Постанова

від 13.06.2017 по справі 908/2436/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 908/2436/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач), суддів:Бакуліної С.В., Корсака В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Газонні машини" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі№ 908/2436/16 Господарського суду Запорізької області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газонні машини" простягнення 29 101,95 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 у справі № 908/2436/16 (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 (головуючий суддя - Стойка О.В., судді - Зубченко І.В., Попков Д.О.), задоволено частково позов ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж до ТОВ "Газонні Машини" про стягнення 29 101,95 грн. Стягнуто з ТОВ "Газонні Машини" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж суму 18 100,90 грн індексу інфляції, суму 1 788,59 грн 3% річних, 169,82 грн пені.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газонні машини" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 908/2436/16, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. справу № 908/2436/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Корсак В.А.

Представники позивача і відповідача не скористалися своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами, 16.02.2007 між ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (постачальник електричної енергії) та ТОВ "Газонні Машини" (споживач) було укладений договір про постачання електричної енергії № 1430, за умовами розділу 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 1 "Обсяг постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.4 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Згідно з п. 3.1.1 договору постачальник електричної енергії має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та інші платежі, обумовлені цим договором.

Пунктом 4.2.1 договору сторони узгодили, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 Додатка № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії") споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання зі сплати, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідно до п. 11 додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" споживач зобов'язаний у строк, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, які направляються йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, зокрема, при направленні їх нарочним вважається дата вручення споживачу.

Господарськими судами встановлено, що ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж на виконання умов вказаного договору у період з серпня 2013 року по липень 2016 року поставляло ТОВ "Газонні Машини" електричну енергію, що підтверджується підписаними з обох сторін без зауважень актами про використану електричну енергію за вказаний період. У зв'язку з зазначеним ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж були виставлені ТОВ "Газонні Машини" рахунки на оплату спожитої електроенергії: № 1430/8а від 03.09.2013, № 1430/9а від 02.10.2013, № 1430/10а від 04.11.2013, № 1430/11а від 03.09.2013, № 1430/12а від 03.01.2014, № 1430/1а від 04.02.2014, № 1430/2а від 04.03.2014, № 1430/3а від 02.04.2014, № 1430/4а від 06.05.2014, № 1430/5а від 03.06.2014, № 1430/6а від 02.07.2014, № 1430/7а від 04.08.2014, № 1430/8а від 04.08.2014, № 1430/9а від 02.10.2014, № 1430/10а від 04.11.2014, № 1430/11а від 02.12.2014, № 1430/12а від 02.01.2015, № 1430/1а від 03.02.2015, № 1430/2а від 02.03.2015, № 1430/3а від 02.04.2015, № 1430/4а від 05.05.2015, № 1430/5а від 02.06.2015, № 1430/6а від 02.07.2015, № 1430/7а від 03.08.2015, № 1430/8а від 02.09.2015, № 1430/9а від 02.10.2015, № 1430/10а від 02.10.2015, № 1430/11а від 01.12.2015, № 1430/12а від 04.01.2016, № 1430/1а від 02.02.2016, № 1430/2а від 01.03.2016, № 1430/3а від 01.04.2016, № 1430/4а від 04.05.2016, № 1430/5а від 02.06.2016, № 1430/6а від 01.07.2016 та № 1430/7а від 01.08.2016, які були отримані та підписані представником ТОВ "Газонні Машини".

ТОВ "Газонні Машини" вартість отриманої електричної енергії сплатило повністю однак з порушенням передбачених договором від 16.02.2007 строків оплати, у зв'язку з чим ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Газонні Машини" про стягнення з останнього на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж 18 100,90 грн інфляційних втрат, 1 788,59 грн 3% річних, 9 212,46 грн пені.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання за договором від 16.02.2007 та поставив відповідачу електричну енергію у період з серпня 2013 року по липень 2016 року, останній повністю оплатив її вартість, однак з пропуском строку, передбаченим умовами вказаного договору. Перевіривши розрахунок позовних вимог позивача, місцевий та апеляційний господарські суди визнали обгрунтованим стягнення з відповідача 18 100,90 грн інфляційних втрат та 1 788,59 грн 3% річних. Разом з тим, застосувавши за заявою відповідача наслідки спливу спеціального строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій визнали обгрунтованим стягнення з відповідача 169,82 грн пені та відмовили в решті вказаної вимоги.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 16.02.2007 щодо постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок відповідача. Однак, останній, підписавши без зауважень акти про використану електричну енергію за період з серпня 2013 року по липень 2016 року та отримавши рахунки на оплату спожитої електроенергії за зазначений період, взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в передбачений договором строк не здійснив оплату поставленої йому електроенергії.

Таким чином, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Газонні Машини" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж 18 100,90 грн інфляційних втрат та 1 788,59 грн 3% річних, враховуючи здійснену перевірку господарськими судами попередніх інстанцій розрахунку вказаних сум, відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

При цьому місцевий та апеляційний господарські суди обгрунтовано застосували за заявою відповідача наслідки спливу спеціального строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України, та правомірно стягнули з відповідача 169,82 грн пені з відмовою в задоволенні решти вказаної вимоги.

Доводи касаційної скарги про неправильність здійсненого позивачем розрахунку суми інфляційних втрат є безпідставними, оскільки поданий позивачем разом з позовною заявою розрахунок вказаної суми був предметом дослідження місцевого та апеляційного господарських судів і за результатом перевірки зазначеного розрахунку попередніми інстанціями визнано правомірним стягнення з відповідача заявленої позивачем суми інфляційних витрат.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволенння позову.

За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 908/2436/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонні машини" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газонні машини" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 908/2436/16 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 908/2436/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В.А. Корсак