Ухвала

від 02.02.2017 по справі 488/243/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №488/243/16-ц 02.02.2017 02022017 02.02.2017

Провадження № 22ц/784/221/17 Суддя першої інстанції Селіщева Л.І.

Справа№488/243/16-ц Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

2 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.,

із секретарем Гавор В.Б.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

його представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

15 січня 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

26 січня 2016 року після відкриття провадження у справі ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила суд накласти арешт на спірне майно, яке зареєстроване за відповідачем.

Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що існує реальна загроза, що відповідач може з метою уникнення поділу майна, розпорядитися спірним майном.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року заяву задоволено.

Накладено арешт на наступне нерухоме майно:

- житловий будинок літ. А, загальною площею 194, 70 кв.м., житловою площею - 89, 20 кв.м. з господарськими будівлями, спорудами та огорожами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 04.01.2012 року;

- земельну ділянку, площею 900 кв.м., з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності серії НОМЕР_3, виданого 7 серпня 2007 року та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010700100864;

- гараж АДРЕСА_3, в авто - гаражному кооперативі РЕТРО , який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 02.06.2011 року;

- квартиру, загальною площею - 75, 30 кв.м., та житловою площею - 54,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5 від 6 червня 2011 року, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради;

- 1/3 частку нежитлової будівлі піцерії, що розташована по АДРЕСА_4, загальною площею 394,30 кв.м., реєстраційний номер майна 9209340, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О.М.

Накладено арешт на частку ОСОБА_3 у статутному капіталі підприємств та заборонено державному реєстратору здійснювати державну реєстрацію змін до установчих документів у будь-який спосіб, пов'язану з відчуженням, зміною учасників (засновників), реєстрацією та/або перереєстрацією часток; заборонено державному реєстратору здійснювати внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступних підприємств:

- ТОВ Готельно-ресторанний комплекс Хуторок (ідентифікаційний код юридичної особи 36955380, адреса: пр. Жовтневий, 364, м. Миколаїв), - щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі цього підприємства у розмірі - 400 000 грн.;

- ТОВ РЕІНБОУ-7 (ідентифікаційний код юридичної особи 38525130, адреса: пр. Жовтневий, 321, оф.39, м. Миколаїв), - щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі цього підприємства у розмірі - 1 000 грн.;

- ТОВ Літана-Україна (ідентифікаційний код юридичної особи 34472887, адреса: Жовтневий район, с. Галицинове, вул. Степова, 6, м. Миколаїв), - щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі цього підприємства у розмірі - 101 927,40 грн.

В апеляційній сказі ОСОБА_3 просив скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема, на його думку судом не враховано тих обставин, що вжиті судом заходи забезпечення позову позбавляють можливості товариства здійснювати підприємницьку діяльність на власний розсуд, обмежують його та підприємства в правах,щодо ведення господарської діяльності, що в свою чергу негативно вплине на доходи працівників, які працюють на цих підприємствах.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.151,152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Згідно з роз'ясненнями п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 7 статті 319 ЦК України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду з позовом позов про поділ майна подружжя.

Вказане свідчить, що існує спір про право власності на майно подружжя. Враховуючи, що предмет спору, а саме нерухоме майно та право на частку у статутному капіталі товариств під час розгляду справи може бути відчужено, передано в якості забезпечення за цивільно-правовими угодами, земельна ділянка забудована, що може ускладнити виконання рішення, суд підставно вжив заходи по забезпеченню позову.

Головною небезпекою незабезпечення позовів про оспорювання права власності є можливість недобросовісного відповідача реалізувати спірне майно під час розгляду справи, що призводить до затягування справи, оскільки виникає необхідність притягувати до справи нових власників.

Забезпечивши позов шляхом накладення арешту на спірне майно, суд вказаного уникнув.

Посилання ОСОБА_3 на те, що позивачка немає відношення до цього майна, буде отримувати аліменти, користується цим майном та намагається усунути його від участі у розгляді цієї справи та інших судових справ, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не мають правового значення при вирішенні питання відповідно до приписів ст.ст. 151-152 ЦПК України.

Між тим, суд першої інстанції вважав, що співмірними із заявленими позивачкою позовними вимогами є такі способи забезпечення позову, як одночасно арешт та заборона державному реєстратору здійснювати державну реєстрацію змін до установчих документів у будь-який спосіб, пов'язану з відчуженням, зміною учасників (засновників), реєстрацією та/або перереєстрацією часток; здійснювати внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємств: ТОВ Готельно-ресторанний комплекс Хуторок , ТОВ РЕІНБОУ-7 , ТОВ Літана-Україна .

Колегія суддів вважає, що даний висновок не в повній мірі відповідає викладеним процесуальним нормам, оскільки районним судом недостатньо були враховані інтереси відповідача, як засновника зазначених товариств. Так, у зв'язку з забороною державному реєстратору здійснювати певні дії, відповідач та інші засновники цих товариств фактично позбавлені можливості реалізувати свої права щодо ведення господарської діяльності зазначених товариств, на невизначений термін обмежені у праві володіння та користування своїм майном.

Таким чином, забезпечивши позов шляхом заборони державному реєстратору здійснювати певні дії щодо уставних документів юридичних осіб, районний суд допустив дисбаланс інтересів сторін.

Крім того, застосовуючи такий захід забезпечення позову як арешт частки відповідача у статутному капіталі підприємств та одночасно заборону державному реєстратору здійснювати певні дії щодо уставних документів цих підприємств, суд фактично застосував споріднені заходи забезпечення позову, оскільки арешт частки відповідача у статутному капіталі зазначених підприємств охоплює заборону щодо відчуження, зміни, перерозподілу, перереєстрації цієї частки, тобто здійснення будь-яких дій, пов'язаних з часткою відповідача, а тому до моменту закінчення розгляду справи, частка відповідача у статутному капіталі не може бути змінена ні за розміром, ні за власником.

Це в повній мірі відповідає меті забезпечення позову - гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони державному реєстратору здійснювати державну реєстрацію змін до установчих документів у будь-який спосіб, пов'язану з відчуженням, зміною учасників (засновників), реєстрацією та/або перереєстрацією часток; внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємств: ТОВ Готельно-ресторанний комплекс Хуторок , ТОВ РЕІНБОУ-7 та ТОВ Літана-Україна постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права у зв'язку з чим відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає в цій частині скасуванню з постановленням в цій частині нової ухвали про відмову в задоволення заяви позивачки про забезпечення позову у такий спосіб.

Керуючись ст. ст. 303, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2016 року в частині заборони державному реєстратору здійснювати державну реєстрацію змін до установчих документів у будь-який спосіб, пов'язану з відчуженням, зміною учасників (засновників), реєстрацією та/або перереєстрацією часток; заборони державному реєстратору здійснювати внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Хуторок , Товариства з обмеженою відповідальністю РЕІНБОУ-7 , Товариства з обмеженою відповідальністю Літана-Україна щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі цих підприємств скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом заборони державному реєстратору здійснювати державну реєстрацію змін до установчих документів у будь-який спосіб, пов'язану з відчуженням, зміною учасників (засновників), реєстрацією та/або перереєстрацією часток; заборони державному реєстратору здійснювати внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Хуторок , Товариства з обмеженою відповідальністю РЕІНБОУ-7 , Товариства з обмеженою відповідальністю Літана-Україна щодо частки ОСОБА_3 у статутному капіталі цих підприємств.

В іншій частині зазначену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Прокопчук