Рішення

від 31.01.2017 по справі 926/4049/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2017 р. Справа № 926/4049/16

За позовом приватного підприємства Інтергарант , м.Чернівці

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення штрафних санкцій в сумі 70 000,00 грн.

Суддя Дутка В.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 17.11.2016р.

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 29.11.2016р.

в засіданні приймала участь - ОСОБА_4, представник громадянина ОСОБА_5

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство Інтергарант звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій в сумі 70 000,00 грн., згідно договору №1 комерційного представництва, судових витрат в сумі 6378,00 грн., з яких: 1378,00 грн. витрати по сплаті судового збору, 5000,00 грн. витрати за послуги адвоката.

Позов мотивований порушенням відповідачем умов п.4.2. Договору, а саме здійснення реалізації продукції, аналогічної та подібної продукції позивача, як приватний підприємець від імені іншого суб'єкта господарювання - фірми Роял .

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 18.11.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.12.2016р.

Відповідач у відзиві позов не визнає, посилаючись на те, що Договір є не укладеним, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пункт 8.5. Договору є нікчемним, оскільки порушує право відповідача на підприємницьку діяльність та конституційне право на працю. Позов в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката, на думку відповідача, є необґрунтованим належними доказами.

У судових засіданнях 01, 14, 23 грудня 2016р. оголошувались перерви.

Ухвалою від 10.01.2016р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів, відкладено розгляд справи на 18.01.2017р.

17.01.2017р. через канцелярію суду відповідач подав письмові пояснення та клопотання про витребування доказів, а саме оригінал Розрахунку винагороди за виконану роботу , що є додатком №1 до наказу №37/Н від 17.10.2013р. При цьому, відповідач у письмових поясненнях вказує на те, що Договір є не укладеним, оскільки не визначає розмір винагороди комерційного агента, а відсилає до якогось внутрішнього документа позивача; позивач не надав доказів того, що відповідач здійснював послуги комерційного посередництва.

18.01.2017р. через канцелярію суду надійшла заява гр. ОСОБА_5 про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в порядку ст. 27 ГПК України. Заява мотивована тим, що рішенням по даній справі може бути позбавлено заявника права на гарантійне обслуговування придбаного товару в суб'єкта господарювання ROYAL , у разі встановлення факту відсутності такого суб'єкта.

Ухвалою від 18.01.2017р. витребувано у позивача оригінал Розрахунку винагороди за виконану роботу , що є додатком №1 до наказу №37/Н від 17.10.2013р.; відмовлено у задоволенні заяви гр. ОСОБА_5 про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; продовжено строк розгляду справи №926/4049/16 на п'ятнадцять днів; відкладено розгляд справи на 31.01.2017 р.; викликано у судове засідання для надання пояснень фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 та громадянина ОСОБА_5; сторони зобов'язано подати докази виконання Договору комерційного представництва №1 від 17.10.2013р.; відповідача зобов'язано надати суду оригінал або належним чином засвідчену копію договору доручення, укладеного з ФОП ОСОБА_6

На виконання ухвали від 18.01.2017р. позивач надав суду оригінал Розрахунку винагороди за виконану роботу, відповідач подав пояснення про неотримання винагороди від позивача за договором №1 комерційного представництва від 17.10.2013р.

Поряд з цим, представник позивача подав суду копію розписки від 17.10.2016р. ОСОБА_1 про отримання ним 3500,00 грн. у ОСОБА_7, як аванс на металопластикові двері, копії замовлення від 11.10.2016р. та від 07.11.2016р., копію гарантійної картки від 05.11.2016р.

ОСОБА_8 надав заяву, засвідчену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_9 27 січня 2017 року з приводу замовлення металопластикових дверей в офісі під назвою ROYAL VEKA та безпосередньо з представником фірми ROYAL ОСОБА_1

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.

17.10.2013р. приватне підприємство Інтергарант (Суб'єкт, якого представляє Комерційний представник; Підприємство) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Комерційний представник) уклали договір №1 комерційного представництва.

Згідно п.1.1. Договору Комерційний представник зобов'язується надавати Підприємству послуги, перелік яких визначений п. 1.2. даного Договору, за винагороду, в порядку та на умовах визначених даним Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору Комерційним представником надаються такі послуги: пошук та залучення клієнтів/контрагентів для Підприємства, з метою реалізації продукції та надання послуг Підприємства; розповсюдження рекламної продукції Підприємства, з метою підвищення його авторитету та просування продукції та послуг на ринку; напрацювання бази об'єктів, що будуються, з обов'язкових занесенням їх в базу даних Підприємства; проведення моніторингу ринку попиту та цін продукції; оформлення замовлень на виготовлення продукції Підприємства; проведення замірів визначення розмірів конструкцій; надання технічних консультацій клієнтам (споживачам) щодо продукції та послуг Підприємства; за допомогою ліцензованого програмного забезпечення ССаIc расчёт конструкций , яке належить Підприємству, здійснювати моделювання конструкцій, розрахунку вартості продукції та послуг Підприємства; за письмовим дорученням клієнта (споживача), приймати оплату за надані послуги, продукцію Підприємства та вносить отримані кошти на розрахунковий рахунок або в касу Підприємства.

Пунктом 1.3. Договору визначено продукцію та послуги Підприємства, які Комерційний представник зобов'язується реалізовувати від імені Підприємства: металопластикові, алюмінієві світлопрозорі конструкції; металеві двері (вхідної групи); Міжкімнатні двері; гаражні ворота, ролети; склопакети; підвіконня, відливі, протимаскітні cітки та інші супутні товари та комплектуючі; послуги по демонтажу старих і монтаж нових конструкцій; послуги по поставці продукції Підприємства споживачу; гарантійне та позагарантійне обслуговування продукції Підприємства.

За умовами п.2.1. Договору, Підприємство зобов'язується провести курс професійної підготовки Комерційного представника з моніторингу ринку та ведення прямих продаж, а також організувати на власній виробничій базі його професійне стажування щодо:

•Роботи з програмним забезпеченням ССа1с расчет конструкций ;

• ОСОБА_10 Підприємства та їх технічних характеристик;

• ОСОБА_10 та порядку надання послуг Підприємства;

• Корпоративних особливостей методів пошуку та залучення клієнтів;

• Порядку оформлення замовлень щодо реалізації продукції та послуг Підприємства;

• Практичних занять з проведення замірів та монтажу продукції, що реалізує Підприємство.

За результатами проведеного курсу навчання Комерційний представник проходить атестацію, яка проводиться Підприємством, з метою визначення рівня знань Комерційного представника, про що Сторонами підписується акт наданих послуг.

Відповідно до п.2.2. Договору, Підприємство зобов'язується сплачувати Комерційному представнику винагороду за надані ним послуги у розмірі та в порядку визначеному розділом 7 (сім) даного Договору.

З метою якісного надання Комерційним представником послуг, передбачених Договором, Підприємство зобов'язується надати йому на поворотній основі, на строк дії Договору: спеціальний одяг з логотипом Підприємства; комп'ютер, засоби навігації, ліцензійне програмне забезпечення, абонентський номер (сім-карта) мобільного зв'язку, взірці продукції Підприємства, каталоги продукції тощо; та на безповоротній основі: друковані рекламними матеріалами; візитні картки, тощо. Засоби передбачені даним пунктом передаються Комерційному представнику на підставі акту приймання-передачі, який підписується Сторонами (п.2.3. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору комерційний представник не має права, протягом дії даного Договору працевлаштовуватись на роботу в організації (до фізичних осіб- підприємців), які виготовляють та/або реалізують аналогічну чи подібну продукцію, надають аналогічні чи подібні послуги, продукції та послугам Підприємства, а також не має права здійснювати зазначену діяльність самостійно, шляхом заснування відповідної юридичної особи або як фізична особа-підприємець.

Договір укладено строком на 10 (десять) років (п. 10.2 Договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань, взятих на себе за даним Договором (п. 10.1. Договору).

Позивач стверджує, що ОСОБА_1, всупереч взятим на себе зобов'язанням, порушив умови Договору та здійснював реалізацію продукції, аналогічну та подібну продукції Позивача, як приватний підприємець від імені іншого суб'єкта господарювання - фірми Роял .

Так, 19.07.2016р. Відповідачем було отримано, як приватним підприємцем для фірми Роял , аванс від громадянина ОСОБА_5 в сумі 3400 грн. за металопластикові конструкції, про що надано розписку від 19.07.2016р. та оформлено замовлення № Leo/0174 від 21.07.2016р., загальною вартістю 11 740 грн.

15.08.2016р. вказане замовлення було виконане Відповідачем, про що ним було надано замовникові накладну № 0174 та гарантійну картку від фірми Роял .

Відповідно до п. 8.5. Договору разі виявлення факту надання Комерційним представником, у період дії даного Договору, послуг комерційного представництва, що є предметом даного Договору, для інших суб'єктів, або його працевлаштування на роботу в організації (до фізичних осіб-підприємців), які виготовляють та/або реалізують аналогічну чи подібну продукцію, надають аналогічні чи подібні послуги, продукції та послугам Підприємства, здійснення такої діяльності самостійно, шляхом заснування відповідної юридичної особи чи як фізична особа-підприємець, а також в разі вчинення Комерційним представником вище перелічених дій протягом 5 (п'яти) років з моменту закінчення або дострокового припинення (розірвання) даного Договору, - Комерційний представник зобов'язаний сплатити на користь Підприємства штраф у розмірі 70000 грн. (сімдесят тисяч гривень).

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також з огляду на те, що відповідач здійснював реалізацію продукції іншого суб'єкта господарювання, яка є аналогічною та подібною продукції позивача, що прямо заборонено Договором позивач вважає достатніми правові підстави застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладено договір №1 комерційного представництва.

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє (ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст. 296 Господарського кодексу України, Агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Частинами 1, 2 ст. 297 Господарського кодексу України встановлено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Згідно положень статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що договір є не укладеним, оскільки не визначає розмір винагороди комерційного агента. Враховуючи, що договір є не укладеним, він не породжує жодних правових наслідків. Отже, застосування штрафних санкцій, передбачених Договором, є безпідставним. Пункт 8.5. Договору, на думку відповідача, порушує конституційне право на працю, передбачене ст. 43 Конституції України та право на підприємницьку діяльність, передбачене ст. 42 Конституції України. Отже, пункт 8.5. Договору є нікчемними, оскільки порушує публічний порядок.

Однак, суд зазначає, що розмір та порядок сплати винагороди сторони визначили у пункті 7 Договору.

Так, згідно п.7.1. Договору, за виконання зобов'язань згідно даного Договору Підприємство сплачує Комерційному представнику винагороду, розмір якої визначається Підприємством, згідно затвердженого (установленого) порядку розрахунку.

17.10.2013р. позивач прийняв наказ №37/Н, яким на виконання договорів комерційного представництва, укладених ПП Інтергарант з іншими суб'єктами господарської діяльності, затвердив Розрахунок винагороди за виконану роботу , згідно додатку (а.с.92).

З умовами розрахунку винагороди ознайомлений, зокрема і відповідач, про що свідчить його підпис на документі, оригінал якого досліджено в судовому засіданні. Винагорода, згідно розрахунку, становить 30% від націнки згідно комерційної пропозиції, крім цього передбачена додаткова винагорода, пільги для перших трьох місяців співпраці та особливі умови оплати за виконання певних робіт. Розрахунок проводиться щомісячно 20 числа за останній календарний місяць по факту повного розрахунку і установки продукції на об'єкті.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що розмір винагороди комерційного агента визначений сторонами окремим документом Розрахунок винагороди за виконану роботу , який є невід'ємною частиною договору №1 комерційного представництва від 17.10.2013р.

Щодо посилання відповідача на нікчемність п.8.5. Договору, який порушує публічний порядок, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 299 Господарського кодексу України, Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент. У разі монопольних агентських відносин комерційний агент, що представляє суб'єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

Пунктом 4.1. Договору, передбачено, що даний Договір є монопольним договором комерційного представництва. Комерційний представник не має права здійснювати комерційне представництво для інших суб'єктів щодо надання послуг що є предметом даного Договору.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведених правових норм закону, фактичних обставин справи, судом не вбачається факту примусу укласти оспорюванний договір, наявності неправомірного умислу в діях позивача тощо, а відтак твердження відповідача про нікчемність п.8.5. Договору є безпідставними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір містить всі необхідні умови, передбачені положеннями ст.297 ГК України, зокрема умови і розмір винагороди комерційному агентові, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови.

На виконання умов п.2.3 Договору сторони склали акт №1 приймання-передачі матеріальних цінностей від 17.10.2013р., за яким Підприємство передало, а Комерційний представник прийняв у своє користування на поворотній основі: Ноутбук, модель HP-Presario С49- 1 шт, Електронний ключ програмного забезпечення ССа1с расчёт конструкций , GPS навігатор автомобільний, модель PIONEER7AV ВТ - 1 шт., абонентський номер (сім-карта) мобільного зв'язку НОМЕР_1 - 1 шт. (а.с.11).

Доказів надання відповідачем послуг за спірним Договором суду не надано.

Натомість в порушення умов п.8 Договору, відповідачем, як приватним підприємцем від фірми ROYAL Комарова,8А, отримано 19.07.2016р. від ОСОБА_8 суму в 3400,00 грн., як аванс за металопластикові двері в котельню, про що свідчить розписка ОСОБА_1. Відповідач оформив замовлення № Leo/0174 від 21.07.2016р., загальною вартістю 11 740 грн. (а.с.14,16).

15.08.2016р. вказане замовлення було виконане Відповідачем, що підтверджується накладною № 0174, та надано замовнику ОСОБА_5 гарантійну картку від фірми ROYAL (а.с.15,17).

Доказів державної реєстрації фірми ROYAL позивач суду не подав.

При цьому, на підтвердження існування такого суб'єкту господарювання позивач надав суду фотокартки, зроблені за зазначеною адресою, на яких зображене приміщення з вивіскою ROYAL (а.с.68,69).

У письмових пояснення позивача від 10.01.2017р. зазначено, що в матеріалах справи містяться знімки екрану комп'ютера, на яких зображено офіційну Інтернет сторінку суб'єкту господарювання, який здійснює свою діяльність під назвою ROYAL за адресою: м. Чернівці, вул. Комарова, 8А. З інформації зазначеної на офіційному Інтернет сайті ROYAL - http://vikna-royal.com.ua вбачається, що такий суб'єкт здійснює реалізацію продукції, що є аналогічною та подібною продукції, яку реалізує Позивач. Окрім того, на сайті є зображення офісу ROYAL , яке відповідає зображенню на наданих фотокартках.

Відповідач у письмових поясненнях, наданих суду 17.01.2017р., повідомив про отримання ним авансу за металопластикові конструкції від громадянина ОСОБА_5 для передачі ФОП ОСОБА_6 Між ФОП ОСОБА_6 та відповідачем щодо виготовлення металопластикових конструкцій громадянину ОСОБА_5 існували правовідносини, які виникли на підставі договору доручення. ФОП ОСОБА_6 доручив відповідачу отримати у громадянина ОСОБА_5 аванс.

Договір доручення, згаданий вище, відповідач на вимогу суд не подав.

ФОП ОСОБА_6 на виклик суду в судове засідання не з'явився, письмових пояснень суду не подав.

Натомість ОСОБА_8 у заяві від 27.01.2017р., яка засвічена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_9 (а.с.107), повідомив суд про таке.

У липні 2016 року ОСОБА_8 звернувся за адресою: м.Чернівці, вулиця Комарова, під номером вісім літера А (№8-А), в офіс під назвою ROYAL VEKA , з метою замовлення в приміщення свого будинку металопластикових дверей.

Всю інформацію щодо продукції, цін та строків по виготовленню і монтажу мого замовлення мені надавав ОСОБА_1, який представився представником фірми ROYAL .

В подальшому ОСОБА_1 було організовано заміри розмірів дверей за моїм замовленням та після узгодження зі мною вартості, я передав 19 липня 2016 року ОСОБА_1 аванс на виконання мого замовлення, в сумі 3400 (три тисячі чотириста) грн., а ОСОБА_1 було надано мені розписку про отримання ним зазначених коштів. Загальна вартість мого замовлення становила 11740 (одинадцять тисяч сімсот сорок) грн.

Крім того, ОСОБА_1 надав мені детальний опис мого замовлення, із зазначенням його номера - Leo/0174.

15 серпня 2016 року замовлені мною двері були доставлені за моєю адресою та встановлені. Процес встановлення дверей контролював ОСОБА_1.

Мною було здійснено остаточний розрахунок за товар та виконану роботу. Гроші за двері я надавав особисто ОСОБА_1, а він в свою чергу, на підтвердження отримання коштів, надав мені накладну №0174 від 15 серпня 2016 року та гарантійну карту, з емблемами та штампом ROYAL , згідно якої я маю право на гарантійне обслуговування придбаної мною металопластикової конструкції протягом 10 (десяти) років.

Вважаю за необхідне додатково наголосити, що в ході виконання мого замовлення з усіх питань, я спілкувався тільки з ОСОБА_1, який неодноразово зазначав, що є представником ROYAL .

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевстановлені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов п.4.2. Договору, здійснюючи надання послуг комерційного представництва, що є предметом спірного Договору, для іншого суб'єкта, в зв'язку з чим відповідач в силу п.8.5. Договору зобов'язаний сплатити штраф у сумі 70000,00 грн.

У підтвердження неодноразового надання відповідачем послуг комерційного представництва для іншого суб'єкта фірми ROYAL позивач надав копію розписки ОСОБА_1 про отримання авансу в розмірі 3500,00 грн. за металопластикові двері від ОСОБА_7, копію замовлення від 11.10.2016р., від 07.11.2016р., копію гарантійної картки з емблемами та штампом ROYAL .

З урахуванням встановлених вище обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно розподілу у даній справі судових витрат в частині покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено у частині 6 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В абзаці 4 пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , встановлено, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 140, виданим 15.12.1995р., ОСОБА_11 має право на заняття адвокатською діяльністю.

До матеріалів справи долучений ордер серії ЧЦ № 002656 від 07.11.2016 р. на надання правової допомоги ПП Інтергарант адвокатом ОСОБА_11

Водночас, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_11 підтверджуються договором про надання правової допомоги б/н від 07.11.2016 р., згідно з п. 1.1 адвокат надає правову допомогу у господарській справі про стягнення штрафних санкцій з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар та фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Пунктом 2.1 договору встановлено, що обчислення гонорару визначається погодинною оплатою, виходяич з розрахунку 500 гривень за годину роботи. Кількість годин роботи і кінцевий розмір гонорару встановлюється в ОСОБА_11 приймання-передачі наданих юридичних послуг.

Відповідно до п.2.1. договору сторони склали акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 16.11.2016р. на суму 5000,00 грн.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 17.11.2016р. на суму 5000,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також враховуючи наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги в сумі 5000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (58000, м.Чернівці, вул.Поштова, 3/16, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь приватного підприємства Інтергарант (58018, м.Чернівці, вул.Чкалова, 16, ідентифікаційний код 14346989) штраф 70000,00 грн., судовий збір 1378,00 грн., витрати за послуги адвоката 5000,00 грн.

Повне рішення складено 03.02.2017р.

Суддя В.В.Дутка