Постанова

від 31.01.2017 по справі 922/1780/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Справа № 922/1780/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліна С.В, Яценко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" 2. Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі№ 922/1780/16 Господарського суду Харківської області за позовомКомунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" простягнення 52 983,49 грн., за участю представників:

від позивача: Алексєєв О.І., дов. від 27.01.2017 №161;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 63", про стягнення суми основного боргу з орендної плати за договором оренди нерухомого майна №90/07 від 01.07.2007 у розмірі 18485,49 грн. (за період з 01.07.2012 до 30.11.2015) та суму неустойки у розмірі 34498,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору, щодо своєчасного повернення орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63 на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" суму неустойки у розмірі 34498,00 грн. та судовий збір у розмірі 897,23 грн. У задоволенні вимог про стягнення суми основного боргу з орендної плати за договором оренди нерухомого майна №90/07 від 01.07.2007 у розмірі 18485,49 грн. - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Івакіна В.О., Ільїн О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 року у справі №922/1780/16 змінено, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2016 у наступній редакції: "Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Леніна, 19, код 01974520, р/р 26004321930001 банку Куп'янське відділення КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, код 32329995, р/р 35412001002380 в Куп'янському УДКСУ Харківської області, МФО 851011) суму неустойки у розмірі 5970,68 грн. та судовий збір у розмірі 155,30 грн.". В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2016 у справі №922/1780/16 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України надійшло дві касаційні скарги.

Комунальний заклад охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016, справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, статей 35, 43 Господарського процесуального кодексу України. Судами безпідставно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення орендної плати за період з 01.07.2012 до 30.11.2015. Крім цього, висновки апеляційного суду щодо визначення розміру ставки орендної плати на рівні 2% не відповідають дійсним обставинам справи.

Комунальне підприємство охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" також звернулось із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а саме статей 614, 785 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016, прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення орендної плати задовольнити частково, у розмірі 1690,88 грн., а у задоволенні вимог про стягнення неустойки у розмірі 34498,00 грн. відмовити. Скаржник наголошує на відсутності у діях аптеки вини що унеможливлює застосування частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали касаційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" підлягає задоволенню у повному обсязі. Натомість вимоги за касаційною скаргою Комунального підприємство охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №90/07, відповідно до п.1.1 якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування приміщення в холі стаціонару КЗОЗ "КЦМЛ", площею 18 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, м.Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, з метою організації роботи аптечного пункту.

У відповідності до п. 2.1 даного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого нежитлового приміщення залишається територіальна громада Куп'янська, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Договір оренди укладено строком на 3 роки до 30 червня 2010 року включно (п.10.1 договору).

Пунктом 5.4. спірного договору оренди сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно з п.10.6 цього ж договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

04.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору оренди, за якою сторони внесли зміни до п.10.6 договору в наступній редакції: "10.6. Після закінчення строку дії договору, якщо орендар зацікавлений в отриманні права оренди майна на новий строк, повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, повідомити балансоутримувача про свої наміри. Попередній орендар може отримати право оренди майна виключно шляхом участі у конкурсі".

Додатковою угодою №3 від 30.06.2010 року, укладеною між позивачем і відповідачем, продовжено строк дії договору оренди №90/07 на два роки по 30 червня 2012 року включно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2015 у справі №922/5566/14 за позовом Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Куп'янська міська рада, позовні вимоги було задоволено. Виселено Комунальне підприємство охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" з займаного нежитлового приміщення площею 18 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, м.Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, та передано балансоутримувачу Коммунальному закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня". Рішення першої інстанції у справі №922/5566/14 було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року та набрало законної сили.

01.12.2015 на виконання згаданого рішення суду відповідача було виселено з займаного нежитлового приміщення площею 18 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2.

Предметом спору у справі, що переглядається є дві майнові вимоги позивача: про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18485,49 грн. за період з 01.07.2012 до 30.11.2015, тобто починаючи з першого дня після припинення дії договору та до моменту фактичного виселення відповідача з орендованого приміщення; про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення у розмірі 34498,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати суди керувалися положеннями статей 11, 509, 530, 598, 610, 759 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України та встановленими обставинами щодо припинення дії укладеного між сторонами договору 01.07.2012. Так, з припиненням дії договору оренди, позивач втратив статус орендодавця, тобто і зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати припинились 01.07.2012, тому нарахування позивачем орендної плати у розмірі 18485,49 грн. за межами строку договору є безпідставним.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на таке.

Статтею 626 визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, яка, в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковою для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Отже, припинення договору та закінчення строку його дії не є тотожними поняттями.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 01.07.2012, у той час як фактично відповідача було виселено з займаного нежитлового приміщення лише 01.12.2015.

Вирішуючи спір про стягнення орендної плати за фактичне користування орендованим майно, суди не дослідили умови договору оренди майна від 01.07.2007 №90/07 та не надали належної юридичної оцінки пункту 10.2 договору, яким визначено, що умови договору зберігають свою чинність в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати, до виконання цих зобов'язань.

Крім цього, суди не надали належної юридичної оцінки пункту 3.1. договору від 01.07.2007 №90/07, яким сторони погодили застосування рішення №285-V ІХ сесії V скликання Куп'янської міської ради Харківської області від 07.03.2007 "Про внесення змін до Положень, що регламентують відносини щодо оренди майна територіальної громади міста Куп'янська" при визначенні орендної плати (далі за текстом рішення №285-V). Так, пунктом 6.5 Положення "Про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Куп'янська", затвердженого згаданим рішенням ради №285-V встановлено обов'язок сплачувати орендну плату включно до дати передачі орендарем орендодавцю об'єкта оренди за актом приймання-передачі. Аналогічна норма закріплена у п. 9.4 Положення "Про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Куп'янська", затвердженого рішенням ХVІ сесії Куп'янської міської ради Харківської області VІ скликання від 16.12.2011 №532-VІ (далі за текстом рішення №532-VІ).

За приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Беручи до уваги умови договору (пункти 3.1, 10.2), пункт 6.5 Положення, затвердженого рішенням ради №285-V, пункт 9.4 Положення, затвердженого рішення ради №532-VІ та встановлену судами обставину підписання акту прийому-передачі майна зі спливом більше ніж трьох років з дати припинення договору, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про безпідставність позовних вимог у частині стягнення заборгованості з орендної плати.

Так, орендна плата в даному випадку має бути сплачена за фактичне користування майном за період з дати закінчення строку дії договору і до дати повернення майна за актом прийому-передачі у розмірах, встановлених договором. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 20.11.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення у розмірі 34498,00 грн. суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до протилежних висновків.

Як встановлено місцевим судом, пунктом 9.3. договору сторони погодили, що у разі неповернення об'єкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору у встановленому договором термін відповідач, як орендар сплачує на користь позивача, як орендодавця неустойку за кожний день прострочений у 10-ти кратному розмірі передбаченого розрахунку орендної плати.

Перевіривши нарахування неустойки, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам умов договору та, з огляду на встановлені ним обста-вини повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, задовольнив заявлені до стягнення 34498,00 грн. неустойки у повному обсязі.

Апеляційний суд, заважуючи на тому, що неустойка на стягненні якої наполягає позивач передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу та саме цією частиною може бути визначений її розмір, а не умовами укладеного між сторонами договору, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 5970,68 грн. При цьому, при розрахунку неустойки судом підраховано вартість одного дня користування, помножено цю суму на два та на кількість днів прострочення.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. При цьому, зазначена неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), (інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" №01-06/735/2012 від 29.05.2012).

З наведеного вбачається обґрунтованим висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, у розмірі передбаченому частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу, а не пунктом 9.3 договору.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про стягнення неустойки, колегія суддів констатує, що як судом першої інстанції, так і апеляційним судом не дотримано вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу.

Судами не з'ясовано дійсний розмір орендної плати, передбачений Розділом 3 договору найму від 01.07.2007 №90/07, який за приписами статті 785 Цивільного кодексу України покладено в основу розрахунку розміру неустойки. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається на підставі Положення "Про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Куп'янська", затвердженого згаданим рішенням ради №285-V. Згодом, це рішення було скасовано рішенням ХVІ сесії Куп'янської міської ради Харківської області VІ скликання від 16.12.2011 №532-VІ. Судами не досліджувалось, чи відповідає наданий позивачем розрахунок розміру місячної орендної плати за період з липня 2012 року до листопада 2015 року методиці розрахунку розміру орендної плати, затвердженої рішенням міської ради від 07.03.2007 №258-V (пункт 1.15 методики), умовам положення, затвердженого рішення ради від 16.12.2011 №532-VІ (пункт 9.4) та умовам договору щодо включення до розміру орендної плати оплати за комунальні послуги. Місцевим судом не перевірено обґрунтованість застосування позивачем при визначенні розміру орендної плати ставки орендної плати на рівні 8%. Апеляційний суд, з огляду на встановлені ним обставини реалізації ліків пільговим категоріям громадян, дійшов висновку про можливість застосування ставки орендної плати на рівні 2%. Разом з цим, судами не з'ясовувався розмір ставки, який був застосований орендодавцем при розрахунку орендної плати під час дії договору. Матеріали справи не містять ні рішення відповідного органу про передачу майна в оренду із визначенням умов оренди, ні рахунків на оплату орендної плати та комунальних послуг. Обов'язок надавати рахунки пунктом 3.2 договору покладено на орендодавця.

Таким чином, оскільки судами не встановлено дійсний розмір місячної орендної плати, ними неправильно розраховано розмір неустойки, яка має бути стягнута з відповідача. Оскаржувані судові рішення також не містять мотивів, за яких суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 34498,00 грн., а суд апеляційної інстанції - у розмірі 5970,68 грн.

Крім цього, апеляційний суд в порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, без відповідного клопотання заінтересованої сторони, вийшов за межі позовних вимог. Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним розмір неустойки, передбаченої пунктом 9.3 договору оренди від 01.07.2007 №90/07, розраховано лише за 2013 рік, у той час як апеляційний суд стягнув неустойку за увесь час прострочення повернення об'єкту оренди орендодавцю.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами заявників касаційних скарг про недотримання судами вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України та неправильне застосування місцевим господарським судом частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Доводи Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" про необхідність застосування при визначенні розміру орендної плати ставки орендної плати на рівні 8% колегія суддів відхиляє як такі, що потребують додаткового дослідження. Натомість вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Доводи Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" про відсутність вини у діях аптеки щодо повернення орендованого нею майна лише 01.12.2015 колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому розумінні заявником норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін. Розділом 2 договору оренди нерухомого майна від 01.07.2007 №90/67 сторони погодили, що обов'язок по складанню акта-приймання майна у разі припинення договору покладається на орендаря. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, які робили неможливими для орендаря повернення орендованого ним майна орендодавцю. Неповернення майна у строки, визначені договором є підставою для стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків.

В силу вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №922/1780/16 задовольнити повністю.

Касаційну скаргу Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі №922/1780/16 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко