Рішення

від 30.01.2017 по справі 923/1180/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року Справа № 923/1180/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Крутьковій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області (пр-т Дніпровський, 34А м.Нова Каховка Херсонська область,74900) в інтересах держави

до Відповідача-1 : Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, ( місцезнаходження вул. Незалежності, 22, с. Новофедорівка, Голопристанський район, Херсонська область, 75652, Код ЄДРПОУ 26518272

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012" (місцезнаходження: вул. Старостіна, 20, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 38386708)

Відповідача-3 : фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження АДРЕСА_1, Херсонська область, 75653, ід. номер НОМЕР_1 )

про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та повернення земельної ділянки

За участю: прокурора відділу прокурора Херсонської області - Князєв Д.В. посв. видане 20.02.2015

та представників сторін:

від відповідача-1 - Манжура М.І. дов. б/н від 25.11.2016

від відповідача -2 - ОСОБА_3 дов б/н від 08.11.2016

від відповідача -3 - ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги від 28.11.2016

в с т а н о в и в:

31.10.2016р. до господарського суду звернувся керівник Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області з позовом до Відповідача-1: Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області; Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 ; відповідача-3: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, про:

- поновлення строку для звернення прокурора до суду із позовною заявою;

- визнання незаконним та скасування рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013 Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди ;

- визнання недійсною на майбутнє додаткової угоди від 16.04.2013, укладеної між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 040572100079;

- визнання незаконним та скасування рішення 35 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради №474 від 04.09.2013 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 ;

- визнання недійсною на майбутнє додаткової угоди від 06.09.2013, укладеної між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ТОВ Варяг-2012 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованої у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079;

- вилучення у ТОВ Варяг-2012 та повернення Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області земельної ділянки площею 5,0384 га, вартістю 15 429 596 (п'ятнадцять мільйонів чотириста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот

дев'яносто шість) грн. 16 коп., наданої для обслуговування пляжної зони від б\в Мрія до б\в Прибой в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області шляхом складання акту прийому-передачі з Новофедорівською сільською радою.

Ухвалою від 02 листопада 2016 року суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив справу до розгляду на 30.11.2016р. , витребував від прокурора матеріали перевірки, на підставі яких прокурору стало відомо про наявність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування (акт перевірки тощо - оригінал для огляду у судовому засіданні, належним чином завірену копію для долучення до справи).

На вимогу суду надійшли документи: від Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області надійшов супровідний лист з додатком (т.1, а.с.69-76), яким прокурор обгрунтовує, що йому стало відомо про оскаржуване рішення та спірні договори у липні 2015р.; від Новофедорівської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги повністю не визнаються у зв'язку з іх необгрунтованістю та пропуском прокурором строку позовної давності (т.1, а.с. 59-68); від ТОВ Варяг-2012 надійшов відзив на позовну заяву з додатком (т.1, а.с.98-244 ; т.2, а.с.1-12); від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а.с.77-97). Відповідачі повністю заперечують проти заявленого позову, мотивуючи його безпідставністю та пропуском строку позовної давності прокурором.

Додатково до поданого відзиву Новофедорівська сільська рада надала (т.2, а.с.13-44) копію вимоги прокурора від 10.07.2013р. № 84/2700вих.13 про надання усіх угод про оренду земельних ділянок, докази надіслання витребуваних договорів, листа-відповіді прокурора Голопристанського р-ну Херсонської області від 09.09.2013р. № 11/222-06 депутату Новофедорівської сільради стосовно законності проведення 04.09.2013р. сесії Новофедорівської сільради та законності прийнятих сесією рішень, постанови прокурора Херсонської області від 10.07.2014р. про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів (земельного законодавства , у тому числі Новофедорівською сільрадою спірного договору та додаткових угод з Відповідачами - 2 та 3), висновку державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 14.07.2014р. № 04-11/3910/3373 про законність укладених договорів та угод з ПП ОСОБА_1 та ТОВ "Варяг-2012", рішення 22 сесії VI скликання Новофедорівської сільради № 252, заяви ПП ОСОБА_1 та ТОВ "Варяг-2012" про внесення змін до договору, позитивного висновку комісії з земельних питань Новофедорівської сільради, рішення № 391 від 08.02.2013р. 30 сесії VI скликання Новофедорівської сільради про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005р., укладеного з ПП ОСОБА_1 та укладення додаткової угоди з ТОВ "Варяг-2012 , рішення № 30 від 29.05.2002р., № 420 від 19.04.2013р. та посадову інструкцію на спеціаліста з земельних питань, протокол 35 сісії VI скликання Новофедорівської сільради з відомостями про затвердження пропозиції поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Варяг-2012", рішення від 04.09.2013р. № 474 35 сісії VI скликання Новофедорівської сільради "Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Варяг-2012" та уповноваження спеціаліста з земельних питань на підписання зазначеного договору", рішення № 492 від 30.10.2013р. "Про дострокове припинення повноважень Новофедорівського сільського голови ОСОБА_4"

У судовому засіданні 30.11.2016р. представник прокурора заявив клопотання про оголошення перерви для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. Клопотання судом розглянуто та задоволено, оголошено перерву до 09.12.2016р. (т.2, а.с.51 - 53).

У судовому засіданні 09.12.2016р. представник відповідачів-2,3 заявив клопотання про витребування від Новокаховської місцевої прокуратури матеріалів кримінального провадження № 42015230150000000 за ч.1 ст.364 ККУ, у зв'язку з даним клопотанням просить суд відкласти розгляд справи та розглянути її в розумні строки.

Зважаючи на великий обсяг наданих документів та складність справи, всі учасники провадження у судовому засіданні 09.12.2016р. подали спілльну заяву про розгляд справи у розумний строк , більш тривалий, ніж встановлено ст. 69 ГПК України, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) (т.2, а.с.54).

Ухвалою від 09.12.2016р. суд ухвалив розгляд справи здійснити за межами ст. 69 ГПК України у розумні строки, з урахуванням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), розгляд справи відклав, призначив наступне засідання на 13.01.2017р., витребував від Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області для огляду у судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42015230150000000 (т.2, а.с.58-60).

Проте призначене на 13.01.2017р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікуванні в умовах стаціонару. Ухвалою від 19.12.2017р. розгляд справи призначено на 30.01.2017р.

Перед початком судового засідання 30.01.2017р. представником прокурора Херсонської області Князєвим Д.В. подано заяву про відвід судді. Підставою для заяви про відвід зазначено створену, на думку прокурора Херсонської області, судом судову тягунину під час розгляду справи, що, на думку представника прокурора Херсонської області, може свідчити про упередженність судді під час розгляду справи. Інших мотивів для відводу судді у заяві не наведено.

Відповідно до приписів ст. 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю.

При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід, з цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, якщо він бере участь в судовому процесі.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Розглянувши в нарадчій кімнаті заяву про відвід, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суддя Пінтеліна Т.Г. не є родичем ніякого ступіню будь-кого з сторін та учасників провадження, порядок визначення судді для розгляду даної справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, був дотриманий працівниками апарату господарського суду, у судовому засіданні 30.11.2016р. оголошено перерву у розгляді справи за клопотанням самого прокурора, у судовому засіданні 09.12.2016р. представник відповідачів-2,3 заявив клопотання про витребування від Новокаховської місцевої прокуратури матеріалів кримінального провадження № 42015230150000000 за ч.1 ст.364 ККУ, у зв'язку з даним клопотанням просив суд відкласти розгляд справи та розглянути її в розумні строки. Заява про розгляд справи у розумні строки підписана усіма учасниками провадження та прокурором.

Ухвалою від 09.12.2016р. суд визначив розгляд справи здійснити за межами строків, встановлених ст. 69 ГПК України, у розумні строки, з урахуванням приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), розгляд справи відклав, призначив розгляд справи на 13.01.2017 рік, явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 28 ГПК України, визнав обов'язковою, витребував від Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області для огляду у судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42015230150000000.

Проте 13.01.2017р. судове засідання не відбулось через об'єктивні обставини - у зв'язку з хворобою судді та перебуванням на лікуванні в умовах стаціонару. В перший же робочий день після закінчення терміну лікування, ухвалою від 19.01.2017р. розгляд справи призначено на 30.01.2017р.

За таких обставин суд вважає, що тяганина або необгрунтоване перевищення строків розгляду даної справи не має місця, а представник прокурора Херсонської області не надав будь-яких доказів упередженості та/або необ'єктивності судді Пінтеліної Т.Г. під час розгляду даної справи, тому не вбачається підстав для задоволення заяви про відвід судді. Заява представника прокурора Херсонської області про відвід судді Пінтеліної Т.Г. ухвалою від 30.01.2017р. залишена без задоволення.

В судовому засіданні 30.01.2017р. прокурор підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Представники відповідачів 1, 2, 3 проти позову повністю заперечили з підстав, викладених у письмових відзивах та просять повністю відмовити у задоволенні позову.

В цьому ж засіданні прокурор надав для ознайомлення матеріали кримінального провадження № 42015230150000000, з яких вбачається, що слідчим відділом Голопристанського відділення поліції Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області проведено досудове розслідування за фактом зловживанням службовим становищем та внесення недостовірних відомостей посадовими особами Новофедорівської сільської ради.

10.07.2015 до прокуратури району надійшли матеріали перевірки управління СБ України в Херсонській області щодо можливих порушень вчинених посадовими особами Новофедорівської сільської ради при погоджені місця розташування тимчасових споруд торгівельного призначення.

За даним фактом прокуратурою району зареєстровано кримінальне провадження №42015230150000007 від 10.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Крім того, 10.07.2015 до прокуратури району надійшли матеріали перевірки управління СБ України в Херсонській області щодо можливих порушень вчинених посадовими особами Новофедорівської сільської ради при внесені змін до договору оренди земельної ділянки площею 5,0384 га укладеного з ГОВ Варяг-2012 .

За даним фактом прокуратурою району зареєстровано кримінальні провадження №4201523015000008 та №4201523015000009 від 10.07.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

10.07.2015р. вищевказані кримінальні провадження об'єднано в одне під єдиним реєстраційним номером 42015230150000007.

10.07.2015р. вказане кримінальне провадження направлено до СВ Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області для проведення подальшого досудового розслідування.

30.11.2015р. заступником начальника СВ Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУ НП в Херсонській області Карпом С.І. у кримінальному провадженні прийнято рішення про закриття на підставі п.2 ч.І ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення.

Прокурор Новокаховської місцевої прокуратури юрист 2 класу Бабич Д.О. розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42015230150000007 від 10.07.2015 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.І ст.364, ч.І ст. 366 КК України, вивченням матеріалів кримінального провадження встановив, що досудове розслідування проведено без всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, а саме не допитано посадових осіб Новофедорівської сільської ради та ТОВ Варяг-2012 , не долучено копії необхідних документів, не проведено інші необхідні слідчі дії, у зв'язку із чим прийняте процесуальне рішення за результатами досудового розслідування є незаконним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36, 110, 284 КПК України, Прокурор Новокаховської місцевої прокуратури виніс постанову від 14.01.2016р. (аркуші 120-121 кримінального провадження №42015230150000007 ) про скасування постанови заступника начальника СВ Голопристанського відділення поліції Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області Карпа С.І. від 30.11.2015 про закриття кримінального провадження №42015230150000007. Матеріали кримінального провадження №42015230150000007 направлені до СВ Голопристанського відділення /ііоліції Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області для організації проведення подальшого досудового розслідування.

Відповідно до постанови від 15.01.2016р. заступника начальника СВ Голопристанського відділення поліції Новокаховського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області Карпа С.І. (аркуші 122-123 кримінального провадження №42015230150000007) дане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю ознак кримінального порушення.

Відповідно до п.3 постанови від 15.01.2016р. її може бути оскаржено в порядку ст.ст.303, 304 КПК України до слідчого судді Голопристанського р-ну протягом 10 днів з дня її отримання. Зазначена постанова від 15.01.2016р. про закриття кримінального провадження не оскаржувалась та у строк, встановлений п.6 ст. 284 КПК України не скасовувалась.

Копії останніх аркушів кримінального провадження №42015230150000007 № 120-125 долучаються до матеріалів справи № 923/1180/16.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить повністю відмовити. При цьому суд керувався наступним.

Керуючись приписами ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Частиною першою статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина у випадках та порядку, встановлених законом

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням), брати участь у розгляді справи тощо.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам від 23.03.2012 №7 (із змінами і доповненнями) у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно із частиною другою статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 (із змінами та доповненнями), з урахуванням приписів статей 1, 12 ГПК України справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України) або господарських відносин, у тому числі з корпоративних, та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК України.

Пунктом 2.10 зазначеної Постанови Пленуму ВГС України передбачено, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Абзацом 2 п.2.10 Постанови визначено, що прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно із ст. 327 ЦК України, управління майном, що знаходиться в комунальній власності, здійснюють територіальна громада і створені нею органи місцевого самоврядування.

В Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст.ст. 19, 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

У ході вивчення прокурором договорів оренди земельних ділянок рекреаційного призначення встановлено, що 25.04.2005 між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, загальною площею 5,0384 га, яка знаходиться в с. Залізний Порт від б/в Мрія до б/в Прибой , строком на 10 років. Договір зареєстрований у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру 25.04.2005 за № 040572100079.

Відповідно до п. 8 договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 38 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначає прокурор у позовній заяві та встановлено судом, спірна земельна ділянка, розташована у межах населеного пункту - с. Залізний Порт Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та за приписами ч. 2 ст. 83, ст. 122 Земельного кодексу України перебуває у комунальній власності Новофедорівської сільської територіальної громади.

Таким чином в даному позові спір стосується розпорядження земельною ділянкою, яка находиться у віданні територіальної громади в особі Новофедорівської сільської ради, а саме цей орган місцевого самоврядування є органом, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

За таких обставин, згідно з нормами чинного законодавства прокурор є органом, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах та набуває статусу позивача.

У даному випадку орган місцевого самоврядування, на який покладено захист інтересів територіальної громади, сам порушив вимоги земельного законодавства України та став стороною неправомірної угоди. А відтак, в цьому випадку прокурор має право звернутися з позовом про усунення такого порушення.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Як зазначено у пункті 1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Згідно пункту 1.2.4 зазначеної постанови рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Враховуючи, що предметом розгляду даного спору є скасування рішень Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області щодо заміни сторони у договорі оренди, укладеного між Новофедорівською сільською радою як органу, через які держава реалізує повноваження власника земельної ділянки, переданої в оренду, та суб'єктом господарювання, його поновлення та визнання недійсними додаткових угод до зазначеного договору оренди, та з урахуванням, що оскаржувані рішення Новофедорівської сільської ради є індивідуальними актами органу місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, даний спір підвідомчий місцевому господарському суду.

Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 1, 2 Земельного кодексу України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Предметом даного спору є земельна ділянка рекреаційного призначення, яка є власністю територіальної громади та використовується відповідачем із істотним порушенням вимог законодавства.

Вказані обставини зумовлюють необхідність звернення керівника Новокаховської місцевої прокуратури до суду з позовною заявою, оскільки в даному випадку незаконно прийняте рішення суперечить принципам регулювання земельних відносин в України, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, порушено порядок передачі у користування земельної ділянки рекреаційного призначення.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За вимогами ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Наслідками закінчення строку договору оренди землі, згідно ст. 31 Закону України Про оренду землі , є припинення договору оренди землі.

Як зазначено прокурором та підтверджується матерілами справи, відповідно до договору оренди землі від 25.04.2005р. (т.1, а.с.28-32), зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 040572100079, укладеного Новофедорівською сільською радою та ОСОБА_1, останньому передано в оренду землі рекреаційногоьпризначення, несільськогосподарського призначення загальною площею 5, 0384га, яка знаходиться у с.Залізний Порт від б/в "Мрія" до б/в "Прибой". Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 25.04.2005р. його укладено на десять років з моменту підписання сторонами та його державної реєстрації, тобто, до 25.04.2015р. (п. 44 договору). Пунктом 8 визначено умови поновлення договору на новий строк.

В межах строку дії договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005р. , на підставі відповідної заяви орендаря, рішенням 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013 року внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, укладеного між Новофедорівською сільською радою та ОСОБА_1, відповідно до яких змінено сторону орендаря з ФОП ОСОБА_1 на ТОВ Варяг - 2012 без зміни меж, цільового призначення, орендної плати та інших суттєвих умов договору, шляхом укладання додаткової угоди.

16.04.2013 року Новофедорівською сільською радою з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, якою змінено сторону з ФОП ОСОБА_1 на ТОВ Варяг -2012 , в особі директора ОСОБА_1

Відповідно до п: 2 додаткової угоди, до нового орендаря (Товариство з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 ) за цією угодою в повному обсязі переходять усі без виключення права і обов'язки Орендаря за договором оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованим у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 040572100079), та він стає стороною всіх договорів та правочинів, укладених на виконання цього договору, в тому числі стороною всіх додатків, що складалися до зазначеного Договору.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (у редакції станом на 08.02.2013р.) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 179 Господарського суду України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом із урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" вказує, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Прокурор доводить, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону. У земельних торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Стаття 8-1 Закону України Про оренду землі встановлює, що право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.

З аналізу норми ст. 8-1 вищевказаного Закону вбачається, що виключення із загального правила неприпустимості відчуження права на оренду землі державної або комунальної власності може бути лише у випадку не закінчення будівництва на земельній ділянці, наданій саме в цих цілях за згодою орендодавця та орендаря.

При цьому, правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору від 25.04.2005, є відносинами з користування землею, а, отже, регулюються не лише загальними положеннями цивільного законодавства про зобов'язання, а вищевказаними спеціальними нормами Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Враховуючи вищевикладене, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, станом на дату винесення рішення Новофедорівської сільської ради, згідно приписів закону, здійснювалось на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за результатами проведення земельних торгів.

Як зазначає прокурор, право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам.

Встановлено, що за договором оренди землі від 25.04.2005р. Новофедорівською сільською радою в оренду ОСОБА_1 була передана земельна ділянка комунальної власності. Земельні торги до укладання оскаржуваної додаткової угоди не проводились, та не були обов'язковими у відповідності до земельного законодавства, що існувало станом на 2005р.

Відповідно до рішення тридцятої сесії шостого скликання Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013р. погодженно внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди, а також укладено додаткову угоду до договору оренди землі.

Прокурор стверджує, що правовідносини, які розглядаються у даному спорі, не відносяться до випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України. Отже, проведення земельних торгів та укладання за їх результатами договору оренди земельної ділянки комунальної власності в даному випадку є обов'язковим, а передача в оренду земельної ділянки комунальної власності шляхом заміни сторін у договорі рішенням органу місцевого самоврядування та укладання додаткової угоди законодавством України не передбачено.

Прокурор стверджує, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок набуття права користування на земельні ділянки державної та комунальної власності, який не було дотримано відповідачами, оскільки земельна ділянка передана в оренду не на конкурентних засадах, без прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання після вилучення у попереднього землекористувача і без укладення нового договору оренди, а додаткова угода є такою, що не відповідає приписам Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні додаткової угоди від 16.04.2013р. (т.1, а.с.36 ) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005р. ( зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру зв № 040572100079, повторна реєстрація від 31.05.2012р. № 652230004000947 ) сторони керувалися ст.ст; 512-522 Цивільного кодексу України та домовились про заміну сторони у зобов'язані.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Встановлено, що ТОВ Варяг - 2012 дійсно не є правонаступником ФОП ОСОБА_1, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань обидва суб'єкта господарювання не перебувають в процесі припинення, а тому на теперішній час є діючими та реорганізацію не проходили.

Таким чином, на переконання прокурора, рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013 року Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави у вигляді незаконного надання у користування земельної ділянки рекреаційного призначення, тому підлягає визнанню незаконним, а додаткова угода від 16.04.2013 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, якою змінено сторону з ФОП ОСОБА_1 на ТОВ Варяг -2012 є незаконною та підлягає визнанню недійсною.

Рішенням 35 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 474 від 04.09.2013 року вирішено поновити договір оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг - 2012 від 25.04.2005, зареєстрований за № 04.057.2100079 (повторна реєстрація від 31.05.2012 № 652230004000947) з 25.04.2015 терміном на 17 років, без зміни площі та інших істотних умов договору.

Спеціаліста 2 категорії з земельних питань ОСОБА_7 уповноважено на підписання додаткової угоди по поновленню договору оренди з ТОВ Варяг - 2012 .

На підставі вказаного 06.09.2013р. Новофедорівською сільською радою укладено з ТОВ Варяг - 2012 додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, згідно якої поновлено договір оренди з 25.04.2015 року терміном на 17 років, без зміни площі орендованої земельної ділянки та інших істотних умов зазначеного договору оренди, яка підписана Орендодавцем - Новофедорівською сільською радою в особі спеціаліста II категорії з земельних питань ОСОБА_7

На думку прокурора, вказане рішення сільської ради прийняте з порушенням вимог законодавства, а тому прийнято з порушенням вимог законодавства, що призвело в подальшому до укладання незаконної додаткової угоди.

Так, повноваження сільського голови визначено нормою ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зокрема у п.п. 14,16 зазначено, що сільський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Частиною другою вказаної статті (чинної на час укладання додаткової угоди) передбачено, що у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради.

Виконання повноважень сільського голови в частині укладення від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договорів, іншими посадовими особами сільської ради законодавством не передбачено.

Порядок проведення сесій сільської ради визначений у ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до якої сесію ради скликає сільській голова.

Відповідно до ч. 10 вказаної статті сесію сільської ради відкриває і веде відповідно сільський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Згідно протоколу тридцять п'ятої сесії шостого скликання Новофедорівської сільської ради від 04.09.2013, встановлено, що відкриває сесію секретар сільської ради ОСОБА_8, яка зазначає про відсутність сільського голови та наголошує про необхідність обрати депутата із загального складу для проведення сесії.

Враховуючи, що на сесії сільської ради був присутній секретар, який відкрив сесію, прокурор вважає, що депутат ОСОБА_9, обраний із загального складу не мав законних підстав проводити сесію та в подальшому підписувати прийняті рішення, тому рішення сесії № 474 від 04.09.2013 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг - 2012 , на переконання прокурора, слід вважати прийнятим поза межами її компетенції та підлягає скасуванню.

Також прокурор зазначає, що Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (набув чинності з 01.04.2014) введено в дію зміни до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу, відповідно до яких розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Проте, у поновленому договорі оренди земельної ділянки розмір орендної плати визначено нижче розміру, встановленого діючим законодавством України, в зв'язку з чим має місце зниження надходжень орендної плати до місцевого бюджету, чим порушено державні інтереси.

09.07.2013 ТОВ Варяг - 2012 звернувся до сільської ради з відповідною заявою про поновлення договору оренди , проте , в порушення ч. З ст. 33 Закону України Про оренду землі до листа- повідомлення (заяви) про поновлення договору оренди землі орендар проект додаткової угоди не долучив.

Крім того, відповідно до вказаної статті Закону керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Відповідно до п.З оскаржуваного рішення на підписання додаткової угоди по поновленню договору оренди з ТОВ Варяг - 2012 уповноважено спеціаліста 2 категорії з земельних питань ОСОБА_7, який не є керівником органу місцевого самоврядування.

Крім того, прокурор вважає, що згідно функціональних обов'язків спеціаліста з земельних питань Новофедорівської сільської ради Голопристанського району ОСОБА_7 правові підстави підписувати додаткову угоду у останнього відсутні.

Враховуючи, що додаткова угода укладена 06.09.2013 між Новофедорівською сільською радою та ТОВ Варяг - 2012 підписана не уповноваженою особою, з порушенням законодавчо встановлених вимог, прокурор просить визнати її недійсною.

Крім того, прокурор зазначає, що при прийнятті рішення в порушення вимог ст.ЗЗ Закону України Про оренду землі та перед прийняттям рішення про поновлення договору оренди Новофедорівською сільською радою не перевірено вказаний договір на відповідність законодавства.

Так, відповідно ч. 1 ст. 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону відносини, пов'язані з орендою землі, ¦регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Іншим законом України, який регулює питання набуття орендарем права оренди земельної ділянки, є Закон України Про оцінку земель .

Частиною 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України та ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про оцінку земель , за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка в подальшому на підставі ч.2 ст. 23 Закону, повинна бути затверджена відповідною районною радою.

В порушення вищевказаних норм законодавства, що регулює відносини в сфері орендних відносин об'єктом яких є земля, вищевказану договір оренди землі було укладено без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Крім того, необхідності продовження 06.09.2013 терміну дії договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 не було, оскільки термін його дії мав би закінчитись у 2015 році.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності, тобто індивідуальні акти органів місцевого самоврядування не можуть суперечити вимогам законодавства.

Згідно частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункти 2, 10 частини другій статті 16 ЦК України).

У частині десятій статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч.І ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Пунктом 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення і одним із способів захисту прав є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п.З п.п. б) ст. 152 ЗК України).

У зв'язку з викладеним, прокурор переконаний, що рішення 35 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 474 від 04.09.2013 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 підлягає визнанню незаконним, а додаткова угода від 06.09.2013 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 - недійсною.

Прокурор у позовній заяві звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013, у разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Оскільки, про прийняття рішень Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013 року Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди , № 474 від 04.09.2013 року Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 та про укладання 16.04.2013 і 06.09.2013 додаткових угод до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, прокуратура дізналась 10.07.2015р. із внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015230150000007 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Новофедорівської сільської ради службовим становищем при прийнятті рішення сесії сільради № 391 від 08.02.2012 та укладенні з ТОВ Варяг - 2012 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим строк позовної давності прокурором пропущено з поважних причин.

У зв'язку з вищевикладеним, прокурор просить поновити строк для звернення прокурора до суду із позовною заявою, та прийняти рішення, яким :

- визнати незаконним та скасувати рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013 року Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди .

- визнати недійсною на майбутнє додаткову угоду від 16.04.2013 року, укладену між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ФОП ОСОБА_1, ТОВ Варяг - 2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 040572100079.

- визнати незаконним та скасувати рішення 35 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 474 від 04.09.2013 року Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 .

- визнати недійсною на майбутнє додаткову угоду від 06.09.2013 року, укладену між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ТОВ Варяг - 2012 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 р., зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 040572100079.

- вилучити у ТОВ Варяг - 2012 та повернути Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області земельну ділянку, кадастровий номер 6522384300:02:075:0001, площею 5,0384 га, вартістю 15 429 596 (п'ятнадцять мільйонів чотириста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яності шість) грн. 16 коп., надану для обслуговування пляжної зони від б\в Мрія до б\в Прибой в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області шляхом складання акту прийому-передачі з Новофедорівською сільською радою.

Суд зазначає, що ГПК України не містить такого визначення, як поновлення строку для звернення прокурора до суду із позовною заявою. Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Разом з тим відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У позовній заяві позивач просить поновити строк звернення прокурора до суду із позовною заявою, так як про прийняття оскаржуваних рішень Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та укладення додаткових угод від 16.04.2013 і 06.09.2013 до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, прокуратура дізналась 10.07.2015 р. з внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015230150000007 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.364 КК України, у зв'язку з чим строк позовної давності прокурором пропущено з поважних причин.

Проте, у своїх відзивах відповідачі вказали, що позивач у позові повідомив неправдиві відомості із зазначених обставин, так як починаючи з лютого 2013 року органи прокуратури різних рівнів неодноразово перевіряли і підтверджували законність рішень Новофедорівської сільської ради №391 від 08.02.2013 Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди , №474 від 04.09.2013 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 та укладення додаткових угод від і 06.09.2013 до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, про що письмово інформували відповідачів.

Документами, долученими відповідачами-1,2 до відзивів, підтверджується наступне: У відповіді прокуратури Херсонської області за №19-1713 вих.16 від 28.10.2016, наданій на інформаційний запит ТОВ Варяг-2012 зазначено, що у серпні-вересні 2013 року за зверненнями окремих громадян та дорученням Генеральної прокуратури України прокуратурою Херсонської області проводилась перевірка законності рішень 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №391 від 08.02.2013, додаткової угоди від 16.04.2013 між Новофедорівською сільською радою з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005; матеріалів, доданих до заяви ТОВ Варяг-2012 щодо надання дозволу на поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 терміном на 17 років, без зміни площі орендованої земельної ділянки та інших істотних умов зазначеного договору оренди; протоколів засідань постійної земельної комісії Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання з питань поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 строком на 17 років; проекту рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року терміном на 17 років, без зміни площі орендованої земельної ділянки та інших істотних умов зазначеного договору оренди. Перевірку завершено 04.09.2013.

Відповідно до вказаної інформації аналогічні перевірки проводились у березні та травні 2014 року. Предметом перевірки являлись законність рішень сесій Новофедорівської сільської ради від 08.02.2013 №391 та від 04.09.2013 №474, а також укладених на виконаннях цих рішень додаткової угоди віді 6.04.2013 між Новофедорівською сільською радою з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 про внесення змін до договору оренди від 25.04.2005, додаткової угоди від 06.09.2013 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року строком на 17 років.

За результатами проведених перевірок жодних порушень не виявлено, прокуратурою заходи прокурорського реагування не вживались.

10.07.2013 прокуратурою Голопристанського району Херсонської області до Новофедорівської сільської ради направлено письмову вимогу в порядку ст.ст.8, 20 Закону України Про прокуратуру (в ред. 1991 року) за №84/2700 вих.13. Відповідно до запиту, у зв'язку із вивченням стану законності у сфері земельних відносин, у строк до 25 липня 2013 року до прокуратури району сільська рада мала надати наявну у неї інформацію стосовно укладених та зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок державної і комунальної власності.

На виконання запиту прокуратури листом Новофедорівської сільської ради за №02-12/521 від 22.07.2013 прокуратурі надано відповідь з переліком усіх договорів оренди земельних ділянок, укладених з юридичними та фізичними особами.

У листі прокуратури Голопристанського району Херсонської області №11/222-06 від 09.09.2013, надісланому на звернення депутата Новофедорівської сільської ради ОСОБА_9 вказано, що прокуратурою досліджено законність проведення 04.09.2013 сесії Новофедорівської сільської ради, а також законність прийнятих сесією рішень. Проведеною перевіркою порушень не виявлено.

10.07.2014 заступником прокурора Херсонської області, на виконання доручення Генеральної прокуратури України, винесено постанову в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо проведення в Новофедорівській сільській раді, відділі Держземагентства у Голопристанському районі, Голопристанській районній державній адміністрації та ТОВ Варяг-2012 перевірки укладення додаткової угоди від 16.04.2013 щодо заміни сторони орендаря з ФОП ОСОБА_1 на ТОВ Варяг-2012 , а також укладення додаткової угоди від 06.09.2013 щодо поновлення строку дії договору оренди. В результаті перевірки, жодних порушень в діях перевірених суб'єктів прокуратурою не встановлено, акти прокурорського реагування не складались.

Крім того, у період прийняття рішень та укладення угод, законність яких оскаржується прокуратурою, діяли положення Закону України Про прокуратуру (в ред. від 1991 року), згідно із якими органи прокуратури України здійснювали нагляд за додержанням і застосуванням законів.

Відповідно до п. 3.1. наказу Генерального прокурора України №3-гн від 07.11.2012 Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів (який діяв на той час), відповідні прокурори не рідше одного разу на місяць повинні були вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Згідно із п. 12 цього Наказу, за наслідками проведених перевірок у разі виявлення порушень закону слід вносити подання, ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протоколи про адміністративне правопорушення, розпочинати досудове розслідування, звертатися з позовом (заявою) до суду.

14.02.2013 на веб-сайті Новофедорівської сільської ради (електронний ресурс: //zhelezny-роrt.кhегsоп.uа/8/993-рubl.html) опубліковано рішення Новофедорівської сільської ради від 08.02.2013 №391 Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди .

10.09.2013 на веб-сайті Новофедорівської сільської ради (електронний ресурс: //zhelezny-роrt.кhегsоп.uа./8/1239-рubl_239.html) опубліковано рішення Новофедорівської сільської ради від 04.09.2013 №474 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 .

Таким чином, про прийняття Новофедорівською сільською радою рішень та укладення додаткових угод, законність (дійсність) яких оскаржується у позові, прокуратура дізнавалась (мала дізнатись) з моменту їх прийняття (укладення), тобто у період з лютого по вересень 2013 року, ознайомлюючись з їх змістом шляхом витребування відповідних документів.

Відтак, в позові Новокаховської місцевої прокуратури вказано невірну інформацію щодо часу та обставин, за яких позивачу стало відомо (повинно було стати відомо) про прийняття оскаржуваних рішень та укладення відповідних додаткових угод, чим порушено вимоги п.2 ч.І ст.З Закону України Про прокуратуру , згідно із яким діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, неупередженості та справедливості; порушено вимоги п. 6 Наказу Генерального прокурора України № 6 гн від 28.05.2015, прийнятого на виконання положень Закону України Про прокуратуру , згідно з яким при підготовці процесуальних документів прокурор повинен забезпечувати їх повноту та обґрунтованість, додержуватись вимог закону щодо форми і змісту; посилатися на норми матеріального та процесуального права, якими регулюються відповідні правовідносини, а також долучати до позовів належні та допустимі докази.

Відтак, вбачається, що прокурор як позивач не виконав вимоги ухвали суду від 02 листопада 2016 року про порушення справи, згідно з якою прокурора зобов'язано у строк до 29.11.2016 через канцелярію господарського суду Херсонської області подати матеріали перевірки, на підставі яких прокурору стало відомо про наявність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування (акт перевірки тощо - оригінал для огляду у судовому засіданні, належним чином завірену копію для долучення до справи).

Разом з тим, відповідачами заявлено письмово про застосування судом позовної давності під час розгляду позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст.257-267 ЦК України, суд відмовляє прокурору у поновленні строку на звернення до суду з позовною заявою .

Водночас, не дивлячись на те, що відповідачі у своїх відзивах вказують на позовну давність, вони не визнають позовні вимоги у повному обсязі, стверджують про законність оскаржуваних рішень і додаткових угод, а також просять відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність та необґрунтованість, посилаючись на положення Глави 19 ЦК України та п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів .

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи, що Позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин

пропуску строку позовної давності, а також враховуючи, що іншими матеріалами справи

напроти спростовують зазначені обставини, вимоги Позивача щодо поновлення строку для звернення прокурора до суду із позовною заявою не підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги, суд встановив, що 25.04.2005 між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, загальною площею 5,0384 га, яка знаходиться в с. Залізний Порт від б/в Мрія до б/в Прибой , строком на 10 років. Договір зареєстрований у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру 25.04.2005 за №040572100079.

Відповідно до п. 8 договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У листопаді 2012 року ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 , керуючись положеннями ст.ст.512-523 ЦК України, звернулись до Новофедорівської сільської ради зі спільною письмовою заявою про надання згоди на заміну сторони орендаря з ОСОБА_1 на ТОВ Варяг-2012 в договорі оренди від 25.04.2005, зареєстрованому у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079, без зміни меж, цільового призначення, орендної плати та інших суттєвих умов договору.

Матеріалами справи доведено, що під час засідання постійної комісії з земельних питань Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання від 14.12.2012р. надано позитивний висновок щодо вирішення вказаної заяви.

На 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради прийнято рішення №391 від 08.02.2013, відповідно до п. 1 якого погоджено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованого за №040572100079 (повторна реєстрація від 31.05.2012 № 65223004000947), укладеного між Новофедорівською сільською радою та ОСОБА_1 щодо заміни сторони орендаря з ОСОБА_1 на ТОВ Варяг-2012 без зміни меж, цільового призначення, орендної плати та інших суттєвих умов договору, шляхом укладення додаткової угоди.

У подальшому, 16 квітня 2013 року, Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської -області, ФОП ОСОБА_10 та ТОВ Варяг-2012 уклали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079 (повторна реєстрація від 31 травня 2012 року №65223004000947).

Згідно з вказаною додатковою угодою, зокрема, сторони, на підставі рішення тридцятої сесії Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області VI скликання № 391 від 08.02.2013 та керуючись ст.ст.512-522 Цивільного кодексу України домовились про заміну особи Орендаря у договорі оренди земельної ділянки від 25 квітня 2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079 (повторна реєстрація від 31 травня 2012 року №65223004000947) без зміни меж, цільового призначення, орендної плати та інших суттєвих умов договору оренди земельної ділянки.

У липні 2013 року ТОВ Варяг-2012 звернулось до Новофедорівської сільської ради з заявою (листом-Повідомленням) про поновлення договору оренди земельної ділянки на 17 років.

На 35 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради більшістю депутатів від загального складу ради, прийнято рішення № 474 від 04.09.2013, відповідно до п.1 якого сільська рада вирішила поновити договір оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 , договір від 25 квітня 2005 року, зареєстрований у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079 (повторна реєстрація від 31 травня 2012 року №65223004000947) з 25 квітня 2015 року терміном на 17 років, без зміни площі та інших істотних умов договору.

Надалі, 06 вересня 2013 року Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області та ТОВ Варяг-2012 уклали додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079 (повторна реєстрація від 31 травня 2012 року №65223004000947).

Згідно з вказаною додатковою угодою, зокрема, поновлено договір оренди земельної ділянки від 25 квітня 2005 року, зареєстрований у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079 (повторна реєстрація від 31 травня 2012 року №65223004000947), з 25 квітня 2015 року терміном на 17 років, без зміни площі та інших істотних умов зазначеного договору оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання незаконним і скасування рішення Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013, а також визнання недійсною додаткової угоди від 16.04.2013 до договору оренди землі від 25.04.2005, прокурор посилається на положення ст.8-1 Закону України Про оренду землі щодо того, що право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків. Позивач вважає, що при заміні сторони орендаря в договорі оренди землі від 25.04.2005р. ФОП ОСОБА_1 відчужив своє право на оренду земельної ділянки комунальної власності.

Водночас, прокурор дійшов висновку, що у вказаному випадку відбулась передача в оренду земельної ділянки комунальної власності шляхом заміни сторін у договорі рішенням органу місцевого самоврядування та укладання додаткової угоди, що законодавством України не передбачено. На думку позивача, земельна ділянка передана в оренду не на конкурентних засадах, без прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання після вилучення у попереднього землекористувача і без укладення нового договору оренди, а додаткова угода є такою, що не відповідає приписам Цивільного кодексу України.

Також позивач стверджує, що правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору від 25.04.2005, є відносинами з користування землею, а, отже, регулюються не лише загальними положеннями цивільного законодавства про зобов'язання, а спеціальними нормами Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , які, на думку позивача, не передбачають набуття права на оренду землі шляхом заміни первісного орендаря у зобов'язанні на нового орендаря.

Прокурор вважає, що аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у справі №920/2031/13.

Проте прокурор помилково дійшов висновку про порушення закону при заміні сторони в договорі оренди земельної ділянки, укладеному 25.04.2005 між Новофедорівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1

Так, відповідно до ч.І ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Вказані норми свідчать, що відносини за договором оренди землі, між орендарем та орендодавцем носять характер двостороннього зобов'язання, за яким орендар та орендодавець одночасно виступають і як кредитор (орендар - щодо обов'язку орендодавця передати земельну ділянку, орендодавець - щодо обов'язку орендаря здійснити оплату користування) і як боржник.

При цьому об'єктом такого правовідношення за договором оренди, так само як і предметом договору, виступає безпосередньо земельна ділянка, а зміст зобов'язання складають права вимоги та кореспондуючі їм обов'язки: у орендодавця - право вимоги до

орендаря щодо належної оплати, а також щодо належного використання земельної ділянки та обов'язок забезпечити користування земельною ділянкою; у орендаря - право вимоги до орендодавця спочатку передати у володіння та користування відповідну земельну ділянку на визначений строк, а потім утриматись від вчинення дій, що перешкоджають такому володінню та користуванню, та обов'язок сплачувати орендну плату і використовувати земельну ділянку за призначенням.

З прийняттям Законів України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 03.06.2008 №309-VI та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву від 16.09.2008 №509-УІ до ЗК України та Закону України Про оренду землі внесено зміни, в результаті яких засновано такий правовий інститут, як відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки .

Вказаними змінами Закон України Про оренду землі доповнено ст.8-1, відповідно до якої право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може

бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім випадку, коли земельна ділянка надана для будівництва житлового будинку

та лише у разі, якщо таке будівництво розпочате. Водночас, обмежень щодо відчуження

орендарем права на оренду земельної ділянки приватної власності законом не

встановлено.

Відносини щодо відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки регулюються земельним законодавством, основу якого складають ЗК України та Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ч.4 ст. 124 ЗК України: Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди .

Відповідно до ч.З ст. 16 Закону України Про оренду землі внесено зміни, відповідно до яких також укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору.

Згідно з ч.н.1-2 ст.8-1 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків. Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.

Цивільно-правовий договір про відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки є підставою для виникнення зобов'язання між орендарем, як відчужувачем, та іншою особою, як набувачем.

Водночас, при укладенні та виконанні цивільно-правового договору про відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки не постає питання про передачу орендарем чи орендодавцем орендованої земельної ділянки на користь набувача, так як це не лише не відповідає положенням законодавства, але й суперечить сутності таких правовідносин. У тому ж випадку, якщо первісний договір оренди та зобов'язання за ним не припиняються, а сам орендар безпосередньо передає на користь третьої особи орендовану земельну ділянку, такі дії не є відчуженням орендарем права на оренду земельної ділянки, а утворюють відносини суборенди або розпорядження землею, що врегульовуються ст.8 Закону України Про оренду землі чи статтями Земельного кодексу України що права власника передати землю в оренду.

Враховуючи наслідки відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки .(а саме припинення зобов'язальних відносин за первинним договором оренди, які складаються між орендодавцем та орендарем), заборона на здійснення такого відчуження, передбачена у ч.І ст.8-1 Закону України Про оренду землі , покликана забезпечити стабільність правовідносин з оренди землі.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює зобов'язальні відносини, є Цивільний кодекс України, а отже на договори оренди землі поширюються положення ст.ст.512-523 ЦК України щодо заміни боржника та кредитора у зобов'язанні. Це не суперечить вимогам ст.9 ЦК України щодо субсидіарного характеру регулювання Цивільним кодексом України відносин, які виникають у сфері використання природних ресурсів, адже у ст.2 Закону України Про оренду землі прямо закріплено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У випадку суперечностей норм ЦК України з нормами Закону України Про оренду землі та Земельного кодексу України, застосуванню підлягають останні, однак якщо такі протиріччя відсутні, перешкод для використання положень цивільного законодавства не існує.

Зокрема, у ч. 1 ст. 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Отже, при внесенні змін до договірного зобов'язання, за відсутності прямих заборон, сторони вправі керуватись положеннями ЦК України.

У своєму позові, в обґрунтування доводів щодо незаконності прийняття рішення Новофедорівської сільської ради від № 391 від 08.02.2013 та недійсності додаткової угоди від 16.04.2013, прокурор вказує, що при заміні сторони орендаря за договором оренди земельної ділянки від 25.04.2005 з ФОП ОСОБА_1 на ТОВ Варяг-2012 , ФОП ОСОБА_1 відчужив право на оренду земельної ділянки, порушивши заборону, закріплену у ст.8-1 Закону України Про оренду землі .

Водночас, у позові також зазначено, що у випадку з ТОВ Варяг-2012 також нібито відбулась передача в оренду земельної ділянки комунальної власності шляхом заміни сторін у договорі рішенням органу місцевого самоврядування та укладання додаткової угоди, що законодавством України не передбачено.

При цьому, позивач посилається на позицію Вищого господарського суду України, викладену у справі №920/2031/13, яка нібито стосується аналогічного випадку. З вказаним твердженням суд не погоджується з огляду на наступне. Так, відносини, що виникли між сторонами даного спору та обставини справи є відмінними від обставин зазначених в справі №920/2031/13, зокрема ФОП ОСОБА_1 не відмовлявся від свого права оренди земельної ділянки на користь ТОВ Варяг- 2012 , а ТОВ Варяг-2012 окремо не зверталось до Новофедорівської сільської ради з наміром отримати в оренду комунальну землю.

Навпаки, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 звернулись зі спільною заявою на адресу Новофедорівської сільської ради, в якій відповідно до вимог ст.ст.512-523 ЦК України, вказали лише, що вважають за доцільне провести заміну сторони орендаря та просили надати дозвіл на внесення змін до договору оренди землі , а саме провести заміну сторони орендаря .

У подальшому, відповідно до рішення Новофедорівської сільської ради №391 від 08.02.2013 саме і погоджено внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Новофедорівською сільською радою з ФОП ОСОБА_1, та змінити особу орендаря з ОСОБА_1 на ТОВ Варяг-2012 .

У такому випадку відсутня тотожність правових відносин, що вказані в рішенні Вищого господарського суду України від 25.11.2014 з відносинами в даній конкретній справі. Відтак, ФОП ОСОБА_1 не відчужував ТОВ Варяг-2012 право на оренду земельної ділянки, не складав жодних документів, відповідно до яких відмовлявся від свого права оренди землі на користь будь-якої особи. Крім того, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 не існувало жодних договірних відносин, предметом яких було речове право оренди землі чи безпосередньо земельна ділянка.

Встановлено, що ТОВ Варяг-2012 , не зверталась до Новофедорівської сільської ради з окремим клопотання про надання в оренду земельної ділянки, а тому рішення Новофедорівської сільської ради № 391 від08.02.2013 не можна розглядати як рішення про надання чи передачу в оренду землі ТОВ Варяг-2012 , тобто як реалізацію права орендодавця розпоряджатись майном відповідно до ЗК України. Таке рішення навпаки свідчить про дотримання вимог ст.520 ЦК України щодо надання дозволу кредитора на заміну боржника у зобов'язанні.

У той же час заміна сторони орендаря в договорі оренди земельної ділянки обумовлювалась не інтересом ТОВ Варяг-2012 до неї, а у зв'язку усвідомленням вказаними суб'єктами, що в умовах, які склались, при заміні орендаря з ФОП та ТОВ будуть забезпечені інтереси Новофедорівської сільської ради щодо належного виконання орендарем своєї частини обов'язків у зобов'язанні. ТОВ Варяг-2012 до Новофедорівської сільської ради з окремою заявою (клопотанням) про надання в оренду землі не зверталось, а відтак Новофедорівська сільська рада не була зобов'язана вирішувати його звернення як клопотання про надання землі в оренду чи про дозвіл для розробки проекту землеустрою.

З наведеного, суд приходить до висновку, що Позивач помилково вказує на аналогію відносин, оцінку яким надано у постанові від 25.11.2014, та відносин, що склались між Новофедорівською сільською радою, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 . Висновки Вищого господарського суду України стосуються конкретних обставин та не підлягають застосуванню до рішення Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013 та додаткової угоди від 16.04.2013.

Разом з тим, при доведенні своєї позиції, прокуратурою висувається ряд взаємовиключних тверджень, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Так, в позовній заяві прокуратурою зазначається, що правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору від25.04.2015 є відносинами з користування землею, а отже, регулюються не лише загальними положеннями цивільного законодавства про зобов'язання, а вищевказаними спеціальними нормами Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , які не передбачають набуття права на оренду землі шляхом заміни первісного орендаря у зобов'язанні на нового орендаря . Тим самим позивач намагається довести, що заміна сторони орендаря в договорі оренди землі неможлива.

Вказане твердження прямо спростовується положеннями чинного законодавства. Так, ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 104 Цивільного кодексу України, реорганізація юридичної особи є видом припинення діяльності юридичної особи з її правонаступництвом, тобто переходом до неї майна, прав та обов'язків припиненої юридичної особи.

У той же час, згідно з п.2 ч. 1 ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є заміна кредитора внаслідок правонаступництва. В теорії цивільного права така підстава має назву універсальне правонаступництво . Таким чином, земельне законодавство не лише не забороняє заміну сторони орендаря у зобов'язанні за договором оренди землі, а навпаки дозволяє, та у певних випадках прямо регулює порядок її здійснення.

При заміні сторони в договорі оренди, Новофедорівська сільська рада, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 використовували положення Цивільного кодексу України, одночасно керувались положеннями гі.1 ч.І ст.512 ЦК України щодо відступлення права вимоги та положеннями ст.519 ЦК України щодо заміни боржника у зобов'язанні та в своїх діях виходили з положень ч. 1 ст. 30 Закону України Про оренду землі щодо диспозитивної можливості внесення змін до договору оренди за взаємною згодою.

Зобов'язання, яке виникло за договором оренди від 25.04.2005, існувати не припинило, та сам договір продовжив діяти. Внаслідок зміни сторони орендаря у зобов'язанні, до вказаного договору не було внесено жодної зміни, яка стосується його істотних умов, у тому числі щодо розмірів та порядку здійснення орендної плати, цільового використання земельної ділянки і т.п.

Відтак, суд встановив, що Новофедорівська сільська рада діяла виключно згідно з вимогами чинного законодавства, а рішенням № 391 від 08.02.2013 лише підтверджено надання дозволу орендодавця на здійснення такої заміни за волею ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 , що підтверджується висновком перевірки Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області, проведеної на виконання вимоги заступника прокурора Херсонської області від 10.07.2014, який викладено у листі №04-11 /3910/3373 від 14.07.2014.

У тому випадку, коли сторони договору оренди державної чи комунальної землі при зміні суб'єктного складу зобов'язань діють у чіткій відповідності до положень законодавства, Вищий господарський суд України констатує їх законність.

Така позиція прямо узгоджується з постановою Вищого господарського суду України від 10 лютого 2015 року у справі №914/2842/14, відповідно до якого судом встановлено законність рішення Львівської міської ради від 18.07.2013 №2641 Про внесення змін до договору оренди землі від 24.03.2009 №Л-955 , відповідно до якого ухвалено внести зміни до договору оренди землі, замінивши сторону за договором: ТОВ Підприємці Торпедо на сторону: ТОВ Новий ринок Торпедо у зв'язку з заміною боржника у зобов'язанні..

Пунктами 2 та 3 ухвали № 2641 передбачено, що ТОВ Новий ринок Торпедо у зв'язку з заміною орендаря повинне у встановленому порядку забезпечити внесення відповідних змін до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кукурудзяній, 1 та договору оренди землі, зареєстрованого у Львівській міській раді 24.03.2009 за № Л- 955. Крім цього, з моменту державної реєстрації змін до договору оренди землі, укладеного на підставі пунктів 1, 2 цієї ухвали, вважати таким, що втратив чинність договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 24.03.2009 за № Л-955 в частині надання земельної ділянки орендарю - ТОВ Підприємці Торпедо , на виконання вимог ухвали №2641, між Львівською міською радою (орендодавець), ТОВ Новий ринок Торпедо (орендар) та ТОВ Підприємці Торпедо (первинний орендар) укладено угоду про зміни до договору оренди землі, законність якого також підтверджено вищевказаним рішенням Вищого господарського суду України.

Так само, Вищий господарський суд України у справі №17/5026/1968/2012 дійшов висновку, що заміна кредитора у зобов'язанні за договором оренди державної землі може відбуватись та має бути здійснена у формі відповідно до вимог ст.513 ЦК України.

Твердження щодо законності заміни сторони орендаря у договорі оренди земель державної чи комунальної власності також викладено у позиції Вищого господарського суду України у справі № 910/3981/15-г.

Суд погоджується з доводами відповідачів та вважає, що шляхом прийняття рішення №391 від 08.02.2013 та укладення додаткової угоди від 16.04.2013 до договору оренди землі від 25.04.2005 не здійснювалась передача в оренду оспорюваної земельної ділянки. Передача в оренду вказаної земельної ділянки відбулась у 2005 році на підставі вимог чинного на той момент законодавства, та оформилась шляхом укладення договору оренди землі від 25.04.2005.

Під час прийняття рішення №391 від 08.02.2013 питання саме про передачу в оренду будь-якої земельної ділянки не вирішувалось, а лише погоджувалась заміна сторони за вже існуючим договором оренди, а з укладенням додаткової угоди від 16.04.2013 до договору оренди землі від 25.04.2005 така заміна оформлювалась.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання незаконним і скасування рішення Новофедорівської сільської ради №474 від 04.09.2013, а також визнання недійсною додаткової угоди від 06.09.2013 позивач стверджує, що вказане рішення Новофедорівської сільської ради прийняте та підписане з порушенням вимог законодавства, і це в подальшому призвело до укладення незаконної додаткової угоди.

У своїх доводах прокурор зокрема посилається на положення ч.ч.6-8,10 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та вказує, що 35 сесію Новофедорівської сільської ради 6 скликання проводив не сільський голова та не секретар ради, в подальшому не вони підписували прийняті на ній рішення, у тому числі рішення № 474 від 06.09.2016, а це здійснював обраний із загального складу ради депутат ОСОБА_9 Відтак, на думку позивача, рішення №474 від 04.09.2013 слід вважати прийнятим поза межами компетенції ради та воно підлягає скасуванню.

Проте, з таким твердженням позивача погодитись не можна, оскільки ч. 5 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено вимогу щодо обов'язковості періодичного скликання сесій рад з тих чи інших питань. Цим самим забезпечуються принципи безперервності та постійності функціонування органів місцевого самоврядування. Проведення сесії як основної форми роботи відповідної ради є базовим елементом діяльності місцевого самоврядування, без якого неможливо належним чином реалізовувати і захищати права та інтереси відповідної територіальної громади.

На час проведення сесії та підписання спірного рішення сільський голова був відсутнім, у зв'язку з чим, згідно з положеннями протоколу 35 сесії Новофедорівської сільської ради VI скликання від 04.09.2013, за дорученням депутатів головував депутат Новофедорівської сільської ради ОСОБА_9, який діяв на підставі ч.15 (у чинній на момент прийняття рішення редакції Закону України Про місцеве самоврядування в Україні) ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Частиною 15 чинної ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачалось, що протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Відтак рішення №474 від 04.09.2013 підписане відповідно до вимог закону особою, яка мала на це право. Аналогічні висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 22 серпня 2012 року у справі №18н/5014/463/2012.

Порядок підписання рішень місцевої ради не врегульовується у 4.4.6-8,10 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , на які у своїх доводах посилається прокурор. Вказаний порядок встановлюється виключно ч. 16 (у минулій редакції - ч. 15) ст.46 вказаного закону, і саме згідно з її положеннями діяв депутат Новофедорівської сільської ради ОСОБА_9

Крім того, прокурор вказує, що рішенням Новофедорівської сільської ради № 474 від 04.09.2013, неправомірно уповноважено спеціаліста II категорії з земельних питань Новофедорівської сільської ради ОСОБА_7 на підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 . Відтак, на думку позивача, вказане рішення є незаконним, а додаткова угода від 06.09.2013 до договору оренди землі від25.04.2005, яка підписана ОСОБА_7 підлягає визнанню недійсною.

В обґрунтування вказаної позиції, прокурор посилається на положення ч.2, п.п.14, 16 ч.4 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , вказуючи, що виконання повноважень сільського голови в частині укладення від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договорів іншими посадови особами сільської ради, окрім секретаря ради, законодавством не передбачено.

Також позивач зазначає, що при прийнятті рішення №474 від 04.09.2013 Новофедорівською сільською радою порушено вимоги ч.7 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо того, що керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. На думку прокурора, за результатами вивчення функціональних обов'язків спеціаліста з земельних питань Новофедорівської сільської ради Голопристанського району ОСОБА_7 встановлено, що правові підстави підписувати додаткову угоду у останнього відсутні.

Згідно з положеннями ч.ч.2-3 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачалось, що секретар сільської ради мав право здійснювати повноваження сільського голови лише в разі його звільнення з посади у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень. Водночас, згідно з цими положеннями, секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Як вбачається з табелів обліку робочого часу Новофедорівської сільської ради за серпень-вересень 2013 року сільський голова жодного разу не був присутнім на робочому місці. Він не перебував у будь-якому з видів відпусток, не являвся тимчасово непрацездатним та не знаходився у відрядженні, причина його неявки була невідома. Водночас його повноваження у період серпня- вересня 2013 року не припинялись достроково у випадках, передбачених ст.79 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та офіційно не передавались секретарю з інших законних підстав (відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності тощо).

Рішенням 37 сесії Новофедорівської сільської ради 6 скликання №492 від 30.10.2013 у зв'язку з тим, що сільський голова не забезпечує здійснення наданих йому повноважень, порушує Конституцію України, враховуючи висновки ініціативної депутатської комісії, керуючись ч.ч.2-3 ст.79 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні достроково припинено повноваження Новофедорівського сільського голови. Саме з цього моменту Новофедорівська сільська рада залишилась без сільського голови, обраного на місцевих виборах відповідно до вимог закону.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 лютого 2015 року у справі №6-219цс14, ст.ЗЗ Закону України Про оренду землі об'єднує два випадки поновлення договору оренди. Частиною першою статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Водночас, частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором .

Отже, підставою для поновлення договору оренди землі у першому випадку (передбаченому ч.ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі ) є саме прийняття орендодавцем рішення про поновлення договору оренди землі: Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі .

Щодо другого випадку (передбаченого ч.ч.6-7 Закону України Про оренду землі), то у цьому разі договір вважається поновленим безпосередньо в силу положень закону, що унеможливлює прийняття орендодавцем відповідного рішення: У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) .

Вимога про прийняття рішення органу місцевого самоврядування щодо уповноваження керівника органу місцевого самоврядування підписати додаткову угоду до договору оренди землі стосується виключно випадку, коли поновлення договору оренди відбулось в силу закону.

Поновлення договору оренди землі від 25.04.2005 між Новофедорівською сільською радою та ТОВ Варяг-2012 відбувалось на підставі рішення орендаря від 03.09.2013 згідно з ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а не відповідно до ч.ч.6-7 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у зв'язку із чим не вимагало уповноваження безпосередньо керівника органу місцевого самоврядування на підписання додаткової угоди, а не іншої посадової особи.

Згідно з посадовою інструкцією спеціаліста II категорії з земельних питань, яка затверджена розпорядженням голови Новофедорівської сільської ради № 5 від 03.01.2013, спеціаліст II категорії з земельних питань сільської ради входить до складу єдиної системи державних органів земельних ресурсів, яка утворена з метою проведення єдиної державної земельної політики та забезпечення раціонального використання і охорони земель.

Відповідно до п.1.3 вказаної посадової інструкції, спеціаліст II категорії з земельних питань призначається на посаду та звільняється з посади сільським головою за погодженням з начальником районного відділу земельних ресурсів відповідно до КЗпП України, Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування та Закону України Про місцеве самоврядування в України . Посада відноситься до сьомої категорії посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1.4 цієї посадової інструкції спеціаліст II категорії з земельних питань виконує рішення сільської ради та начальника районного відділу земельних ресурсів у межах їх повноважень, що регулюють питання земельних відносин. Відповідно до п.1.5 вищезгаданої посадової інструкції спеціаліст II категорії з земельних питань сільської ради в своїй діяльності, серед іншого, керується рішеннями органів місцевого самоврядування, які прийняті в межах їх повноважень.

Пунктом 2.20 розділу 2 Завдання та обов'язки цієї посадової інструкції закріплено, що спеціаліст II категорії з земельних питань сільської ради здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань, у відповідності до Закону України Про місцеве самоврядування .

Так само, відповідно до ч.2 ст.7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування передбачено, що посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Як вбачається з аналізу зазначених вище норм матеріального права - посадова інструкція спеціаліста II категорії з земельних питань, затверджена розпорядженням сільського голови, не є єдиним документом, який вичерпно визначає його завдання. Покладення на нього додаткових повноважень можливе у тому числі шляхом прийняття сільською радою відповідних рішень.

Неможливо погодитись із твердженням Позивача, згідно якого виконання повноважень сільського голови в частині укладення від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договорів, іншими посадовими особами сільської ради законодавством виключається.

Так, у Законі України Про місцеве самоврядування в Україні закріплено таку категорію, як виключна компетенція (ст.26 цього закону), однак стосується вона лише таких органів місцевого самоврядування, як сільська, селищна, міська рада.

В усіх інших випадках на діяльність органів місцевого самоврядування поширюється принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності, передбачений у ст.4 Закон України Про місцеве самоврядування , а відтак сільська рада мас право самостійно визначити порядок реалізації тих чи інших правомочностей, які не віднесені до її виключеної компетенції.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

В позовній заяві прокурор розмежовує дії Новофедорівської сільської ради щодо прийняття рішення №474 від 04.09.2013, а також укладення додаткової угоди від 06.09.2013, розглядає їх як відокремлені, невзаємопов'язані акти, та дає їм окрему правову оцінку.

Однак, зазначене повністю протирічить позиції ВГСУ висловленій в оглядовому листі №01- 8/918 від 30.11.2007 року де ВГСУ не погоджується з прийнятими рішеннями судів нижчих інстанцій, які рішення сільради та підписання останньою договору оренди землі розглядають як самостійні акти волевиявлення орендодавця при укладенні цього договору. При цьому, зазначається, що предметом спору у таких справах є дійсність (чи недійсність) укладеного між сторонами у справі договору оренди земельної ділянки. Як вбачається зі змісту ст.203 ЦК України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі (частина третя цієї статті). Волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви, а волевиявлення відповідного органу як орендодавця у цьому випадку здійснюється у формі рішення такого органу і лише реалізується шляхом укладення договору оренди. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що рішення сільради та підписання останньою договору оренди є самостійними актами волевиявлення орендодавця при укладенні цього договору, суперечить ст. 124 ЗК України та приписам ст.35 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає, що прийняття рішення 35 сесії Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання № 474 від 04.09.2013 та підписання на виконання цього рішення додаткової угоди від 06.09.2013 року не порушує вимоги чинного законодавства.

Відповідно до протоколу 35 сесії Новофедорівської сільської ради 6 скликання, рішення № 474 від 04.09.2013 прийнято 11 депутатами сільської ради, тобто більшістю від її загального складу. Відтак своє волевиявлення щодо розпорядження землею комунальної власності сільська рада здійснила у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема ч.2- ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Цим же рішенням вона визначила спосіб реалізації своєї волі, передбачивши конкретне повноваження спеціаліста II категорії з земельних питань сільської ради підписати відповідну додаткову угоду.

За таких обставин спеціаліст II категорії з земельних питань сільської ради діяв як структурний елемент апарату управління сільської ради, створений відповідно до вимог ст.ст.26, 54 Закону України Про місцеве самоврядування , та законно виконував своє завдання відповідно до п.1.4 та п.2.20 посадової інструкції спеціаліста II категорії з земельних питань, яке було йому визначено сільською радою відповідно до ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ч.2 ст.7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування .

Застосування до ситуації з підписанням додаткової угоди від 06.09.2013 положень ч.7 ст. 33 Закону України Про оренду землі неможливе, так як ним регулюються лише випадки поновлення договору оренди землі в силу закону, у той час як договір оренди землі від 25.04.2005 №040572100079 поновлено з іншої підстави, а саме відповідно до рішення органу місцевого самоврядування.

Незаконність оскаржуваного рішення №474 від 04.09.2013 та недійсність додаткової угоди від 06.09.2013 позивач також обґрунтовує тим, що звернувшись 09.07.2013 до сільської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, ТОВ Варяг-2012 , в порушення ч.З ст. 33 Закону України Про оренду землі , не долучив до нього проект додаткової угоди.

Однак зазначене повністю спростовується поясненнями Відповідачів та матеріалами справи, оскільки відповідно до змісту вказаної заяви ТОВ Варяг-2012 , зареєстрованої у книзі вхідної кореспонденції Новофедорівської сільської ради за №517-02-12 від 09.07.2013 року у ній прямо зазначається, що окрім безпосередньо копії договору оренди земельної ділянки, копії виписки з ЄДРПЮО та ФОП, копії довідки з ЄДРПОУ, ТОВ Варяг-2012 також долучив і один примірник (копію) проекту додаткової угоди. При цьому, ані Законом України Про оренду землі , ні будь- яким іншим законодавчим актом не передбачено вимоги до форми, реквізитів та змісту такого листа-повідомлення.

У своєму відзиві та під час судового розгляду Новофедорівська сільська рада підтвердила факт надходження від ТОВ Варяг-2012 разом з листом-повідомленням проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.04.2005, який в подальшому без змін було підписано сторонами.

Суд визнає слушними доводи відповідачів-1,2 та вважає, що орендар вправі складати лист-повідомлення у формі, яку обирає самостійно. Головними є сам факт його волевиявлення щодо поновлення договору оренди, та додання до відповідного документа проекту додаткової угоди. З огляду на те, що укладенню додаткової угоди про поновлення договору оренди землі передує декілька стадій, однією з яких є, зокрема, узгодження істотних умов договору, які можуть змінюватись, проект додаткової угоди не може розглядатись як офіційний документ чи дійсний договір. Закон України Про оренду землі не містить жодних заборон долучити примірник проекту додаткової угоди та при цьому зазначити його в додатках до листа-повідомлення саме як копію.

Щодо посилань позивача, на порушення вимог ч.І ст. 13, ст.20 Закону України Про оцінку землі ст.21 Закону України Про оренду землі , ст.289 ПК України під час укладення договору оренди землі, що має наслідком недійсність і додаткової угоди від 06.09.2013р. суд вважає, що зазначені підстави не підтверджені належними доказами по справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 35 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав звільнення сторони від доказування.

Враховуючи, що Позивач звертається до суду із відповідними вимогами, першочерговий обов'язок доведення заявлених вимог належними та допустимими доказами по справі покладається саме на нього, а на Відповідачів покладається обов'язок надати відповідні докази на обґрунтування своїх заперечень, на обґрунтовані належним чином вимоги Позивача, відповідно.

Проте, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо укладення договору оренди без нормативно-грошової оцінки землі. Копія інформації відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі, не є офіційним документом, передбаченим для використання у цих цілях.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що у частині першій статті 15 Закону України Про оренду землі встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, і саме відсутність однієї з них, згідно з частиною другою цієї статті, є підставою для визнання договору недійсним. Під час судового процесу встановлено, що у оскаржуваному договорі оренди сторони відносно кожної істотної умови дійшли згоди, яку оформили відповідно до вимог чинного на той момент законодавства.

Враховуючи вищевикладене, вказане обґрунтування не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки чи визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція викладена у п.п..2.18-2.19-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.201 1 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин .

На думку позивача, рішення Новофедорівської сільської ради №474 від 04.09.2013 про поновлення договору оренди здійснено заздалегідь до його закінчення (за 2 роки), чим позбавлено права інших суб'єктів надати свої умови та пропозиції щодо отримання спірної земельної ділянки у користування.

Однак, з такими твердженнями погодитись не можна, виходячи з наступного:

Так, у ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено чіткі вимоги до поновлення договору оренди землі на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Згідно з ч.2 ст. 33 цього Закону встановлено обов'язок орендаря, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендаря до спливу строку договору оренди у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць спливу строку договору оренди.

Отже, Закон визначає одразу декілька умов щодо встановлення строку, протягом якого орендар повинен повідомити про такі наміри до спливу строку договору оренди; у строк, встановлений договором, відповідно до якого може встановлюватися як строк, не раніше якого може надійти таке повідомлення, так і лише строк, не пізніше якого слід реалізувати свої наміри; якщо договором встановлено менший строк, ніж передбачено законом, то в силу положень закону таке повідомлення має відбутись не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Згідно з п.8 договору оренди від 25.04.2005 не передбачено строк, раніше якого орендар не може висловити намір продовжити строк оренди, а встановлено лише строк, не пізніше якого він має право письмово повідомити орендодавця про такий намір (не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору).

Крім того, у своїх відзивах і ТОВ Варяг-2012 і Новофедорівська сільська рада наголошують, що прокурор у позові, вказуючи на те, що внаслідок укладення додаткової угоди між Новофедорівською сільською радою та ТОВ Варяг-2012 від 06.09.2013 відбулось позбавлення права інших суб'єктів надати свої умови та пропозиції щодо отримання спірної земельної ділянки в користування, не враховує, що до цього часу на території Новофедорівської сільської ради поруч з ділянкою за договором оренди від 25.04.2013 є інші земельні ділянки, призначені для обслуговування пляжних зон довжиною понад 3 км., однак жодна з них не орендується.

Новофедорівська сільська рада просить суд при вирішенні спору прийняти до уваги, що земельна ділянка за договором оренди від 25.04.2005 на цей час є єдиною пляжною територією, ' яка завдяки зусиллям ТОВ Варяг- 2012 обслуговується з належною сплатою орендної плати, не утримується за кошти місцевого бюджету Новофедорівської сільської ради та її комунального підприємства.

Відповідач-1 стверджує, що уклавши додаткову угоду від 06.09.2013 та поновивши строк оренди на сімнадцять років, ТОВ Варяг-2012 на майбутнє забезпечило місцевий бюджет Новофедорівської сільської ради гарантованими надходженнями. Належно виконуючи обов'язки сторони орендатора у договорі, ТОВ Варяг-2012 лише протягом 2016 року сплачено більше чверті мільйона гривень плати за землю (252 тисячі 285 гривень 06 копійок), а загалом за період 2013-2016 років - 668 тисяч 917 гривень 07 копійок. У той же час очікувана сума доходів загального фонду сільського бюджету на 2016 рік становить 2 мільйони 518 тисяч 230 гривень. Таким чином, лише плата за землю, яка справляється з ТОВ Варяг-2012 , становить більше 1/10 суми доходів загального фонду бюджету. На вказані грошові кошти Новофедорівска сільська рада має змогу вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату праці працівників бюджетних установ та проводити нарахування на заробітну плату, придбавати медикаменти та перев'язувальні матеріали, забезпечувати населення продуктами харчування, оплачувати комунальні послуги та енергоносії, здійснювати поточні трансферти населенню. Крім того, завдяки повному покриттю видатків загального фонду бюджету, сільська рада має змогу перерозподіляти доходи спеціального фонду бюджету для будівництва дитячого садка на 45 місць по вул. Миру в с. Залізний Порт.

За надання послуг з вивезення побутових відходів за договором з КПП Світанок , яке на цей час залишається єдиним діючим комунальним підприємством на території Новофедорівської сільської ради, ТОВ Варяг-2012 щороку сплачує значні кошти, що також забезпечує роботою та доходом працівників єдиного комунального підприємства сільської ради.

Відтак, можливе припинення орендних відносин між Новофедорівською сільською радою та ТОВ Варяг-2012 , на думку відповідача-1, виключить надходження орендної плати та призведе до виникнення дефіциту місцевого бюджету у такому розмірі, який Новофедорівська сільська рада не зможе покрити за рахунок інших коштів, що призведе до виникнення заборгованостей.

Суд, враховуючи зазначені вище обставини та доводи Відповідачів, вважає, що дії ТОВ Варяг-2012 щодо подання заяви про поновлення договору оренди, та прийняте в подальшому рішення №474 від 04.09.2013, не порушують права інших осіб та відповідають вимогам ст. 33 Закону України Про оренду землі і положенням п.8 договору оренди від 25.04.2005, а тому не можуть слугувати підставою для визнання додаткової угоди від 04.09.2013 недійсною.

Під час судового розгляду судом встановлено, що відповідач-2 належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди землі, раціонально користується земельною ділянкою за призначенням для обслуговування пляжної зони, не здійснює самовільної забудови та не має заборгованостей з орендної плати за землю.

На підтвердження зазначеного відповідачем-2 до суду надано документи щодо належного здійснення оплати за договором оренди землі, переобладнання за власні кошти лінії освітлення на узбережжі, щорічного оформлення паспортів пляжу та здійснення заходів щодо забезпечення безпеки відпочиваючих (здійснення водолазного обстеження пляжу та обстеження на наявність вибухонебезпечних предметів), оплати ТОВ Варяг-2012 послуг з вивезення та захоронення КПП Світанок твердих побутових відходів, відповідно до якої лише протягом 2016 сума коштів, сплачених за вказаний вид послуг, становила 79 447 гривень.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що рішеннями Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання №391 від 08.02.2013 Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди та № 474 від 04.09.2013 року Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 , додатковою угодою від 16.04.2013, укладеною між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079 та додатковою угодою від 06.09.2013, укладеною між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ТОВ Варяг-2012 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079 не порушуються будь-які права та інтереси держави чи територіальної громади, права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та повернення земельної ділянки задоволенню не підлягають.

Суд керується також правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними за результатами 1 півріччя 2014р., згідно з якими сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Проте судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, не порушене, а сторонами у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності (постанова Верховного Суду України від 13 травня 2014 р. у справі № 3-14гс14, (постанова Верховного Суду України від 27 травня 2014 р. у справі № 3-23гс14).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 256, 257, 267 ЦК України). Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього Кодексу). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Визначення початку відліку позовної давності наведено у ст.261 ЦК України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено статтями 263, 264 ЦК України.

Разом із тим частинами 2, 4 ст.29 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

При цьому Закон України від 18 вересня 2012 р. № 5288-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури , на який посилається суд касаційної інстанції, не встановлює і не змінює строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення прокурора до суду з відповідним позовом. (постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 р. у справі № 3-387гс16).

Суд вважає, що прокурор довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила не пізніше 10 вересня 2013р., коли було оприлюднено на офіційному сайті Новофедорівської сільради рішення від 04.09.2013р. № 474.

Суд зазначає, що Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.І ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.І ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановленна законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Разом з тим, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання недійсними (незаконним) та скасування рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013 Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди ;

- визнання недійсною на майбутнє додаткової угоди від 16.04.2013, укладеної між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 040572100079;

- визнання незаконним та скасування рішення 35 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради №474 від 04.09.2013 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 ;

- визнання недійсною на майбутнє додаткової угоди від 06.09.2013, укладеної між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ТОВ Варяг-2012 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованої у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079;

За таких обставин заявлений позов не підлягає задоволенню.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у присутності представників сторін у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області до Відповідача-1: Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області; Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 ; відповідача-3: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, про:

- поновлення строку для звернення прокурора до суду із позовною заявою;

- визнання незаконним та скасування рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради № 391 від 08.02.2013 Про погодження на внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди ;

- визнання недійсною на майбутнє додаткової угоди від 16.04.2013, укладеної між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Варяг-2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 040572100079;

- визнання незаконним та скасування рішення 35 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради №474 від 04.09.2013 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Варяг-2012 ;

- визнання недійсною на майбутнє додаткової угоди від 06.09.2013, укладеної між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та ТОВ Варяг-2012 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005, зареєстрованої у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079;

- вилучення у ТОВ Варяг-2012 та повернення Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області земельної ділянки площею 5,0384 га, вартістю 15 429 596 (п'ятнадцять мільйонів чотириста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот

дев'яносто шість) грн. 16 коп., наданої для обслуговування пляжної зони від б\в Мрія до б\в Прибой в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області шляхом складання акту прийому-передачі з Новофедорівською сільською радою

відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.02.2017р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя Т.Г. Пінтеліна