Рішення

від 29.03.2017 по справі 922/1780/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2017 р.Справа № 922/1780/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня", м. Куп'янськ до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 63", м. Куп'янськ про стягнення 52 983,49 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека № 63" про стягнення суми основного боргу з орендної плати за договором оренди нерухомого майна №90/07 від 01.07.2007 у розмірі 18485,49 грн. (за період з 01.07.2012 до 30.11.2015) та суми неустойки у розмірі 34498,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору, щодо своєчасного повернення орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2016 позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63 на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" суму неустойки у розмірі 34498,00 грн. та судовий збір у розмірі 897,23 грн. У задоволенні вимог про стягнення суми основного боргу з орендної плати за договором оренди нерухомого майна №90/07 від 01.07.2007 у розмірі 18485,49 грн. - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016 року у справі №922/1780/16 змінено, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016 у наступній редакції: "Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Леніна, 19, код 01974520, р/р 26004321930001 банку Куп'янське відділення КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, код 32329995, р/р 35412001002380 в Куп'янському УДКСУ Харківської області, МФО 851011) суму неустойки у розмірі 5970,68 грн. та судовий збір у розмірі 155,30 грн.". В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016 у справі №922/1780/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 скасовано, а справу направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Погорелову О.В.

Ухвалою суду від 28.02.2017 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.03.2017 о 10:00.

16.03.2017 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає позовні вимоги у сумі 1690,88 грн., просить суд задовольнити позов у розмірі 1690,88 грн., в іншій частині позовних вимоги просить суд відмовити.

Крім того, відповідачем 16.03.2017 подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення орендної плати та неустойки. Наданий відзив та заява досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

20.03.2017 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові ВГСУ від 31.01.2017. Надані пояснення та додані до них документи, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.03.2017 до 29.03.2017 до 12:30.

29.03.2017 до суду позивачем були надані уточнені письмові пояснення по справі. Разом з уточненнями позивачем, з урахуванням вказівок ВГСУ, викладених у постанові від 31.01.2017, суду поданий уточнених розрахунок позову, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 18485,49 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.04.2012 по 30.11.2015 та 33342,20 грн. неустойки за період з липня 2012 по листопад 2015. Всього позивач просить суд стягнути з відповідача 51827,69 грн.

Як роз'яснено у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 (з подальшими змінами та доповненнями), ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши подані уточнення та матеріали справи, суд розцінює подані уточнення, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

29.03.2017 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі. надані пояснення та додані до них документи, досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.03.2017 представник позивача підтримав позов, з урахуванням наданих уточнень, та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 29.03.2017 представник відповідача, позов визнав частково.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.07.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №90/07, відповідно до п.1.1 якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування приміщення в холі стаціонару КЗОЗ "КЦМЛ", площею 18 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, з метою організації роботи аптечного пункту.

У відповідності до п. 2.1 даного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого нежитлового приміщення залишається територіальна громада Куп'янська, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Договір оренди укладено строком на 3 роки до 30 червня 2010 року включно (п.10.1 договору).

Пунктом 5.4. спірного договору оренди сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно з п.10.6 цього ж договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

04.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору оренди, за якою сторони внесли зміни до п.10.6 договору в наступній редакції: "10.6. Після закінчення строку дії договору, якщо орендар зацікавлений в отриманні права оренди майна на новий строк, повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, повідомити балансоутримувача про свої наміри. Попередній орендар може отримати право оренди майна виключно шляхом участі у конкурсі".

Додатковою угодою №3 від 30.06.2010, укладеною між позивачем і відповідачем, продовжено строк дії договору оренди №90/07 на два роки по 30 червня 2012 року включно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2015 у справі №922/5566/14 за позовом Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Куп'янська міська рада, позовні вимоги було задоволено. Виселено Комунальне підприємство охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" з займаного нежитлового приміщення площею 18 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, та передано балансоутримувачу - Комунальному закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня".

Рішення суду у справі №922/5566/14 було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року та набрало законної сили.

01.12.2015 на виконання згаданого рішення суду відповідача було виселено з займаного нежитлового приміщення площею 18 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2.

Предметом спору у цій справі є дві майнові вимоги позивача: про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18485,49 грн. за період з 01.07.2012 до 30.11.2015, тобто починаючи з першого дня після припинення дії договору та до моменту фактичного виселення відповідача з орендованого приміщення, та про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення у розмірі 34498,00 грн. за період з 01.07.2012 по 30.11.2015.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтею 626 визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, яка, в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковою для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Отже, припинення договору та закінчення строку його дії не є тотожними поняттями.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 01.07.2012, у той час як фактично відповідача було виселено з займаного нежитлового приміщення лише 01.12.2015.

У пункті 3.1. договору від 01.07.2007 №90/07, сторони погодили застосування рішення №285-V ІХ сесії V скликання Куп'янської міської ради Харківської області від 07.03.2007 "Про внесення змін до Положень, що регламентують відносини щодо оренди майна територіальної громади міста Куп'янська" при визначенні орендної плати (далі за текстом рішення №285-V).

Так, пунктом 6.5 Положення "Про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Куп'янська", затвердженого згаданим рішенням ради №285-V встановлено обов'язок сплачувати орендну плату включно до дати передачі орендарем орендодавцю об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

Аналогічна норма закріплена у п. 9.4 Положення "Про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Куп'янська", затвердженого рішенням ХVІ сесії Куп'янської міської ради Харківської області VІ скликання від 16.12.2011 №532-VІ (далі за текстом рішення №532-VІ).

За приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Беручи до уваги умови договору (пункти 3.1, 10.2), пункт 6.5 Положення, затвердженого рішенням ради №285-V, пункт 9.4 Положення, затвердженого рішення ради №532-VІ та встановлену судом обставину підписання акту прийому-передачі майна зі спливом більше ніж трьох років з дати припинення договору, суд дійшов висновку, що орендна плата в даному випадку має бути сплачена за фактичне користування майном за період з дати закінчення строку дії договору і до дати повернення майна за актом прийому-передачі у розмірах, встановлених договором.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 20.11.2012 у справі №12/75-2167-33/75-4/180.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі рішення №285-V ІХ сесії V скликання Куп'янської міської ради Харківської області від 07.03.2007 "Про внесення змін до Положень, що регламентують відносини щодо оренди майна територіальної громади міста Куп'янська", перераховується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Сторони погодились про включення до складу орендної плати оплати за тепло-, та водопостачання, що встановлюються орендодавцем шляхом розрахунків, та електропостачання, що визначається за показниками приладу обліку, якій встановлюється орендарем за власний рахунок. Розрахунок за тепло-, водо-, та електропостачання надаються орендодавцем щомісячно разом з рахунком за орендну плату, у якому відшкодування витрат на комунальні платежі орендодавця вказуються окремим рядком. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Щодо застосування при визначенні розміру орендної плати за період з 01.07.2012 по 30.11.2015 ставки орендної плати на рівні 8% суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, однією з позовних вимог по цій справі є стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18485,49 грн. за період з 01.07.2012 до 30.11.2015, тобто починаючи з першого дня після припинення дії договору та до моменту фактичного виселення відповідача з орендованого приміщення.

В матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами, у період з 01.07.2012 по 30.11.2015, договірних відносин по обслуговуванню пільгових категорій населення медикаментами через вказаний аптечний пункт. Договір №90/07 від 01.07.2007 не містить посилань на вид діяльності відповідача, пов'язаний з обслуговуванням пільгових категорій населення.

Управлінням економіки Куп'янської міської ради відповідачу не встановлювалась орендна ставка за використання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Куп'янськ у розмірі 2% по договору та на укладання даного договору дозвіл не надавався. У разі використання відповідачем нерухомого майна за кількома цільовими призначеннями необхідно застосовувати спосіб зонування об'єкту оренди (визначення площі для здійснення кожного з видів діяльності орендаря, що відповідачем зроблено не було) з подальшим застосуванням для кожної зони відповідних орендних ставок і фіксування площ ЗОН у договорі оренди (додатковій угоді).

Частина 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає орендну плату як плату за користування об'єктом оренди, яку орендар вносить незалежно від наслідків господарської діяльності. Визначення розміру орендної плати є істотною умовою договору оренди державного та комунального майна та регламентується ст. 10 названого Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 названого Закону, методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно застосовано для відповідача розмір орендної плати по договору на рівні 8% виходячи з умов зазначеного договору та на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Куп'янська як до аптек, що реалізують готові ліки, у відповідності з п. 17 Орендних ставок за використання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Куп'янськ (рішення №285-V) та п. 18 Орендних ставок за використання нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Куп'янськ (рішення №532-VI).

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Посилання відповідача на те, що ним у 2012 році здійснювалась оплата за орендоване приміщення суд відхиляє, оскільки грошові кошти, які перераховувались відповідачем повернуті назад позивачем у зв'язку з припиненням договірних відносин (т.1 а.с. 80-86). Отже, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати на суму 18485,49 грн.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення у розмірі 33342,20 грн. суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 9.3. договору, у разі неповернення об'єкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору у встановленому договором термін відповідач, як орендар сплачує на користь позивача, як орендодавця неустойку за кожний день прострочення у 10-ти кратному розмірі передбаченого розрахунку орендної плати.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. При цьому, зазначена неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), (інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України" №01-06/735/2012 від 29.05.2012).

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, у розмірі передбаченому частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу, а не пунктом 9.3 договору.

Разом з тим, відповідачем у справі заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідношень.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Позивачем суду відповідне клопотання подано не було.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду 03.06.2016, відповідачем заявлено про сплив позовної давності до прийняття рішення господарським судом, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважність причин пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу за період з липня 2012 по травень 2013 включно, та про відмову у задоволенні позову в частині стягнення неустойки за період з липня 2012 по травень 2015 включно у зв'язку зі спливом позовної давності.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 13976,96 грн. за період червень 2013 по 30.11.2015 та в частині стягнення неустойки у розмірі 7342,32 грн. за період з липня 2015 по 30.11.2015.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63 (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Леніна, 19, код 01974520, р/р 26004321930001 банку Куп'янське відділення КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, код 32329995, р/р 35412001002380 в Куп'янському УДКСУ Харківської області, МФО 851011) - 13976,96 грн. суми боргу по орендній платі, 7342,32 грн. неустойки та 566,84 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 03.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_3