Рішення

від 01.02.2017 по справі 918/1313/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 лютого 2017 р. Справа № 918/1313/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-австралійський торговий дім "Улуру"

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Бурштин України"

про стягнення заборгованості в сумі 329974,34 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2

від відповідача: представник ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-австралійський торговий дім "Улуру" (надалі Позивач або ТзОВ "Улуру" або Товариство) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємство "Бурштин України" (надалі Відповідач або ДП "Бурштин України" або ОСОБА_4) в якому просить стягнути з останнього основний борг в розмірі 161 500,00 грн. (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.), суму інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 154649,94 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 94 коп.) та 3% річних в розмірі 13824,40 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 40 коп.).

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі договору поставки № 16/12-13 від 16 грудня 2013 року він поставив Відповідачу продукцію на суму 481500, 00 грн., однак Відповідач оплатив її вартість частково в сумі 320000, 00 грн..

Відповідач надав суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив пославшись при цьому на наступне.

Згідно до п. 4.2. Договору поставки якість продукції повинна відповідати ТУ та технічним вимогам (додаток 2 до даного договору).

У Додатку №1 Специфікація до Договору поставки вказано посилання напроти кожного окремого виду товару на технічні вимоги до договору та посилання на паспорти виробів.

Однак, Позивачем не було надано суду та не надіслано Відповідачу підписаний сторонами Додаток 2 до Договору поставки, де мало бути визначено погоджені сторонами технічні вимоги до виробів з бурштину.

Більше того, з наявних доказів надсилання та отримання виробів з бурштину, а саме видаткової накладної та товарно-транспортної накладної слідує те, що Позивачем не було передано необхідних документів, що підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 6.1. Договору поставки приймання продукції здійснюється у відповідності з Інструкціями №П-6 від 15.06.65 р. Про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та П-0 від 25.04.66 р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості при наявності товаросупровідних документів: пакувальних аркушів, видаткової накладної або накладної, рахунку-фактури, документів, які підтверджують якість продукції та належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ГК України Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

В супереч умовам договору, Позивачем не було передано документів, які підтверджують якість продукції у зв'язку із чим наявне прострочення кредитора в розумінні ст. 221 ГК України.

Відповідно до п. 5.2.2. Договору поставки, остаточний розрахунок в розмірі 70% від суми договору проводиться Замовником на протязі 7 календарних днів з дати поставки продукції.

Неналежне виконання поставки продукції без надання доказів, які підтверджують якість продукції унеможливлює виконання Відповідачем вищевказаної умови щодо остаточного розрахунку, а саме сплати залишку боргу за Договором поставки та відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України не може бути застосована до Відповідача оскільки наявне прострочення кредитора, оскільки останній не виконав в повному обсязі дії передбачені договором щодо поставки товару належної якості.

Крім того Відповідач вважає, що Позивачем умисно не пред'являлось жодних вимог до Відповідача з 2014 року з метою збільшення розміру майнової відповідальності Відповідача, яка перевищує розмір основної заборгованості за договором.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Між Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-австралійський торговий дім "Улуру", як Постачальником та ОСОБА_1 підприємство "Бурштин України", як Замовником укладено договір Поставки №16/12-13 від 16 грудня 2013 року (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити для потреб Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується здійснити оплату продукції за кількістю та цінами, що передбачені у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1. вищезазначеного Договору: Місце поставки: м. Кузнецовськ, склад Рівненського відділення ВП Складське господарство ДН НАЕК Енергоатом .

Згідно товарно-транспортної накладної №01ААГ від 20 грудня 2013 року та видаткової накладної № РН-0000012 від 20 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-австралійський торговий дім "Улуру" поставило Відповідачу продукцію на загальну суму 481500 (чотириста вісімдесят одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп. Представник Відповідача - ОСОБА_5 (паспорт серії СР 648847 від 28.12.1999 року) отримав продукцію на підставі довіреності № 573 від 19 грудня 2013 року.

Розділом 5 договору поставки визначено порядок розрахунків за отриману продукцію, а саме: п. 5.2.1. та 5.2.2. Договору: Замовник протягом 3-х календарних днів з моменту укладання даного договору проводить попередню оплату в розмірі 30% від суми договору. Остаточний розрахунок в розмірі 70 % від суми договору проводиться Замовником протягом 7- ми календарних днів з дати поставки продукції .

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У зв'язку з тим, що Відповідач отримав продукцію 20 грудня 2013 року, остаточний розрахунок в розмірі 70 % від суми договору повинен був здійснений ним 28 грудня 2013 року.

Відповідач частково виконав грошові зобов'язання з оплати продукції в сумі - 320000,00 (триста двадцять тисяч) гривень, що підтверджується банківськими виписками: від 19.12.2013 року на суму - 120000,00 (сто двадцять тисяч) гривень та 30.12.2013 року на суму - 200000,00 (двісті тисяч) гривень.

Таким чином Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі: поставив та передав у власність Відповідача продукцію відповідно до видаткової накладної на загальну суму - 481500,00 (чотириста вісімдесят одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп., а Відповідач прийняв продукцію, однак не перерахував грошові кошти в повному розмірі, в зв"язку з чим заборгованість Відповідача складає - 161500,00 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот) гривень.

Пунктом 7.5. Договору поставки встановлено, що претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим. На виконання даної умови договору Позивач надіслав на адресу Відповідача ОСОБА_6 №1 від 02 липня 2016 року щодо сплати заборгованості за договором поставки від 16 грудня 2013 року №16/12-13.

ОСОБА_6 була направлена на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладення, що підтверджується описом, повідомленням про вручення її 04.07.2016 представнику Відповідача - Ігнатюк.

Таким чином, Позивач виконав свій обов'язок щодо претензійного порядку досудового вирішення спору, однак Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що:

1.Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

4. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 161 500,00 грн. (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.) грунтується на договорі та законі, є правомірною, і, відповідно, підлягає задоволенню.

Заперечення Відповідача наведені у відзиві на позов є безпідставними, спростовуються всім вищенаведеним, а також наступним.

Відповідач безпідставно звинувачує Позивача у невиконанні своїх зобов'язань за договором та вчиненням умисних дій, що призвели до збільшення розміру нарахованої відповідальності, оскільки саме Відповідач порушив умови договору: несвоєчасно та не в повному обсязі не розраховується за товар з 27 грудня 2013 року, тим самим своїми діями останній завдає збитків Позивачу, пов'язаних зі знеціненням української валюти. Крім того, Позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого права, так як в досудовому порядку Відповідач навіть не намагався вирішити спір. Відповідач навмисно затягував розгляд поставлених в претензії вимог для того, щоб Позивач був позбавлений можливості звернутися до суду, оскільки 16 грудня 2016 у Позивача спливали строки позовної давності. Також суд зазначає, що звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є правом сторони, а не її обов"язком, і сторона вправі скористатися таким право в будь-який час.

У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що Позивач з передачею товару не передав документи, що підтверджують якість товару. Необхідно зазначити, що згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні видаткова накладна є первинним документом, що містить відомості про господарську операцію та містить реквізити, встановлені п.2 ст. 9 Закону. Крім того, товарно-транспортна накладна є документом, що засвідчує факт передачі Товару від вантажовідправника вантажоодержувачу. Таким чином, видаткова та товаро-транспортна накладна не є документами, що засвідчують чи мають засвідчувати передачу документів, що підтверджують якість продукції.

У зв'язку з цим безпідставним є висновок Відповідача про те, що відсутність у видатковій та товаро-транспортній накладній інформації щодо передачі документів якості підтверджує факт відсутності документів в момент передачі товару.

Крім того суд зазначає, що умовами Договору не передбачено, що обов"язок Відповідача оплатити вартість отриманого товару залежить від передачі Позивачем документів, що підтверджують якість товару.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що приймання продукції здійснюється у відповідності з Інструкціями № П6 від 15.06.65р Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та № П-7 від 25.04.1966 р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості при наявності товаросупровідних документів: пакувальних аркушів, видаткової накладної або накладної, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість продукції та належним чином оформленої податкової накладної.

Пунктом 14 Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості визначено, що: Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні . Необхідно зазначити, що Відповідач не направляв на адресу Позивача акт щодо відсутності документів, що підтверджують якість продукції.

Крім того, п. 6.2. Договору встановлено, що: при виявленні невідповідності щодо кількості, якості та/або комплектності під час приймання продукції, Замовник має право скласти акт прийомки продукції за кількістю та якістю за встановленою формою в момент фактичної передачі продукції Постачальником Замовнику . Відповідач не надсилав на адресу Позивача акт щодо невідповідності товару щодо кількості, якості та/або комплектності, отже, можна зробити висновок, що у Відповідача були відсутні претензії щодо кількості та якості товару в момент його приймання від Позивача.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно ж до статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв"язку з простроченням виконання грошового зобов'язання Позивач нарахував Відповідачу інфляційних втрат в розмірі 154649,94 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 94 коп.) за період 01.01.2014р. по 31.10.2016р. та 3% річних в розмірі 13824,40 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 40 коп.) за період з 27.12.2013р. по 05.12.2016р..

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суд встановив, що нарахування інфляційних є арифметично правильним.

Щодо 3% річних, то суд зазначає, що вони мають нараховуватися з 28.12.2013р., і за період по 05.12.2016 складають (відповідно до розрахунку здійсненого судом в системі ОСОБА_4 9.5.3) 14243.92 грн.. Однак сума 3% нарахована Позивачем є меншою за визначену судом, а, відтак суд вважає, що до стягнення підлягає сума нарахована Позивачем - 13824,40 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 40 коп.).

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на Позивача покладаються витрати по судовому збору.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Бурштин України" (33027, м.Рівне, вул. Київська,94, код ЄДРПОУ 34112754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Австралійський торговий дім "Улуру" (01000, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 13/2, код ЄДРПОУ 33101521) 161500 (сто шістдесят одну тисячу п"ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 154649 (сто п"ятдесят чотири тисячі шістсот сорок дев"ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 13824 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 40 коп. 3% річних, 4949 (чотири тисячі дев"ятсот сорок дев"ять) грн. 62 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 03 лютого 2017 року.

Суддя Марач В.В.