Ухвала

від 24.01.2017 по справі 826/24880/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24880/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю СК ІНЖІНІРІНГ та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю СК ІНЖІНІРІНГ до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальна служба у м. Києві від 28.05.2015 № 0001792205 про сплату позивачем основного платежу з ПДВ у сумі 171 450,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 42 863,00 грн., усього на загальну суму 214 313,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.05.2015 № 0001822205 про сплату позивачем основного платежу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 154 305,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 38 576,00 грн., усього на загальну суму 192 881,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 01.10.2015 № 20804/6/99-99-10-01-04-25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 (з урахуванням ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2016, 02.12.2016 про виправлення описки) позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.05.2015 №0001822205; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.05.2015 № 0001792205 про сплату позивачем основного платежу з ПДВ у сумі 171 450,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 42 863,00 грн., усього на загальну суму 214 313,00 грн., як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовну вимогу задовольнити, а в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 01.10.2015 № 20804/6/99-99-10-01-04-2 - закрити провадження; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами проведеної відповідачем - 1перевірки складений акт від 28.04.2015 № 576/26-53-22-05-21/36442723 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ (код ЄДРПОУ 36442723) по взаємовідносинах з ТОВ АІСТРІМ (37855861) за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та ТОВ ДЕРЕКС ГРУП (39209088) за період з 01.11.2014 по 31.12.2014 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому зазначені наступні порушення зі сторони позивача:

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму за 2014 рік - 171 450,00 грн.;

- підпункту 138 1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело завищення задекларованого показника рядку 04 декларації витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік всього на суму 857 250,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 154 305,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 28.05.2015 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0001792205, яким ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 214 313,00 грн., в тому числі за основним платежем - 171 450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 863,00 грн.

- № 0001822205, яким ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 192 881,00 грн., в тому числі за основним платежем - 154 305,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 576,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 01.10.2015 № 20804/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення - рішення від 28.05.2015 № 0001792205 та № 0001822205 - залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вищевказаним рішенням ДФС України та податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, з підстав невідповідності висновків податкового органу під час перевірки нормам законодавства звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачами частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що всі податкові повідомлення-рішення відповідача є незаконні та такі, що підлягають скасуванню.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, рішення Державної фіскальної служби України є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає доводи апелянтів необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ з його контрагентом - ТОВ ДЕРЕКС ГРУП ; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ СК ІНЖИНІРИНГ (покупець) та ТОВ ДЕРЕКС ГРУП (постачальник) укладено типові договори поставки від 11.11.2015 № 11П/11-2014 та від 20 листопада 2014 року №20П/11-2014, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю обладнання системи контролю доступу, вказане у специфікації обладнання, а покупець зобов'язується прийняти цей комплект обладнання та своєчасно здійснити оплату за нього.

Відповідно до пунктів 1.2 договорів якість обладнання, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам діючих державних стандартів України.

Обладнання передається в тарі і упаковці, яка забезпечує схоронність обладнання на час транспортування та зберігання, відповідно до вимог державних стандартів, технічних умов (пункти 2.2 договорів).

ТОВ ДЕРЕКС ГРУП виписало позивачу податкові накладні від 28.11.2014 № 9 на загальну суму 745 104,49 грн., у тому числі податок на додану вартість - 124 184,08 грн., від 28.11.2014 № 10 на загальну суму 283 594,08 грн., у тому числі податок на додану вартість - 47 265,68 грн., видаткові накладні від 10.10.2014 № 2811/18 та від 10.12.2014 № 2811/7 та рахунки на оплату від 28.11.2014 № 2811/7 та від 28.11.2014 № 2811/8.

Оплата за надані послуги підтверджується копіями платіжних доручень від 28.11.2014 № 156 на суму 283 594,08 грн. та від 28.11.2014 № 155 на суму 745 104, 49 грн.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Як встановлено в акті перевірки ТОВ СК ІНЖИНІРИНГ завищено задекларовані показники рядку 04 декларації витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік всього на суму 857 250,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 154 305,00 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що позивач не декларував витрати по відносинам із ТОВ ДЕРЕКС ГРУП та вказав, що ці взаємовідносини записані лише в облікових реєстрах бухгалтерського обліку підприємства та не є включеними до декларації з податку на прибуток при вирахуванні суми податку на прибуток за 2014 рік, на підтвердження чого позивач надав суду належним чином засвідчені копії журналів бухгалтерського обліку по рахунку 28 товари за грудень 2014 року - квітень 2015 року.

В свою чергу Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування, не надано належних та допустимих доказів віднесення сум вартості за отримані товари ТОВ СК ІНЖИНІРИНГ до складу валових витрат.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів, що підтверджують включення позивачем сум вартості товарів по операціям із ТОВ ДЕРЕКС ГРУП до складу валових витрат за перевірений період, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 192 881,00 грн., у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.05.2015 № 0001822205 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.05.2015 № 0001792205 про сплату позивачем основного платежу з ПДВ у сумі 171 450,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 42 863,00 грн., усього на загальну суму 214 313,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкової накладної, виписаних ТОВ ДЕРЕКС ГРУП у зв'язку з отриманням товарів.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Так, колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що ТОВ ДЕРЕКС ГРУП на виконання умов договорів поставки від 11.11.2015 № 11П/11-2014 та від 20.11.2014 № 20П/11-2014, поставлялись: цифровий європрофільний циліндр с подвійною ручкою 3061 - SC - Комфорт с функцією G2, з інтегрованим замочним вузлом та вузол-маршрутизатор WaveNet в якості перетворювача з Ethernet на частоту 868 МГц.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів самої поставки таких товарів, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, товарно-транспортних накладних, тощо, що в свою чергу свідчить про сумнівні господарські операції.

Крім цього, позивачем не надано суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, доказів оприбуткування та зберігання вказаного товару.

Також, в матеріалах справи відсутні сертифікати та/або документи, що б свідчили про якість товару, відповідність такого товару державним стандартам.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ ДЕРЕКС ГРУП , та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ ДЕРЕКС ГРУП носять реальний характер, а надані послуги використані в межах господарської діяльності позивача, то висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28.05.2015 № 0001792205 є правомірним, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 01.10.2015 № 20804/6/99-99-10-01-04-25 колегія суддів зазначає наступне.

Як було вже зазначено вище рішенням Державної фіскальної служби України від 01.10.2015 № 20804/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення - рішення від 28.05.2015 № 0001792205 та № 0001822205- залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного кодексу України предметом розгляду справи по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин. Тобто, звернення особи з відповідними позовними вимогами повинно бути направлено на відновлення порушеного права.

У відповідності до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із пунктом 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акта перевірки. Відповідно, рішення про розгляд скарги, не порушує права платника податків.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що вимога позивача про скасування рішення про розгляд скарги, як невмотивованого, не призведе до захисту прав позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту права в наведеній частині не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік становив 1 1218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 01.10.2015 № 20804/6/99-99-10-01-04-25) та вимогу майнового характеру (визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальна служба у м. Києві від 28.05.2015 № 0001792205 про сплату позивачем основного платежу з ПДВ у сумі 171 450,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 42 863,00 грн., усього на загальну суму 214 313,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальна служба у м. Києві від 28.05.2015 № 0001822205 про сплату позивачем основного платежу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 154 305,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 38 576,00 грн., усього на загальну суму 192 881,00 грн.).

Отже, ставка судового збору за подачу позову повинна становити 7 326, 03 грн.:

- за одну вимогу немайнового характеру: 1 218 грн.

- за вимогу майнового характеру: (407 202, 00 х 1,5%) = 6 108, 03 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 8 058, 63 грн. (7 326, 03 х 110 %).

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю СК ІНЖІНІРІНГ та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 8 058, 63 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 30.01.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.