Постанова

від 19.04.2017 по справі 923/1180/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р.Справа № 923/1180/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.В., Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від прокуратури - Коломійчук І.О. - за посвідченням від 22.09.2012 року №005250;

від Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області - не з'явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон - Свінціцька Н. Д. - за довіреністю від 23.03.2017 року №01;

від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.01.2017 року

у справі № 923/1180/16

за позовом: керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави

до відповідачів:

1) Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон;

3) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області

про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Керівник Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, в якій просив суд поновити строк для звернення прокурора до суду із позовною заявою; визнати незаконним та скасувати рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 08.02.2013 року №391 Про погодження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди ; визнати недійсною на майбутнє додаткову угоду від 16.04.2013 року, укладену між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079; визнати незаконним та скасувати рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 04.09.2013 року № 474 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Варяг-2012"; визнати недійсною на майбутнє додаткову угоду від 06.09.2013 року, укладену між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079; вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон та повернути Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,0384 га, вартістю 15429596 грн. 16 коп., надану для обслуговування пляжної зони АДРЕСА_1 шляхом складання акту прийому-передачі з Новофедорівською сільською радою, а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідачів судовий збір.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.01.2017 року у справі №923/1180/16 (суддя Пінтеліна Т.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Заступник прокурора Херсонської області з рішенням суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Херсонської області від 30.01.2017 року у справі №923/1180/16 про відмову у задоволенні позовних вимог керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними додаткових угод до договору оренди та повернення земельної ділянки скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позов, а також повернути прокуратурі Херсонської області судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2017 року у справі №923/1180/16 апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Лисенко В.А., було здійснено повторний розподіл справи, внаслідок якого для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

09.03.2017 року від Заступника прокурора Херсонської області надійшли пояснення до апеляційної скарги, які судовою колегією долучені до матеріалів справи.

07.04.2017 року від Новофедорівської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, яке судовою колегією розглянуто та задоволено.

18.04.2017 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представник прокуратури підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 підтримав заперечення на апеляційну скаргу з мотивів, що викладені у відзиві. Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому, враховуючи те, що ухвалами Одеського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін не була визнана обов'язковою, справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями присутніх представників учасників судового процесу, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 923/1180/16 та наданих представниками сторін пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а висновок, викладений в рішенні Господарського суду Херсонської області від 30 . 01.2017 року у справі № 923/1180/16 є правильним та таким, що не підлягає скасуванню за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області (орендодавець) та ОСОБА_3, с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської (орендар) області було укладено договір оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрований у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, землі рекреаційного призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 5,0384 га.

Пунктом 8 договору оренди визначено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У листопаді 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", керуючись положеннями статей 512-523 Цивільного кодексу України, звернулись до Новофедорівської сільської ради зі спільною письмовою заявою про надання згоди на заміну сторони орендаря з ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012" в договорі оренди від 25.04.2005 року, зареєстрованому у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079, без зміни меж, цільового призначення, орендної плати та інших суттєвих умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що під час засідання постійної комісії з земельних питань Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання від 14.12.2012 року надано позитивний висновок щодо вирішення вказаної заяви.

Рішенням Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 08.02.2013 року №391 погоджено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованому у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079, а саме: замінено сторону орендаря з ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон без зміни меж, цільового призначення, орендної плати та інших суттєвих умов договору, шляхом укладення додаткової угоди.

Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079, сторони домовились про заміну сторони у зобов'язанні, а саме: про заміну особи орендаря у договорі оренди.

За Актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) попередній орендар (ОСОБА_3) передав новому орендарю (Товариству з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон) земельну ділянку загальною площею 5,0384 га, розташовану АДРЕСА_1, а новий орендар прийняв зазначену земельну ділянку в оренду.

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012" звернулось до Новофедорівської сільської ради з заявою (листом-Повідомленням) про поновлення договору оренди земельної ділянки на 17 років.

Рішенням 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 04.09.2013 року № 474 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Варяг-2012" вирішено поновити договір оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079 з 25 квітня 2015 року терміном на 17 років без зміни площі орендованої земельної ділянки та інших істотних умов договору оренди.

Додатковою угодою від 06.09.2013 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079, сторони погодили поновити договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон терміном на 17 років без зміни площі орендованої земельної ділянки та інших істотних умов договору оренди.

Керівник Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області вважає незаконними та просить скасувати рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 08.02.2013 року №391 Про погодження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди і рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 04.09.2013 року № 474 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Варяг-2012", визнати недійсними додаткову угоду від 16.04.2013 року, укладену між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079, додаткову угоду від 06.09.2013 року, укладену між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079, а також просив вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон та повернути Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,0384 га, вартістю 15429596 грн. 16 коп., надану для обслуговування пляжної зони АДРЕСА_1 шляхом складання акту прийому-передачі з Новофедорівською сільською радою.

Відповідачі у відзивах на позовну заяву позовні вимоги не визнають та зазначають про пропущення прокурором строку позовної давності.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акту (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо неправомірності та необґрунтованості доводів прокурора про нібито відсутність повноважень для укладання додаткової угоди у спеціаліста 2 категорії з земельних питань ОСОБА_7 та підписання рішення від 04.09.2013 року № 474 ОСОБА_8 як неуповноваженою особою, оскільки Господарський суд Херсонської області повно та всебічно дослідив дані питання і висновок суду в цій частині ґрунтується на приписах чинного законодавства України щодо відсутності порушень норм чинного законодавства у діях сільської ради при наділенні повноваженнями цих осіб для підписання рішення та додаткової угоди як колегіального органу, який має повноваження на своїй сесії вирішити питання у випадку відсутності керівника визначити іншу особу для здійснення підпису цих документів, що узгоджується з приписами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Також колегія суддів не вбачає порушень вимог чинного законодавства України при прийнятті рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 04.09.2013 року № 474 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Варяг-2012", так як відповідно до пункту 8 цей договір було укладено строком, який на момент здійснення його сторонами дій щодо поновлення не закінчився. Чинним законодавством України в сфері регулювання земельних правовідносин передбачено наступне.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі". Згідно з приписами частин 1-5 статті 33 вказаного Закону (у відповідній редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, частиною 6 статті 33 цього Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З огляду на що, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 названого Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Частинами 8-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді. Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, у постанові від 13.04.2016 у справі №6-2027цс15.

З огляду на те, що приписи чинного законодавства України в цій сфері та умови договору не містять імперативних норм в частині того, що звернення до Орендодавця задовго до закінчення строку дії договору оренди землі з заявою про його поновлення заборонено або того, що таке звернення раніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору є порушенням конкретних норм законодавства, висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 04.09.2013 року № 474 Про поновлення договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Варяг-2012", визнання недійсною на майбутнє додаткової угоди від 06.09.2013 року, укладену між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м.Херсон про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, зареєстрованого у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру за №040572100079; вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012", м. Херсон та повернути Новофедорівській сільській раді Голопристанського району Херсонської області земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,0384 га, вартістю 15429596 грн. 16 коп., надану для обслуговування пляжної зони АДРЕСА_1 шляхом складання акту прийому-передачі з Новофедорівською сільською радою є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Доводи скаржника стосовно порушення частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" спростовані матеріалами справи, оскільки проект додаткової угоди до договору оренди землі був направлений до Новофедорівської сільської ради і зареєстрований у Книзі вхідної кореспонденції в якості додатків до листа-повідомлення від 09.07.2013 року. Також судом апеляційної інстанції відхилені доводи про те, що договір оренди землі було укладено без проведення обов'язкової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, оскільки позивачем не доведено необхідність проведення нової оцінки земельної ділянки при укладанні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі за умови, що сторони договору оренди землі дійшли згоди щодо кожної істотної умови цього договору на момент його укладання.

Оскільки в цій частині судом першої інстанції правильно відмовлено позивачу у його позовних вимогах по суті, то питання дотримання строку позовної давності і його поновлення не розглядається судом взагалі.

Водночас, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність порушень норм чинного законодавства України при прийнятті Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області рішення від 08.02.2013 року №391 Про погодження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди в частині здійснення заміни сторони не за нормами спеціального земельного законодавства, а за нормами ст.ст.512-514 Цивільного кодексу України, як сторони у зобов'язанні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними стовідсотково будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012" до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005р. звернулись із заявою до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про надання згоди на заміну сторони орендаря з ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012" в договорі оренди від 25.04.2005 року без зміни меж, цільового призначення, орендної плати та інших суттєвих умов договору.

На підставі відповідної заяви орендаря, рішенням 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 08.02.2013 року №391 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, укладеного між Новофедорівською сільською радою та ОСОБА_3, відповідно до яких змінено сторону орендаря з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг - 2012" без зміни меж, цільового призначення, орендної плати та інших суттєвих умов договору, шляхом укладання додаткової угоди.

Зобов'язання не може створювати обов'язків для третіх осіб - осіб, які не є його учасниками. Це абсолютне правило ґрунтується на засадах справедливості, адже було б несправедливим, якби для особи виникали ті чи інші обов'язки з відносин, у яких вона не бере участі. У випадках, установлених договором, зобов'язання може породжувати певні права для третіх осіб. Але договір оренди укладається між орендарем і орендодавцем і не створює цих обов'язків для третіх осіб, доки вони самі на це не погодилися, уклавши договір про заміну сторони в зобов'язанні.

Судова колегія зазначає, що попередні відносини, права і обов'язки сторін мали припинитись і тільки у разі волевиявлення сторін вони можуть домовитися про інші чи ті самі умови, але це вже будуть інші відносини, інший договір. В даному випадку не здійснюється перехід прав і обов'язків, а відбувається їх припинення і виникнення нових.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, поки не буде вилучена земельна ділянка із користування у попереднього користувача (тобто не буде пройдена визначена Законом процедура), вона не може бути надана новому користувачу.

Укладення нового договору та його реєстрація також передбачає здійснення ряду певних дій. Якщо надається в оренду земельна ділянка державної чи комунальної власності, то необхідне рішення про надання згоди на виготовлення технічної документації. На підставі рішення виготовляється технічна документація, здійснюється відновлення меж ділянки (кадастрова зйомка, погодження меж), погодження у відповідних органах. Потім техдокументація подається на затвердження і приймається рішення про надання ділянки в оренду. Укладається новий договір оренди. Землевпорядна організація готує додатки до договору, обмінні файли і договір подається на реєстрацію. Перехід земельної ділянки від орендодавця до орендаря здійснюється за актом приймання передачі (статті 16, 17, 18, 20 Закону України „Про оренду землі").

Місцевий господарський суд помилково у рішенні посилається на норми Цивільного кодексу України щодо заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки норми Закону України Про оренду землі є нормами спеціальної дії у даних правовідносинах і в даному законі визначено випадки заміни сторони у договорі оренди (наприклад, у випадку заміни власника об'єкту нерухомості, що розташований на орендованій земельній ділянці, правонаступництва у випадку ліквідації), проте фактичні обставини справи в цій частині не підпадають під дію спеціальних підстав заміни орендаря в земельних орендних правовідносинах. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг - 2012" дійсно не є правонаступником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, обидва суб'єкта господарювання не перебувають в процесі припинення, а тому на теперішній час є діючими та реорганізацію не проходили. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Варяг - 2012". За таких обставин, судова колегія вважає, що приписи статей 512-522 Цивільного кодексу України в даному випадку не поширюються на правовідносини оренди землі по даній справі.

Тобто, органом місцевого самоврядування - Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області - було невірно оформлено формально заміну орендаря у договорі оренди від 25.04.2005 року, оскільки в даному випадку необхідно було укласти новий договір оренди, а не замінювати сторону шляхом укладання додаткової угоди.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012" на можливість в цих обставинах застосування вищевказаних норм Цивільного кодексу України щодо заміни боржника та кредитора у зобов'язанні шляхом одночасного відступлення права вимоги та переведення боргу не прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки суперечать нормам спеціального земельного законодавства, які дозволяють здійснювати заміну сторони орендаря у зобов'язанні у визначених законом випадках, які по даній справі відсутні.

До того ж, у випадку суперечностей норм Цивільного кодексу України з нормами Закону України "Про оренди землі" та Земельного кодексу України, застосуванню підлягають останні. Суд апеляційної інстанції вважає, що норми земельного законодавсвта України не передбачають можливість відступлення права вимоги та переведення боргу у правовідносинах з оформлення договорів оренди землі.

Судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд помилково у своєму рішенні послався на практику Вищого господарського суду України у справах №914/2868/14 і №17/5026/1968/2012, оскільки обставини справи №17/5026/1968/2012 є іншими ніж у даній справі, а у справі №914/2868/14 Вищий господарський суд висловив свою позицію щодо поновлення договору оренди на новий строк, а не застосування до спірних правовідносин положень статей 512-514 Цивільного кодексу України. Також не приймаються до уваги посилання прокуратури на справу №920/2031/13, оскільки в даній справі, зокрема, не розглядалось питання суборенди земельної ділянки і обставини даної справи є іншими.

Одночасно з цим, судова колегія зауважує, що в силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". У цій справі Європейський суд дійшов висновку про те, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 "Першого протоколу Конвенції". Тобто, визнання недійсним договору, згідно з яким орендар отримав майно від органу публічної влади, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що відповідний орган порушив закон, є неприпустимим та незаконним. Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В даному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи, застосовуючи принцип "справедливого балансу" між суспільними та приватними інтересами, судова колегія дійшла висновку, що, встановивши наявність допущених органом місцевого самоврядування формальних порушень норм чинного законодавства при оформленні відповідних правовідносин, позивачем не було доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції спричинення такими діями шкоди ані державі, ані територіальній громаді, оскільки з матеріалів справи вбачається, що новий орендар систематично та в повному обсязі сплачує орендну плату за вказаним договором оренди, починаючи з 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 безперервно поліпшує стан орендованої земельної ділянки, активно розкриває рекреаційний, культурно-оздоровчий та туристичний потенціал с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, забезпечує раціональне використання пляжу, проводить культивацію землі, а також завдяки здійсненню підприємницької діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 на орендованій земельній ділянці забезпечено належне виконання вимог з благоустрою, здійснено освітлення пляжних зон, установлено душові кабіни, до яких підведено водопостачання. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 є добросовісним користувачем земельної ділянки та матеріалами справи не підтверджено жодного порушення норм законодавства саме з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Варяг-2012 у використанні спірної земельної ділянки.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі №6-68цс15, висновки якого є обов'язковими для всіх судів України в силу приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

В даному випадку є підстави для застосування позовної давності при розгляді судом позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради від 08.02.2013 року №391 Про погодження та внесення змін до договору оренди земельної ділянки та укладення додаткової угоди і визнання недійсною на майбутнє додаткової угоди від 16.04.2013 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року, тому суд першої інстанції в цій частині правильно відмовив у позові з підстав пропуску строку позовної давності та відсутності поважних причин для його поновлення, виходячи з наступного.

За нормами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні-вересні 2013 року за зверненнями окремих громадян та дорученням Генеральної прокуратури України прокуратурою Херсонської області проводилась перевірка законності рішень 30 сесії 6 скликання Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 08.02.2013 року №391, додаткової угоди від 16.04.2013 року, укладеної між Новофедорівською сільською радою з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року; матеріалів, доданих до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг-2012" щодо надання дозволу на поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року терміном на 17 років, без зміни площі орендованої земельної ділянки та інших істотних умов зазначеного договору оренди; протоколів засідань постійної земельної комісії Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання з питань поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року строком на 17 років; проекту рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.04.2005 року терміном на 17 років, без зміни площі орендованої земельної ділянки та інших істотних умов зазначеного договору оренди. Перевірку завершено 04.09.2013 року.

Відповідно до вказаної інформації аналогічні перевірки проводились у березні та травні 2014 року. Предметом перевірки являлись законність рішень сесій Новофедорівської сільської ради, зокрема і рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області 6 скликання від 08.02.2013 року №391.За результатами проведених перевірок жодних порушень не виявлено, прокуратурою заходи прокурорського реагування не вживались.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що прокуратура знала про прийняття рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 08.02.2013 року №391 у 2013 році, а не у 2015 році, як стверджує прокурор у позовній заяві. Тобто, прокурором пропущено строк позовної давності на звернення з відповідним позовом, оскільки позов у даній справі заявлено у жовтні 2016 року, після спливу трірічного строку на таке звернення.

При доведенні обгрунтованості пропуску строків позовної давності, прокурор посилався на пропущення таких строків у зв'язку з розслідуванням кримінального провадження за №4201523015000007, проте ухвалою слідчого судді Голопристанського районного суду від 15.03.2016 року підтверджено законність винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження за фактом дій осіб, зокрема, під час прийняття рішення Новофедорівської сілької ради від 08.02.2013 року №390 та укладення додаткової угоди від 16.04.2013 року до договору оренди землі. Зі змісту даної ухвали вбачається, що досудовим слідством не встановлено доказів неправомірності дій осіб при прийнятті відповідного рішення, які свідчили б про вчинення злочину, передбаченого нормами Кримінального кодексу України.

Судова колегія відхиляє клопотання прокурора про поновлення строку на звернення з відповідною позовною заявою, оскільки, по-перше, прокурором не наведено поважних причин, які об'єктивно перешкоджали звернутись з відповідним позовом раніше, а, по-друге, як вже зазначалось, що формальним порушенням органу місцевого самоврядування в оформленні заміни орендаря в договорі оренди не було спричинено шкоди ані державі, ані територіальній громаді, а інших суттєвих порушень приписів чинного законодавства України судом апеляційної інстанції при повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено не було.

Одеський апеляційний господарський суд вважає правильним відмову суду першої інстанції у позовних вимогах про повернення земельної ділянки з огляду на те, що такі вимоги є похідними від прийняття рішень органом місцевого самоврядування та укладання додаткових угод, у визнанні незаконності яких було відмовлено з вищевказаних підстав.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а порушення, виявлені судом апеляційної інстанції не призвели до прийняття неправомірного висновку, тому не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Херсонської області в порядку норм статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, по даній справі місцевий господарський суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог і по суті спору, і у зв'язку із застосуванням строку позовної давності та відмовою у його поновленні, проте таке процесуальне порушення не призвело до прийняття судом неправильного висновку, викладеного в оскарженому рішенні .

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом висновку, викладеного в рішенні.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України висновок, викладений в рішенні Господарського суду Херсонської області від 30 . 01.2017 року у справі № 923/1180/16 відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірного висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 30 . 01.2017 року у справі №923/1180/16 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 30 . 01.2017 року у справі №923/1180/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам судового процесу по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська Г.П. Разюк