Ухвала

від 01.02.2017 по справі 810/2017/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2017 р. м. Київ К/800/48154/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Голяшкіна О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року

у справі № 810/2017/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010

до Сумської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2014 року № 805170000/2014/000048/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 листопада 2014 року № 805170000/2014/00024.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року позов задоволено. Постановою рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове - про відмову у позові.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано касаційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин у справі, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані серед іншого тим, що Товариство під час митного оформлення надало митному органу всі обов'язкові передбачені законодавством документи, які містили всі необхідні складові для визначення митної вартості товару за першим (основним) методом та в яких відсутні розбіжності чи недоліки. Водночас, Митниця необґрунтовано відмовила у прийнятті митної декларації із визначеною позивачем митною вартістю товару за ціною договору та безпідставно відкоригувала таку вартість. Також у касаційній скарзі зазначено, що Товариство у поданій митній декларації обґрунтовано вказало більшу вартість товару у сумі 118107,30 дол. США, тобто вартість, визначену в інвойсі та сплачену згідно з платіжним дорученням за поставку товару саме на умовах CIF. Тоді як вартість товару у прайс-листі вказана за поставку на умовах FOB, тобто без врахування витрат на транспортування і страхування.

У своїх заперечення на касаційну скаргу Митниця просила залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що 27 червня 2013 року між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (постачальник) і ТОВ Дельта-2010 (дистриб'ютор) укладено контракт № G-D/2013-0627 на поставку шин, які вироблені постачальником або від імені постачальника під одним із торгових марок/брендів постачальника.

Умовами контракту та інвойсом від 17 вересня 2014 року № FJ1404118А передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах CIF. Відповідно до Інкотермс 2010, групою С передбачено, що продавець організовує та оплачує перевезення без прийняття на себе пов'язаних з нею ризиків.

Відповідно до умов вказаного контракту, кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.

Постачальник надав позивачу інвойс від 17 вересня 2014 року № FJ1404118А на поставку 560 шт. шин, з яких 379 шин 100EV559G 385/65R22.5 18PR 158/-(160/-)L(К) GT978 GT RADIAL за ціною 215,53 дол. США за одну одиницю товару, 20 шин 100EV1261G 315/80R22.5 18PR 156/150(154/150)L(М) GT659 + GT RADIAL за ціною 209,50 дол. США за одну одиницю товару, 140 шин 100EV635G 315/70R22.5 18PR 154/150(152/148)L(М) GT659 + GT RADIAL за ціною 202,05 дол. США за одну одиницю товару, 21 шина 100EV1172G 315/70R22.5 18PR 156/150(154/150)L(М) GSR225 GT RADIAL за ціною 187,83 дол. США за одну одиницю товару, що разом складає 118107,30 дол. США.

17 жовтня 2014 року позивач здійснив перерахування на рахунок постачальника суму згідно з інвойсом від 17 вересня 2014 року № FJ1404118А до контракту від 27 червня 2013 року № G-D/2013-0627 у розмірі 118107,30 дол. США, як попередню оплату за партію товару, про що банком зроблено відповідну відмітку на платіжному дорученні в іноземній валюті від 13 жовтня 2014 року № 376.

14 листопада 2014 року Товариство подало Митниці вантажну митну декларацію (МД) № 805170000.2014.002636 щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин для вантажних автомобілів в кількості 560 шт., ввезених на підставі контракту від 27 червня 2013 року № G-D/2013-0627, укладеного позивачем з постачальником GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.

Разом з митною декларацією позивач надав відповідачу: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2012/0001072 від 17 березня 2014 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500060702/2014/009415 від 08 листопада 2014 року; міжнародну автомобільну накладну СМR № 698 від 07 листопада 2014 року; міжнародну автомобільну накладну СМR № 761 від 07 листопада 2014 року; міжнародну автомобільну накладну СМR № 958 від 07 листопада 2014 року; коносамент (Bill of Lading) FCJH042636 від 01 жовтня 2014 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 381 від 20 жовтня 2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 17 вересня 2014 року № FJ1404118А; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 24 вересня 2013 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27 червня 2013 року № G-D/2013-0627; договір про надання послуг митного брокера № 2014/09/26-Д від 26 вересня 2014 року; сертифікат відповідності UA1.009.004361-14 від 30 січня 2014 року; сертифікат відповідності UA1.009.0127520-14 від 13 листопада 2014 року; інформацію про радіологічний контроль товару 2761 від 01 жовтня 2014 року; сертифікат про походження товару форми А G143502000430903 від 30 вересня 2014 року; митну декларацію № 805170000.2014.002636 від 14 листопада 2014 року.

Сума поставленого позивачу товару за інвойсом від 17 вересня 2014 року № FJ1404118А складає 118107,30 дол. США, в тому числі витрати на страхування товару та транспортні послуги відповідно до умов СІF, що в гривневому еквіваленті станом на 17 листопада 2014 року становило 1820318,96 грн.

Від вказаної суми позивач розрахував митний платіж (7%) 127422,33 грн. та податок на додану вартість (20%) 389548,26 грн., які сплатив на рахунок Сумської митниці ДФС відкритий у Головному управлінні ДКСУ в м. Києві.

14 листопада 2014 року позивач отримав рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2014 року № 805170000/2014/000048/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 14 листопада 2014 року № 805170000/2014/00024.

Наведеним рішенням, з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 28 жовтня 2014 року № 125130005/2014/548468 та від 28 жовтня 2014 року № 125130005/2014/548469, збільшено митну вартість товару, а саме, з 118107,30 дол. США до 132765,05 доларів США та відповідно митний збір та ПДВ.

Обґрунтовуючи прийняте рішення та картку відмови, відповідач зазначив, що використані декларантом відомості не були об'єктивними та достатньо підтвердженими документально, декларантом не надані запитувані додаткові документи та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, документи, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також суд апеляційної інстанції установив, що надані Товариством до митного оформлення документи містять суттєві розбіжності. Так, згідно з митною декларацією, договором, інвойсом поставка здійснюється на умовах CIF Одеса, згідно з Інкотермс 2010. Тоді як у копії декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB.

Відповідно до митної декларації, інвойсу, платіжного доручення в іноземній валюті загальна вартість товару складає 118107,30 дол. США, а згідно з прайс-листом, декларацією країни відправлення - 112574,09 дол. США.

Водночас, вказані розбіжності Товариство пояснює тим, що експортна МД та прайс-лист складаються заводом виробником GITI Tire, який безпосередньо комерційної діяльності не здійснює, а тому ці документи складені без включення до ціни товару вартості страхування і транспортування.

Як установлено судом першої інстанції, відповідно до розділу 10 контракту від 27 червня 2013 року № G-D/2013-0627, загальна сума контракту складає 35000000, 00 дол. США. Відповідно до умов контракту допускаються часткові поставки, кількість, ціна та перелік товарів по кожній частковій поставці відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу. Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, а це є: контракт (зовнішньоекономічний договір) від 27 червня 2013 року № G-D/2013-0627, інвойс (рахунок-фактура) № FJ1404118А від 17 вересня 2014 року, платіжне доручення в іноземній валюті № 376 від 13 жовтня 2014 року, у відповідача не було.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи містили суттєві розбіжності, які Товариство не спростувало, а тому Митниця обґрунтовано витребовувала додаткові документи та прийняла рішення про коригування митної вартості з урахуванням наявної у неї інформації про ціну на ідентичні товари за методом 2а.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності оспорюваних рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови та відсутності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як установлено судами попередніх інстанцій, вказані у наведеній нормі обов'язкові документи позивач надав митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару. Жодних недоліків чи розбіжностей у них виявлено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, у ч. 6 ст. 54 МК України установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

Як установлено судом апеляційної інстанції, підставою для витребовування додаткових документів стало, як вважає митний орган, те, що у Митниці виникли обґрунтовані підстави вважати, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Водночас, як установлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, Товариство подало необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Жодних посилань на те, що саме ці документи містять розбіжності, неповні та/або недостовірні відомості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не встановлено. Зокрема, показник ціни товару чітко відображений у наданих позивачем основних документах (договорі, інвойсі, платіжному дорученні), а вказана ціна включає в себе вартість витрат на транспортування і страхування товару, поставленого на умовах CIF, як передбачено в інвойсі.

Згідно з ч. 7 ст. 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Жодних обставин, які б свідчили про наявність застережень щодо застосування основного методу визначення митної вартості, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України, судами попередніх інстанцій не установлено.

Аналіз норм митного законодавства дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.

Зважаючи на те, що Товариство задекларувало вартість ввезеного товару у розмірі більшому, ніж визначено у прайс-листі виробника товару та експортній декларації цього виробника, а вказані документи є допоміжними і навпаки (враховуючи відображену у них мешу вартість товару за умов поставки FOB) підтверджують заявлену позивачем митну вартість відповідно до основних документів (інвойс, платіжне доручення) у розмірі 118107,30 дол. США з урахуванням умов поставки CIF, яка включає витрати на транспортування і страхування, суд дійшов висновку про необґрунтованість сумнівів Митниці та витребовування додаткових документів.

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, є достатніми та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зважаючи на те, що у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які б перешкоджали застосуванню основного методу визначення митної вартості товарів, а позивачем надано всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України обов'язкові документи, які не містять ознак їх підробки і в них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості визначення позивачем митної вартості товарів за першим (основним) методом та наявності підстав для задоволення позову і скасування оспорюваних рішення та картки відмови у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: