Приватного підприємства "Ремо"

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

18 липня 2013 року Приватне підприємство Ремо (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 22 квітня 2013 року №0002432201 про збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 208967 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 52241 грн 67 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду ухваленні в процесі нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року.

01 лютого 2016 року постановою Волинського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, задоволений позов Підприємства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 22 квітня 2013 року за №0002432201.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні валові витрати сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення.

03 лютого 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач доводить порушення Підприємством формування валових витрат та валового доходу у звітних податкових періодах 2010 року, які визначені відповідачем як квартальні, натомість за діючим на той, час пунктом 16.4 статті 16 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств були перший кварталом, півріччям, три квартали, рік, за взаємовідносинами з Приватним підприємством Паралель ВІД , Приватним підприємством Прототип СЛВ та Приватним Підприємством Індастріалсервіс , внаслідок ненадання товарно-транспортних накладних та шляхових листів.

06 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 06 лютого 2017 року та витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу № 803/1587/13-а.

10 березня 2017 року Підприємством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

06 грудня 2017 року справа № 803/1587/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

01 березня 2018 року справа № 803/1587/13-а разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/31111/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 20134978, перебуває на податковому обліку з 01 листопада 1994 року.

22 квітня 2013 року керівником податкового органу згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 16 квітня 2013 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань, що становлять предмет заперечення до акту позапланової виїзної документальної перевірки від 13 березня 2013 року №1410/22.1/20134978 , прийняте податкове повідомлення-рішення №0002432201, яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 208967 грн, за порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.2, пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 52241 грн 67 коп. на підставі пункту 123.1 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентами ПП Індастріалсервіс , ПП Паралель ВІД та ПП Прототип СЛВ укладено та виконано договори.

Між Підприємством та ПП Індастріалсервіс (перевідник), укладено та виконано договори про надання транспортних послуг №18 від 30 липня 2010 року та №20 від 1 вересня 2010 року, факти надання послуг перевізником оформлені актами приймання-здачі виконаних робіт, які підписані сторонами договору.

Між цими ж сторонами укладений договір №22 від 12 вересня 2010 року, за яким ПП Індастріалсервіс зобов'язується виконати за завданням ПП Ремо регламентні роботи з передпродажної підготовки рейки.

Факт виконання зазначених договорів ПП Індастріалсервіс , отримання позивачем послуг та її виконанням контрагентом позивача оформлені актами здачі-прийомки виконання робіт, які долучені до матеріалів справи та досліджені судами попередніх інстанцій, встановлено та підтверджено оплату цих послуг шляхом дослідження способу оплати готівковими коштами через касу підприємства, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями прибуткових касових ордерів.

Підприємство реалізувало (відпустило) за довіреностями ЯМЗ №332767 від 1 вересня 2010 року та ЯМЗ №324179 від 20 грудня 2010 року ПП Індастріалсервіс будівельні матеріали.

Факт здійснення позивачем господарських операцій із ПП Паралель ВІД на виконання договору №8 від 01 грудня 2010 року про надання транспортних послуг підтверджується рахунками-фактур № 18 від 03 грудня 2010 року та № 33 від 24 грудня 2010 року, актами здачі - прийняття робіт №2 від 3 грудня 2010 року та №5 від 24 грудня 2010 року, податковими накладними, квитанціями прибуткових касових ордерів.

Господарські операції позивача із ПП Прототип СЛВ , пов'язані з поставкою будівельних матеріалів на загальну суму 419 880 грн, в тому числі ПДВ - 69980 грн, підтверджуються податковими накладними, фактом отримання будівельних матеріалів на підставі довіреності серії ЯОФ №992995 від 30 вересня 2010 року та серії ЯМЗ № 324178 від 21 червня 2010 року, квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Підприємством сформовано у І, ІІ, ІІІ та ІV кварталах 2010 року валові витрати та валовий дохід по взаємовідносинах із ПП Паралель ВІД , ПП Прототип СЛВ та ПП Індастріалсервіс , а саме: у І кварталі 2010 року валові витрати - 49 485, 60 грн, валовий дохід - 56 574 грн, у ІІ кварталі 2010 року валовий дохід - 170 334, 50 грн, у ІІІ кварталі 2010 року валові витрати - 715 057, 80 грн, валовий дохід - 229 294, 80 грн, у ІV кварталі 2010 року валові витрати - 127 896, 64 грн, валовий дохід - 31 974, 16 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищеозначені документи відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Аналізуючи доводи податкового органу стосовно посилання відповідача на відсутність неналежно оформлених товарно-транспортних накладних суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень частини другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт та пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, за якими товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Форма товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Здійснення господарських операцій за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких згідно із частиною четвертою підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств дає право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат.

За висновком судів попередніх інстанцій із наданих позивачем копій інших документів, вбачається, що всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Водночас наявність або відсутність окремих документів чи помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суди попередніх інстанцій послались на застосування до спірних відносин принципу презумпції правомірності рішень платника податку, при цьому не вказали у чому норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Натомість суд апеляційної інстанції мотивував підстави застосування принципу презумпції правомірності рішень платника податку посиланням на те, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Суд визнає таке тлумачення принципу презумпції правомірності рішень платника податку помилковим, таким, що не узгоджується з його суттю, оскільки об'єктивний критерій правозастосування підмінений суб'єктивним.

Разом із тим, Суд погоджується з правилами оцінки доказів, яка застосована судами попередніх інстанцій у їх сукупності за правилами частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, та була чинною на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, та діє на час касаційного провадження за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що наявність товарно-транспортної накладної значною мірою спростило б доведеність послуг перевезення, разом із тим, це не є єдиним документом, який доводить виконання послуг перевезення. Інші документи, які були надані позивачем податковим органом на предмет понесення обґрунтованості витрат, отримання послуг в межах господарської діяльності та їх використання в оподаткованих операціях податковим органом не аналізувалися, не оцінювалися, що вказує на неповноту дослідження первинних документів під час перевірки.

Суд визнає, що зосередження податкового органу виключно на транспортній документації, як підставах формування валових витрат без врахування інших документів не узгоджується із засадами діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договорених умовах відповідно до статті 33 Закону України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року та абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР.

Включення до складу валових витрат вартості товару без послуг перевезення унеможливлює прийняття доводів податкового органу стосовно порушення формування валових витрат по факту їх придбання.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та послуг та використанні їх у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводять правомірність формування позивачем, як витрат по факту придбання товару (продукції), послуг та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №803/1587/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер