Постанова

від 30.01.2017 по справі 908/2436/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.01.2017 справа №908/2436/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; ОСОБА_4, за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонні машини", м. Мелітополь, Запорізька область на рішення господарського судуЗапорізької області від 05.12.2016 р. (підписано 19.12.2016 р.) у справі№ 908/2436/16 (суддя Колодій Н.А.) за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж, м. Мелітополь, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонні машини", м. Мелітополь, Запорізька область простягнення 29 101,95 грн. В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж, м. Мелітополь, Запорізька область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонні машини", м. Мелітополь, Запорізька область (Відповідач) про стягнення з відповідача пені в сумі 9 212,46 грн., інфляційних втрат в сумі 18 100,90 грн. та 3% річних в сумі 1 788,59 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 169,82 грн., 3% річних в сумі 1 788,59 грн. та інфляційні втрати в сумі 18 100,90 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України.

Зокрема скаржник посилається на невідповідність дати договору вказаної на виставлених позивачем рахунках даті укладеного між сторонами договору, незастосування судом першої інстанції вимог ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судовою колегією було відмовлено через необґрунтованість.

У зв'язку з викладеним судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2007 між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії № 1430 (далі - Договір), за умовами розділу 1 якого, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 11 Додатку № 4 до Договору "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення. Датою отримання рахунку, у випадку його вручення нарочним, вважається дата вручення рахунку представнику відповідача.

Вбачається, що позивач поставляв відповідачу електричну енергію у період серпня 2013 року - липня 2016 року, що підтверджується підписаними з обох сторін без зауважень актами про використану електричну енергію за вказаний період (а.с. 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 75, 77, 79, 81, 88, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, т. 1) та виставляв рахунки на оплату за спожиту електроенергію: №1430/8а від 03.09.2013р., №1430/9а від 02.10.2013р., №1430/10а від 04.11.2013р., №1430/11а від 03.09.2013р., №1430/12а від 03.01.2014р., №1430/1а від 04.02.2014р., №1430/2а від 04.03.2014р., №1430/3а від 02.04.2014р., №1430/4а від 06.05.2014р., №1430/5а від 03.06.2014р., №1430/6а від 02.07.2014р., №1430/7а від 04.08.2014р., №1430/8а від 04.08.2014р., №1430/9а від 02.10.2014р., №1430/10а від 04.11.2014р., №1430/11а від 02.12.2014р., №1430/12а від 02.01.2015р., №1430/1а від 03.02.2015р., №1430/2а від 02.03.2015р., №1430/3а від 02.04.2015р., №1430/4а від 05.05.2015р., №1430/5а від 02.06.2015р., №1430/6а від 02.07.2015р., №1430/7а від 03.08.2015р., №1430/8а від 02.09.2015р., №1430/9а від 02.10.2015р., №1430/10а від 02.10.2015р., №1430/11а від 01.12.2015р., №1430/12а від 04.01.2016р., №1430/1а від 02.02.2016р., №1430/2а від 01.03.2016р., №1430/3а від 01.04.2016р., №1430/4а від 04.05.2016р., №1430/5а від 02.06.2016р., №1430/6а від 01.07.2016р. та №1430/7а від 01.08.2016р., які були отримані представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на зазначених рахунках.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобов'язання по оплаті електричної енергії виконував невчасно, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 110-178, т. 1).

Факт та обсяг отриманої електричної енергії за спірні періоди відповідачем не оспорюється.

За порушення відповідачем строків оплати електричної енергії за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 788,59 грн. за періоди: 11.09.2013 - 03.06.2014, 10.10.2013 - 04.06.2014, 12.11.2013 - 04.06.2014, 11.12.2013 - 03.03.2014, 14.01.2014 - 04.03.2014, 12.02.2014 - 24.04.2014, 13.03.2014 - 24.04.2014, 10.04.2014 - 03.06.2014, 15.05.2014 - 20.05.2014, 10.07.2014 - 21.07.2014, 12.08.2014 - 20.08.2014, 10.09.2014 - 21.09.2014, 10.10.2014 - 21.10.2014, 12.11.2014 - 26.11.2014, 10.12.2014 - 23.12.2014, 13.01.2015 - 21.01.2015, 11.02.2015 - 22.02.2015, 11.03.2015 - 18.03.2015, 10.04.2015 - 26.04.2015, 14.05.2015 - 04.06.2015, 10.07.2015 - 21.07.2015, 10.09.2015 - 14.09.2015, 10.10.2015 - 15.10.2015, 10.11.2015 - 19.11.2015, 09.12.2015 - 15.12.0215, за 1 день - 09.08.2016 та інфляційні нарахування в сумі 18 100,90 грн. за період з жовтня 2013 року по грудень 2015 року згідно із розрахунком (а.с. 219 - 224, т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача 1 788,59 грн. - 3% річних та інфляційних в сумі 18 100,90 грн. судова колегія вважає його вірним.

Судова колегія вважає безпідставними твердження відповідача про те, що через порушення 27.04.2012 відносно останнього справи про банкрутство №5009/1599/12, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання не застосовується та 3% річних від простроченої суми не нараховуються, оскільки строк виконання зобов'язань виник після 27.04.2012, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, отже дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється у відповідності до вимог ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та закриття ліквідаційної процедури.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 212,46 грн. за загальний період з 01.08.2013 по 31.08.2016, обґрунтовуючи її вимогами п. 4.2.1 Договору та ст. 549 ЦК України.

Сторони в п. 7.4.1 Договору домовились, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка №4 "Порядок розрахунків") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 6 Додатка № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання електроенергії"), відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Згідно п.п 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок стягнутої судом першої інстанції суми пені за порушення зобов'язання щодо оплати активної електроенергії в розмірі 169,82 грн. за загальний період з 10.09.2015 по 31.08.2016, судова колегія вважає його вірним.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 9 042,64 грн. у зв'язку із застосуванням строків позовної давності, встановлених вимогами ч. 2 ст. 258 ЦК України, то оскільки зазначена сума заявлена позивачем лише 13.09.2016, тобто після спливу строку позовної давності, судова колегія вважає його також вірним. Відповідне клопотання про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доводи відповідача, що наявні в матеріалах справи копії рахунків містять посилання на договір від іншої дати (01.07.2009) ніж спірний (16.02.2007) судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки ці рахунки отримані з боку відповідача без зауважень, за ними проводилась оплата відповідачем саме за спірним Договором, доказів наявності діючого у спірний період між сторонами будь-якого, іншого ніж спірний договір, відповідачем не надано, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності технічної описки.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 року у справі № 908/2436/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонні машини", м. Мелітополь, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 року у справі № 908/2436/16 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3