Постанова

від 08.09.2020 по справі 826/24880/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/24880/15

адміністративне провадження № К/9901/31167/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК Інжиніринг до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СК Інжиніринг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.А., судді: Арсірій Р.О., Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/24880/15.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю СК Інжиніринг (далі - ТОВ СК Інжиніринг ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 28.05.2015 №0001792205 та №0001822205; визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про результати розгляду скарги від 01.10.2015 №20804/6/99-99-10-01-04-25.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2015 №0001822205. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів в частині задоволення позову обґрунтовано тим, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, що підтверджують включення позивачем сум вартості товарів по операціям із ТОВ ДЕРЕКС ГРУП до складу валових витрат за перевірений період, а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 192881,00 грн. При прийнятті рішення в частині відмови в позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ ДЕРЕКС ГРУП та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, що свідчить про обґрунтованість нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 214313,00 грн. Щодо вимоги про скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 01.10.2015 №20804/6/99-99-10-01-04-25 суди виходили з того, що скасування такого рішення про не призведе до захисту прав позивача.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ СК Інжиніринг оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 в частині відмови в позові про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2015 №0001792205 та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позов; в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 01.10.2015 №20804/6/99-99-10-01-04-25 закрити провадження у справі.

Так, ТОВ СК Інжиніринг зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів. Також зазначає, що вирішуючи питання відносно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги суди повинні були закрити провадження у справі в цій частині.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ по взаємовідносинах з ТОВ АІСТРІМ за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та ТОВ ДЕРЕКС ГРУП за період з 01.11.2014 по 31.12.2014.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 28.04.2015 № 576/26-53-22-05-21/36442723, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму за 2014 рік в сумі 171450,00 грн.; підпункту 138 1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, чим завищено задекларований показник рядку 04 декларації витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік всього на суму 857250,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 154305,00 грн. з огляду на те що ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ здійснювало безтоварні операції з придбання товарів, послуг у підприємств-постачальників, зокрема у ТОВ ДЕРЕКС ГРУП , які в дійсності не придбавалися, а лише полягали в документальному їх оформленні з метою ухилення від сплати податків та обов`язкових платежів.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві 28.05.2015 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 0001792205, згідно з яким ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 214313,00 грн., в тому числі за основним платежем - 171450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 42863,00 грн.

№ 0001822205, згідно з яким ТОВ СК ІНЖІНІРІНГ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 192881,00 грн., в тому числі за основним платежем - 154305,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38576,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 01.10.2015 № 20804/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 28.05.2015 № 0001792205 та № 0001822205 залишено без змін, скарги позивача без задоволення.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Верховний Суд наголошує, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, між ТОВ СК ІНЖИНІРИНГ (покупець) та ТОВ ДЕРЕКС ГРУП (постачальник) укладено типові договори поставки від 11.11.2015 №11П/11-2014 та від 20.11.2014 №20П/11-2014, відповідно до яких постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю обладнання системи контролю доступу, вказане у специфікації обладнання, а покупець зобов`язується прийняти цей комплект обладнання та своєчасно здійснити оплату за нього.

Відповідно до пунктів 1.2 договорів якість обладнання, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам діючих державних стандартів України.

Обладнання передається в тарі і упаковці, яка забезпечує схоронність обладнання на час транспортування та зберігання, відповідно до вимог державних стандартів, технічних умов (пункти 2.2 договорів).

ТОВ ДЕРЕКС ГРУП виписало позивачу податкові накладні, оплата за надані послуги підтверджується копіями платіжних доручень.

Відповідно до наданих документів ТОВ ДЕРЕКС ГРУП позивачу поставлялись цифровий європрофільний циліндр с подвійною ручкою 3061 - SC - Комфорт с функцією G2, з інтегрованим замочним вузлом та вузол-маршрутизатор WaveNet в якості перетворювача з Ethernet на частоту 868 МГц.

Проте, позивачем не надано доказів самої поставки таких товарів, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, доказів оприбуткування та зберігання вказаного товару, сертифікатів та/або документів, що б свідчили про якість товару, відповідність такого товару державним стандартам.

Таким чином, суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість цілком обґрунтовано виходили з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ ДЕРЕКС ГРУП та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Щодо рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 01.10.2015 №20804/6/99-99-10-01-04-25, то вони прийняті за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актами реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для платника жодних правових наслідків, у зв`язку з чим правові підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, а відтак про відмову в позову в цій частині.

Отже, рішення судів в частині відмови в позові є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Інжиніринг залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі № 826/24880/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна