Постанова

від 31.01.2017 по справі 905/3124/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа № 905/3124/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач – не з'явився;

відповідач – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3545Д/1-35) на рішення господарського суду Донецької області від 01 липня 2014 року по справі №905/3124/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донсервісбуд”, м. Донецьк

до Приватного підприємства “В.К.П. “Постачсбувторг”, м. Донецьк

про стягнення 2120372,12 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 01 липня 2014 року по справі (суддя Осадча А.М.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання учасники процесу не з'явились.

Враховуючи те, що явка сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом під час прийняття рішення, 27.07.2012року між ПП «В.К.П. «ПОСТАЧСБУВТОРГ» (генпідрядник) та ТОВ «ДОНСЕРВІСБУД» (субпідрядник) укладено договір №27/07-СП.

Відповідно до п.1.1 якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по об'єкту «Єнакіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №34, м.Єнакієве - реконструкція», що розташований за адресою - м.Єнакієво, вул. 60 років СРСР, 31, згідно кошторисної документації (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору. При цьому, генпідрядник взяв на себе зобов'язання своєчасно приймати та сплачувати виконані субпідрядником роботи.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.4.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 року.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до приписів статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість робіт за договором визначається на підставі договірної ціни та складає 1988 228,92грн., у тому числі ПДВ 331 371,48 грн.

Сторонами договору узгоджено договірну ціну.

В матеріалах справи не міститься кошторисна документація, яка складалась до даного договору.

Судом попередньої інстанції встановлено, що за твердженням позивача вона була в наявності під час виконання робіт, але після завершення робіт була повернута відповідачу як замовнику. Відповідач також не надав суду даний доказ.

Одночасно визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Дана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 р. у справі №7/221-09.

Однак, враховуючи те, що сторони фактично приступили до виконання умов договору субпідряду №27/07-СП від 27.07.2012 року, це унеможливлює визнання даного договору неукладеним.

Згідно з розділом ІІ договору обов'язок субпідрядника виконати роботи, якість яких відповідає умовам, встановленим договором, в строк до 30.11.2012 року кореспондується з обов'язком генпідрядника прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи в строки, що вказані у даному договорі.

За приписами частин 1 та 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року форми Кб-2в на загальну суму 1 923 174,17 грн.

Зазначені акти містять посилання на договір №27/07-СП від 27.07.2012року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Суд попередньої інстанції встановив, що безпосередньо дата підписання вказана виключно у акті на суму 246 798,00 грн. - 03.12.2012 року, у інших - дата відсутня, але в матеріалах справи містяться акт звірки розрахунків станом на 30.06.2013року з зазначенням дат підписання актів, який підписаний сторонами без заперечень, та податкові накладні, що виписувались за наслідками здійснення господарських операцій, в яких зазначені дати підписання актів.

З чого можна зробити висновок, що акти на суми 522 143,62 грн., 168 262, 32 грн., 67 312,63 грн., 115 331, 28 грн. підписано 03.12.2012 року, на суму 160037,53 грн. - 27.12.2012 року, на суму 116074,80 грн. - 28.12.2012 року, на суми 96336,08 грн., 15927,46 грн., 25955,76 грн., 36651,15 грн., 73561,15 грн., 208202,22 грн., 70580,02 грн. - 31.12.2012 року.

Як свідчить позивач, довідки форми КБ-3 сторонами не складались, складались підсумкові відомості ресурсів. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №27/07-СП від 27.07.2012 року. Відсутність відповідних довідок, за наявності факту підписання без заперечень вказаних актів, в яких містяться відомості щодо вартості робіт та їх обсягу, та підсумкових відомостей ресурсів, істотним чином не впливає на факт виконання робіт позивачем.

Згідно з ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів приймання-передачі виконана них робіт за формою КБ-2 та довідки КБ-3 протягом 5 днів.(п.3.4 договору).

З огляду на дати підписання актів, приймаючи до уваги доведеність факту виконання робіт, дані строки сплинули 08.12.2012 року, 01.01.2013 року, 02.01.2013 року, 05.01.2013 року відповідно.

Проте, у встановлений в договорі строк відповідач вартість виконаних робіт не сплатив, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 1 923 174,17 грн.

Позивач в установленому порядку звертався до відповідача з претензією №555 від 19.11.2013 року, докази направлення якої містяться в матеріалах справи, відповідно до якої просив відповідача сплатити заборгованість в сумі 1 923 174,17 грн. за зазначеним вище договором.

Сторонами підписано акт звірки розрахунків станом на 30.06.2013року, згідно якого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 1 923 174,17 грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати заборгованості на суму 1 923 174,17 грн., наявність заборгованості належними доказами не спростував.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав у відповідності до умов договору №27/07-СП від 27.07.2012року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 1 923 174,17 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 1 923 174,17 грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п. 5.3 договору передбачено, що за порушення строків оплати робіт генпідрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день порушення зобов'язання від суми, що належить до оплати.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.5.3 договору.

Стосовно розрахунку пені, що доданий до позовної заяви, позивачем нарахована пеня за кожним актом окремо з розмежуванням сум, в межах строку, що передбачений п. 6 ст. 232 ГК України.

Господарським судом перевірено розрахунок пені, зроблений позивачем і встановлено, що сума пені за період, що визначений позивачем у графі 5 розрахунку пені, який міститься в матеріалах справи, становить розмір більший, аніж просить стягнути позивач.

У рішенні суду зазначено, що суд не вбачає законних підстав для виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 33098,59грн. у межах заявлених позивачем вимог, з чим також погоджується колегія суддів.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з відповідного розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за окремі місяці, що є правом позивача.

Судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань є правильним і вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 79 480,01грн., інфляційних нарахувань в сумі 84619,35грн. є такими, що підлягають задоволенню, з чим також погоджується колегія суддів.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього умовами спірного Договору та спростування заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов місцевий господарський суд у рішенні щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі правомірними і доведеними матеріалами справи, тому підстави для його скасування та задоволення скарги відповідача відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 01 липня 2014 року по справі №905/3124/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 03.02.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.          

Суддя Хачатрян В.С.