Рішення

від 31.01.2017 по справі 903/922/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2017 р. Справа № 903/922/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика»

про стягнення 109 677,97грн.

Суддя: Філатова С.Т.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 23.12.2016р.

від відповідачів: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. В судовому засіданні згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

В судовому засідання 31.01.2017р. відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про стягнення 107 630,95грн., в тому числі 93 229,50грн. заборгованості за товар згідно договору купівлі-продажу №01-М від 15.10.2012р., 11 279,59грн. інфляційних втрат за період з жовтень 2015р. по жовтень 2016р., 3 121,86грн. річних за період з 14.10.2015р. по 30.11.2016р. та з 21.10.2015р. по 30.11.2016р. відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

15 жовтня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» та товариство з обмеженою відповідальністю "Київміськрвторресурси" уклали договір купівлі-продажу №01-М.

Відповідно до п.5.3. договору розрахунки за товар здійснюються до моменту отримання його відповідачем у формі авансових платежів.

13 жовтня 2015 року за видатковою накладною № ЦБ-38 позивач поставив відповідачу товар на суму 80 475,00грн., який відповідач оплатив частково на суму 61 750,50грн. з простроченням терміну оплати, заборгованість складає 18 724,50грн.

20 жовтня 2015 року за видатковою накладною № ЦБ-61 позивач поставив відповідачу товар на суму 74 505,00грн., який відповідач не оплатив і на час подачі позову.

Відповідно до розрахунку, що додається, станом на 30.11.2016р. розмір інфляційних втрат складає 11 279,59грн.; загальний розмір 3 процентів річних - 3 121,86грн.

Представник відповідача у відзиві від 10.01.2017р. та у судовому засіданні 10.01.2017р. заборгованість пояснив тим, що поставлена позивачем макулатура була неналежної якості (вологість макулатури перевищувала допустимі норми), у зв'язку з чим між керівництвом ТзОВ «ЛКПФ» та ТзОВ «Київмісьвторресурси» була досягнута домовленість про заміну частини макулатури на продукцію належної якості. Однак, зважаючи на наявність довготривалих взаємовідносин між ТзОВ «ЛКПФ» та ТзОВ «Київмісьвторресурси» щодо купівлі-продажу макулатури, така домовленість була усною і не супроводжувалася підписанням відповідних документів.

Про факт постачання неякісної продукції в жовтні місяці 2015 року було повідомлено уповноважених осіб ТзОВ «Київмісьвторресурси» шляхом надсилання факсимільних повідомлень та електронною поштою.

Згідно з п. 2.5 договору купівлі-продажу №01-М від 15.10.2012 року продавець (ТзОВ «Київмісьвторресурси» ) зобов'язаний за свій рахунок здійснити вивіз неякісного товару зі складу покупця (ТзОВ «ЛКПФ» ) протягом 5 робочих днів з моменту повідомлення покупцем про поставку неякісного товару засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Враховуючи те, що свою частину домовленостей позивач не виконав та не замінив неякісну макулатуру на продукцію належної якості, вказана частина продукції залишилася неоплаченою .

Поставки ТзОВ «Київмісьвторресурси» макулатури із завищеним процентом вологості мали місце протягом усього строку дії договору купівлі-продажу № 01-М від 15.10.2012 року. Тільки в січні 2015 року позивач поставив відповідачу 459,720 тон макулатури, з яких 153,494 тони не відповідали вимогам стандартів щодо вологості. У кожному такому випадку між сторонами досягалася домовленість або про заміну неякісної партії макулатури на якісну, або ж про прийняття на складі покупця макулатури із відповідною знижкою.

Враховуючи неодноразові випадки поставок позивачем неякісної макулатури та проведення коригування маси поставленої макулатури, дані ТзОВ «ЛКПФ» щодо заборгованості перед ТзОВ «Київміськвторресурси» відрізняються від даних, вказаних позивачем у позовній заяві.

Тому відповідач не визнає вказані вимоги та на підтвердження наведеного може надати в судове засідання на вимогу суду відповідний акт звірки взаємних розрахунків.

Одночасно з актом звірки взаємних розрахунків, ТзОВ «ЛКПФ» просив суд витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали первинних документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме: договір купівлі-продажу № 01- М від 15.10.2012 року, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару.

Вважав, що має бути звільнений від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК, оскільки невиконання ТзОВ ЛКПФ» грошового зобов'язання перед ТОВ «Київміськвторресурси» сталося через прострочення кредитора - невиконання ним своїх зобов'язань згідно п. 2.5 договору щодо вивозу та заміни неякісної макулатури.

Заперечив оплату вартості послуг адвоката на підготовку та участь в судовому засіданні по справі № 04/903/922/16 в сумі 5120,00 грн., як безпідставну. Розрахунок витрат робочого часу адвоката на підготовку та участь в судовому засіданні не підтверджується жодним документом, а зазначена в ньому вартість однієї години робочого часу адвоката (640,00 грн.) є завищеною.

В матеріалах справи № 04/903/922/16 відсутні докази (договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер), які підтверджують факт надання правової допомоги ТзОВ «Київмісьвторесурси» , які просив витребувати у позивача.

Зауважив, що позивач має штатних юрисконсультів, які в силу своїх службових обов'язків та посадових інструкції зобов'язані оформляти позовні заяви, розрахунки заборгованості, інші документи, подавати їх до суду, а також представляти інтереси позивача у даному спорі.

Просив суд витребувати у позивача документальне підтвердження наявності юридичної служби (юрисконсультів) ТзОВ «Київміськвторресурси» та їх посадові обов'язки станом на день подання позову - 01.12.2016 року.

26.12.2016р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, мотивуючи тим, що на час призначення розгляду справи відповідач так і не виконав своїх грошових зобов'язань, тому позивач на підставі ст. 22 ГПК України, з врахуванням індексу інфляції за листопад 2016р. (101,8%) та додаткових 26 днів прострочення, збільшує розмір позовних вимог до відповідача на 2 047,02грн. до 109 677,97грн. згідно розрахунку станом на 26 грудня 2016р.

Відповідно до розрахунку станом на 26.12.2016р. розмір інфляційних втрат складає 13 127,41грн., загальний розмір трьох процентів річних від загальної суми боргу - 3 321,06 грн.

Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати, в т.ч. 1 614,46грн. та 30,71грн. судового збору та 5 120,00грн. витрат на послуги адвоката.

Долучив розрахунок інфляційних втрат, річних та витрат робочого часу адвоката (а.с 25-29).

Судом прийнята заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від 26.12.2016р, як така, що не суперечить ст.22 ГПК України, спір вирішується виходячи з нової ціни позову 109 677,97грн., про що зазначено в ухвалі суду від 26.12.2016р.

Ухвалою суду від 10.01.2017р. розгляд справи згідно ст. 77 ГПК України відкладався. Зобов'язано подати суду: позивача - оригінали договору купівлі-продажу № 01- М від 15.10.2012 року, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару для огляду у судовому засіданні; ордер, договір про надання правової допомоги, штатний розпис ТзОВ «Київміськвторресурси» станом на 01.12.2016р.; відповідача - оригінали договору купівлі-продажу № 01- М від 15.10.2012 року, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару для огляду у судовому засіданні; докази в підтвердження поставки неякісної макулатури, повідомлення позивача про поставку неякісної макулатури.

Зобов'язано відповідача в трьохденний термін надіслати відповідачу акт звірки взаєморозрахунків із зазначенням розпорядчих (накладні) та платіжних документів (платіжні доручення, банківські виписки). Докази надіслання (поштову квитанцію, опис вкладень) подати суду; позивачу розглянути отриманий акт звірки.

У додаткових поясненнях від 31.01.2017р. представник позивача вказав, що згідно ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, має право на професійну правову допомогу адвоката, гарантії відшкодування витрат на оплату послуг адвоката закріплені в ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України.

Пояснив, що через вкрай тяжке становище з обіговими коштами на підприємстві, викликане, зокрема, недобросовісними діями відповідача з тривалої затримки оплати за поставлений товар по договору №01-М від 15.10.2012р., великим обсягом переддоговірної та договірної роботи єдиного юрисконсульта, позивач спочатку в бездоговірному порядку отримав від адвоката допомогу з підготовки претензії від 01.11.2016р. №ВЗП 280-16 та через відсутність будь-якої реакції від відповідача був змушений укласти договір про юридичні та представницькі послуги.

Зауважив, що розрахунок витрат робочого часу адвоката обґрунтований ст. 20 ЗУ Про адвокатуру .

Вказав, що акт звірки взаємних розрахунків не надходив, водночас, від відповідача була пропозиція укласти мирову угоду, від якої позивач відмовився, оскільки її умови не відповідали наміру вирішити справу мирним шляхом.

До пояснень долучив договір про юридичні та представницькі послуги від 25.11.2016р., розрахунок витрат робочого часу адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2007/10 від 25.12.2001р., банківську квитанцію від 25.12.2016р. на суму 5 120,00грн., довідку ТзОВ «Київміськвторресурси» №4 від 30.01.2017р. про те, що ОСОБА_1 працює на підприємстві на посаді юрисконсульта з 31.10.2016р., наказ ТзОВ «Київміськвторресурси» №58 від 29.10.2016р. про прийняття з 31.10.2016р. на роботу ОСОБА_1 зі строком випробування 1 місяць, прибуткові ордери від 14.10.2015р., 21.10.2015р. про прийняття товару ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика» з печатками складу сировини підприємства.

Для огляду в судовому засіданні 31.01.2017р. представник відповідача надав оригінали договору купівлі-продажу № 01-М від 15.10.2012 року, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Відповідач вимоги ухвали суду від 10.01.2017р. не виконав, витребувані документи не подав, акт звірки позивачу не надіслав всупереч власному клопотанню від 10.01.2017р., причини невиконання не повідомив, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, що стверджується відміткою представника відповідача на ухвалі суду про отримання останньої 11.01.2017р.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, відповідач мав час для подачі суду доказів та явку в судове засідання на власний розсуд, та даною можливістю не скористався, розгляд спору відклався, спливає імперативно визначений ст. 69 ГПК України строк розгляду справи, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №01-М, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та передати у власність покупця сировину, макулатуру марки МС-5Б (товар), а покупець - прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах договору (а.с. 7-9).

Відповідно до п. 3.1 договору товар передається покупцю товарними партіями на умовах франко-перевізник автомобільним транспортом. Адреса розвантаження: м. Луцьк, вул.. Карбишева, 3.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "Київміськвторресурси" згідно видаткових накладних від 13.10.2015р. №ЦБ-38, 20.10.2015р. №ЦБ-61 та товарно-транспортних накладних від 13.10.2015р. №806, від 20.10.2015р. №807 поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» , а останнім прийнято товар на загальну суму 154 980,00 грн.( а.с. 10-13).

Відпуск та отримання товару стверджується відмітками представника відповідача про отримання на видаткових та товарно-транспортних накладних. Накладні підписані представником відповідача без зауважень, підписи скріплено печаткою ТзОВ "Київміськрвторресурси".

Відповідно до п.4.2, 5.2, 5.3 договору вартість товарної партії, що передається, узгоджується сторонами в кожному випадку додатково та підтверджується у виданих продавцем супровідних товарно-транспортних документах на товар, видатковій накладній. Вартість товарної партії вираховується, виходячи з фактичного прийнятого товару по кількості та якості в пінкті отримання та ціни за одиницю товару. Розрахунки за товар здійснюються до моменту отримання його покупцем у формі авансових платежів.

Відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 61 750,50грн., претензію від 01.11.2016р. №ВЗП 280-16, отриману 09.11.2016р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0200232710623 (а.с. 14-16), залишив без відповіді та задоволення. Невиконання зобов'язання по оплаті отриманого товару спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 655 ЦК України, згідно якої одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Тобто строк (термін) здійснення часткової або повної попередньої оплати визначається відповідно до ст. 530 ЦК України тільки у разі, якщо такий строк (термін) не встановлений самим договором.

У справі, що розглядається, згідно з п. 5.3 договору, сторони передбачили розрахунки у формі авансових платежів.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19.08.2014р. у справі №3-78гс14, 30.09.2014р. у справі №3-121гс14, 07.10.2014р. у справі 33-125гс14.

Договір купівлі-продажу №01-М від 15.10.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо поставки неякісної макулатури та проведення коригування маси поставленої макулатури, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами згідно вимог Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою суду від 10.01.2017р. зобов'язано було відповідача подати докази в підтвердження поставки неякісної макулатури, повідомлення позивача про поставку неякісної макулатури.

Крім того, зобов'язано відповідача за його власним клопотанням від 10.01.2017р. в трьохденний термін надіслати відповідачу акт звірки взаєморозрахунків із зазначенням розпорядчих (накладні) та платіжних документів (платіжні доручення, банківські виписки). Докази надіслання (поштову квитанцію, опис вкладень) подати суду; позивачу розглянути отриманий акт звірки.

Вказані вимоги відповідачем виконані не були, причини невиконання відповідач не повідомив, тому суд не приймає заперечення щодо суми боргу як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У п. 6.3 договору сторони обумовили, що у випадку невідповідності товару по кількості, вказаній в товарно-супровідних документах та якості, яка визначена умовами договору, покупець інформує про це продавця засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, а продавець в свою чергу зобов'язується відрядити свого представника протягом 2-х днів з моменту повідомлення його покупцем. В такому випадку приймання товару здійснюється в присутності представника продавця. Неявка представника продавця не є перешкодою для продовження прийняття товару по якості та кількості самостійно покупцем.

Згідно п. 7.2 договору у випадку невідповідності товару вимогам по якості покупець має право відмовитись від його приймання та вимагати заміну товару на якісний протягом п'яти календарних днів. При цьому заміна товару здійснюється за рахунок продавця.

На вимогу суду доказів повідомлення позивача щодо поставки неякісного товару, прийняття його на відповідальне збереження відповідачем не подано.

Відміток щодо зауважень до якості товару товарно-транспортні та видаткові накладні не містять. Відсутні такі відмітки і в прибуткових ордерах №000002733 від 14.10.2015р., №000002793 від 21.10.2015р. про надходження сировини на склад покупця (а.с. 10-13)

Заборгованість за отриманий товар становить 93 229,50грн., стверджується договором купівлі-продажу №01-М від 15.10.2012р. (а.с.7-9), видатковими накладними №ЦБ-38 від 13.10.2015р., №ЦБ-61 від 20.10.2015р., товарно-транспортними накладними від 13.10.2015р. №806, від 20.10.2015р. №807, прибутковими ордерами №000002733 від 14.10.2015р., №000002793 від 21.10.2015р. (а.с. 10-13), та підлягає до стягнення в силу ст. 193 ГК України, ст. ст. 655, 692 ЦК України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.12.2016р.), позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 3 321,06грн. річних (по видатковій накладній від 13.10.2015р. №ЦБ-38 - за період з 14.10.2015р. по 26.12.2016р., по видатковій накладній від 20.10.2015р. №ЦБ-61 - за період з 21.10.2015р. по 26.12.2016р.) та 13 127,41грн. інфляційних втрат (по видатковій накладній від 13.10.2015р. №ЦБ-38 - за період з жовтня 2015р. по листопад 2016р., по видатковій накладній від 20.10.2015р. №ЦБ-61 - за період з листопада 2015р. по листопад 2016р.).

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд не приймає як такі, що не підтверджені належними доказами відповідно до вимог ГПК України, заперечення відповідача щодо звільнення від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК, з посилання на те, що невиконання ТзОВ ЛКПФ» грошового зобов'язання перед ТзОВ «Київміськвторресурси» сталося через прострочення кредитора - невиконання ним своїх зобов'язань згідно п. 2.5 договору щодо вивозу та заміни неякісної макулатури. Товар відповідачем прийнятий без зауважень щодо якості, повідомлень про отримання неякісної макулатури в порядку, визначеному п. 6.3 договору, не надходило.

Протилежного суду не доведено.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 5 120,00грн. В обґрунтування витрат долучив договір про юридичні та представницькі послуги від 25.11.2016р. №278, розрахунок витрат робочого часу адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2007/10 від 25.12.2001р., банківську квитанцію від 25.12.2016р. на суму 5 120,00грн. із зазначенням призначення платежу - гонорар за надання правової допомоги згідно договору з адвокатом ОСОБА_2 справа №04/903/922/16 (а.с. 56-59).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів» , яким вирішується питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

25.11.2016р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про юридичні та представницькі послуги.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2007/10 від 25.12.2001р. (а.с.58).

Згідно розрахунку, адвокатом було надано позивачу ряд послуг із зазначенням витраченого часу, вартості послуг за одну годину в розмірі, що відповідає граничному розміру компенсації витрат на правову допомогу, визначеному ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (а.с. 57).

Згідно банківської квитанції від 25.12.2016р. (а.с. 59) позивач сплатив адвокату 5 120,00грн. за надані послуги.

Враховуючи те, що позивач надав всі необхідні документи, які підтверджують надання послуг по підготовці позовної заяви з розрахунками, сплаті судового збору та надіслання копії позовної заяви саме адвокатом ОСОБА_2, а не іншим представником, що стверджується його підписом на позовній заяві, розрахунках, квитанціях; визначення реального часу для підготовки позовної заяви, розрахунків; конституційне визначене право позивача звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про розумність витрат та необхідність задоволення вимог позивача про їх відшкодування.

При цьому судом врахована співрозмірність розміру відшкодування з ціною позову, яка становить менше ніж 4,7%.

Із зазначених підстав суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката у зв'язку з завищеним розрахунком, наявністю юрисконсульта в штаті, оскільки понесення витрат на оплату послуг адвоката стверджується договором про юридичні та представницькі послуги №278 від 25.11.2016р., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2007/10 від 25.12.2001р., розрахунком витрат робочого часу від 25.12.2016р., банківською квитанцією від 25.12.2016р. на суму 5 120,00грн.

Що стосується наявності юрисконсульта в штаті підприємства, то судом враховано, що він був прийнятий на роботу 31.10.2016р. зі строком випробування 1 місяць, що стверджується наказом ТзОВ «Київміськвторресурси» про прийняття на роботу від 29.10.2016р. №58 (а.с. 61), і ця обставина не позбавляла позивача права на правову допомогу професійного адвоката.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 645,17грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 599, 625, 629, 638, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Луцька картонно-паперова фабрика , м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, код ЄДРПОУ 38272943

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси» , м. Київ, вул.. Сагайдачного, 112, код ЄДРПОУ21481268

93 229,50грн. основного боргу, 13 127,41грн. інфляційних втрат, 3 321,06грн. річних, 1 645,17грн. витрат по сплаті судового збору, 5 120,00грн. витрат на послуги адвоката. Всього: 116 443,14грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 03.02.2017р .

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Суддя С.Т. Філатова